Життя після Томосу

20 листопада 2018, 13:56 | Відкрита тема | 3 |   | Код для блогу |  | 

Алла Бойко

Проф. Алла БойкоЗа короткий час Православна Церква в Україні отримає Томос – документ Вселенського Патріархату про дозвіл автокефалії. Це радісно і прекрасно. Відсвяткуємо — а що далі? Віряни громадами почнуть переходити до помісної Церкви? Деякі – так. А більшість? Що наше суспільство знає про необхідність створення автокефальної Церкви?

Це питання мусило постати перед Українською Православною Церквою Київського Патріархату і Українською Автокефальною Православною Церквою ще кілька місяців тому (а може, й років). Втім, і зараз ще не пізно.

Необхідно розказати суспільству, що у 1918 р. була спроба розбудувати помісну Церкву в Україні. Що кращі представники православ’я – Василь Зінківський, Олександр Лотоцький, Василь Екземплярський, Петро Кудрявцев, Федір Міщенко, Володимир Завитневич та ін. – складали плани реалізації проекту «Помісна Церква в Україні» (користуючись сучасними поняттями). Допомагали уряду УНР і Директорії у вирішенні питання церковної незалежності. Переважна більшість із цих осіб були професорами Київської духовної академії і Університету святого Володимира, тому й ці вирішення вказаних проблем намагались поставити на наукову платформу.

Ідеї цих професорів можуть бути корисними й сьогодні, а саме: відокремлення Церкви від держави; переведення богослужіння на українську мову; переклад українською Біблії, інших церковних книжок тощо. Вони виступали проти політизації Церкви і духовенства; заперечували будь-яку форму участі священиків у політичних змаганнях; відстоювали думку виборності духовенства і безоплатної праці священиків (київські професори були ідеалістами не лише за світоглядними засадами, а й у повсякденному житті!). Серйозною ланкою їх праці було вибудовування стосунків із іншими конфесіями, налагодження відносин з Вселенським Православ’ям і Православними Церквами в інших країнах. «Русскій мір» уже тоді був тісним і задушливим для цих людей.

Вони чудово розуміли головне: необхідно пояснювати суспільству ідеї щодо Помісної Церкви, агітувати і пропагувати їх. Тому й майже щодня під їх редагуванням виходили різні «листки», газети, щотижня – журнали, в яких докладно і палко пояснювались кроки влади відносно Церкви. Не варто нагадувати, що вони отримали поразку. На той час – так. Але сьогодні їх справа актуалізується. І її треба продовжувати та розвивати. «Круглі столи» і наукові конференції – то прекрасно. Відкриті лекції – теж непогано. Але вони збирають лише дві-три сотні людей — і то в кращому випадку! Церковні газети-журнали, пабліки і сайти, попри непрофесійність і недосконалість, можуть виконувати певну просвітницьку роботу – пояснювати аудиторії віруючих і тих, хто ще не визначився, необхідність розбудови помісної Церкви, висвітлювати історичні події і постаті тих, хто виборював церковну незалежність. Та й навіщо потрібна ця незалежність (від Московії, в першу чергу) — теж необхідно пояснювати. І не лише біл-бордами на кшталт «Незалежній державі – незалежну Церкву!», а аргументами, фактами, історичними аналогіями тощо.

Що конкретно треба робити? Подавати всіма можливими засобами масової інформації на всі сегменти аудиторії великий масив правдивої інформації про минуле і сьогодення Православ’я в Україні (не обходячи й суперечливих моментів, яких немало, на жаль!). Про діаспорне православ’я необхідно розповідати також. Треба підготувати і випускати просвітницьку літературу, присвячену цій темі, – для дітей, підлітків, жінок і чоловіків, людей старшого віку. Тільки не пафосно-занудливу і не псевдонаукову, а цікаву, написану яскравою сучасною мовою. Можна підготувати кілька просвітницьких мультфільмів для молодших школярів; зняти телефільми, зробити цікаві передачі для телебачення. Музейні працівники мусять продивитись свої «запасники» — адже там цілком можливі цікаві артефакти для виставок і постійних експозицій з указаної теми. Архіви, бібліотеки хай пошукають матеріали і нарешті виставлять їх не лише в своїх залах, а хоча б в мережі інтернет.

А чим жанр «мильних опер» поганий для цієї роботи? Тут такі сюжети можуть розгортатись! І головне, в історії їх немало. Та й сьогодні вистачає. Любовна драма – будь ласка! Він – «атеїст Київського Патріархату», вона – глибоко віруюча з родини прихильників МП. Раптом – кохання, велике і чисте. Вони страждають, шукають вихід із ситуації. А тут можливість вінчатись у храмі помісної Церкви. Такі пристрасті запалають! Куди там Монтеккі з їх Капулетті! Не той масштаб, не ті герої!

