"Українська Лютеранська Церква – Церква, яка бере за основу лише Святе Письмо – Біблію, являється консервативною Церквою у питаннях віросповідання"

31 жовтня 2007, 15:41 | Архів веб-конференцій | 0 |   | Код для блогу |  | 

Вперше у гостях три особи — пастирі Української Лютеранської Церкви: пастор Тарас КОКОВСЬКИЙ, душпастир Тернопільської громади УЛЦ Св. Апостолів Івана та Якова, Голова Галицької єпархії УЛЦ, пастор Олег СТЕЦЮК, душпастир Херсонської громади УЛЦ, Голова Таврійської єпархії УЛЦ, Голова Літургійного комітету УЛЦ, пастор Сергій КУДРИК, душпастир місійної станиці УЛЦ у м. Чернігові

Провідна тема веб-конференції: Українське лютеранство сьогодні (з нагоди 490-ліття реформаційного виступу Мартіна Лютера)

Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі


20. Запитання від редакції

1. Українська Лютеранська Церква виникла у міжвоєнний період. Після 1945 р. вона перестала легально існувати. Як жили українські лютерани в радянські часи, чи було підпільне релігійне життя?

пастор Тарас КоковськийПастир Тарас Коковський: Так, наша попередниця УЄЦАВ постала у 20-30 роках минулого сторіччя на Галичині. Центром тодішнього українського лютеранства був Станіславів. Там досі збереглась наша церковна будівля, котру ми нині, на жаль, через суд прогнемо повернути, хоч є для цього усі підстави і закон. Наша церква, як і деякі інші потрапила в лещата нищівної комуністичної системи. В період 1939-45 рр. фактично були репресовані і вбиті більшість пастирів. Чільний провідник Церкви душпастир Теодор Ярчук, ймовірніше усього був замордований у Дем’яновім Лазі коло Івано-Франківська. Кілька пастирів, що вціліли – поїхали на Захід і згубилися у вихорі лихоліть. Парафіяни, що зостались – залишились без пастухів і змушені були пристати до інших конфесій. Саме вони передали нам збережену літературу, Служебник, Пісенник у 90-х роках минулого ст. Деяку інформацію про нашу історію можна знайти на моїй сторінці: www.geocities.com/ukrlutheran/ULChistory.html, а короткий виклад історії Церкви є отут: www.ukrlc.org/bibliothek/istoria_ulc.htm

2. Чи продовжувала існувати УЛЦ в діаспорі?

Тарас Коковський: Деякі парафіяни УЄЦАВ пристали до інших лютеранських церков за кордоном, але окремої церковної структури УЄЦАВ вже не було. У США досі мешкає донька пастора М.Тимчука – Марта Тимчук. В 90-х роках їхніми зусиллями з допомогою місійного товариства «Думки про віру» почалося відновлення церкви на теренах України. Перші громади постали у Києві, Тернополі, Кременці, Севастополі, Харкові, Запоріжжі.

3. Найближчим часом має бути великий Синод і Собор УЛЦ. Які питання на них розглядатимуться? Чи плануються якісь серйозні переміни в житті УЛЦ?

Тарас Коковський: Ну, не великий, а черговий :). Так, 8-9 листопада відбудеться Синод і Собор УЛЦ. Ми розглядатимемо питання місійної праці, життя в громадах, подальшої розбудови Церкви через проповідування Євангелія спасіння, слухатимемо і обговорюватимемо есе: «Малий катехізис доктора Мартіна Лютера – могутній інструмент для молодих і для старих». Всі наші плани і зміни вміщені в прагненні ще наполегливіше проповідувати Євангелія Ісуса Христа. Шукатимемо для цього нові засоби і шляхи, в тому числі такі як ця конференція.

Дуже дякуємо за гарну і змістовну веб-конференцію. Сподіваюся, що Ваша співпраця з РІСУ матиме продовження!

Тарас Коковський: Від імені учасників з нашого боку щиро дякую вам за запрошення на веб конференцію. То був гарний і новий досвід для нас. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю. Запрошуємо всіх бажаючих відвідати наші громади, щоб на власні очі побачити хто ми є і які ми. Зацікавлених до подальшого спілкування з нами – ласкаво просимо! Нехай Господь благословляє зусилля РІСУ щодо поширення Доброї Звістки Ісуса Христа про спасіння. Слава Ісусу Христу! З повагою, пастирі Тарас Коковський, Олег Стецюк, Сергій Кудрик.

Олег Стецюк: Зі своєї сторони хочу подякувати РІСУ за благословенну можливість поспілкуватися і більше розповісти про життєдіяльність УЛЦ. Зичу Вам Божих благословень та успіху в подальшій роботі!


19. Тимур

— Олегу Стецюку. Вам не кажется, что после ответа Наталье про харизматические церкви Ваше личное участие а Херсонской межконфессиональной Ассоциации можно прекратить, поскольку ключевыми участниками этой Ассоциации (по крайней мере в количестве членов) являются харизматы, в первую очередь церковь "Великое поручение"? Если вы считаете их учение ошибочным, какой смысл что-то делать вместе?

— Вітаю Тимуре. Ваше питання пронизане емоціями, які є наслідком Вашого патріотичного ставлення до харизматичної церкви “Велике доручення”. Це є нормально, і я поважаю Вашу християнську віросповідну позицію. Але зрозумійте і мою віросповідну позицію. Все що я говорю, я говорю в контексті лютеранського віросповідання і в контексті мого особистого віросповідного бачення цього питання. Чи маю я право піддавати критики богослужебної практики якоїсь конфесії? Маю, бо ми живимо в свобідній країні, в якій за визначенням не має релігійного тоталітарного режиму. Чи маєте Ви особисто критикувати богослужебну практику Лютеранської Церкви? Маєте, і якщо на РІСУ буде онлайнова конференція харизматичних церков, то ви зможете це зробити.

Тимуре, ми повинні зрозуміти одну банальну річ – кожна християнська конфесія має право на своє унікальне віросповідне бачення, і кожній конфесії ми повинні надати право висловлювати і захищати свою віросповідну позицію. В даному випадку я захищаю свою віросповідну позицію, і можливо в моєму захисті і в моїй критиці Ви знайдете багато корисного, що дозволить харизматичним церквам стати більш толерантними, виваженими, мирними до традиційних християнських конфесій.

Ще раз хочу повторити – мова йде про богословські категорії мислення. Якщо ми будемо вірними і принциповими в своєму віросповіданні, то скажемо, що між нашими богословськими принципами є серйозні розбіжності.

Щодо моєї можливої участі в Херсонській міжконфесійній асоціації — якщо це асоціація харизматичних церков, то звичайно моя подальша участь вже є вирішеною.


18. Василь Миколайович

— Шановні пастирі! Запитання для всіх Вас. Розкажіть про плани розвитку УЛЦ і у ваших єпархіях зокрема? Чи є у Вас якісь проекти чи суспільні ініціативи, щоб розказувати людям про Вашу Церкву і заохочувати ще невоцерковлених людей до неї? Що пересічні люди знають про УЛЦ? Чи пишуть про неї в пресі? Показують по телебаченню? Бо дуже мало є інформації, нажаль. Або просто я про це не знаю. Спасибі.

