"Позиція УПЦ, яка міститься в усіх наших зверненнях і документах: для нас відновлення єдності українського Православ’я є важливішим за канонічний статус"

17 жовтня 2008, 15:27 | Архів веб-конференцій | 0 |   | Код для блогу |  | 

У гостях: протоєрей Георгій КОВАЛЕНКО, прес-секретар Предстоятеля Української Православної Церкви, голова Синодального відділу “Місія духовної просвіти”, шеф-редактор порталу “Православіє в Україні”

Провідна тема веб-конференції: Перспективи буття та розвитку Української Православної Церкви після візитів в Україну Вселенського та Московського Патріархів та зустрічі Предстоятелів усіх Православних Помісних Церков в Константинополі


32. Запитання від редакції

1. Отче Георгію, чи можна очікувати, що після останньої зустрічі на Фанарі в УПЦ відбудуться якісь суттєвіші зміни або переоцінки? Якщо так, то в якому напрямку?

2. Відповідаючи на запитання, Ви представили важливу думку: "для нас відновлення єдності українського Православ’я є важливішим за канонічний статус". Рік тому відбулися зустрічі між владиками УПЦ і УПЦ КП, перед тим працювала комісія УПЦ-УАПЦ. Чи буде продовження і в якій формі цих переговорів?

3. Ваше дітище — портал "Православіє в Україні" — є чи не найкращим православним українським веб-ресурсом. А як Ви оцінюєте загалом релігійний Інтернет в Україні?

Дякуємо за гарну розмову. Бажаємо нових ідей та нових проектів! Надіємося, що Ваша діяльність сприятиме наповненню українського медіа-простору якісною та об'єктивною інформацією про Українську Православну Церкву! Редакція РІСУ висловлює сподівання, що з цієї веб-конференції наша співпраця зростатиме! Божих Вам благословень!

1. Сподіваюся, що після зустрічі на Фанарі, українське Православіє отримало ще один шанс відновити свою єдність. Цього разу за допомогою повноти соборного розуму Вселенської Православної Церкви. Але, як ми цим шансом скористаємося, залежатиме від нас.

2. Переговорний процес, який веде УПЦ, був підтриманий на останньому Архиєрейському Соборі і повнотою Руської Православної Церкви. Про наявність переговорного процесу Блаженніший Митрополит Володимир від імені Священного Синоду сповістив у своєму Зверненні і Предстоятелів усіх Помісних Православних Церков. Сподіваємося і на їх підтримку зусиль Української Православної Церкви щодо відновлення єдності українського Православія. А це означає, що УПЦ не тільки буде продовжувати переговори з УАПЦ та представниками УПЦ КП, але й має необхідний потенціал для об’єднання розділеного українського Православ’я та консолідації українського суспільства.

3. Релігійний Інтернет в Україні, як і взагалі релігійні ЗМІ, поступово і невпинно розвивається. Хоча, можливо і не так швидко і не так якісно, як здавалося тим, хто створював перші релігійні сайти в Україні. І якщо Інтернет як засіб розповсюдження інформації про релігію і Церкву свою функцію деякою мірою виконує, ми ще недостатньо використовуємо потенціал мережі як засобу комунікації та місця спілкування між християнами, Церквами та релігіями.

Тому дуже вдячний редакції РІСУ за надану можливість спілкування з аудиторією мережі.


31. Киянин

— Здається, що Ви уникаєте чітких відповідей. Наприклад, якщо Церква не благословляла певних видань, то чому вони продаються в Лаврі? І якщо вони там продаються поруч із благословенними, то як це мають сприймати покупці? Я це розумію, що якщо не заборонено, то значить можна. І ще одне запитання. Як тоді розуміти нагородження Блаженнішим Володимиром пана Вадима Рабиновича? Його, здається, в Лаврі прямо і нагороджували орденом УПЦ? Якось не логічно.

— УПЦ не є антисемітською організацією і нагороджує своїми орденами не тільки православних. А щодо книг, то в УПЦ створено комісію з питань церковної цензури. Гадаю, що вона поступово розпочне працювати і це поліпшить якість церковних видань, а також визначить ті книги, яким на полицях церковних крамниць не місце.


30. Прот. Петро Зуєв, Київська єпархія

— Всі інформаційні проекти, що були реалізовані під Вашим керівництвом, мали суто церковний характер, фактично уникаючи політизації. Це принципова позиція? Чи припустима, на Вашу думку, політизація церковних ЗМІ? Як можна уникнути такої небезпеки?

— Справжня церковна позиція повинна мати глибинний євангельський вимір, а не тільки суспільно-політичний. Євангельський погляд на те, що відбувається у суспільстві і в політиці обов’язково повинен бути, але політизація церковних ЗМІ неприпустима. Бо в Церкви інші завдання аніж у політичних партій. Церква не веде боротьбу за владу або за гроші. Для Церкви є важливим стан людської души та духовний стан суспільства. І якщо політика роз’єднує людей за політичними поглядами та уподобанням, то Церква повинна цих різних людей об’єднувати довкола Христа.