Якщо серйозно, то держава мусить долучитись до цієї просвітницької роботи – знайти гроші, заохотити діячів науки і культури до цієї теми. Так, можна шукати спонсорів. Проте має бути і державне замовлення на таку роботу. Адже все це піде на «спільну свічку».

Бо зовсім не хочеться, щоб через кілька десятків років наші нащадки розбирали сьогочасні події і намагались учитись на наших помилках.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • qazwsxedc12 | 21 листопада 2018, 21:10
    Коментувати коментар

    головне після Томосу розставання з Москвою

    • velovs@ukr.net | 22 листопада 2018, 10:13
      Коментувати коментар

      І цей Томос, по суті, засвідчить і легітимізує та ствердить створення в Україні, на теренах Господнього славного і благословенного ІІ Єрусалима (Києва), фактично НОВОЇ - єдиної канонічної ПЦ. А що далі і яке життя має бути після Томосу? ---------------- А далі - окрім безумовного й остаточного "розставання" з імперсько-шовіністською Москвою - вочевидь, має і мусить відбуватися саме те і то, що Христос заповідав і наказував Своїм учням напередодні сходження на них Божого Святого Духа. Й, відповідно, народження і створення в Єрусалимі, що на Святій Землі, Його Церкви Нового Завіту. --------------- Тобто, Він тоді "сказав їм [апостолам]: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому створінню. Хто [щиро покається та] увірує і охреститься, буде спасенний, а хто [не покається і] не увірує, буде осуджений. А тих, хто [правдиво] ввірує, супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк.16:16-18). Й при цьому, "навчаючи їх [істинно віруючих] зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я [перебуватиму] з вами во всі дні, до кінця віку. Амінь" (Мт.28:20).

    • velovs@ukr.net | 22 листопада 2018, 10:20
      Коментувати коментар

      І якщо ж усього цього - тобто ОСНОВНОГО, ГОЛОВНОГО і НАЙВАЖЛИВІШОГО, в ім'я чого, власне, і існує в цьому світі Христова Церква, ми НІЯК так, по суті, і не побачимо і не досвідчимо, то в цьому разі логічним буде задатися отаким - вповні логічним і правомірним запитанням. А саме: навіщо тоді взагалі було ініціювати й затівати всю цю "томосно-автокефальну" епопею?! -------- Невже лише і тільки заради задоволення - хоч і досить важливих і актуальних, але, головним чином, певних СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ та ОСОБИСТО-АМБІЦІЙНИХ цілей, розрахунків і забаганок?!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 15 жовтня 2019, 16:37 | Колонка Тетяни Деркач | 

    Визнання ПЦУ Елладською Церквою: чим може відповісти Москва

    12 жовтня 2019 року увійде в історію українського православ’я як переломний рубіж: Елладська Церква першою серед помісних Церков офіційно долучилась до визнання ПЦУ. У Московському патріархаті не змогли приховати розчарування та шок.

  • 13 вересня 2019, 11:33 | Колонка Михайла Черенкова | 

    Після Томосу вчімося жити разом

    Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 16 жовтня 2019, 20:24

    В цьому інтерв'ю у шановної Вікторії Нестеренко спостерігаються деякі проблеми з елементарною логікою. ---- Так, з одного боку, вона стверджує, що, мовляв, "протягом останніх 1400 років

  • velovs@ukr.net | 16 жовтня 2019, 18:10

    "У нашому [американському] суспільстві не все гаразд. Ми ніколи ще не мали стільки і стільки не споживали, однак як легко ми спускаємося від багатства та привілеїв до ницості та навіть

  • Paraeklezyarh | 16 жовтня 2019, 10:57

    Ймовірніше оберуть п.п. 5-6. РПЦ зараз необхідно зберегти лице перед своїми прихильниками. Та й підготовка до такого реверансу йшла не одне десятиліття. В церковних лавках Московського патріархату

  • bopa | 15 жовтня 2019, 23:00

    Православна церква в Україні переживє тепер ювілейни період відновлення своєї автокефалії. Період повернення Митрополита Мстислава (Скипника) в Україну, його служіння і інтронізацію у Святій Софії на

  • bopa | 15 жовтня 2019, 22:45

    Тим більше, що відновлено стан Православної церкви в Україні, який вона мала у ХУІІ ст. Митрополію з перспективою на патріархію, що дає можливість користати здобуткам, досвідом інших братніх

Популярні статті місяця