Тарас Коковський: Дякую пане Василю, за чудове питання. Ми вже частково відповіли на нього (дивіться нижче). Певно під «ініціативами» ви мали на увазі зусилля по поширенню інформації про УЛЦ? Я згоден, що слід докладати більше зусиль. До речі, чудову роботу провадить пастир Олег Стецюк у Херсоні: веде радіопередачу, бере активну участь у телепередачах. Щодо висвітлення у пресі – напевно також і самій пресі слід більше нами цікавитися :). Останнім часом збільшилось коло людей, які дізнаються про нас через Інтернет.

Сергій Кудрик: Шановний Василь Миколайович. Щодо Київської єпархії, то хотів би зазначити, що планів багато. До нас звертаються люди з різних районів єпархії, які чули про УЛЦ з проханням розпочати у них місійну роботу. Так рік тому я розпочав роботу в місті Чернігові і зараз наша місія у стадії реєстрації ще одної громади УЛЦ. В місті Черкаси також є зібрання людей, які запрошують пасторів Київської єпархії проводити в них богослужіння і біблійні заняття. Нажаль, наразі нам бракує пастирів, щоб охопити всіх бажаючих чути Слово Боже і Його чисте Євангеліє, але Київська єпархія, як і вся УЛЦ прикладає максимум зусиль щодо розповсюдження Слова Божого – виконуючи Великий Наказ нашого Господа. Одним із проектів УЛЦ є Євангелізація — розповсюдження релігійної літератури УЛЦ в різних містах та селах України, з можливістю поспілкуватися, як з Єпископом УЛЦ, так і з пасторами та прихожанами. У Христі пастир Сергій.

пастор Олег СтецюкОлег Стецюк: Нажаль я не можу Вам дати стратегічну картину розвитку УЛЦ, але можу поділитися своїми прагненнями. В неділю вийшла друга радіопередача в програмі “Час надії з Михайлом Москаленко” на Радіо СОФІЯ 99.4 FM в м. Херсоні. І зараз ми обговорюємо створення радіо програми з моєю постійною участю. Були виступи в ТВ програмах на Херсонському місцевому телебаченні. Друкувалися статті, що були написанні для різних газет та журналів. Як, приклад можу згадати свою статтю в журналі “ПРОФІЛЬ”. Зараз я розробляю лекції на тему “принципи християнської моралі”, щоби виступити в школах. Попередня домовленість з деякими школами в мене є.

Отже, ідеї та прагнення є...Але в даній ситуації треба враховувати одну непросту реальність – наша Українська Лютеранська Церкви лише починає ставати на ноги, лише починає себе відчувати впевнено в України. Нам дуже не просто після знищення комуністичною владою церкви знову все відбудовувати. Більшість християнських конфесій якось змогли встояти в радянські часи. А наша Церква була знищена повністю, лише врятувалася маленька група віруючих, які знайшли притулок за кордоном. Дайте нам час...


17. Марія

— П. Олегу Стецюку. Вдячна за Вашу відповідь на моє попереднє запитання щодо розвитку УЛЦ на Півдні України. Але мене цікавить більш не богословський характер поширення лютеранства, це є зрозумілим, а мене цікавить технічний бік даного питання — кадри, віруючі. В чому привабливість сьогодні УЛЦ? Адже сьогодні Україна є поліконфесійною і за кількістю різноманітних рухів займає лідерські позиції, зокрема в Європі.

— Вітаю Вас, Маріє. Дякую за Ваше зацікавлення цією темою. Особисто я виходжу з такої тези: “якщо Лютеранська Церква володіє істиною Святого Євангелія, зберігаючи її у віросповідній книзі Злагода, то це означає, що Лютеранська Церква повинна бути носієм цієї істини! Якщо не ми, то хто?”. Це моя особиста позиція. Для того, щоб нести Святе Євангелії та популяризувати віросповідні лютеранські позиції треба використовувати певні засоби, котрі дозволять нам це робити. На сьогодні УЛЦ звертається до людей через: веб-сторінку; через часопис СТЯГ; через богословський журнал “Добра Звістка”; через радіопередачу “Лютеранська хвиля” на радіо ПРОМІНЬ; через духовну літературу, яка видається щороку; деякі душ пастирі УЛЦ мають свої Інтернет-сторінки. Особисто я намагаюся за допомогою своєї Інтернет-сторінки духовно інформувати людей. Двічі я виступив у радіо програмі “Час надії з Михайлом Москаленко” на Радіо СОФІЯ 99,4 FM в м. Херсоні з темою „Християнське виховання”. І зараз обговорюється з керівництвом Радіо СОФІЯ 99,4 FM можливість створення радіопрограми за участю пастора лютеранського громади “Святої Трійці” О.Стецюка. Отже, бажання та прагнення нести Слово Боже є. Просто необхідно виважено підійти до стратегії несення цього Слова. Якщо ви живите в м. Херсоні я запрошую Вас поділитися своїми думками і порадами стосовно популяризації лютеранства.


16. Наталка

— З якими саме протестантськими конфесіями УЛЦ співпрацює чи готова співпрацювати? Як ви ставитесь до харизматичних церков? чи вважаєте їх протестантськими Церквами чи відносите до неорелігій? І взагалі, на Вашу думку, це біблійне вчення чи ні? Дякую за відповідь.

Пастор Олег: Вітаю Вас, Наталіє. Особисто я співпрацюю зі всіма християнськими конфесіями Херсонської області. Знаю, що УЛЦ є членом Ради Церков України. У даній ситуації я реаліст і вважаю, що наша співпраця може бути плідною і благословенною, якщо ми об’єднаємо свої зусилля для того, щоби відстоювати і захищати християнські моральні цінності!

Мені дуже важко відповідати на ваше питання щодо харизматичних церков... Це нове явище в християнському світі, яке потребує більш детального вивчення. Як лютеранський пастор я вважаю, що більшість віросповідних доктрин харизматичного руху є помилковими, хибними і революційними. Але найбільш мене непокоїть богослужебна практика харизматів: зцілення, вигнання демонів, молитовний екстаз, створення культу проповідників... А до цього ще можна додати ідеологію “Нового Світового Порядку”.


15. Лесогор Николай В., lesogor@mariupol.net

— Пастор Олег. Уважаемый Пастор Олег! Я Християнин і людина громади УКРАІНСКОЇ. Але чим більше спілкуюся з Християнами, тим більше розчаровуюся. ПЕРШЕ по темі. УЗАГАЛІ ввели предмет — А Є ЧИ ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКИ АБО ЕСТЕТИКА як Християнська, а не окремої церкви або навчання? ДРУГЕ. Є в католиків своя етика, у православних своя етика, а в протестантів свої етики і що? Хтонебудь бачив загальхристиянську ЕТИКУ? Може ПОКАЗАТИ посилання або документ офіційний?

— Вітаю Вас, Миколо. Не розчаровуйтеся в християнах, а спробуйте з мудрістю, з любов’ю їх сприймати, бо ви один із цих християн. Всі ми не досконалі і потребуємо Божого прощення і укріплення. Вірний послідовник Господа Ісуса Христа Апостол Павло дав гарну духовну пораду, сказавши: 1Тим.4:16 “Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!”

Такі поняття, як Християнська Етика та Естетика існують. Я вже говорив нижче, що вся наша проблема в тому, що більшість людей мало обізнані в термінології. Етика — це сукупність моральних норм та правил, якими регулюється життя людей у суспільстві. Християнська етика — це є моральні правила виховання та поведінки, які сформовані Божими Десятьма Заповідями. Божий моральний Закон — це є християнська етика для всіх без виключення християнських конфесій, і такого поняття, як католицька, православна, або протестантська етика за визначенням не існує. Так, може існувати таке поняття, як православна, або католицька естетика, але не етика.