А уникати небезпеки політизації треба за допомогою справжнього уцерковлення тих членів Церкви, які займається інформаційною та суспільною діяльністю.


29. Анатолій Бабинський

1. Отче, як на сьогодні в УПЦ бачать перспективу відновлення єдності православних в Україні? Модель "повернення з покаянням", як бачимо не працює. Чи розробляються інші моделі? Зокрема, за участі Контантинополя.

2. Поясніть, чому Синод УПЦ відмовився від автономного статусу, який "привіз" митрополит Кирило (Гундяєв)?

1. Перспективу відновлення єдності православних в Україні УПЦ бачить у соборному обговоренні українського питання та вироблення єдиної позиції Вселенського Православія щодо шляхів подолання розділення. Але багато буде залежати і від тих, хто, сподіваюся, тимчасово перебуває поза церковною огорожею. Саме на їх повернення очікує Церква.

2. УПЦ вважає необхідним соборно обговорювати питання вдосконалення власного канонічного статусу після відновлення єдності українського Православія. Більш того, УПЦ готова до соборного обговорення цієї проблеми всією повнотою Православної Церкви, а не тільки власним Синодом. А що, стосується наведеної Вами інформації про митрополита Кирила і Синод УПЦ, то вона, скоріше за все, не відповідає дійсності, бо ми з Вами на тому Синоді не були.


28. Йован

— Нещодавно ввечері прогулювались з коханою біля Печерської Лаври, зі сторони музею ІІ Світової війни вхід охороняв чоловік в чорній мілітарній формі, з медалями, російськими гербами, триколорними нашивками тощо. На запитання, що це в нього за такі екзотичні нагороди, ми були м’яко «післані». Що це таке? Куди рухається УПЦ? І чому потім в вашому середовищі обурюються тим, що Вашу Церкву називають п’ятою колоною Москви…

— Біля Лаври ходить і стоїть дуже багато людей, але люди з описаними Вами прикметами Лавру не охороняють.


27. Нік

— Які сайти регулярно переглядає митр. Володимир та члени Синоду? Чи є такі серед світських друкованих видань? Теж саме питання до Вас.

— Блаженніший Митрополит Володимир переглядає огляди преси та інтернет-публікацій, що готуються для нього. Особисто митрополит завжди дивиться випуски новин центральних телеканалів.

Що стосується мене, то в інтернеті я завжди продивляюся новини УНІАН, ВВС, Українську правду, РІСУ і, безумовно, офіційний сайт УПЦ та інтернет-портал «Православіє в Україні». Інформацію друкованих видань також останнім часом дивлюся в мережі. Але, коли подорожую, із задоволенням беру в дорогу «Кореспондент», «Фокус», «Дзеркало тижня» або «Комерсантъ». Також можу переглянути «Київський телеграфъ», «День», «Сегодня» або «Газету по-київські».


26. Газетяр

— Чи не здається Вам, що брак ефективної інформації про діяльність і позицію УПЦ з багатох питань стається через нерозвинену систему прес-служби Церкви? В Московській патріархії можна налічувати до десятка відомих PR-діячів (свящ. Чаплін, Чапнін, Вігілянський, Балашов, Рябих тощо), які оперативно реагують і висловлюються з болючих питать сучасності і Церкви, а у нас все обмежується єп. Олександром (Драбинко) та Василем Анісімовим, які при цьому дають взаємно суперечливу інформацію, що не розбереш кому вірити.

— Вбачаю за мету свого призначення бажання оперативно і без викривлень доносити до суспільства точку зору Української Православної Церкви з суспільно значущих питань. Але не бачу жодних проблем у наявності різних точок зору.


25. Василь Миколайович, народний богослов, Коломия 

— Слава Ісусу Христу!!! 1. Отче, чому РПЦ так противиться відновленню юрисдикції Константинополя в Україні? Адже міліони українців перебувають сьогодні поза єдністю з Вселенським Православієм. В МП вони не підуть - це зрозуміло і наївно думати, що це станеться. Чому не дати цим людям можливість перебувати в єдності з іншими православними братами?

2. Для багатьох українців належність до МП неприпустима елементарно на ментальному рівні. Зрозуміло, в УПЦ є маса людей, яким дорогий звязок з Москвою. Але тоді так виходить, що задовольняються симпатії тільки цієї останньої частини, а прагненнями інших нехтується. Для українців які не хочуть бути в МП ж заблоковані всі "входи-виходи". Чому йдете проти свого народу?

— Шановний Василь Миколайович! Навіки слава Ісусу Христу!

