“Нашій багатоконфесійній державі не вистачає висококваліфікованих фахівців із знанням різних релігійних традицій”

27 листопада 2008, 13:12 | Архів веб-конференцій | 0 |   | Код для блогу |  | 

vladychenko.jpgУ гостях подружжя молодих науковців: Лариса ВЛАДИЧЕНКО, кандидат філософських наук, президент Молодіжної асоціації релігієзнавців, головний спеціаліст Державного комітету України у справах національностей та релігій, старший викладач кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, i Олег КИСЕЛЬОВ, кандидат філософських наук, відповідальний секретар Молодіжної асоціації релігієзнавців, вчений секретар Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, старший викладач кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

Провідна тема веб-конференції: Перспективи розвитку релігієзнавства в Україні: погляд молодих науковців


17. Запитання від редакції

1. Сьогодні українські мас-медіа потребують експертів, які можуть якісно і оперативно аналізувати релігійні процеси в країні та світі. Чи є популярною серед молодих релігієзнавців релігійна публіцистика та аналітика? Назвіть таких.

— Серед наших знайомих молодих релігієзнавців, на жаль, не має тих, хто цікавиться релігійною публіцистикою чи аналітикою. Думаємо, що справу можна поліпшити ввівши в учбові плани спеціальності релігієзнавство предмет «журналістика». Вже кілька років маємо ідею провести літню школу, де проводили для релігієзнавчої молоді тренінги із написання публіцистичних статей. Запрошуємо до співпраці :)

2. Якщо би вам запропонували зробити релігієзнавчий веб-портал, щоби ви хотіли на ньому розмістити? Який портал ви би брали за приклад?

— Ми вже писали, що в Україні, взірцем веб-порталу є РІСУ. Якщо говорити про російські релігієзнавчі сайти, то нам подобаються проекти Марини Воробйової (Упельсинки): «Упельсинкина страничка» — www.upelsinka.com та сайт Центру релігієзнавчих досліджень «Этна» — ethna.upelsinka.com. Для релігієзнавців актуальним є словниково-довідникові розділи та бібліотеки (твори дослідників релігій та сакральних текстів). Сподіваємося, що в майбутньому сайт МАР також стане подібним до них у змістовному відношенні :)

3. Як ви бачите зі стратегічної точки зору розвиток релігієзнавства в Україні? Які ділянки ще залишаються поза увагою або їм мало приділяють уваги, а що навпаки — є надто науково "розкручене"?

— Почнемо з другого питання. Домінантною темою українського релігієзнавства є вивчення історії релігій та сучасної релігійної ситуації в Україні. Це зрозуміло, адже хто як не українські вчені мають вивчати релігійну Україну?! Як приклад фундаментальних досліджень можемо назвати 10-ти томну історію релігії в Україні. До розряду фундаментальних можна віднести найвідоміший і дуже популярний серед студентів-релігієзнавців підручник Академічне релігієзнавство, який, до речі, нещодавно був перевиданий на компакт-диску. Відділення релігієзнавство ІФ НАНУ також працює над Української релігієзнавчою енциклопедією.

«Тerra incognita» для українського релігієзнавства залишаються релігії Китаю, Японії, Індії – небагато релігієзнавців професійно їх досліджують. Однією з причин є те, що вони не поширені в Україні.

Важливим для українського релігієзнавства, на нашу думку, має стати: 1) перегляд та переосмислення радянської спадщини – у Радянському Союзі були грунтовні дослідження релігійних традицій і не слід їх відкидати лише через атеїстичні позиції авторів та постійного цитування класиків марксизму-ленінизму; 2) дослідження вітчизняної релігієзнавчої думки – в український історії достатньо постатей, чиї дослідження релігійного феномену нічим не поступаються західноєвропейським; 3) вивчення західного релігієзнавства – хоча не усі теорії західних вчених можна застосувати для України, проте, вивчення та аналіз їхньої теоретичної думки сприятиме виробленню власних концепції; 4) проведення польових досліджень – застосування методів соціальної антропології, етнології, соціології та психології і збір власного емпіричного матеріалу.

4. Чи діють регіональні осередки МАР?