14. Петро

— Пастору Сергію. Чи Ви вірите, що обряд Хрещення має спасительну силу, змогу спасти людину, яка була хрещена в дитинстві в Лютеранській Церкві і в дорослому віці відійшла від Церкви? Яка доля неохрещених дітей, які вмерли в ранньому дитинстві? Куди вони потрапляють по смерті?

пастор Сергій КудрикСергій Кудрик: Дякую за запитання. Шановний Петро. В першу чергу хотів би сказати, що Хрищення — це Таїнство заповідане Господом. Про це ми читаємо у Слові Божому, яке також говорить про те, що Хрищення є необхідним для спасіння: «... Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» — каже нам Господь. Також хрищення має спасаючу силу: «Того образ хрищення - не тілесної нечистоти позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа…» (1Пет.3:21).Щодо Вашого питання про людину, яка була охрищена і відпала від віри, то слід зазначити, що Господь у Своєму милосерді завжди закликає відступників повернутися назад під благодатний союз хрищення та притягає до Себе, але якщо людина відкидає Боже Слово і не вірить Йому, то це вже гріх проти Святого Духа про який Говорить Господь як про непростимий. Саме по собі хрищення без віри і щоденного каяття не гарантує нам спасіння. Мартін Лютер писав у своєму Малому Катехизисі: «Християнське життя є по суті щоденне хрищення, яке було вже почате колись, але постійно продовжує виконуватися… Якщо ти живеш у каятті, то ти перебуваєш у хрищенні, яке це нове життя не тільки символічно відображує, але також і породжує, зачинає та продовжує».

Долю ж неохрищених дітей ми покладаємо на милість Божу. Як писав М. Лютер: «В пекло веде не відсутність хрищення, а нехтування ним» (Мал. Катех.). З повагою пастир Сергій.

Олег Стецюк: Вітаю Вас, Петре. Давайте ми підійдемо до вашого питання, використовуючи терміни “де-юре” і “де–факто”. “Де-юре” ми проголошуємо, що Святе Водне Хрищення дає “...прощення гріхів, визволяє від смерті та диявола, дає вічне спасіння всім, що повірять, як це проголошує Слова та обітниці Божі” (М.Катехизис). Також ми знаємо ті слова, якими Господь Христос звернувся до Никодима, сказавши: “...коли хто не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже(Ів.3:5)”. Ми, як служителя Божого Євангелія пропонуємо ті засоби спасіння, якими Отець Небесний визначив спасати духовно мертву людину. І ці засоби благодаті живі та дієві! Але “де-факто” є такі випадки, і ви їх цитуєте, коли людина через певні обставини не змогла прийняти Святе Хрещення. Знаєте, я вірую в безмежну Божу мудрість і в безмежну Божу благодать і милість. І впевнений в тому, що Господь Бог враховує всі обставини людського життя. Бо, як тоді бути з абортованими дітьми, яких вбили ще в утробі матері??? Одного разу я почув таку відповідь, яка і по сьогодні мене втішає, коли я роздумую над подібними питаннями: “Бог засуджує людину за небажання, а не за неможливість”.


13. Іван

— Пастору Олегу. У обряді Вечері Господньої з причастям знайдемо форму загальної сповіді, яка своїм змістом відображає теологію Томи Аквінського про гріх і умови його прощення. Як на Вашу думку цей звичай загальної сповіді вписується у реформаційні стандарти УЛЦ? Який зміст ви вкладаєте у цю практику?

— Вітаю Вас, Іване. Мені важко ось так зараз сказати наскільки форма загальної сповіді УЛЦ відображає теологію Томи Аквінського, який жив у 13 столітті. Я знаю точно, і це я говорю відповідально, як член літургійного комітету УЛЦ, що форма загальної сповіді відображає три фундаментальні віросповідні правди Лютеранської Церкви: 1) людина є гріховною в своїй природі; 2) людина є гріховної через те, що робить гріхи (фактичні гріхи); 3) грішник, очікуючи Божого прощення, уповає на Господню милість, котра дарується Голгофській жертві Ісуса Христа.


12. Яків

— Тарасу Коковському. Скажіть будь ласка, якби Вам випала роль реформатора в сучасну добу в лоні Церкви, які би тези Ви висунули, щоб змінити Церкву?

— Бути реформатором Церкви – це Боже обрання. Я б сказав наступне: всім християнам потрібне вкорінення у чистім непомильнім Божім Слові, яке дав нам Господь, повернення до нього, дотримання його не на словах, а на ділі, християнська любов і терпіння. Коли я бачу, як віруючі різних конфесій слухають у храмі одне і те ж Євангеліє, а потім чубляться, доказуючи хто «головніший», «сильніший», «правдивіший і щиріший українець», — стає сумно.

Але те, що Церква потребує оновлення в тому сенсі, як про це казав Лютер, це правда. Хіба можна змиритися з такими речами у Церкві, як шлюбування одностатевих пар, висвячення гомосексуалістів, ревізія Божого Слова та зумисне його перекручування? Та й хіба можна назвати церкву, в якій це відбувається християнською церквою взагалі? Результат очевидний – повно християнських храмів у Європі стоять пусткою, так звані «права особи» вивищуються над Божою Заповіддю.


11. Олена Кулигіна

— Пастор Олег, щиро вітаю Вас на РІСУ! Скажіть будь ласка, вже понад рік тому представники обласного управління освіти обговорювали з представниками Ради християнських церков перспективи впровадження на Херсонщині регіональної програми з християнської етики в школі. Ви (робоча група) тоді взяли на себе завдання розробити цей курс і запропонувати його освітянам на затвердження, а також збирати підписи батьків, які б хотіли, щоб цей курс викладався. Але після того я не чула про якісь зрушення. Питання до Вас як до активного учасника того обговорення: чому так відбулось? Чи може самі церкви не зовсім зацікавлені були у тому, щоб завершити цю справу? Невже не вистачає місцевих спеціалістів серед християн, які б консолідовано займались цим або бракує таки єдності християнам? Дякую за відповідь. З повагою, Олена Кулигіна

— Вітаю Вас, Олено. Нажаль сьогодні вся причина не в Міністерстві освіти та науки... Предмет з „Християнської етики” для 5, 6 класів розроблений. Концепція предмету з „Християнської етики” для 5, 6 класів є розробленою. Я не буду говорити про всі регіони України, бо ситуація з викладанням цього предмету в Західній Україні відрізняється від тої ситуації, що виникла на Півдні України. Візьмемо Херсонську область. Губернатор нашої області Б.В.Сіленков з величезною симпатією відноситься щодо ідеї з викладанням цього предмету в школах, і, до речі, був одним із перших, хто запропонував створити робочу групу, яка б вивчила можливість запровадження предмету „Християнська етика” в школах Херсону. На превеликий жаль, саме християнські конфесії Херсонщини в повній мірі не використовують цей шанс щоби повернути християнську мораль в шкільний процес. Чому? Важко однозначно сказати. Але особисто я готовий прикласти максимум зусиль, щоби предмет „Християнська етика” став невід’ємною частиною шкільних курсів.


