«Житіє моє…»: декілька уточнень до біографії нового єпископа УПЦ (МП)

Священний Синод УПЦ (МП) затвердив кандидатури нових єпископів. Одним з них став архимандрит Гедеон (Харон) – намісник скандального відомого «Десятинного монастиря», що розташований на території Національного музею історії України. На сайті УПЦ (МП) є офіційна біографія новопризначеного єпископа, однак вона малоінформативна та не відображає яскравого життєвого шляху владики. Ми доповнимо ці білі плями та ознайомимо вірян з реальною біографією нового кандидата в єпископи УПЦ (МП), якому вже незабаром співатимуть «Аксіос», що в перекладі означає «Гідний».

Народився Юрій Самуїлович Харон (світське ім’я Гедеона) в Одесі у 1960 році. Навчався у рідному місті, потім служив в Радянській армії. В кінці 80-х потрапляє на служіння до Росії. У 1991 р. емігрує до США. Там був настоятелем церкви в м. Санта-Барбарі у Сан-Франциско. Під кінець 90-х прибуває до України і відразу стає кліриком елітного Свято-Іллінського храму столиці. Беззмінним настоятелем цього храму є впливовий священик Віталій Косовський. У 2005 році Харона призначають настоятелем громади Десятинної церкви. Через рік він встановить намет, який дивним чином спочатку перетвориться на дерев’яну каплицю, а потім і зовсім стане капітальною спорудою. Про цю без перебільшення «чудесну» історію ми писали раніше.

У 2009 р. Священний Синод призначає Гедеона намісником однойменного монастиря, проте юридично монастир так і не було створено. До сих пір не зрозуміло, намісником чого вважає себе Харон, адже монастиря ні де-юре, ні де-факто не існує.

Однак про все по порядку.

Паспорт

Перш ніж аналізувати будь-які дії о. Гедеона треба вияснити на яких підставах він знаходиться в Україні. Адже він покинув її ще за часів СРСР, а повернувся вже наприкінці 90-х, тобто автоматично стати громадянином України він не міг.

В одному з нещодавніх інтерв’ю Харон сам зізнається, що в нього є американське громадянство. Нещодавно народний депутат Ігор Луценко опублікував копію закордонного російського паспорту Юрія Харона, виданого у Посольстві Росії в Україні зі строком дії до 2013 року. Також Луценко опублікував український паспорт Харона, виданий у 2011. Виникає питання, чи продовжив отримав отець у 2013 новий російський паспорт? Також не зрозуміло, як він отримав українське громадянство, повз комісію з питань громадянства при Президенті, про що заявляють в АП?

Якщо всі ці данні дійсні, то в монаха є три документи різних держав. В цьому він дуже нагадує одного «патріотичного» олігарха, який казав, що заборонено подвійне громадянство, а не потрійне.

Журналіст Роман Сініцин стверджує, що у 2007 році Харону виписали штраф за порушення правил перебування в Україні, значить тоді він ще не мав українського громадянства. На сайті Верховної Ради України опубліковано запит депутата Луценко, в якому він доводить відсутність у Харона українського громадянства, здобутого у легальний спосіб. Якщо відповідні органи визнають, що громадянство здобуто нелегальним шляхом, то Харона може чекати депортація.

Юридичні особи

Більше ніж у церковних справах, отець Гедеон був задіяний хіба у правових. Він у той чи інший спосіб брав участь у діяльності чи заснування певної кількості юридичних осіб.

Почнемо з початку. Отець Гедеон ще у далекому 1998 р. (під час проживання в США) зареєстрував там благодійну організацію «Фонд сприяння розвитку образотворчого мистецтва». Про її діяльність ми не знайшли нічого у відкритих джерелах. Скоріш за все вона могла використовуватись для якихось проектів його брата – художника Олександра Харона. Ми не знаємо чи дійсно вона була активна, чи створена «про всяк випадок», однак вже через рік керівник цього БФ Гедеон Харон переїжджає до України, лишаючись формальним керівником юрособи. Скоріш за все вона йому не знадобилась.

Журналісти програми «Бігус.info» з’ясували, що Харон у 2008 р. був співзасновником громадської організації «Вєрноє казачєство» (код ЄДРПОУ – 35877257). Її очільник Олексій Селіванов був членом двох синодальних установ УПЦ (МП), а у 2014 поїхав на Донбас воювати за терористів. Зараз він «міліціонер» т.з. «ЛНР», а в численних відеороликах погрожує захопити Київ. Сам священик всіляко відхрещується від співпраці з Сєлівановим.