Лариса: На сьогодні осередків у МАР поки що немає, хоча члени нашої організації є не тільки кияни. У стратегічному розвитку МАР планує стати всеукраїнською організацією. Шукаємо активну релігієзнавчу молодь у регіонах України. Пишіть нам на скриньку m_a_r@ukr.net

5. Розвивається в МАР співпраця з богословськими осередками в Україні? Як ви бачите таку співпрацю?

— Останнім часом МАР налагодив співпрацю з Інститутом релігійних наук Св. Томи Аквінського в Києві. 23-24 жовтня 2008 року ми проводимо спільну конференцію: «Простір гуманітарної комунікації». Також ми відкриті для співпраці з іншими богословськими інституціями. Таку співпрацю ми як релігієзнавці, в першу чергу, розглядаємо як можливість поглибити свої теоретичні знання про істини тієї чи іншої релігійної традиції.

Дуже дякуємо за розмову! Творчих і особистих вам успіхів! Думаємо, що спілкування з читачами релігійного інтеренету дозволить вам краще зрозуміти світогляд людей віри, що однозначно буде вам корисним у науковій діяльності.


16. Ірина

— Які теми цікавлять сучасних молодих релігієзнавців?

Олег: Вітаю, Ірино! Дякую за запитання. Вже пан Олесь задав схоже питання (№2). Мої знайомі займаються наступними темами: езотерика, містика, євроіслам, іудейське просвітництво, демонологія, проблема співвідношення любові та смерті в релігійних традиціях, структура та функції релігії, політизація православ’я, стиль життя православних віруючих, рідновірство та архаїчні форми релігії, протестантська антропологія, релігійність та релігійна свідомість, ваххабізм, фундаменталізм, секуляризація, гностицизм, буддійське мистецтво, христологія, есхатологія, космологія ... та інш.


15. Олена, Чернігів

— Чи немає між Вами конкуренції як двома перспективними науковцями? :)

Лариса: Вітаю, Олено! Дякую за запитання. Конкуренцію між нами ми не спостерігаємо :) Можливо, це пов’язано з тим, що ми працюємо в різних сферах релігієзнавчої діяльності. Іноді наші погляди на ту чи іншу проблему можуть діаметрально розходитись, але в більшості випадків наші погляди співпадають.


14. Віра, Луцьк

— Кого з молодих науковців-релігієзнавців Ви могли би виділити, на Вашу думку?

— Звичайно ми назвемо своїх друзів-колег. В першу чергу, це віце-президент Молодіжної асоціації релігієзнавців, зам. директора Інституту філософської освіти та науки НПУ Драгоманова Віталій Хромець. Віталій зараз найактивніший «маровець», він був керівником проекту цьоголітньої школи з ісламу. Також, ще назвемо молоду дослідницю ісламу – молодшого наукового співробітника Відділення релігієзнавства ІФ ім. Г.С.Сковороди Тетяну Хазир-Огли. Ми висловили власну суб’єктивну думку, однак, це не означає, що не існує інших перспективних молодих релігієзнавців.


13. Ігор, Тернопіль

— Які, на Вашу думку, досягнення та перспективи у сучасного вітчизняного порівняльного релігієзнавства?

Олег: Порівняльні дослідження релігій в Україні не дуже розповсюдженні. Хоча існує кілька дисертаційних досліджень присвячених порівнянню соціальних доктрин християнства та ісламу (М.Кияк), місця жінки в аврамічних релігіях (Недзельська), проблем війни та миру у різних релігіях (В.Лубський) та ін. У Відділенні релігієзнавства аспірант В.Кузєв пише дисертацію, в якій порівнює демонології аврамічних релігій.

Думає, що до порівняльного релігієзнавства будуть звертатися студенти Національного пед.ун-тету ім. Драгоманова, оскільки в них на третьому курсі читається такий курс і вони пишуть з порівняльного релігієзнавства курсові роботи. Нині, Молодіжна асоціація релігієзнавців підтримує веб-конференцію, яку проводить Московське релігієзнавче товариство «Сравнительное религиоведение: от предмета к проблеме» – http://www.e-religions.net


12. Оксана

— Скажіть, будь-ласка, чи всі релігієзнавці знаходять реалізацію своїх знань і працють по спеціальності? І чи реально потрібна така кількість релігієзнавців, яких готують ВУЗи?