1. Я був в Константинополі і не побачив у Вселенського Патріарха бажання створювати в Україні своєї юрисдикції, як про це говорять деякі наші політики і ЗМІ. Але побачив зацікавленість і бажання сприяти вирішенню українського церковного питання. Сподіваюся, що Вселенською Церквою будуть знайдені такі рішення які не розділятимуть українську церковну громаду, а сприятимуть її єднанню.

2. Ми не йдемо проти власного народу. Ми є патріотами та його вірними синами і робимо все можливе, щоб усунути з церковного життя ті спокуси, про які говорив і Вселенський Патріарх – спокуси етнофілетизму, націоналізму, ідеологізації та політизації церковного життя. Одночасно пам’ятаємо і слова першого новомученика ХХ століття – митрополита Київського Володимира – любов до рідного краю не повинна в нас перебільшувати любові до Бога.


24. Галина Севрук, Київ

— Як ви ставитесь до: 1. Автокефалії УПЦ. 2. Відновлення інституту одруженого єпископату. 3. Повернення апостольського літургійного принципу, згідно з яким в Євхаристії повинні приймати участь всі християни, присутні на Літургії.

1. Це питання повинно вирішуватися не особистим ставленням, а соборним розумом Української Православної Церкви за допомогою всієї повноти Вселенського Православія. Одночасно канонічний статус УПЦ має бути відображенням єдиної думки єпископата, духовенства і вірних з цього питання та засобом об’єднання православних в Україні, а не засобом до їх розділення. Особисто я смиренно сприйму будь-яке рішення Церкви.

2. Як одружений священик до відновлення інституту одруженого єпископату відношуся дуже скептично і вважаю більш досконалою сьогоднішню практику Православної (і Католицької) Церкви.

3. Пригадую слова Златоуста, який на питання про терміни причастя говорить: Кого похвалю? Того, хто часто причащається, або того, хто рідко, або того, хто час від часу? Ні одного, ні другого, ні третього! Той, хто з благоговінням та чистою совістю, хай завжди приступає, а, хто – ні, той ніколи!

Щиро радію відродженню літургійного життя в наших парафіях і монастирях, але вважаю, що цей процес не треба штучно форсувати, а треба постійно працювати над відновленням євхаристичної свідомості та літургічного життя парафіян.


23. Олесь Пустоцвіт

— Отче Георгію, у своїй першій відповіді Ви сказали: "Предстоятель УПЦ був запрошений до Константинополя у тій ролі, яку за ним визнає вся повнота Вселенського Православія – у якості Митрополита Київського і всієї України та Предстоятеля Української Православної Церкви". В диптиху помісних Православних Церков світу немає такої Церкви як "Українська Православна Церква", на жаль. Тому Блаженнішого Володимира запросили лише як Митрополита Київського і всієї України, а не як Предстоятеля УПЦ. По-друге, влітку звертаючись до нього Патріарх Варфоломій казав "Ваше Високопреосвященство", а не "Блаженство" - як личить Предстоятелю помісної Церкви (так він звертався до Предстоятеля РПЦ). Чи не є це видаванням бажаного за дійсне, що УПЦ визнають як помісну Церкву? Я роблю наголос саме на слові "бажане"

І наступне запитання. Що відомо про спроби створити канонічні одиниці Константинопольської Патріархії в Україні? Дякую за щиру відповідь!

— Можу лише сказати, що всі ми пам’ятаємо часи, коли титул «Блаженніший» для Київського Митрополита та поминання його як «господина і отця нашого» поширювалося лише на територію України, а в Москві його називали «Високопреосвященнішим». Але потім було прийняте соборне рішення і «Блаженнішим» Предстоятеля УПЦ визнали на всій канонічній території РПЦ. Тож обраний Українською Православною Церквою шлях поступового вдосконалення канонічного статусу дає свої плоди, а неузгоджені з церковною повнотою кроки та самопроголошення ведуть до розколів та протистояння.

А щодо можливості паралельної юрисдикції Константинопольського Патріархату в Україні, у Зверненні до Предстоятелів Православних Церков Блаженніший Митрополит Володимир чітко означив можливі наслідки такого сценарію orthodox.org.ua/uk/pastirske_slovo/2008/10/11/3622.html.

Одночасно об’єктивно аналізуючи дії Константинополя щодо Українського Православ’я можна відзначити бажання вирішувати питання канонічним шляхом, а канонічний принцип «одне місто – один єпископ».


