• Головна
  • Стресу бій: священнослужителі та психіатри про наслідки дворічної кризи для українців...

Стресу бій: священнослужителі та психіатри про наслідки дворічної кризи для українців

22.04.2016, 09:27
Стресу бій: священнослужителі та психіатри про наслідки дворічної кризи для українців - фото 1

Якщо раніше про стрес не було прийнято говорити, то зараз кожен може його легко собі діагностувати. Кризи останніх двох років виробляють у нас ризиковану звичку до стресу. За даними Київського міжнародного інституту соціології, кількість постраждалих від нього різко зросла на початку 2014, і ці цифри не збираються зменшуватись.

СтресЯкщо раніше про стрес не було прийнято говорити, то зараз кожен може його легко собі діагностувати. Кризи останніх двох років виробляють у нас ризиковану звичку до стресу. За даними Київського міжнародного інституту соціології, кількість постраждалих від нього різко зросла на початку 2014, і ці цифри не збираються зменшуватись. Однак на допомогу українцям прийшли не лише медичні фахівці, а й релігійні організації та служителі, які вчаться працювати разом.

«Я живу у стресі», — улюблений штамп для демонстрації власної зайнятості та втоми. При цьому справжній стрес може мати сумні наслідки для організму. Більше 64% українців пережили стресову ситуацію за останній рік, про що говорить дослідження КМІСу. Перший сплеск переживання стресу відбувся на зламі 2014 року – він «стрибнув» з 49% до 62%. Більше стресу переживають жінки, ніж чоловіки, як і мешканці східних областей, 6-7% з яких переживали на собі артобстріл. Їхні фактори стресу – бомбардування (27%), та відчуття безпорадності (17%). Зросла кількість людей, які пережили важку хворобу близьких (з 9,9% до 14,3%) та важку хворобу і операцію (з 7,2% до 11,3%).

Методично зростає кількість звернень до психологів, психіатрів та психотерапевтів – коли поріг сорому та стереотипів почав ламатись. Медики підтверджують, що стан суспільства за останні роки змінює психологічний фон для кожного. Питання, яке не полишає нікого у спокої – як долати проблему та якими методами. Певну відповідь на сьогодні сформували лікарі та священнослужителі.

Страхи у білих халатах

Андрій Мухоморов«Підвищений рівень стресу завжди загрожує розвитком невротичних розладів та інших психічних проблем, — розповідає столичний лікар-психіатр та психотерапевт Андрій Мухоморов. — У випадку хронічних розладів, вони завжди супроводжуються психосоматичними процесами, тобто порушують роботу цілих систем внутрішніх органів. Ситуація за останні два роки змінилась катастрофічно, державні та приватні клініки переповнені пацієнтами з психосоматикою. Статистику навряд чи можна знайти, тому що в основному лікування досі анонімне. Перше місце займають розлади сну, тому що коли руйнується сон, то настає час звернутись до лікаря».

За словами лікаря, зміни торкнулись і ставлення до психології та психотерапії. Люди починають звертатись за лікуванням, якщо мають певні проблеми. Однак досі суперечності зберігаються у самому законодавстві, коли пацієнт з серйозним розладом має самостійно вирішувати, чи потрібна йому допомога.

Андрій Мухоморов підкреслює, що допомогти у процесі відновлення можуть і священнослужителі. Він зауважує, що вони також змінюють своє ставлення до медиків: «Будь-яке звернення до людини з проханням бесіди – це вже психотерапія. Якщо людина з релігійною освітою намагається допомогти, то це вже плюс. Якщо ж у служителя буде паралельно психологічна або психотерапевтична освіта — це також буде проривом. Головне, щоб служитель не стояв на позиції, що лікування та медицина являє собою зло, тільки релігія може врятувати. Тоді у нас все буде добре. На сьогодні мені все частіше зустрічаються священики, які кажуть, що продовжуйте молитись, але й лікування не припиняйте. Ми готові співпрацювати з ними. Адже справа не в тому, щоб ділитись орденами – головне повернути людині здоров’я».