Олег: Це питання перегукується із попереднім. Звичайно не всі випускники нашої спеціальності працюють за фахом. Якщо говорити про нашу групу, то з 15 одногрупників зараз за фахом працюють лише 5. В Україні готується не так багато релігієзнавців як здається на перший погляд. Нашій багатоконфесійній державі не вистачає висококваліфікованих фахівців із знанням різних релігійних традицій: експертів з державно-церковних відносин, нових релігій, міжконфесійних відносин тощо.


11. Наталія Ш., dama_istin@mail.ru  

— На вашу думку, чи є зараз в Україні потреба у спеціалістах з релігієзнавства? В якому регіоні ця потреба відчувається найбільше? І чому насправді так важко влаштуватись на роботу за спеціальністю молодому спеціалісту-релігієзнавцю?

— Безперечно молоді релігієзнавці потрібні нашій державі. Думаю, що вони є затребуванні в усіх регіонах України. В першу чергу у фахівцях-релігієзнавцях мають бути зацікавленні обласні державні адміністрації, в яких існують відділи у справах (національностей і) релігій. Маємо кілька знайомих-релігієзнавців, що працювали та працюють у такому відділі при Київській міській державній адміністрації. Відверто кажучи ми не бачимо жодних перепон при пошуку роботи за вахом. Тут існує лише проблеми із низькою заробітною платою, тому навпаки, ми бачимо, що мало з тих, хто має спеціальність релігієзнавство бажає працювати за фахом.


10. Ігор

— Чи не хотіли ви (прошу відповідати обох окремо) отримати ще одну вищу освіту і яку саме?

Лариса: Вітаю, Ігоре! Дякую за запитання! Я не виключаю такої можливості, щодо отримання другої вищої освіти. Думаю, що це буде юридична чи економічна спеціальність.

Олег: Ні, другу вищу освіту отримувати не збираюсь. Вважаю, що якщо у людини є одна вища освіта, то будь-яку іншу галузь наукового звання може освоїти самостійно.


9. Леся

— Ваше розуміння понять "секулярна держава" і "відокремлення держави від церкви і церкви від держави"?

Лариса: Вітаю, Лесе! Дякую за запитання! Насамперед слово «секуляризація» в перекладі з латини означає світський, або мирський. Отже, для мене, словосполучення «секулярна держава» є тотожним словосполученню «світська держава». В свою чергу це означає, що в державі норми права не мають релігійної основи, а саме релігійні канони чи релігійні звичаї будь-якого релігійного напрямку не мають загальнообов’язкового характеру. Тобто релігійні норми не виступають джерелом права для держави, яка носить світський характер влади. На відміну, наприклад від теократичних держав.

«Відокремлення держави від церкви і церкви від держави» – це лаконічна формула в якій фіксується сутність світської держави. Пояснення цієї формули можна здійснити на прикладі українського законодавства про свободу совісті. В Україні усі правовідносини, пов’язані із свободою совісті, в тому числі державно-церковні регулюються чинним законодавством, тобто юридично оформлені в Конституції України, відповідних правових актах, інших нормативних документах. Базовим серед них є Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року. Безпосередньо у ст. 5 зазначеного закону задекларовано, що держава не втручається у внутрішньоцерковні справи, тобто не може здійснювати примус у сфері канонічно-догматичних вимог церкви. В свою чергу, релігійні організації не виконують державних функцій.

Але це не означає, що держава і релігійні організації діють в різних правових площинах. В свою чергу держава гарантує релігійним організаціям певні права і покладає на них обов’язки, як і на будь-яких суб’єктів правовідносин у державі.


8. Тетяна, м. Київ

— Дорого дня! Скажіть будь-ласка, в яких вищих навчальних закладах України є спеціалізація релігієзнавство? На базі якого вузу Ви отримали спеціалізацію?

Лариса: Вітаю, Тетяно! Дякую за запитання! Як я так і Олег навчалися у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті за спеціалізацією релігієзнавство.