22. Олег Шинкаренко, писатель и журналист

— В церковном магазине Киево-Печерской Ларвы продается книга «Россия перед вторым пришествием. Пророчества русских святых» (Москва, Адрес-Пресс, 2003. Издание осуществлено при финансовом содействии Банка Храма Христа Спасителя). Вот несколько цитат: «…антихрист, по происхождению – необрезанный жидовин, придет сперва к евреям-жидам… Христианские народы обязаны … терпеть среди себя еврейский народ, как… зло, болезни, голод и саранчу. Русские люди будут каяться в смертных грехах, что попустили жидовскому нечестию в России. Под «лихоимцами» надо разуметь скорее всего еврейских банкиров-капиталистов, которые сетями капитала опутали почти всю Западную Европу. Еврейство рисуется воспаленному воображению антисемита в виде страшного зверя, грозящего кончиной арийскому миру. И эти страхи имеют основание. Евреи и славяне суть два народа судеб Божиих… прочие же все народы как бы слюна, которую извергает Господь из уст своих. Антихрист будет происходить от блудной женщины-девы-еврейки, двенадцатого колена блудодеяния. Телевизор – это диавольская вещь… рога диавола будут на всех крышах домов. Совпадение целей масонства и еврейства имеет не только социально-политические причины, но и духовные. На этом уровне заговор продолжается…»

Кроме этих цитат в книге много параноидального бреда, общий смысл которого следующий: Россию окружили со всех сторон сатанинские силы в лице масонов, американцев, европейцев, евреев и их приспешников, и силы эти ждут не дождутся, чтобы стереть Россию с лица земли. К качестве рецептов для спасения России предлагается отказаться от всякого рода ухищрений западной сатанинской мысли: интернета, телевидения, мобильной связи и современной светской культуры (например, поп и рок-музыки). Все это объявлено средствами влияния Люцифера на человека. Отец Георгий, скажите, вы эту книгу специально продаете или случайно? Если случайно, то почему тогда она продается во всех магазинах Лавры?

— Насколько я помню, книга «Россия перед вторым пришествием» не имеет благословения Священноначалия, а является сборником различных текстов о втором пришествии. А не имея официального благословения Церкви она не выражает точки зрения Церкви по этому вопросу. В этом смысле книга интересна узкому кругу специалистов. И ее не стоит ни сакрализировать, ни демонизировать.


21. Яков, yrevyakin@gmail.com  

— Отец Георгий, не могли бы Вы подсказать где черпать информацию об анонсах мероприятий культуры, благославляемых УПЦ? Также, хотел бы заметить, что и в целом анонсирование мало развито на официальных информационных источниках Церкви. Очень надеюсь на Ваше участие в решении данной, с моей точки зрения, проблемы.

— Благодарю за вопрос. Не далее как вчера мы обсуждали необходимость более серъзной работы с анонсами. Надеюсь на улучшение ситуации с анонсами.


20. Святослав

— Отец Георгий, здравствуйте! Не напоминает ли Вам нынешнее состояние Украины — состояние Югославии перед войной, раздробившей это государство? Не испытывает ли священноначалие УПЦ опасения, что "церковный вопрос" может быть использован для дестабилизации ситуации в Украине? Или же это моя личная "паранойя"?

— Такие опасения естественно были, но Первоиерархи Православной Церкви (и Константинопольский Патриарх Варфоломей и Московский Патриарх Алексий) продемонстрировали свою готовность содействовать решению украинского церковного вопроса совместными согласованными усилиями. С такой же просьбой (о единой позиции Вселенского Православия в вопросе путей преодоления раскола в Украинском Православии) ко всем Предстоятелям Православных Церквей обратился и Предстоятель УПЦ Блаженнейший Митрополит Владимир (orthodox.org.ua/uk/pastirske_slovo/2008/10/11/3622.html). А если будет единая позиция Церкви, то у околоцерковных политиков и политиканствующих церковников не будет возможности на этой теме спекулировать и использовать ее для дестабилизации ситуации в Украине. Мы ж молимся о единстве Церкви и благоденствии нашей страны и нашего народа.


19. Олег Протасів, Чернігівська область

— У своїй нещодавній веб-конференції на офіційному сайті УПЦ архиєпископ Августин Маркевич заяив про небезпеку автокефалії для УПЦ. Невже це справді так?

— Раджу перечитати відповідь Владики Августина, бо Ваше твердження вирване з контексту. Що стосується проблем автокефалії, то нагадаю Вам Вселенського Патріарха Варфоломія, який 10 жовтня цього року під час зустрічі Предстоятелів Помісних Православних Церков наголошував на тому, що автокефалія не повинна бути чинником розділення, а також досягатися через подолання етнофілетичних, націоналістичних та ідеологічних спокус (orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/10/10/3605.html).

При цьому нагадаю позицію УПЦ, яка міститься в усіх наших зверненнях і документах: для нас відновлення єдності українського Православ’я є важливішим за канонічний статус. Об’єднавшись ми готові соборно обговорювати вдосконалення статусу УПЦ.


18. Дмитро Шаповалов, shapdmtr@ukr.net  

— Всечесний отче Георгію! Як би Ви оцінили роль журналіста інтернет-ЗМІ в сучасній Україні? Які християнські дари може розкрити людина, що працює в царині електронних засобів масової інформації та звідки їй чекати "специфічних" спокус та випробувань? Дякую!