Перші спільні тренінги для священиків стосовно подолання травми війни почали відбуватись після трагічного літа 2014-го. Окрім традиційних реколекцій УГКЦ, оновлений Відділ соціального служіння УПЦ Київського Патріархату запросив спеціалістів з Ізраїлю, які зібрали разом волонтерів, психологів та священиків. Це була перша ластівка, після якої суміжні тренінги та основи психологічної допомоги та поняття травми для служителів різних релігій стали звичними. Продовженням освіти стали магістерська та сертифікатна програми у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова спільно з ХЦ «Реаліс» та схожі тренінги для капеланів від міжнародного товариства «Оливкова гілка». Пізніше поодинокі ініціативи служителів та капеланів стали виростати в окремі програми або навіть центри допомоги постраждалим.

Нова церковна терапія

о. Андрій КалитаСвященик Андрій Калита (УПЦ КП) мав задум спільного центру, де пліч-о-пліч працюватимуть священики та психологи, допомагаючи родинам долати проблеми та згадувати про вічне. Вже 20-го січня у місті Херсон (вул.. Перекопська, 3) почав повноцінно працювати Центр духовного розвитку «Джерело життя». Ініціатори проекту бачили центр як місце, де люди зможуть зібратись разом та відпочити, поспілкуватись та побути на духовному відпочинку. Зараз у ньому представлені дві програми: «Подолати війну в собі: як жити далі. Як навчити прощати та знайти примирення», а також духовний відпочинок для тих, хто намагається подолати ПТСР. Крім того, є доступним центр духовного розвитку та індивідуальні консультації. Поки що отець Андрій працює самотужки, а до кінця травня 2016-го додатково працюватиме в області, де проведе 10 одноденних + 4 дводенних для лідерів семінарів з проблематики ПТСР за підтримки БФ «Відродження» та «Правового простору».

Загалом у Херсонській області перебувають 5 800 демобілізованих військовослужбовців після війни, багато хто з них знаходиться у зоні ризику через суїцидальні настрої. «Люди знаходяться у сильному стресі, тому що ситуація у країні до цього примушує. У нас прикордонна область, а тому в очах людей постійно присутній страх. Вони живуть у цьому стані. Церква має дати їм ті методи боротьби, які допоможуть їм стати сильнішими», — ділиться він.

Особливим завданням центру священик вбачає знаходження для людей часу на себе та тишу. Він міг переконатись в ефективності лідерських семінарів на прикладі з життя водія-механізатора. Коли мешканець села Херсонської області прийшов на навчання, то абсолютно не вірив у себе та був переконаний, що життя скінчилось. Проте незабаром, скориставшись отриманим знанням, він заново повірив у свої сили та навіть започаткував власну справу. Іншою практикою зараз стають реколекції (навчання, зустрічі) у недільних школах для дорослих. Вони дають додатковий привід по-новому подивитись на власне життя та його цінності.

«Священики у проповідях мають підкреслювати ті місця у Біблії, які надихатимуть, а не пригнічуватимуть, — зауважує о. Андрій. — Ісус Христос нагадував нам, що у важкі часи він завжди поруч. З вірянами працювати простіше, тому що вони довіряють Богові та мають найсильнішу опору. Він для нас і батько, і брат, і друг, і Господь. Останнім часом ми навіть вирішили замінити слово «раб» на «слуга» під час богослужіння. Має відбуватись тонка праця у духовному плані, аби нікого не пригнічувати. На цьому і треба концентруватись».

Микола ВинницькийДуховність є дуже важливим аспектом для відновлення, про який дарма забувають, нагадує психіатр Микола Винницький, керівник ГО «Простір РаДіти». Він долучався до спільної разом із священиками роботи з постраждалими, а пізніше знайшов своє покликання у допомозі дітям, які стали жертвою війни. Зараз Микола впроваджує спільні табори для дітей учасників АТО, місцевих дітлахів та вимушених переселенців. Під час ігор та відпочинку, малеча проходить реабілітацію під наглядом спеціалістів й волонтерів, а також отримує комплексну психологічну підтримку.

«Я не хочу перетворити волю до перемоги хлопців на нашу заслугу, але та підтримка, яку здійснювали волонтери, священики та психологи – вона зіграла важливу роль. Ми ще не повністю розуміємо, як хлопці внутрішньо переживають власні проблеми. Наша практика відбувається у містах, а у сільській місцевості, мені здається, ситуація гірша. Нам варто очікувати подальшого прояву травми та ПТСР. Але з іншого боку, я бачу дуже багато позитивних змін в інформуванні суспільства та самих військових про те, що може з ними відбуватись, коли вони повертаються з війни. І у більшості випадків проста інформація та людська підтримка дає свої плоди. Я сподіваюсь, що міжнародний досвід колег зіграє свою роль, і консультаційні центри та волонтери будуть лише поширюватись», — ділиться психіатр.