Пізніше, у 2012 році, о. Гедеон разом з Михайлом Гойхманом (цю людину пов’язують з екс-керівником НБУ за часів Януковича – Сергієм Арбузовим), на якого юридично зареєстрована громада, та Оленою Палюх (запам’ятайте це ім’я) створюють благодійний фонд «Фонд Відродження Десятинного Храму» (код ЄДРПОУ – 38322356). Невідомо які схеми прокручувались в середині фонду, однак цікава деталь. При нульовому статутному капіталі фонд через деякий час отримав у власність нерухомість у елітному районі столиці – Воздвиженці. Ось цей будинок за адресою вул. Гончарна 17б належить фонду. Це у підніжжя західного схилу Старокиївської гори, на якій і розташована сама Десятинка.

У 2012 році громадяни Харон, Гойхман та Палюх розіграли типову схему з легалізації незаконного самобуду через суд. Палюх подала до суду на громаду з вимогою визнати її власником споруди, бо вона жертвувала гроші на будівництво. Судді розглянувши діло не задовольнили позов, однак в рішенні прописали визнання власником споруди громаду. Таким чином з’явилось перше офіційне рішення, де громада наділялась правом на споруду, при чому без всіляких узгоджень, дозволів та іншої документації.

Які є підстави вважати, що це гарно спланована схема, а не реальний конфлікт спонсорів? В далекому 2002 році Юрій Харон (він же Гедеон) разом з Іоанном Хароном (вірогідно племінник) створили Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІБУДКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ – 32070970), про діяльність якого з відкритих джерел нічого не відомо. Проте керівником цього ТОВ вони призначили ту саму Палюх Олену, яка і подала позов. Більше того, вони внесли солідний стартовий капітал – по 75 000 гривень кожний (за тодішнім курсом це по 14 000 долларів США). Відповідно до сфери діяльності ТОВ вказано будівництво. Тобто виходить, що Харон спланував будівництво церкви ще у 2002, створив ТОВ, призначив туди свою людину, а потім вона, як співспонсор, подала в суд, щоби оформити право власності на МАФ.

У 2010 р. Харон разом з іншими створює ТОВ «Десятинка», яке, відповідно до документів, займається торгівлею харчами, алкогольними та тютюновими виробами. Харон вніс до статутного фонду 4 тис. доларів та отримав 10% долю. А вже у 2011 році за ініціативи Синодального відділу УПЦ з питань взаємодії з пенітенціарною системою між ТОВ «Десятинка», Синодальним відділом та Державною пенітенціарною службою України було укладено «Протокол намірів про співпрацю». На ділі це був вихід вказаного ТОВ на новий ринок збуту, причому у монопольному становищі. Продавали все по завищених цінах. Підтверджує це і знайдене резюме керівника ТОВ «Десятинка» Боброва В.І., в якому він описує свій попередній досвід роботи.

Не відомо, хто йому допоміг проникнути у пенітенціарну службу, однак слід зазначити, що в той час Харон був помічником нардепа від Партії Регіонів Юрія Мірошниченка. Останній давно «переймається» долею пенітенціарки і у нинішньому скликанні Парламенту очолює відповідний підкомітет. Цікаво, що саме цей депутат став ініціатором впровадження капеланства у тюрмах.

У 2015 р. Юрій та Іоанн (племінник) Харони створили власний благодійний «Харон Фоундейшен Україна» (код ЄДРПОУ – 39708942). Проте ніякої інформації щодо діяльності фонду нам не вдалося знайти. Може це типова схема відмивання коштів через благодійність? На жаль, ні спростувати, ні підтвердити цю інформацію ми не можемо.

Специфічний характер Харона не заважає йому перейматися суспільно-політичною ситуацією в країні. У січні 2017 р. він подав документи на входження до громадської ради при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, але не пройшов. Він банально не правильно склав пакет документів. Цікаво, чим монах планував займатись у громадській раді цього Міністерства?

Особисте

Як з’ясували журналісти «Бігус.info» панотець володіє двома автівками: люксовим Porsche Cayenne та мікроавтобусом Volksvagen Multivan. Кожна з них коштує по 1-1.5 мільйона гривень. Також священик володіє двома квартирами у столиці: одна площею понад 100 квадратів на Луначарського, а друга 57 кв. на Борщагівці. Це при тому, що відповідно до православних канонів ченці дають обітницю нестяжання, тобто відмови від особистого майна та речей. Цікаво, що попри заяви самого Гедеона про те, що автівки записані на фонди, відповідно до Держреєстру власників транспортних засобів вони зареєстровані особисто на священника.