— Всі ЗМІ і інтернет не є виключенням є зоною місіонерської відповідальності Церкви. А для журналіста важливим є відповідальне ставлення до свого слова, бо як каже Святе Письмо – від слів своїх виправдаєшься та від слів своїх і засуджений будеш. Бо в тому числі і під впливом ЗМІ формуються цінності та світогляд наших людей. Ось тут і є поле спокус, випробувань і можливість розкрити християнські дари.


17. Сергий Правдолюбов, г. Брянск

— Скажите, будут ли какие-либо литургические изменения в богослужебном укладе УПЦ после Константинопольського совещания? И вообще — способна ли УПЦ на сегодняшний день на такие изменения, либо же без помощи специалистов из РПЦ это невозможно?

— В организации своей литургической жизни УПЦ полностью самостоятельна и руководствуется постановлениями Священного Синода УПЦ. Для совершенствования богослужебной практики в соответствие с вызовами сегодняшнего дня создана Литургическая комиссия при Священном Синоде УПЦ. А, что касается совещания Предстоятелей в Константинополе, то на нем литургические и богослужебные вопросы не обсуждались. Следовательно и изменений никаких не будет.


16. Анна Одинцова, Киев

— Знаем что вас долго не было в Киеве. Чем вы несколько лет занимались в Москве, изредка прилетая служить в Киев?

— За это время мы создавали телеканал «Глас» в Украине как светский духовно-просветительский проект. А в Москве участвовали в создании детского телеканала «Радость моя». Теперь, когда оба эти проекта запущены, у меня появилась возможность вернуться в официальные церковные структуры и применять в новой должности полученный опыт.


15. Сергій Чернівецький, Київська єпархія

— Чому УПЦ майже не займається книговиданням? Невже православні християни забули про користь просвіти? Греко-католики, наприклад, просто заполонили книгарні країни своїми книгами. Чому мовчать православні? Чи немає авторів, котрі би писали щось цікаве?

— УПЦ теж займається книговиданням. Нові книги виходять але, безумовно, не в тому обсязі як би нам з Вами хотілось. Але, в нас великі сподівання на реорганізований нещодавно Видавничий відділ УПЦ.


14. Іван Шевченко

— Нещодавно був на одній екуменічній конференції, але коли я сказав, що маю стосунок до Московської Патріархії, зі мною просто перестали розмовляти, пояснивши: "МП і екуменізм — речі несумісні". Як би Ви це прокоментували?

— Можливо Вам не пощастило зі співрозмовниками. Я не можу відповідати за весь Московський Патріархат, але впевнений, що Православіє відкрите до міжхристиянського та міжрелігійного діалогу. До речі, про це наголосили і Предстоятелі Православних Церков у своєму нещодавньому Посланні orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/10/12/3632.html.


13. Тарас Мироненко, менеджер, Київ

— Чи можна сподіватися, що у столиці України з"явиться хоча б один храм канонічної Української Православної Церкви, де служби будуть правитися українською мовою? Серед мого кола знайомих є такі, хто ходить до церков УПЦ КП лише тому, що там їм зрозуміло, що читають та співають.

— Благословення Предстоятеля УПЦ звершувати богослужіння українською є. Особисто я знаю храм, де частина піснеспівів та виголосів виконується українською (впевнений, що це не єдиний храм, але спеціально цієї проблеми не вивчав). Все залежить від бажання громади і настоятеля. Як говорить Євангеліє — «просіть і дано буде вам».


12. Андрій Москаленко, 35 років, Київ

— Отче, які заходи плануєте вживати Ви як прес-секретар УПЦ для того, щоби імідж УПЦ у суспільстві поліпшувався? Адже багато хто асоціюють УПЦ із московським впливом та навіть називають її інструментом втручання у внутрішнє життя нашої країни.

— Українська Православна Церква і її Предстоятель завжди займали патріотичну, національно відповідальну та миротворчу позицію. Нажаль, голос УПЦ не завжди є почутим. Та й багатьом вигідно підтримувати міфи довкола нашої Церкви. Вважаю своїм завданням зробити голос нашої Церкви гучнішим і зрозумілішим для суспільства. А той, хто має вуха – почує.



11. Читатель портала "Православие в Украине"

— В последние время что-то не то с Вашим порталом – иногда бывает, что по несколько дней нет новостей. Говорят, что произошли кадровые изменения в редакции. Уже не работает о. Андрей Дудченко. Правда ли это? Кто теперь руководит редакцией?

— о. Андрей Дудченко остается главным редактором портала «Православие в Украине» и параллельно работает над созданием новых проектов. Возможно именно с этим связано некоторое информационное затишье на ПвУ. Но это не на долго.