За інформацією, яка мені відома, спеціалізація релігієзнавство є на наступних кафедрах ВНЗ України: кафедрі релігієзнавства і теології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника; кафедрі релігієзнавства Державного університету інформатики і штучного інтелекту (м. Донецьк); кафедрі релігієзнавства Національного університету «Острожська академія» (м. Острог); кафедрі культурології та релігієзнавства Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк); кафедрі релігієзнавства і теології Класичного Приватного Університету (м. Запоріжжя); кафедрі релігієзнавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м.Луганськ); кафедрі релігієзнавства і теології Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича (м.Чернівці); кафедрі філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» (м.Київ); кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ); кафедрі культурології Інституту філософської освіта та науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (м.Київ); кафедрі філософії Дрогобицького педагогічного університету (м.Дрогобич). Не виключаю, що це не повний список ВНЗ в яких готують фахівців за спеціалізацією релігієзнавство.

Олег: Маю дещо уточнити відповідь Лариси, оскільки у її відповіді було перераховано існуючі кафедри релігієзнавства, але не всі вони є випускаючими з спеціальності «релігієзнавство». На скільки я знаю релігієзнавців не готують у Класичному Приватному Університеті. В Могилянській академії є лише бакалаврат з релігієзнавства, але немає магістратури. Тому декілька студентів переходили у магістратуру до КНУ імені Т.Г. Шевченка.


7. Андрій

— Розкажіть про існуючі в Україні релігієзнавчі періодичні видання та веб-сайти? Чи достатньо їх? Яких саме бракує?

Лариса та Олег: Вітаю, Андрію! Дякуємо за запитання! На сьогодні в Україні існує не так вже і багато саме релігієзнавчих періодичних видань та веб-сайтів. Наприклад, періодичні релігієзнавчі видання: Релігійна панорама, яку можна передплатити через Укрпошту. Раніше існував ще журнал «Людина і світ», який, нажаль, вже не виходить десь років 5. Десь вже рік-півтора не виходить «Бюлетень релігійної інформації». Серед фахових релігієзнавчих журналів можна назвати «Українське релігієзнавство» та «Релігійну свободу». Вони видаються Відділенням релігієзнавства Інститутом філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. Нещодавно у Чернівецькому національному університеті почали видавати ще один релігієзнавчий журнал «Релігія і суспільство». Також у Криму видається «Sacrum et profanum». Інші суто релігієзнавчі журнали зараз не згадаємо, хоча звісно існую ще біля сотні філософських видань, де релігієзнавці публікують результати своїх досліджень. Наприклад, Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та журнал, що видається у Донецьку «Наука. Релігія. Суспільство». Також статті релігієзнавчої проблематики друкуються в історичних та сходознавчих журналах.

До речі, у Молодіжної асоціації релігієзнавців є ідея видавати свій власний журнал, де могла б апробувати свої дослідження релігієзнавча молодь. Що стосується веб-сайтів, то найвідомішим сайтом релігійною та релігієзнавчої тематики, безперечно є РІСУ. До речі, на РІСУ непоганий веб-каталог, який покриває більшість релігійних сайтів.

Окрім того, існує кілька сайтів власне релігієзнавчих, щоправда, які не можуть конкурувати за своєю наповненістю із РІСУ. Насамперед, це сайт Української асоціації релігієзнавців „Релігієзнавство в Україні”: religstudies.org.ua, сайт Центру релігійної інформації та свободи: www.cerif.com.ua та сайт нашої організації Молодіжної асоціації релігієзнавців: www.mar.in.ua. Десь рік назад, за ініціативи старшого наукового співробітника Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ О.Недавньої, відкрився колективний блог «Українське релігієзнавство»: ukreligieznavst.uol.ua

Існує також сайт Української асоціації релігійної свободи: uars.org.ua. Нажаль, зараз більше релігієзнавчих веб-сайтів згадати не можемо.


6. Никодим

— Скажите, а насколько популярны среди молодых религиоведов атеистические взгляды? Не влияет ли это на их научные исследования?

Олег: Спасибо Никодим за интересный вопрос. Честно говоря, я затрудняюсь на него ответить, поскольку специальных исследований по данному вопросу не проводилось, и как я уже писал, в среде религиоведов вопросы о вере и неверии не принято обсуждать. С определенной долей вероятности думаю, что процент атеистов среди религиоведов примерно такой же, как и среди других специальностей. Исследование, которое мы проводили 2005 году среди студентов высших учебных заведений г. Киева, выявило лишь 10% молодежи ответивших негативно на вопрос «Являетесь ли Вы верующим человеком?».