Чудеса

Окремою історією про особистість Харон є любов батюшки до церковних «чудес». Сумний історичній досвід показує, що церкви, які перебували на місці Десятинки, не існували довго. Проте намісник Гедеон (Харон) схоже вирішив розірвати «порочне коло» невдач. Він почав говорити про «чудеса», що начебто мали місце в його храмі. Одне з таких – явлення самої Богородиці. Священик розповідає, що до храму зайшла сама Діва Марія, подивилась на свою ікону, потім помолилась, увійшла до вівтаря і щезла. Вочевидь ця історія розрахована на специфічне коло прихожан літнього віку та впливових, проте не маючих уявлення про православ’я, спонсорів та високопосадовців. Хоча б трохи релігійно освіченій людині зрозуміло, що не може Богородиця молитися перед своєю іконою сама собі. Це богословський нонсенс. Проте з незрозумілих причин про це чомусь раніше не було відомо. Цю подію не анонсували як чудо Боже, не розповідали, не організовувались паломництва до святого місця. В світі є не так багато місць, де являлась Божа Матір, однак всі вони відомі. Чому ж настоятель храму так довго мовчав про це? До поясу Богородиці стоять кілометрові черги на морозі, а тут місце, де сама Богородиця явилась людям, і ніякого паломництва. Дуже дивно. Виникає питання чи дійсно там була Пресвята Діва Марія?

Проте це все не зупинило отця Гедеона в «пошуку» нових чудотворних свідоцтв. Пропоную читачам самим ознайомитись з матеріалом про Десятинку з російського релігійного сайту Православіє.ру. Виникають серйозні сумніви щодо такої кількості «чудес» в незаконно побудованій споруді за такий невеликий (за церковними мірками) відрізок часу. Проте видається, що саме цим церковники і «підкупили» чиновників, які не тільки постійно закривали очі на незаконну споруду, а й навпаки – лобіювали інтереси нечистих на руку панотців.

Вже після розголосу історії навколо Десятинки на початку 2018 року, на телеканалі «Прямий» з’являється випуск передачі «Добро і зло», ведучим якої є радник голови СБУ Юрій Тандіт. В одному з випусків він бере розлоге і дуже компліментарне інтерв’ю у архим. Гедеона (Харона), де фактично відбілюється вся діяльність Харона. З початку не було не зрозуміло, звідки така патетика та тремтіння перед людиною в рясі. Однак, пізніше стало відомо, що Тандіт та Харон давні знайомі та разом працювали помічниками у нардепа Юрія Мірошниченка протягом VI, VII скликань Верховної Ради. До речі саме тоді Юрій Романович просував законопроект про відродження Десятинної церкви за державні гроші з подальшою передачею її УПЦ (МП).

***

Як бачимо, біографія новопризначеного єпископа УПЦ (МП) яскрава та насичена. На жаль, за численними оборудками, юридичними фірмами, автівками та паспортами ми не побачили видатних науково-богословських праць, соціальної роботи чи благодійності. Натомість в ЗМІ ім’я архимандрита Гедеона (Харона) асоціюється виключно із скандалами. Цікаво, чому вибір синодалів пав саме на цього священика? Невже в церкві, яка за висловом її речників «об’єднує всю Україну», не знайшлося більш гідного кандидата у єпископський сан? Чи для митрополит-бюро слова апостола Павла «повинен мати [єпископ – Д.Г.] добре свідчення від зовнішніх, щоби не впав у осуд» (1 Тим. 3:7) вже нічого не значать? Мені би дуже не хотілось, щоби це висвячення було провокацією проти вірних. Щоби після хіротонії громадськість голосно засудила в ЗМІ керівників Церкви, а в останніх з’явився новий інформаційний привід заявити про гоніння.

А взагалі подібні кадрові рішення свідчать лише про стагнацію інституції, яка явно перебуває в агонії. І якщо не відбудеться тотального очищення церковних рядів, зміни правил гри – то цю структуру чекає інституційний колапс. Найбільш прогресивна частина зможе перелаштуватись і увійти до нової автокефальної Церкви, а решту чекає згасання на маргінесі.

Дмитро Горєвой