Перейменування УПЦ: неприємні подарунки під ялиночку

20 грудня 2019, 17:29 | Відкрита тема | view photo | 2 |   | Код для блогу |  | 

Тетяна Деркач

Сьогодні виповнюється рік з моменту прийняття так званого «Закону про перейменування» (Закон України від 20.12.2018 р. № 2662-VІІІ), яким до ст.12 Закону про свободу совісті було внесено дуже важливу зміну. Релігійні організації, пов’язані з центром в країні-агресорі, мають додати до своєї назви уточнення про відповідну канонічну належність.

Цей закон викликав зливу обурення передусім в УПЦ, яка є в канонічній єдності з Московським патріархатом. Адже вказівка на належність до РПЦ може критично вдарити по репутації цієї Церкви, яка позиціонує себе українською. Безпрецедентні заходи мали довести: керівний центр УПЦ МП розташований не в Москві, а безпосередньо в Києві. Заради цього навіть внесли зміни до Статуту РПЦ. Саме на цьому «факті» базується вся система захисту УПЦ МП від «нав’язування» їй її відверто російського походження.

Свідомо чи ні, але юридичні служби УПЦ МП внесли певний хаос в ситуацію, штучно видавши небажане за дійсне. Всю увагу було зосереджено на тому, що начебто Закон (тобто, чинна влада) вимагає змін до назви тих Церков, чий керівний центр розташований у країні-агресорі, тобто в Росії. Відповідно, всі сили було кинуто на доведення того факту, що керівний центр УПЦ МП – в Києві. А зацікавлене у виконанні приписів Закону суспільство, відповідно, викладалося на повну, щоб довести протилежне.

А от тепер сюрприз: Закон говорить абсолютно про інший керівний центр. Але надамо слово самому Закону, який чекав рік, допоки ми не прочитаємо його з належною уважністю.

Почнемо з його заголовку: мова йде про зміну «назви релігійнИХ організацІЙ (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійнОЇ організаціЇ (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України». Речення надто важке для сприйняття, щоб пересічній людині продертися через стилістичні хащі.

Отже, об’єкт дії закону Закону – «релігійні організації (об’єднання)» – в множині. Ці релігійні організації (множина) входять до структури (є частиною) релігійної організації (однина!), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі-агресорі. Ну, все дуже просто: УПЦ МП є частиною релігійної організації (РПЦ) з центром управління в Москві. Тобто, центр управління РПЦ – в Москві! Далі по тексту, навіть де використовується однина для обох організацій («організація, яка входить до організації, центр якої…»), мова теж йде про те, що керівний центр материнської структури – в Москві. А отже, керівний центр УПЦ МП може бути де завгодно – хоч в Житомирі, хоч в Шепетівці. Головне, що керівний центр РПЦ – в Москві.

Далі Закон встановлює критерії входження до «московської структури», які при всьому бажанні не можна спростувати (а для ідентифікації входження достатньо підпадати під один з них). Отже, для того, щоб вийти з-під дії «Закону про перейменування», РПЦ та УПЦ МП доведеться:

  • оголосити, що УПЦ МП не входить до складу РПЦ (і це має бути прописано в статуті РПЦ, що фізично неможливо);
  • довести, що керівний центр РПЦ знаходиться не в Москві, а в Мінську або Пхеньяні.

Будь-який суд вимушений буде визнати, що якщо Закон читати так, як це пропонує УПЦ МП, то згадка про належність до структури іншої релігійної організації не має жодного сенсу.

Але це ще не всі погані новини для УПЦ МП. Тому що ми абсолютно неправильно неформально додаємо до назви цієї церкви «МП», тобто «Московського патріархату». А тому, що… відповідно до рішення Архиєрейського собору РПЦ від 2 грудня 2017 р. в статуті РПЦ з п.2 глави І викреслено вказівку, що Московський патріархат є другою тотожною назвою Російської Православної Церкви. 

Порівняємо.

Статут РПЦ в редакції 2008 р.:

Редакція Статуту РПЦ 2008 року

Статут РПЦ в редакції 2017 р.:

Редакція Статуту РПЦ 2008 року

Отож, відповідно до вищезгаданого статуту, при уточненні своєї назви УПЦ має вказати, що входить до складу виключно РПЦ: «Українська Православна Церква (Російської Православної Церкви») або «Російська Православна Церква в Україні».

Ти чуєш що вони там написала в тому законі?