В идеале религиозность или арелигиозность не должна влиять как на само исследование, так и на его результаты. Однако, иногда в дипломных работах прослеживается как атеистических, так и религиозные позиции студентов-религиоведов.


5. Алексей

— В чем разница между молодыми и старшим поколением религиоведов? Можна ли скажать, что вы уже не представляете школу пост-"научного атеизма"?

Лариса: Вітаю, Олексіє! Дякую за запитання! Гадаю, що різниця між молодим поколінням релігієзнавців і старшим така сама, як і між будь-яким молодим і старшим поколінням в будь-якій галузі знання. Старше покоління релігієзнавців, перш за все, є вчителем і наставником для молодшого покоління. В чомусь прикладом і наслідуванням. Але оскільки молоде покоління має здатність до критики, то і об'єктом критики також. Звісно, що ми, як представники, молодшого покоління намагаємось перейняти якомога більше найкращого, позитивного від старших колег, бо в майбутньому наше покоління буде тим старшим, яке в свою чергу буде виховувати чергове молодше. Тут згадуються рядки вірша одного російського поета, здається Заболотного «Журавлі», відносно тих якостей людини, які молодше покоління переймає у старшого: «...Гордый дух, высокое стремление, волю непреклонную к борьбе. Все, что от былого поколения, переходит молодость к тебе...». На сьогодні, молоде покоління релігієзнавців потихеньку, але досить впевнено заявляє про себе. Ми намагаємося втілювати в життя свої власні проекти, налагоджувати зв'язки з релігієзнавцями з інших міст України і закордону. Тим самим набуваємо свій власний досвід і виборюємо своє місце в ніші релігієзнавства і право називатися останніми. І тут потрібно зазначити, без будь-яких лестощів, в тому що ми є такими, є певна заслуга старшого покоління, яке нас постійно підтримує в нашій діяльності.

Відносно другого питання, то я з впевненістю можу сказати, що ми точно не представляємо, висловлюючись Вашими словами, «школу пост-«наукового атеїзму». До речі, мені б самій було б цікаво, кого Ви до неї відносите?


4. Степан Мельник

— Як на вашу думку, які можуть бути практичні шляхи розвитку релігієзнавства? Чи не варто молодим знавцям релігій більше звертатися до ЗМІ, щоби там давати коментарі з приводу різних подій у релігійному житті?

Лариса: Вітаю Вас Степане! Дякую за запитання! На мою думку, практичними шляхами розвитку релігієзнавства є безпосереднє проведення, а також участь у різноманітних наукових релігієзнавчих заходах, а саме: релігієзнавчих клубах, круглих столах, конференціях, симпозіумах, літніх школах; зустрічах та спілкуванні з представниками різних релігійних напрямків та конфесій; можливе, також, проведення спільних заходів релігієзнавців та представників релігійних організацій; підтримання зв'язків та обмін досвідом із зарубіжними колегами релігієзнавцями. На сьогодні практичні шляхи розвитку релігієзнавства втілюють у життя кафедри релігієзнавства ВНЗ, наукові установи, наприклад Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, громадські релігієзнавчі організації, наші старші колеги: Українська Асоціація релігієзнавців, серед молоді наша організація – Молодіжна асоціація релігієзнавців та ін.

Щодо другого питання, то я вважаю, що як молодим науковцям-релігієзнавцям, так і нашим старшим колегам варто давати у ЗМІ коментарі з приводу різних подій у релігійному житті. Бо власне таким чином, буде більш всестороннє висвітлено ту чи іншу подію релігійного життя. Тобто не тільки з точки зору зацікавлених сторін або їх опонентів, але й з об'єктивної сторони, що дасть можливість для більш глибшого аналізу проблеми чи для більш ширшого спектру дискусії в полі компетентних думок.


3. Опус Деї, Львів

— Шановні Ларисо і Олеже, чи не видається вам, що сучасні релігієзнавці віком від 45 років і далі не мають права іменувати себе ними з тієї причини, що років 18 тому вони заперечували існування Бога в тодішній УРСР? Що вплинуло на Ваш вибір - формуватися власне як молоді релігієзнавці і чи ідентифікуєте ви себе із якоюсь конфесією? Дякую. P.S.Прохання відповісти окремо як Ларисі, так і Олегу на ці два запитання.