10. Grauer

— В связи реорганизационными процессами в УПЦ будет ли хоть когда-то ставиться вопрос в отношение "пресс-службы одного журналиста", т.е. В.С.Анисимова? Ведь не секрет, что часто своё личное мнение, которое больше роднится с позицией "Союза православных граждан", В.С.Анисимов выдает за общецерковное. Общий стиль публикаций тоже странный для православного человека, всё больше напоминающий бульварный дискурс "Единого отечества" Валерия Каурова и Кирилла Фролова.

— Церковь должна объединять, а не разъединять. А члены Церкви могут иметь различные (в т.ч. и политические) взгляды и возможность их высказывать. А христианин всегда сможет отличить евангельский дух от духа века сего. А я свою задачу вижу в консолидации и координации информационно-просветительских проектов УПЦ.


9. Андрій, м. Львів

— Шановний отче Георгіє, зовсім недавно Вас призначили прес-секретарем Предстоятеля УПЦ, з чим Вас вітаю. Чи плануєте Ви якось реорганізувати чи розширити роботу прес-служби і, якщо так, то яким чином? Спаси Христос

— Шановний Андріє, ми плануємо зберегти і закріпити всі надбання УПЦ у інформаційно-просвітницькій сфері, а також відродити деякі згорнуті та започаткувати нові проекти. Задля цього і був створений Синодальний відділ Української Православної Церкви «Місія духовної просвіти», який я сьогодні очолюю і який має координувати інформаційну і просвітницьку діяльність УПЦ. А що стосується посади прес-секретаря Предстоятеля УПЦ, то головним вважаю щоби слово Блаженнішого Митрополита Володимира було почуте українським суспільством. А за для цього, якщо буде потрібним, будемо удосконалювати наявні структури та створювати нові.


8. Єрей Костянтин

– Дорогий отче, до вас є декілька запитань. Наперед розумію, що не на всі буде відверта відповідь, але втім.

1. Всім православним християнам має бути відомо, що Церква керується постановами Соборів, а Собори керуються премудрістю Духа Святого, і найвищим керівним органом Церкви є – Помісний Собор. Так от. У листопаді 1991 року у Києво-Печерській лаврі було проведено подібний Собор всією повнотою УПЦ МП під головуванням блаженнішого Філарета, предстоятеля УПЦ МП. Були присутні представники монастирів, єпархій та благочинь як зі сторони мирян так і кліру. На цьому Соборі переконливою більшістю було ухвалено рішення про автокефалію. До речі, жодне з рішень, цього собору, в тому числі і про автокефалію, не скасовані і досі ні одним із соборів УПЦ МП чи РПЦ. Через півроку у травні 1992 у Харкові на Архієрейському Соборі, який за значимістю є нижчий від помісного, вночі(!), за участі всього-навсього 15-х архієреїв без предстоятеля (що є порушенням канонів), під головуванням простого єпархіального архієрея, було ухвалено кардинально інше рішення – проти автокефалії. Одне з цих голосувань має бути брехня. Є факти, що ці півроку кремлівське КГБ „всерйоз” взялося за „українських” архієреїв та за всю УПЦ МП, особливо за монастирі. Чи так це? Аргумент про те що за півроку у свідомості україців кардинально щось змінилося не приймається. Навпаки, на тлі відродження національної свідомості в Україні, бажання незалежності церкви від Москви ще більше зросло. „Змінилися” лише 15 єпископів. Так от. Рішенням якого з Соборів у даному випадку повинна керуватися Церква – того що у листопаді 91-го принятого всією церквою чи того що у травні 92-го вночі 15-ма єпископами? І ще. На якому з цих Соборів учасники керувалися натхенням Духа Святого, якщо рішення прямо протилежні. І як нам ставитися до тих єпископів, які у листопаді голосували „за”, а у травні „проти”?

2. У грудні 2007 року був запланований „помісний” Собор УПЦ, але провели черговий Архієрейський Собор, на якому ухвалили рішення првести його (Помісний Собор) в липні 2008 разом зі святкуванням 1020-річчя Хрещення Київської Русі, а потім, очевидно, і взагалі відмовилися його проводити. Слово „помісний” приводжу у лапках, через те що УПЦ не володіє статусом Помісної Церкви і не повноважна проводити подібні собори, згідно Канонів Церкви. Птання. Складається враження що хтось боїться його проводити, бо на ньому можливо буде підтверджене рішення, яке було прийнято на подібному Соборі в листопаді 1991 року. КОЛИ нарешті буде проведений цей Собор? На яку дату його ПЕРЕпризначено?

3. Чи правильно потрібно розуміти Вашу посаду як прес-секретаря Предстоятеля Української Православної Церкви? Якщо так, то де ви поділи Василя Семеновича Анісімова? Який „послух” він зараз несе в УПЦ? І чому його сайт досі носить почесну назву „Официальный сайт УПЦ»?

— Шановний Костянтин!