Система Orphus
Рейтинг
0
0
2коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 25 грудня 2019, 15:31
    Коментувати коментар

    Сенсация: Киевская митрополия НИКОГДА НЕ ПЕРЕДАВАЛАСЬ Московскому патриархату: ------------- https://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/45523-sensaciya-kievskaya-mitropoliya-nikogda-ne-peredavalas-moskovskomu-patriarxatu.html

  • dutchak1 | 23 грудня 2019, 09:46
    Коментувати коментар

    Не обов'язково бути юристом, хоча б хотілось тут, ну хоч мінімально бути (якщо це можливе!), але якщо важко то можна послуговуватись здоровим глуздом. Кажуть в основі законів завжди є здоровий глузд. Так от, здоровий глузд підказує, що та хотєлка, як і сам релігійний закон, є частиною всього законодавства країни і мають йому відповідати. Зокрема, все те бла-бла про підлеглість, в законі стосується тільки релігійних організацій, які є юридичними особами. Громади, які по релігійному закону не є юрособами, можуть проголошувати і міняти свою канонічну підлеглість кожної години і 24-и рази на добу, у всьому діапазоні, який тільки можемо уявити. Навіть проголошувати підлеглість синім чоловічкам в атмосфері Венери. Зрозуміло що це не може збудити жодного релігієзнавця чи професійного патріота. Тому надалі здоровий глузд підказує — необхідно читати Цивільний кодекс України і пробувати зрозуміти, що в цивільному праві означає та підлеглість юрособи, яку надалі закон і суд будуть вимагати вказати. Цивільне право розуміє тільки одну підлеглість, яка може обмежувати права юрособи і яку необхідно вказувати при внесені юрособи в ЄДР. Ця підлеглість зафіксована в установчих документах чи статуті юрособи і інформує всіх, хто зайде в ЄДР про те, що дана юрособа є або дочірнім підрозділом, в даному випадку РПЦ, або РПЦ є серед засновників цієї юрособи. Зрозуміло що все це відсутнє в статутах парафій УПЦ МП, немає такої інформації і в ЄДР. Що ж тоді вимагає закон? Закон хоче зобов'язати цивільну юрособу вказати свою канонічну підлеглість. З точки зору цивільного права це є повна дурня, світське право не розуміє, не описує і не визначає такої підлеглості. Це є виняткове ноу-хау вітчизняного законодавця і для навколишнього цивілізованого світу це би мало сенс тільки тоді, якби ми доказали, що юрособа може вірити в Бога. Простіше кажучи це і є наш черговий гібрид, нежиттєва суміш бульдога з носорогом. Життя цього гібриду тільки паперове, виконувати цей норматив не будуть. По крайній мірі до тих пір, поки він висить в Конституційному суді. Якщо і це важко зрозуміти навколоцерковній публіці, знову кличимо здоровий глузд. Так от, весь цей словесний хоровод має відношення до особливого "сорту" людей, з якими ми живемо в одній країні і які називають себе "віруючими" і які придумали собі "Бога". Здоровий глузд і раціональне законодавство підказує, що це така гра ну і загалом ці люди малахольні, як неповнолітні діти, недієздатні. В силу цієї недієздатності і за прикладом інших держав їм виділили конституційну пісочницю. Правда в інших державах існує ще й заборона для дорослих влазити в пісочницю ... Але що не зробиш для коханого дитя! А тут ще частина цих нерозумних дітей почали ділити Бога і свого Бога необачно прописали в сусідній державі. З таким же успіхом могли прописати на Марсі або на Венері. Це ж гра така. Але сурйозні дядьки почали грати в ту ж гру, почали ділити недієздатних на законно народжених від правильного Бога і не зовсім по закону народжених, вимагають документального підтвердження прописки Бога, нотаріально підтверджений підпис Бога ... Іноді здається що частина цих дорослих дядьків і тіток треба додатково ізолювати, створити нове конституційне відділення або використовувати їх же методику і будувати для них нову пісочницю. Назвемо її Країна Д. Ну як в тій дитячій казці, про дерев'яного хлопчика …

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 2 квітня 2020, 10:06

    Хто - за здравіє, а хто - за упокій... :)

  • velovs@ukr.net | 2 квітня 2020, 10:04

    Разом з тим: цей "новий переклад" Біблії мовою жестів - як і їхній звичайний - містить цілий ряд відредагувань і навіть прямих перекручень текстів Божого Слова. Тобто у відповідності до

  • Ігор Затятий | 2 квітня 2020, 09:34

    І в Україні потрібно термінового налагодити відправу над померлими від вірусу через інтнрнет.

  • velovs@ukr.net | 2 квітня 2020, 08:07

    Кожна церковна парафія, незалежно від традиції, деномінації та юрисдикції, має стати і надалі бути воістину ЖИВОЮ євангельською громадою - місцем благословенної зустрічі і спасенного й зцілюючого

  • velovs@ukr.net | 2 квітня 2020, 07:57

    А enzian та їй подібні - провокатори й розсадники запекло-параноїдної злоби та ворожнечі в Україні! :)

Популярні статті місяця