Олег: Дякую за запитання! Я вже писав, що безпосереднього зв’язку між вірою у Бога і заняттям релігієзнавством немає. Тому право називатися релігієзнавцями у людей старше 45 р. (чому саме 45 років?) я б не забирав. Треба зазначити, що у Радянському Союзі релігієзнавство фактично було структурною компонентною наукового атеїзму. Для того, щоб критикувати ту чи іншу релігію, проводити антирелігійну пропаганду і т.д. необхідно було добре і різносторонньо знати релігійні традиції. Знання забрати не можливо, а методологічний підхід змінити можна, що і зробили наші старші колеги. Якщо говорити відверто, то формування самоідентифікація як релігієзнавця у мене відбулося лише навчаючись на третьому курсі (причому навчалися ми саме на спеціальності релігієзнавство з першого курсу). Якраз на третьому курсі у нас читалася соціологія релігії – дисципліна, що найбільше мене цікавить до цих пір. Викладала цей курс мій майбутній наукових керівник дипломів та дисертації – Галина Володимирівна Середа. Крім того, величезний вплив на усіх студентів-релігієзнавців в КНУ ім. Т.Г. Шевченка та Могилянки має Олександр Васильович Сарапін – людина енциклопедичних знань. Достатньо буде сказати, що студенти кілька років поспіль обирали його найкращим викладачем філософського факультету. Десь на цей час припадає моє знайомство із найвідомішими українськими релігієзнавцями – Людмилою Олександрівною Филипович та Анатолієм Миколайовичем Колодним.

Лариса: Дякую за запитання! Після відповіді Олега, гадаю, що нічого нового в цьому питанні не відкрию, оскільки я солідарна з відповіддю Олега. Не хочеться повторюватися, але Ви попрохали відповісти на ці питання нас обох, тому я продовжу тему. Отже, на мою думку, для сучасного релігієзнавця важливо дотримуватися принципів об'єктивності, світоглядного плюралізму, толерантності та позаконфесійності в процесі подання інформації, чи то на лекції, чи то в докладі, чи у статті і т.д. Згідно ст.1 основного закону (Конституції України) Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Свобода думки, совісті та релігії є одним із основних принципів демократичного суспільства, який покликаний, в т.ч. забезпечувати самовизначення особи у ставленні до конфесійної належності, а також права дотримуватись атеїстичних поглядів, що в свою чергу є правом вибору людини тією ж мірою, як і право на релігійні переконання. Тому, на сьогодні, людина яка має атеїстичні переконання, цілком спокійно і правомірно може бути релігієзнавцем, рівно настільки, наскільки людина з релігійними переконаннями. Тут можна поставити зворотне питання: наскільки людина із своєю чітко визнаною релігійною приналежністю зможе дотриматися вищезазначених принципів релігієзнавства? Адже, релігієзнавство вивчає та досліджує різні релігії, в яких погляди на ті чи інші факти і процеси можуть діаметрально розходитись. І тут важливо подати незаангажоване знання, а показати варіативність у підходах. Яскравим прикладом тут може послужити Є.А.Торчинов, який був віруючою людиною і це йому не заважало бути блискучим релігієзнавцем-буддологом. Я вважаю, що в релігієзнавстві, як і в інших галузях, потрібно підходити з точки зору професіоналізму та компетенції.

Відносно питання, що вплинуло на мій вибір формування як молодого релігієзнавця. То тут можна виділити декілька чинників: внутрішні – зацікавленість певними релігієзнавчими проблематиками, відчуття того, що займатися цією справою вдається (тому власне моя професійна діяльність, так чи інакше пов'язана з релігієзнавством); зовніші – оточення (більшість друзів і знайомих є релігієзнавцями або так чи інакше цікавляться питаннями вивчення релігій).


2. Олесь Пустоцвіт

1. Скажіть, а які теми наукових досліджень зараз найбільш актуальні серед молодих релігієзнавців?

Олег: Вітаю, Олесе! Дякую за запитання! Як на мене, однозначно говорити про домінування серед молоді якоїсь однієї проблематики не можна. На кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яку ми закінчили, викладачі як правило ніколи не нав’язували теми студентам. Теми бакалаврських та магістерських дипломів визначали самі студенти, а викладачі допомагали правильно поставити проблему, акцентували увагу студентів на якісь актуальний аспект. Коли ми ще вчилися в університеті, то найбільше студенти цікавилися проблемами відносин між державою та церквою, соціальною доктриною церков, міжконфесійними відносинами та новими релігіями.

У Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова до останнього часу існувала практика вибору студентами-релігієзнавцями тем курсових робіт із тих, які пропонувала кафедра культурології. І лише на п’ятому курсі студенти писали по темі узгодженій із науковим керівником. Таким чином студенти із року в рік писали з одних і тих самих тем. Наразі така практика вже відмінена і студенти визначають тему роботи разом із своїм керівником починаючи з другого курсу.

Що ж до якихось тенденцій, то мною було помічено останнім часом зацікавленням студентами у демонологічній та есхатологічній проблематиці: образ Диявола, постать Антихриста, вчення про кінець світу, екзорцизм – такі назви можна побачити на титульних сторінках студентських робіт. Проте може бути цілком ймовірним, що така проблематика завжди цікавить певну кількість молоді.

Іншою актуальною темою, якою цікавиться молодь є іслам. Проте, щоб вивчати іслам молоді не вистачає знання мов, в першу чергу, арабської. Через це наша організація зараз веде переговори із Київським муфтіятом та Асоціацією «Альраід» про проведення для студентів-релігієзнавців факультативів із вивчення мов.

2. Розкажіть дещо про діяльність вашої асоціації.

Лариса: Вітаю Вас, Олесе! Дякую за запитання! Молодіжна асоціація релігієзнавців була створена навесні 2004 року групою молодих науковців-релігієзнавців, до якої ввійшли студенти та аспіранти філософського факультету відділення релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди, Національного університету “Києво-Могилянська академія” та відділення релігієзнавства Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Наша діяльність спрямована на сприяння утвердженню принципів толерантності, плюралізму, свободи совісті й релігії в усіх сферах суспільного життя.

Однак, якщо відійти від сухої мови установчих документів, діяльність МАР, насамперед, спрямована на всебічний розвиток українського релігієзнавства, консолідацію молодих релігієзнавців та їхніх досліджень. МАР проводить та сприяє проведенню семінарів, круглих столів, конференцій з релігієзнавчою тематикою, наукових досліджень; демократичним перетворенням у державі у сфері свободи совісті, свободи релігії; утвердження релігійної толерантності та попередження конфліктів на релігійному ґрунті.

Наша організація за час свого існування провела низку заходів. Серед них два соціологічних дослідження: “Національна та релігійна толерантність київських студентів” та “Дослідження світоглядної і громадянської позиції з питань релігії студентів київських протестантських духовних учбових закладів”. Круглі столи: “Біблія в духовній культурі людства”, “Деструктивізм у релігії: міф чи реальність”, “Креаціонізм та еволюціонізм: проблема походження світу, людини, моралі”, “Езотерика крізь призму релігієзнавчих досліджень”, “Місце та роль релігійного переживання для дослідника релігії”. Нами було зініційовано проведення на філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка та в Інституті філософської освіти та науки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова ряду засідань релігієзнавчих клубів (у роботі яких активну участь приймають науковці, представники громадських та релігійних об’єднань та, безумовно, студенти і аспіранти). Нами було організовано і проведено секцію “Релігієзнавство” на міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна” в 2006-2008 рр., Міжнародну конференцію присвячену 100-річчю М.Еліаде, круглий стіл “Місце та роль релігійного переживання для дослідника релігії” на конференції “Дні науки філософського факультету – 2007”; молодіжні фестивалі релігій та релігієзнавчі літні школи.

Проведення молодіжних літніх шкіл стало доброю традицією, започаткованою у 2001 році Центром релігійної інформації і свободи Української асоціації релігієзнавців, яка провела поспіль чотири літні школи релігійної толерантності 2001-2004 рр. Переймаючи позитивний досвід старших колег, Молодіжна асоціація релігієзнавців вже третій рік поспіль проводить Міжнародні молодіжні релігієзнавчі школи. У 2006 р. ми провели релігієзнавчу літню школу “Релігійна і світська освіта в Україні: проблема співіснування”; у 2007 р. – “Іудаїзм: сутність, історія, сучасні виміри”; у 2008 році «Іслам: історія, сутнісні виміри та сучасні тенденції». Наступного року також планується продовжити проведення традиційної релігієзнавчої літньої школи, тематика якої стосуватиметься католицизму.