10. Шульга Олександр, пресвітер церкви Різдва Христового, м. Нова Каховка

— По-перше, вітаю вас з цією поважною датою, до якої, на мою думку, мають вдячне відношення багато протестантських деномінацій. Запитання наступне — як ви вважаєте, за чотири із зайвим століття після смерті Лютера лютеранство зробили якісь радикальні кроки уперед, які можно було б порівняти з Реформацією 1517 року, чи до цього часу залишається на рівні одкровень свого засновника? Дякую за відповідь.

пастор Олег СтецюкОлег Стецюк: Вітаю Вас, Олександре. Радий Вас чути, бо знаю Ваc, як людину, котра виконує великий об’єм християнської роботи. На мій погляд, одна з проблем протестантизму – радикалізм у своєму бажанні розбудувати церковне життя. Я не можу сказати чому так сталося, але протестантизм, як явище пронизано більш революційними прагненнями, ніж реформаційними. Діло в тім, що Мартін Лютер не хотів революції в Церкві, а навпаки реформації, яка дозволяє не руйнувати, а обновляти. Лютер ніколи в своєму житті не закликав людей все руйнувати, а потім на порожньому місці зводити нове. Навпаки, Мартін Лютер говорив лише проте, що необхідно очистити, обновити той духовний скарб, який Церква отримали від Господа Ісуса Христа через Апостолів. Тобто, не розшукувати якусь нову віросповідну доктрину, а вивищити правду Божу, котра з деяких причин була прихованою в Церкві. Якщо відкрити лютеранську віросповідну книгу Злагода то можна відмітити дуже цікавий момент, який себе являє в тому що наші отці церкви, відстоюючи чистоту Святого Євангелія, підкреслювали віросповідну спадщину з апостольською церквою. Тому і сьогодні ми намагаємося захищати істину Божу, котра була вивищена Господом Ісусом Христом та котра була зазначена Святими Апостолами, не намагаючись додати щось нове, або віднайти щось нове.

Сергій Кудрик: Слава Ісусу Христу! Шановний пасторе Олександре. Дякуємо за Ваше привітання.

Щодо Вашого запитання, то хотілось би зауважити наступне. Засновником нашої Церкви є, в першу чергу, не Мартін Лютер, а сам Господь – Ісус Христос, вчення Якого об’явлене нам у Святому Письмі. Так, дійсно, Мартін Лютер є видатною людиною і видатним реформатором, який розпочав рух реформ в Церкві. Але слід би було зазначити, що ці реформи доктор Лютер не проводив на основі якихось своїх особливих одкровень, зовсім ні. Лютер, навпаки, закликав тих, хто занадто радикально рушив вперед повернутися до першоджерел – до Святого Письма, яке є непомильне і незмінне Слово Боже для грішного людства. Іншими словами те, що Господь об’являв всім вірним до Лютера, Лютеру і нам з вами залишилось в тому ж форматі і записане в Біблії. Ми, слуги Божі, лише старанно вивчаємо Його Святе Слово і повністю довіряємось Йому. Щодо радикальних кроків, то УЛЦ їх безперечно робить, але у питаннях виконання Божого наказу проповідувати Добру Новину по цілому світові, а радикальні кроки щодо Слова Божого не мають нічого спільного з Лютеранським вченням.


9. Анонім

— Как Лютеранская Церковь относится к преподаванию христианской этики? Должен ли этот предмет читаться для всех детей одинаково, независимо от их отношения к религии? И вообще, может ли христианская этика быть внеконфессиальной? Не считаете ли Вы, что целесообразнее было бы учить детей основам религии в приходских или субботних, воскресных школах? Спасибо за ответ!

Олег Стецюк: Вітаю Вас, друже. УЛЦ відноситься надто позитивно до викладання християнської етики в школі. Більш того я, як представник УЛЦ за дорученням Єпископа В.Горпинчука приймав активну участь в робочій комісії при Міністерстві освіті і науки зі створення предмету “Основи християнської етики”.

Вся проблема в тому, що, нажаль, не всі в нашому суспільстві правильно сприймають термінологію цього поняття — Християнська етика. Насправді етика це сукупність моральних норм та правил, якими регулюється життя людей у суспільстві. Ми лише до етики додаємо визначення „християнська”, тим самим вказуючи на те, що ці моральні норми та правила сформовані Декалогом, тобто Десятьма Заповідями. Для кожної християнської конфесії заповіді “шануй батька та матір; не вбивай; не кради” і т.д. є заповідями, котрі закладають фундамент, на якому основуються моральні правила та норми сприйняття і поведінки в середині суспільства. І тут найголовніше не змішувати християнську етику з християнськими доктринами, або з предметом основи релігії. Мова лише йде про християнську мораль, котра має потенціал сформувати наше суспільство.


8. Роман Захарій, roman800@gmail.com

1. Як відомо, в багатьох скандинавських лютеранських церквах причастя явище досить рідкісне, як часто воно проводиться у вас? Чи ви вірите в дослівне перетворення вина та хліба на Тіло та Кров Христа під час освячення дарів?

Сергій Кудрик: Видатний доктор богослов’я Мартін Лютер закликав всіх вірних Христу постійно прагнути споживати Його Cвяте Тіло та Кров і назвав рішення Латеранського собору 1215 року РКЦ, який закликав практикувати Причастя раз на рік: «Вбивством душ». Ми, як послідовники цього великого реформатора, також заохочуємо вірних причащатися якомога частіше. В громаді в місті Чернігові ми практикуємо Причастя кожної неділі. У інших громадах УЛЦ, на скільки мені відомо, відбувається теж саме.

Стосовно другої частини питання, то ми визнаємо, що під час проведення Господньої Вечері Господь правдиво присутній у, з і під виглядом хліба та вина тілесно, як і про сакраментальне споживання Його Тіла та Крові, але ми не приймаємо вчення РКЦ про трансубстанціацію, яке було прийняте на тому ж Латеранському соборі.

Олег Стецюк: УЛЦ тримається віросповідного погляду, що Богослужіння зі сповіддю та Господнею Вечерю повинно проводитися як мінімум щонеділі. Бо грішна людина потребує проголошення Святого Євангелія, як в Слові, що проповідується так і в Святому Таїнстві Тіла та Крові Ісуса Христа. Редукція в відношенні до Святого Таїнства Причастя в сучасному лютеранському світі стало наслідком ліберальної ідеології, яка проникла в лютеранське богослов’я.

УЛЦ, як і більшість консервативних лютеранських церков, відкидає богословський віросповідний погляд щодо “перетворення святих земних дарів на Тіло і Кров Христові”. Ми говоримо і дивимося на запровадження Святого Таїнство Причастя в контексті вчення Святого Апостола Павла, який в посланні до Коринтян висловив віросповідний погляд про те, що “в, під, з хлібом та вином приймається Святе Тіло і Кров Господа Ісуса Христа”.

Тарас Коковський: Ми сповідуємо і навчаємо своїх вірних необхідності і важливості дотримання Господнього наказу щодо Святої вечері, як вияву свого послуху і віри у Нього. Таким чином, у наших громадах Господня вечеря пропонується або щонеділі, або якнайчастіше. Ми також віримо і навчаємо, що в Господній вечері хліб і вино не перетворюються на правдиві Тіло і Кров Спасителя, але правдиві Тіло і Кров Його присутні у хлібі та вині, та є разом з хлібом та вином.

2. Мені відомо, що РПЦ (але не Грецька ПЦ) на практиці вважає лютеранське хрещення за дійсне, як ставляться до нього православні священики на Україні? Чи перехрещують при прийнятті до православ’я?