1. Від самого початку стало зрозуміло, що це не зовсім запитання, а упереджена думка. Тому я лише спробую означити деякі міфи, які Ви використовуєте. По-перше, лише 15 єпископів це не частина, а майже всі єпископи УПЦ на той час. На Соборі в Харкові не було лише Філарета та Андрія (Горака), який телеграмою підтвердив свою згоду з рішеннями собору, а потім (можливо під тиском) свого слова зрікся. По-друге, собор проходив не вночі, а затягнувся до ночі – а це, погодьтесь, дві великі різниці. По-третє, собор не приймав рішень проти автокефалії, а обрав нового Предстоятеля Церкви. І зібрав собор не якийсь єпархиальний архиєрей, а найстарший за хіротонією і віком, як цього і вимагають канони.

А що стосується рішень церковних соборів і як відрізнити собори від лже-соборів, то існує багатовікова перевірена практика Церкви. Справжніми визнаються ті собори, рішення яких прийняті повнотою Православної Церкви. Харківський собор обрав Предстоятелем УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира. Це визнали всі Православні Церкви світу і православний народ України. А нещодавнє запрошення Блаженнішого Митрополита Володимира до участі у зустрічі Предстоятелів Православних Церков та його участь у богослужінні Предстоятелів Православних Церков ще раз це підтвердило і є відповіддю Православної Церкви на Ваше запитання.

2. Не хвилюйтесь. Церква визначиться з датою проведення свого Собору. І проведе його тоді, коли вважатиме за необхідне.

3. На запитання стосовно Василя Семеновича я вже відповів. А що стосується напису «Офіційний сайт УПЦ» на сайті «Україна Православна», то це означає, що він має офіційне церковне благословення та містить серед іншого і офіційну інформацію.


7. Lazar, Canada, kikitooo2005@yahoo.ca

— Dobriy Den! 1)Chi e yakas tendenciya syednanaya Ykrainskih cervk (amerikanskoi, kanadskoi i inshi) pid omoforom mitropolita Volodimira, chi prosto vedutsya yakis perehovori, seminari pro obyednanya mish duhovenstvom ? Shos na podobi , yak stalosya syednanya Ruskoi iz Ruskou Zarubishnou Cerkvou!

Tomu sho Ykrainska cerkva v americi pid omoforom Konstantinopolskoho Patriarha, i tomu ykrainski cervki v diaspori ne maut pryamho svyasku (duhovnoho , kulturnoho , i inshih..) z svoeu batkivchninou. Prosto trohi divno sho hozhu do Ykrainskoi cerkvi v Kanadi, ale yaka ne mae niyakoho vidnoshenya do Ykraini, i takim chinom samoizolovuemsya vid Batkivchini!!!

— Шановний Лазар! Ми дуже сподіваємося, що православні українці діаспори, які перебувають під омофором Константинопольського Патріарха, будуть брати приклад зі свого Першоєрарха. Всесвятіший Патріарх Варфоломій і під час візиту в Україну, і під час візиту Блаженнішого Митрополита Володимира в Константинополь, наочно довів хто є главою канонічної Церкви в Україні, а значить і главою материнської для всіх українців діаспори Церкви на Батьківщині.

Більш того для українців канонічних юрисдикцій (УПЦ в Україні і УПЦ в діаспорі) немає жодних перешкод для духовного, культурного та інших видів спілкування і співпраці. За для цього в УПЦ навіть створено Відділ зовнішніх церковних зв’язків, до завдань якого входить і опікування проблемами діаспори. При цьому УПЦ не ставить за мету створення поза межами України своєї юрисдикції, а готова до співпраці з усіма канонічними структурами заради українців діаспори і відновлення їх зв’язку з православною Батьківщиною.


6. Олександр

—  Які рішення прийняли на недавній нараді в Стамбулі, що стосуються України?

— Рішень щодо України в Стамбулі не приймали. Але формат в якій пройшла зустріч і рівень на якому приймали в Константинополі Предстоятеля Української Православної Церкви, свідчать про рух у напрямку до соборного вирішення українського церковного питання.


5. Андрій Смирнов 

— Чому світове православ"я байдуже ставиться до міжправославного конфлікту в Україні і не пропонує жодного реалістичного шляху подолання інституційного розколу в українському православ"ї?

— Світове Православіє не байдуже до подій в Україні. І свідченням цього є й цьогорічний візит в Україну Вселенського і Московського Патріархів. Більш того, під час нещодавної зустрічі Предстоятелів Православних Церков у Стамбулі, Предстоятель УПЦ звернувся до Світового Православія сприяти подоланню розділення православних українців та визначитися з єдиною позицією щодо шляхів подолання розколів в Україні.

А що стосується реалістичного шляху, то це канонічний шлях відновлення єдності та соборного обговорення питань статусу УПЦ. І шлях цей лежить через подолання етнофілетичних та ідеологічних спокус. На цьому наголошував і Вселенський Патріарх Варфоломій як в Києві у липні, так і у вересні в Константинополі. Українська Православна Церква готова до соборного обговорення проблем. Але багато залежить і від нас самих.