Ідея проведення Літніх шкіл насамперед передбачає проведення наукових заходів з тієї чи іншої релігієзнавчої проблематики. Цільовою аудиторією школи є студенти, аспіранти, молоді науковці, які вивчають релігієзнавчі та філософські дисципліни і безпосередньо застосовують своє знання у своїй професійній діяльності. Метою проведення шкіл є підвищення рівня обізнаності молоді про ту чи іншу релігію або обрану проблематику, формування толерантного мислення та протистояння релігійній нетерпимості.

Крім того, МАР сприяв проведенню веб-конференції “ЛЮДИНА@РЕЛІГІЯ@ІНТЕРНЕТ”, організованою Московським релігієзнавчим товариством.

Члени МАР беруть активну участь у міжнародних молодіжних конференціях, семінарах та школах у Грузії, Польщі, Японії, Російській Федерації та інших країнах.

Друковані матеріали МАР:

  • Кисельов О., Кисла Г., Середа Г., Владиченко Л., Середа О. Національна та релігійна толерантність київських студентів. Матеріали соціологічного дослідження. – К., 2006.
  • Релігійна і світська освіта в Україні: проблема співіснування. Матеріали Міжнародної молодіжної літньої школи. – К., 2006.
  • Еліаде як класик світового релігієзнавства. – К., 2007.
  • Іудаїзм: сутність, історія, сучасні виміри. Матеріали Шостої міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи. – К., 2008.

 Готується до друку збірка за матеріалами цьогорічної релігієзнавчої літньої школи з ісламу.

В цьому році МАР планує провести:

  • соціологічне дослідження: «Громадська позиція мусульман» (восени 2008 р.);
  • конференції: «Феноменологія і релігія» (9-11 жовтня 2008 р.); «Простір гуманітарної коммунікації» (23-24 жовтня 2008 р.)
  • релігієзнавчу школу по католицизму, а також ісламознавчу школу (влітку 2009 р.).

На сьогодні МАР співпрацює з навчальними закладами, науковими та державними установами, а також громадськими організаціями, фондами.

Запрошуємо Вас також брати участь у заходах які проводить наша організація. Інформацію про них Ви можете знайти на нашому сайті: www.mar.in.ua


1. Дмитро Малов

Олегу Кисельову. Чи повинен релігієзнавець вірити в Бога?

— Вітаю, пане Дмитро. Відповідь на ваше питання однозначна – ні. Щоправда, це не означає, що релігієзнавець повинен не вірити в Бога. Вірити чи не вірити у Бога – вибір кожного окремого релігієзнавця (як і будь-якої особи). Релігієзнавство на відміну від теології (богослов’я) досліджує не Бога, а релігії. Проблема буття Бога у релігієзнавстві не вирішується, хоча в рамках філософії релігії розглядаються аргументи на користь його буття та їхня критика. Думаю, ні для кого не секрет, що раціонально довести чи спростувати існування Бога неможливо.

Крім того, питання про віру чи невіру у Бога та конфесійну приналежність серед релігієзнавців вважаються неетичними.

З повагою, Олег.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    Останні коментарі

    • Учкудук | 24 вересня 2017, 10:54

      Папу звинуватили у єресі: ttp://u-news.com.ua/49734-papu-rimskogo-obvinili-v-eresi.html

    • Микола Третяк | 23 вересня 2017, 10:25

      Ботокс і шизуха прогресують.

    • Іванна Левкович-Яворська | 22 вересня 2017, 19:27

      фейсбук

    • Оленка | 22 вересня 2017, 18:38

      То чому ж було не обговорити питання з СБУ? А, певне тому, що вирішувати питання у виконкомі і не прагнули. Був наказ зверху було завадити УПЦ - ось його і виконали.

    • Оленка | 22 вересня 2017, 18:27

      Щось на кшталт: "Візьмемо цей стакан цукру,із нього виходить, що астероїд летить на Землю, а борщ у моєї бабусі позавчора був надзвичайно смачним". Із вказаних Зорею фактів аж ніяк не