Тарас Коковський: Звісно, це питання слід задати самим православним священикам. Те, що мені відомо – деякі з них наполягають на перехрищенні тих, хто приходить до них. Взагалі, я б звернув увагу на правильне розуміння сутності Хрищення. До речі І.Огієнко вірно наводить його правопис у своєму перекладі Біблії – через букву «и», а не «е». Отже, щодо Хрищення – часто його невірно тлумачать, вважаючи Хрищення автоматично елементом приналежності до конфесійності. Але ж це не так – ми не охрищуємо особу, дитину в лютеранську, православну, католицьку віру чи церкву, але виключно, як зазначено у Євангелії – в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Тому, якщо до нас прилучається нова особа, ми хочемо довідатись чи вона була охрищена. І якщо дізнаємось, що була, і це було здійснено належним чином чи то у православній, чи то у католицькій церкві чи іншій християнській церкві – вважаємо її належно охрищеною, такою, що не потребує охрищуватися ще раз. Бо написано: «Ефесян 4:5 Один Господь, одна віра, одне хрищення…»

3. Чи спостерігаються у ваших церквах різні (на мою думку небезпечні) харизматичні явища, які набули такого поширення в п'ятидесятницьких колах?

Олег Стецюк: У нас подібні явища за визначенням не можуть виникати, бо традиція лютеранської церкви заключається в тому, що ми навчаємо своїх прихожан основам християнської віри, яка викладена в Малому Катехизисі Мартіна Лютера. Тому наші причастники володіють богословським знанням, яке допомагає їм в правильному ракурсі сприймати та оцінювати явища, що виникли, або які ще виникнуть в християнському світі.

Тарас Коковський: У нас подібних явищ немає і ми навчаємо своїх вірних біблійного і критичного ставлення до них, як до хибних проявів, за котрими намагаються судити про наявність чи відсутність віри.


7. Немченко Владимир, г. Рубежное, исследователь Библии

Вопрос 1: Почему среди религий христианского толка нет единства, хотя учат они все одному и тому же — о триединстве Бога, о бессмертии души, о адских мучениях и т. д.

Тарас Коковський: Одна з причин – прагнення деяких деномінацій не слідувати за Писанням, а підлаштовувати Писання під свої вчення. Інколи вони заходять так далеко, що змінюють саме Слово Боже, видаючи «свої» версії перекладів Біблії. Ще одна – Господь дав людям можливість досліджувати Писання, але в силу своєї гріховної природи вони часто це роблять на шкоду. Слід пам’ятати таку річ – Біблія тлумачить сама себе. Якщо ми хочемо знати, що саме Біблія навчає про те чи інше – потрібно дослідити все, що вона каже про це, а не так, я дехто каже: «Ісус Христос – Син Божий» і все, але сказано також, що Він «Господь», «Син Людський», «Бог». Інші виривають щось з біблійного контексту і якщо слідувати за ними можна дійти до такого: Матв.27:5 „… І, а потому пішов, та й повісився...” Бут.43:11 „…Коли так, то зробіть ви оце…” і казати: „Це СЛОВО БОЖЕ”. Також, при читанні Писання не слід, коли місце важке для розуміння, тлумачити його як заманеться. Лютер казав: „Якщо я читаю Писання і трапляється важке для розуміння місце – я скидаю капелюха перед Святим Духом і читаю далі”. Читати Писання слід з молитвою, щоб Господь дав розуміння. І ще, Лютер навчав, що людський розум при читанні Біблії повинен бути не «паном», а «слугою», тобто не повинен ставити себе над Писанням.

Вопрос 2: Согласно Откровения 18:4, откуда нужно выйти и куда нужно идти?

Тарас Коковський: Для цього варто розглянути дещо більший контекст: «1 Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його. 2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних, 3 бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його! 4 І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його» (Об.18:1-4). Ось яке пояснення до цього тексту дається у кращому лютеранському коментарі до книги Об’явлення д-ра Беккера:

«Весь цей розділ є драматичним зображенням падіння ворогів Церкви, або кінця всіх утіх, забаганок і багатства, за допомогою яких Сатана відводить людей від Христа… Перед детальним описом падіння Вавилону Іван чує голос, який наказав Божому народові відділитись від Вавилону, - відступницької церкви і місця перебування антихриста. Ангел нагадує Іванові і нам, що ті, хто залишиться у відступницькій церкві, стануть співучасниками її гріхів, відтак тим, що приймають участь у її гріхах, доведеться разом з нею зазнати усіх покарань, які впадуть їй на голову. (вірш 4). Цей заклик до відокремлення дуже подібний до наказу Мойсея дітям Ізраїлю під час бунту Корея, Датана і Авірона (Числа 16:23-27). Ті, хто нехтують закликом до відокремлення від Вавилону, наражаються на ризик зазнати кари разом з ним».

Незабаром повний коментар д-ра Беккера українською мовою можна буде отримати у нашій церкві – я переклав його з англійської мови з Божою поміччю і підбадьоренням Єпископа УЛЦ В.Горпинчука.


6. Ірина, православна

— Скажіть будь ласка — а чому на вашому символі в центрі православний хрест?

Тарас Коковський: УЛЦ є правонаступницею довоєнної Української Євангельської Церкви Авгсбурзького віросповідання (УЄЦАВ), що визначала себе як Церква Східного (Візантійського) обряду. Звідси і використання символіки цього обряду і Літургії Івана Золотустого. УЛЦ, здається, єдина у світі Лютеранська Церква, яка використовує Візантійську Літургію. Однак ми також використовуємо і традиційний Західний хрест. Ми відносимо подібне до питань, які люди вільні вибирати чи ні (адіафора).

Сергій Кудрик: Слава Ісусу Христу пані Ірино. Хочу зазначити, що лютерани не розділяють хрести на православні, католицькі, мальтійські або інші. Хрест для мене особисто це згадка про Того, Хто на ньому був розіп’ятий замість мене, Хто поніс всі мої гріхи на цей дерев’яний хрест і не важливо чи стоїть на ньому поперечна палиця для ніг чи ні і в який бік вона похилена, для мене є важливішим Його слово: «Звершилось» промовлене на цьому хресті.

Українська Лютеранська Церква це літургійна Церква, переважно, Східного обряду Богослужіння, тому ми традиційно використовуємо православну символіку.


5. Марія, Херсон

Для Олега Стецюка. Пастор Олег, як Ви бачите розвиток УЛЦ на Півдні України та її взаємовідносини з Німецькою лютеранською церквою? Чи не вважаєте Ви, що Німецька лютеранська церква, яка значно численніша і має більш глибоке коріння, може поглинути УЛЦ? Дякую.

— Вітаю Вас, Маріє. УЛЦ на півдні України лише починає вкорінюватися. Через певні історичні причини лютеранство в українському національному обрамленні прийшло лише після 1993 року. Ми потребуємо час, щоби стати на півдні та сході України більш впливовими та більш знаними. І ми станемо, бо маємо серйозний потенціал, як богословський так і духовний.

Я не можу сьогодні так категорично стверджувати про те, що Німецька Лютеранська Церква є значно численнішою за УЛЦ. Останні статистичні данні від 01 січня 2007 року свідчать про наступне (РІСУ): “Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква: громади — 38/1, Українська Лютеранська Церква: громади – 40/1”

Ви наочно бачите, яке реальне становище наших громад та яка тенденція нашого розвитку на теренах України. Я не думаю, що нам варто сьогодні говорити в категоріях “кількості та поглинення”. Важливіше на сьогодні бути не стільки кількісним, скільки якісним, не втрачаючи свою унікальну лютеранську віросповідну ідентичність.