4. Ігор, житель м. Івано-Франківськ

— Високопреподобний отче! Ви представляєте набільшу конфесію в Україні. Із боку конфесій римо-католиків, а також УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ та інших спостерігається якась тенденція (часом здорова, а часом перебільшена) до екуменізму, а навіть спроби об'єднання і т.п. Натомість УПЦ більше акцентує на тому, що людині перш за все потрібно спасатися, а вже потім все інше. Чи так? Кардинал Гузар, а також владика УАПЦ Ісіченко усюди проповідують об'єднання церков, але це викликає неоднозначну реакцію. Багато читачів не знають про те, що на Близькому Сході (і не тільки) православні та католики практикують інтер-комунію. Скажіть, чи можете Ви посприяти, щоб ті публікації, які ображають інші конфесії, щезли та більше не з'являлись на порталі "Православіє в Україні"? Тому що насправді це має зворотній ефект.

— Шановний Ігоре, очікую від Вас перелік статей, які, на Вашу думку, ображають представників інших конфесій. На редакційній колегії ми розглянемо Вашу пропозицію. Але мені здається, що «Православіє в Україні» якраз і відрізняється від багатьох інтернет-видань тим, що намагається з повагою та по-християнськи ставитися до всіх без виключення. Більш того, загальний тон публікацій на ПвУ такий, що навряд чи може когось образити. Але, якщо когось ображають деякі думки деяких авторів, то для цього існує застереження, що думка авторів може не співпадати з думкою редакції. А редакція точно нікого не хотіла образити :)


3. Алексей

— Скажите, а Василий Анисимов уже не возглавляет пресс-службу УПЦ? Он теперь Ваш подчинённый?

— Структура, которую возглавляет Василий Анисимов, решением Священного Синода УПЦ входит в сферу координинации Синодального отдела «Місія духовної просвіти», которыя мне поручено возглавить. Уверен, что уже имеющийся опыт совместной деятельности поможет нам в создании новых информационно-просветительских проектов.


2. Олег, okindiy@ucu.edu.ua  

— Слава Ісусу Христу! Єрархи різних конфесій, зокрема УПЦ, неодноразово наголошують на необхідности єдности і єднання усіх людей доброї волі, особливо і в першу чергу християн, у справах соціяльного служіння. Чи ще довго притримуватимуться єрархи і священики УПЦ практики відмови від спільної молитви з християнами инших конфесій? Досить кумедно виглядає, коли є добрі наміри різних сторін допомогти сиротам, людям з особливими потребами, голодним тощо, але представники УПЦ не можуть разом помолитися з людьми, яким вони допомагають, коли це спільний проєкт з иншими християнськими Церквами. Прошу Вас прокоментувати таку позицію.

— Навіки слава! Спільну молитву, а особливо спільне богослужіння православним з представниками інших конфесій забороняють канони Православної Церкви. Але православним не заборонено бути присутніми під час молитви інославних. Більш того православні можуть і повинні молитися про досягнення спільної мети під час спільного служіння людям. Тож можна бути впевненими, що православні моляться за людей, яким вони допомагають, а також за успіх спільних з представниками інших конфесій проектів.


1. Киянин

— В якій ролі запросили до Константинополя предстоятеля УПЦ? І чи мають там розглядати українське питання?

— Предстоятель УПЦ був запрошений до Константинополя у тій ролі, яку за ним визнає вся повнота Вселенського Православія – у якості Митрополита Київського і всієї України та Предстоятеля Української Православної Церкви. Українське питання під час зустрічі Предстоятелів Православних Церков не обговорювалося, бо не було темою зібрання. Але Предстоятель УПЦ від імені Священного Синоду звернувся листом до кожного з Предстоятелів з проханням соборно сприяти вирішенню українського церковного питання, тобто ще раз поставив наше питання перед усією православною спільнотою.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    Останні коментарі

    • Учкудук | 24 вересня 2017, 10:54

      Папу звинуватили у єресі: ttp://u-news.com.ua/49734-papu-rimskogo-obvinili-v-eresi.html

    • Микола Третяк | 23 вересня 2017, 10:25

      Ботокс і шизуха прогресують.

    • Іванна Левкович-Яворська | 22 вересня 2017, 19:27

      фейсбук

    • Оленка | 22 вересня 2017, 18:38

      То чому ж було не обговорити питання з СБУ? А, певне тому, що вирішувати питання у виконкомі і не прагнули. Був наказ зверху було завадити УПЦ - ось його і виконали.

    • Оленка | 22 вересня 2017, 18:27

      Щось на кшталт: "Візьмемо цей стакан цукру,із нього виходить, що астероїд летить на Землю, а борщ у моєї бабусі позавчора був надзвичайно смачним". Із вказаних Зорею фактів аж ніяк не