Безперечно ми шануємо і поважаємо історичний внесок Німецької Лютеранської Церкви. Але мені жаль, що сьогодні Німецька Лютеранська Церква ще не відкрила для себе велику українську лютеранську історію, яка теж має своє глибоке коріння та має право бути шанованою. Єпископ нашої Церкви В’ячеслав Горпинчук прикладає багато зусиль, щоби висвітлити історію українського лютеранства.


4. Іван

— Тарасу Коковському. Скажіть будь ласка, чи Ви вірите сказаному у віросповідних книгах Церкви, що Папа Римський своєю владою над усією Церквою уособлює владу антихриста і противиться тим самим владі Христа як єдиного Пастиря Церкви? Ваша думка і позиція цілої УЛЦ?

— Ви вже самі, власне, відповіли на це питання. Позиція УЛЦ базується на лютеранському віросповіданні, висвітленому в Книзі Злагоди. Я б тільки додав, що Писання так говорить про останні часи: Марка 13:22 «Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних». Ознаки цих багатьох неправдивих христів і замість-христів Святий Павло наводить в 2Солунян 2:3-4, коли каже: «Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме».


3. Ігор

— Олегу Стецюку. 1) Чи виявилося ефективним використання скороченого варіанту Літургії Івана Золотоустого в літургійній практиці УЛЦ з огляду на проповідь доктринальних ідей Реформації? Чи не має суперечності між цими ідеями і задумом творців цієї Літургії?

2) Чи Ви користуєтеся російською мовою в праці з громадами на Сході та Півдні України?

3) Чи будуєте контакти із іншими конфесіями Реформаторської спадщини (пресвітеріани) в процесі душпастирської праці?

— Вітаю, Ігоре. 1. Ваше питання, як мінімум потребує наукової богословської дисертації. Я декілька років тому написав богословське есе, в якому дослідив питання, котрі торкалися реформаційних кроків душпастиря Теодора Ярчука, який був укладачем Святої Літургії Української Лютеранської Церкви. Ви дивитися на сучасну Святу Літургію Східної Церкви очима сучасного православ’я. Особисто я не погоджуюсь із тим, що сучасну східну православну літургійну форму Богослужіння зі Святим Причастям можна сміливо йменувати Святою Літургією Івана Золотоустого. Кожна людина, яка займається вивченням східної літургійної історії знає, що Свята Літургія Івана Золотоустого ІV-го століття не вміщувала в себе 70% богословських текстів, які сьогодні вміщенні в православну Божественну Літургію Івана Золотоустого. Чи ми можемо таким чином безапеляційно приписувати Святому Івану Золотоустому ті богословські висловлювання, або тексти, які він при своєму житті не запроваджував? Я думаю, що ні. І в даному випадку Українська Лютеранська Церква поступає більш виважено, більш мудро та коректно, заявляючи про те, що ми лише взяли за основу літургійну форму та літургійні принципи Єпископа Константинопольського Івана Золотоустого, сформувавши свій порядок Богослужіння зі сповіддю та Господнею Вечерею для Української Лютеранської Церкви.

2. Мова — це є важливий засіб людського спілкування. Вона нерозривно пов’язана з мисленням і є соціальним засобом зберігання та передання інформації. На превелике щастя, УЛЦ не мислить категоріями виключення “або, або”. Ми сьогодні не ставимо і не підіймаємо питання мови, бо мова це є стратегічний засіб досягнення Святим Євангелієм душ людських. Так, ми є україносвідомі лютерани, котрі прагнуть зберегти унікальну національну ідентичність, але при цьому ми усвідомлюємо одну реальність – грішник мусить почути Слово Євангелія тою мовою, якою він спілкується та яку він розуміє. І якщо цей грішник говорить татарською мовою – будемо проголошувати Святе Євангеліє татарською мовою. Якщо цей грішник говорить польською мовою, то будемо нести рятівне Слово Євангелія польською мовою.

3. У мене добрі взаємовідносини з представниками пресвітеріанської церкви. З деякими я товаришую. Все, що реально може сьогодні нас об’єднати, так це соціальні, моральні аспекти життєдіяльності нашого суспільства. Спільна боротьба проти ліберальної соціальної ідеології та світогляду, які нав’язуються нашому суспільству, може принести позитивний результат. Я вам можу навести один простий приклад. Представники різних християнських конфесій в місті Херсоні звернулися до місцевої ради з проханням заборонити гральні автомати. З часом був прийнятий закон на місцевої рівні, який заборонив використання гральних автоматів в певних місцях. Це простенький приклад співпраці представників різних християнських конфесій.

— Тарасу Коковському. Скажіть будь-ласка, чи визнаєте Ви алегоричне пояснення перших 11 глав Буття, яку пропонує історично-критична традиція, називаючи їх народними сагами про сотворення, які не йдуть в суперечність із теорією повільного процесу постання світу? А саме: Чи вірите Ви особисто, що Бог сотворив світ за шість звичайних днів (24 год)?

— Так, я вірю і сповідаю на основі Святого Писання (Буття 1), що світ був створений Богом за шість днів. Тих, хто піддає це критиці, перекрученням, спекуляціям і сумнівам в силу обмеженості нашого людського розуму, відсилаю до Божого Слова: Луки 1:37 «…Для Бога нема неможливої жодної речі!». Кожен християнин повинен пам’ятати про таку Божу рису, як всемогутність.

— Сергію Кудрику. 1) Чи можна говорити, що УЛЦ має апостольську тяглість рукоположення, яку мають традиційні конфесії України?

2) Яке значення Ви вкладаєте у поняття апостольської тяглості Церкви?

3) Якщо у Святих Тайнах важливі моменти є лише слова установлення і матерія (вода, хліб і вино), і віра Народу Божого, то чи може служити Таїнства рядовий член громади за відсутності пастора?

4) Яка форма управління існує в УЛЦ (єпископально-монархічна; конгрегаційна; пресвітеріанська інше)?

— Шановний Ігор. 1. Скрізь, де існує Церква Христова, зберігається влада кликати, вибирати та рукопокладати служителів. Ця влада являється Божим дарунком, який правдиво даний Церкві, і який ніякою людською владою не можна відняти у Церкви. Тому скрізь, де існує правдива Церква Христова, неминуче існує право обирати та рукопокладати служителів. До цього відносяться слова Христові, які свідчать, що Влада Ключів була дана Церкві, а не поодиноким особистостям (Мт.18:20) і Св. Ап. Петро також це підтверджує (1Пет.2:9).

Ординація (рукопокладення, посвячення ) покликаних служителів являється не Божим установленням або приписом, натомість церковним обрядом. Бо, хоча це дійство і згадується в Писанні (Дії 14:23), але все ж таки не заповідано ним. Потому ми відносимо питання про рукопокладення до адіатори і стверджуємо, що не рукопокладення, а лише покликання робить чоловіка служителем. Щодо рукопокладення? то воно являється лише публічним підтвердженням покликання.

Також хочеться зазначити, що Лютеранська Церква не практикує так звану «абсолютну ординацію», тобто ординацію чоловіка, який не отримав поки що ніякого покликання (від громади), оскільки це може привести до створення хибного враження, ніби то через рукопокладення висвячена людина вступає в якусь «духовну касту» і робиться посвяченим духовником, який готується для покликання громадою лише завдяки якимось особливим добродійствам, переданим йому при ординації.

Іншими словами одне лише Боже покликання розповсюджене на вибраних мужів опосередковано — через місцеві громади, — робить їх «сопастирями» Апостолів.

Шановний Ігор. Стосовно Вашого питання додатково повідомляю, що Ви можете знайти потрібну інформацію на сторінках часопису УЛЦ «Стяг» в праці Германа Зассе «Апостольська спадкоємність». В номерах з 3 (60) 2002 року по номер 3 (68) 2003 року. Інформацію про який Ви знайдете в архіві часопису на сайті УЛЦ www.ukrlc.org/stjag/index.htm

2. Сама Господня Вечеря вимагає віри причасника і являється Божественною дією і річчю, на відміну від Хрищення, яке є лише Божественною дією, а не як Ви пишете лише слова установлення і матерія. Бог діє, а не священик (пастир). Бог служить нам.

В Лютеранській богословській термінології існує вислів „поклик надзвичайних ситуацій”. Що під ним мається на увазі? Існують життєві моменти, коли покликаних пастирів не має поруч і не буде в ближчі часи, або знищено, як це було в часи Сталінських репресій. В таких випадках кожний віруючий християнин чоловічої статі може роздавати Таїнство Господньої Вечері, як і проводити тринітаріанське хрищення в разі надзвичайної ситуації і негайної потреби. Але мається на увазі саме надзвичайна ситуація. В інших випадках ці Таїнства здійснюють покликані пастори.

3. Лютеранський богослов Вальтер пише: «Публічні служителі – це не якась особлива спільнота, яка відрізняється від загальної християнської спільноти або більш святе, ніж остання, але це спільнота рабів».

4. В Українській Лютеранській Церкві цей принцип намагаються втілити в життя. Тому всі пастирі, які належать до кліру УЛЦ, обирають найбільш достойного на посаду єпископа.

Посада ж єпископа – це посада старшого(не за віком) брата, який допомагає іншим братам-пастирям у їхньому служінні. Тобто це посада раба, служителя, а не пана, який керує.


2. Олесь Пустоцвіт, Київ

Маю до Вас кілька запитань. По-перше, чому в Україні існує окремо Українська Лютеранська Церква, а окремо Німецька Лютеранська Церква, а навіть ще громада шведів-лютеран? Чи є якась причина або відмінність між Вами, що Ви не можете бути в одній церковній структурі?

Наступне запитання. Про УЛЦ нічого не чути в українських ЗМІ. В Інтернеті є певна інформація, зокрема, на Ваших веб-сайтах і в РІСУ. Тому прошу розповісти, як виглядає структура УЛЦ, де діють її громади, якого календаря Ви дотримуєтеся (старого чи нового)?

Третє запитання. Як відбувається приріст нових членів УЛЦ? Чи це народжені у лютеранських сім'ях діти, чи це навернені з іншого середовища? Дякую за відповіді! І бажаю більше бути присутніми в українському медіа-просторі!

Пастир Сергій Кудрик: Слава Ісусу Христу! Я, пастир–місіонер у місті Чернігові Кудрик Сергій, спробую дати відповіді на питання, які цікавлять Вас, шановний пане Олесь.

Українська Лютеранська Церква – Церква, яка бере за основу лише Святе Письмо – Біблію, являється консервативною Церквою у питаннях віросповідання. Маючи за основу Святе Письмо, ми займаємо тверду і непохитну позицію стосовно багатьох питань, які стосуються нашого сумління. Щодо перерахованих Вами Церков та громади слід зазначити, що погляди наших братів у Христі містять ліберальний світогляд, навіяний західним лібералізмом. Описувати наші непогодження я не бачу сенсу, але, нажаль, вони є. Тому, в даній ситуації, ми не можемо мати з нашими братами у Христі спільноти Вівтаря, хоча братерські, християнські стосунки ми підтримуємо.

Я думаю на друге питання Вам дадуть обґрунтовану відповідь мої брати у Христі пастирі Тарас та Олег, а стосовно третього питання хочу зауважити, що лютеранство не є чимось новим для українських земель. Лютеранське віросповідання було проголошено, як на Західній Україні, так і на Східній. В часи cталінських репресій воно зазнало нищівного удару, як і будь-яка правдива християнська Церква, яка сповідувала Христа. Але в наші часи Господь відновлює Свою Церкву, яка проповідує чисте Євангеліє і звичайно приводить до Церкви людей, які хочуть це чисте Євангеліє чути. Для цього Він обирає різні шляхи. Для одних це колись придушене рідне віросповідання, для інших почута від близького чи знайомого Добра Новина, багато дітей, яким наприкінці дев’яностих було по 7-10 років і які прийшли з батьками в УЛЦ, або і самі на біблійні заняття зараз складають її авангардну молодь. Діти ж лютеранських родин – це Божі діти з лютеранським світосприйняттям. Лютеранське віросповідання завжди приваблювало людей, які досліджують Біблію, яких цікавить Слово Боже, які задають собі питання: де спасіння?, в чому?, що треба робити? Лютеранські віросповідання, які мають за основу Святе Письмо, дають однозначну відповідь на ці питання, а не говорять загадками чи містично. Наша відповідь — тільки Письмо, тільки віра, тільки благодать.

На завершення хочу зазначити, що Українська Лютеранська Церква твердо стоїть на позиціях антипрозелітських. Ми не йдемо в чужі конфесії з заманюваннями, що у нас краще, але молимося до Господа, щоб Він привів до наших церков якомога більше розкаяних грішників і Бог відповідає на наші молитви посилаючи людей, які хочуть чути Світле Боже Євангеліє у всій чистоті, без людських вигадок. Ми ж, прихожани та пастирі, як інструмент в Божих руках, доносимо інформацію про Українську Лютеранську Церкву різними можливими засобами, в тому числі і по засобах масової інформації.

Пастир Тарас Косовський: Дякую, пане Олесю, за запитання. 1. Німецькі та шведські лютеранські спільноти поставали на теренах України в середовищі виключно німецьких та шведських колоністів, а останніми часами в середовищі етнічних німців, які утворювали також німецькі культурні товариства і гуртувалися довкола них. УЛЦ є спадкоємницею довоєнної церкви українських лютеран (Українська Євангелічна Церква Аугсбургського Віровизнання), що виникла в середовищі українському на Галичині. Тодішні українські лютерани називали себе євангеликами і більшість з них були вихідці з наших галицьких сіл. Нині в УЛЦ є вірні різних національностей. Зайдіть на мою вебсторінку в Інтернеті. Тут викладені фото наших попередників: www.geocities.com/ukrlutheran/ULChistory.html

Щодо можливості чи неможливості бути в одній церковній структурі… Причина проста. В її основі лежить дотримання на ділі конфесійного лютеранського віросповідання, викладеного у Книзі Злагоди. Більшість Лютеранських церков нині лише декларують це, а на ділі не дотримують, як от: висвячують жінок на служителів, потурають, відходячи від Божого Слова, багатьом ліберальним новаціям у Церкві і т.д. Тому ми перебуваємо у спільноті лише з конфесійними Лютеранськими Церквами, яких нині у світі теж чимало.

2. Щодо ЗМІ. Можливо, нам треба докладати для цього більших зусиль. Разом з тим у нас є часопис “СТЯГ”, щотижневі радіопередачі на “Промені” (п'ятниця, 18.00), веб-сторінка Церкви: www.ukrlc.org. Кілька наших громад і пастирів, семінарія також мають свої веб-сторінки, як от: www.angelfire.com/ca4/saintsophiaseminary (семінарія), www.ulckherson.narod.ru (сторінка пастиря О.Стецюка), taraskokovskyj.narod.ru/private.html (моя сторінка).

Щодо нашої структури: УЛЦ має громади і місійні станиці практично по всій Україні. Маємо три єпархії – Київську, Галицьку і Таврійську. Вищою посадовою особою УЛЦ є Єпископ. Нині це д-р богослів’я пастир В’ячеслав Горпинчук і він є водночас пастирем найбільшої київської громади „Воскресіння”. Біля Тернополя діє Лютеранська богословська семінарія Святої Софії (ЛБССС, веб сторінку див. вище).

Щодо календаря. Оскільки УЛЦ загалом дотримується Східного обряду, то більшість громад послуговуються календарем цього обряду, однак в нас припустимо використовувати також і календар Західного обряду, традиційного для лютеран.

3. Приріст вірних можливий виключно через проповідування Євангелія, так вчить Писання. Тому Українська Лютеранська Церква завжди велику увагу приділяє вивченню Божого Слова, його поширенню, друкуванню християнської літератури, проведенню Літніх Біблійних Шкіл для дітей та молоді. Запрошую вас до наших Київських громад – інформація на сайті Церкви.


1. Іван Верстюк (богослов, УПЦ, публіцист, м. Київ), verstyuk_i@ukr.net

Моє питання стосується проблематики екуменічного богослів'я. Міркуючи про подальший поступ екуменічного руху, доводиться констатувати, що головною проблемою в ньому є відсутність єдності на різних ділянках життя різних Церков та Еклезійних Спільнот. Насамперед це стосується протестантських конфесій - вони дуже різні і часто просто не бачать необхідності шукати єдність. В зв'язку з цим моє запитання - чи може, на ваш погляд, Українська Лютеранська Церква в майбутньому виконати роль тої еклезійної структури, на базі якої могло б відбутися єднання українських християн-протестантів? Чи має УЛЦ в собі цей потенціал?

пастор Сергій КудрикПастир Сергій Кудрик: Українська Лютеранська Церква дійсно має великий потенціал і Господню підтримку. Ми це бачимо хоча б з того, що лютеранство відроджується на Українських землях. Люди, які вивчають Слово Боже, втомилися чути різні побрехеньки та байки, які не сумісні зі Святим Письмом, вони хочуть почути правду Божу – Його чисте Євангеліє, без людських вигадок.

Стосовно екуменічного богослов’я, то Українська Лютеранська Церква стоїть на твердих богословських позиціях, які стоять на платформі Святого Письма, як казав Мартін Лютер: «На цьому стою» — визначаючи своє богослов’я і тверду віру лише Богу. Звичайно, як будь-який християнин, я – пастир УЛЦ, бажаю єдності у Христі, як з протестантськими братами, так і з іншими християнськими конфесіями, але це єднання не повинно йти врозріз з моїм християнським сумлінням і базуватися лише на Слові Божому.

пастор Тарас КоковськийПастир Тарас Коковський: Дякую, пане Іване, за запитання. Тут суть не в потенціалі. Питання єдності завжди лежить у площині віросповідальній. УЛЦ як конфесійна лютеранська спільнота дотримується принципу єдності виключно на цих засадах, а саме – довкола єдиного сповідання віри, в основі якого лежить дотримання Євангелія в його чистоті і Таїнств, запроваджених Христом. Таким чином, правдива спільнота не можлива між сповідниками різних сповідань, одні з яких не визнають Хрищення немовлят, присутності у Господній вечері правдивих Тіла і Крови Христа, дотримуються вчення про передпризначення і тд. Але разом з тим, можливі спільні зусилля церков у справах благодійництва і подібних до них.

Ми також навчаємо, що діти Божі присутні у видимих християнських спільнотах довкола нас (так звана “прихована” Церква), і що Господь Сам знає Своїх дітей.

пастор Олег СтецюкПастир Олег Стецюк: Вітаю Вас, Іване. Ви торкнулися своїм питанням прагнення, котре знаходиться в площині більше ідеї, ніж реальності. За багато століть через певні об’єктивні чи суб’єктивні причини видима Християнська Церква явила себе певними християнськими конфесіями, котрі, сповідуючи свої богословські категорії мислення та сприйняття, мають свою особливу культуру. Чи можна все це поєднати в одну видиму Християнську спільноту не втративши віросповідну чистоту Святого Євангелія? Святий Іван Богослов у пророчій книзі Одкровення попереджує про небезпеку подібних об’єднань в одну помісну християнську церкву.

Але тут є ще одна сторона цієї ідеї. В принципі об’єднання має право на своє існування, але це об’єднання може відбутися лише тоді, коли основою з’єднання буде віросповідна чистота Святого Євангелія. В даному випадку Отець Тарас Коковський надто змістовно говорить про цей момент, кажучи: “…Питання єдності завжди лежить у площині віросповідальній. УЛЦ як конфесійна лютеранська спільнота дотримується принципу єдності виключно на цих засадах, а саме – довкола єдиного сповідання віри, в основі якого лежить дотримання Євангелія в його чистоті і Таїнств, запроваджених Христом”.

Я думаю, що в даному випадку більш коректно і реально говорити не про віросповідне об’єднання християнських конфесій, а про об’єднання зусиль християнських конфесій в боротьбі з ліберальною аморальною ідеологією, яка нав’язується нашому суспільству, а це: аборти, евтаназія, легалізація легких наркотиків, громадянські шлюбу. Ось ці моральні аспекти людського життя можуть об’єднати представників різних християнських конфесій, щоби спільними силами захищати фундаментальні моральні принципи людського існування.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    • 7 листопада 2018, 10:21 | Колонка Катерини Щоткіної | 

      Політичне православ'я — прокляття чи неминучість?

      Ті, хто говорить, що Томос для України — політичний проект, мають цілковиту рацію. Як праві й ті, хто вважає автокефалію політичною потребою, яка, врешті, назріла і до якої дозріли. Але сказавши це «а», слід промовити і всі інші літери по черзі.

    • 22 жовтня 2018, 09:19 | Колонка Володимира Мельника | view photo | 

      Тест на християнство і карандишевство

      В контексті подолання розколу в Україні та власних реакцій на нього, багато спікерів і єрархів РПЦ дуже схожі на Юлія Капітонович Карандишева з «Безприданниці» О.М. Островського.

    Останні коментарі

    • John | 17 листопада 2018, 13:10

      А коли Томас Морр дадуть? Чи це, таки, утопія.

    • John | 17 листопада 2018, 12:48

      В пересічного українця , контактів в телефоні більше ніж вони опитали.

    • velovs@ukr.net | 17 листопада 2018, 12:46

      "За словами муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» Саїда Ісмагілова, існують відомості про причетність спецслужб РФ до формування збройних ісламістських організацій, в тому числі і

    • velovs@ukr.net | 17 листопада 2018, 11:46

      От і чудово: якраз нині й наразі Христовий Святий Дух, у т. ч. відповідаючи на ці - ревні й повсякчасні молитви Своїх істинно віруючих за нашу Батьківщину, і переплавляє й творить ту - воістину

    • orthodox | 17 листопада 2018, 11:43

      Шановний, дуже розкрита інформація! То якщо ви такий advanced user to Google, чи не були би ви так ласкаві поділитися більш конкретною інформацією?