Відчувши потребу особливих місць для духовного відновлення, свої брами відчинили монастирі. Яскравим прикладом став монастир у Гошеві, де вже кілька змін бійців мали змогу пройти реабілітацію. Програму розробили священики комісії з питань душпастирства охорони здоров'я Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. Протягом всього часу духовного відновлення, захисники Батьківщини можуть долучитись до молитви та арт-терапії, поспілкуватись з психологом та священиком, а також пограти у футбол. Додатково подарунком для учасників стають екскурсії та походи в гори, а також вечірні пісні біля вогнища.

Повноцінна психологічна допомога вже протягом трьох місяців працює при одному з центрів військового капеланства УГКЦ – Гарнізонному храмі св. Петра і Павла у Львові. Психологічна порадня працює за попереднім записом, де професійний психолог надає консультації учасникам АТО та їхнім родинам. Настоятель храму, відомий капелан о. Степан Сус додатково проводить екскурсії, спільні вечері та прогулянки з бійцями АТО, надаючи підтримку як духовну, так і психологічну.

У Гарнізонному храмі

Просто почніть ділитись проблемами

Першим кроком до отримання допомоги або визнання проблеми стає пошук кола спілкування. Відтак на початку цього року столичні протестанти з церкви «Нове життя» відповіли на потребу заснуванням Клубу ветеранів АТО, розповів співорганізатор Олександр Готовцев.

«Наш клуб починався з того, що мій друг, Максим Авілов, зіткнувся з проблемою хлопців, що повертаються з АТО, — пригадує Олександр. — Його донька почала зустрічатись з військовослужбовцем, коли він ще служив на передовій. Він разом зі своїми побратимами ділився переживаннями та напругами, які вони переживали, особливо коли повертались до мирного життя. Тоді ми й вирішили відкрити клуб для всіх, де кожен зможе поділитись власними проблемами та повернутись до миру, до спокійного життя після війни».

Пробна зустріч відбулась у приміщенні церкви «Нове життя», куди запросили військових капеланів та братів, які повернулись з АТО. Тоді й народився лозунг клубу: «Ти був героєм на війні – залишись ним вдома». З тих пір ми почались спільні пошуки способів адаптуватись до мирного життя і вирішити поточні проблеми: знайти роботу, повернути сон, спокій та забути про стреси.

Ціль клубу полягала не в тому, щоб набрати людей в групу, а навпаки – допомогти кожному подолати проблеми. Саме тому був відкритий юридичний напрямок допомоги, бійцям розповідали про пільги для учасників війни, додаткові права та можливості. Комусь допомагали знайти роботу або звернутись до спеціаліста. У кімнаті також стоїть тенісний стіл, який перебуває на службі універсального психотерапевта.

Групи збираються щосуботи, куди може прийти кожен, без обмежень за релігійними чи іншими ознаками. Додатково у церкві працюють психолог-консультант, лікар-реабілітолог та юрист. З бійцями спілкуються капелани, які самі пройшли війну та розуміють їхні труднощі. Одного разу клуб був на виїзному засіданні – у боулінг-клубі. Туди на зустріч прийшов боєць за Україну з позивним «Черкес», він сам приїхав з Чечні. Організатори були певні, що хоча він не був християнином, він теж отримав чимало корисного від спільної бесіди.

«Ми назвали наш клуб «Анабасіс» (грец. Αναβασις — букв. «сходження»), що означає військовий похід з долини на гору. Разом з капеланами ми побачили, що найбільша проблема — адаптація хлопців до мирного життя. Ми намагались створити домашню атмосферу, щоб кожен почувався максимально комфортно, — ділиться Олександр Готовцев. — Ми молимось про те, щоб кінцевою ціллю було відновленням душі. Бо якщо відновиться дух, тоді відновиться й психіка. Ми пробуємо показати хлопцям, як вони можуть впустити світло у себе – а ми ж допоможемо вирішити їхні проблеми та привести до Христа. Ми не робимо формальних бесід або певних тем для зустрічі, довіряючи Духові Святому. Віримо, що бесіда сама їх виведе на обговорення потрібної проблеми».

Іноді може здатись, що змін замало, а зрушення надто непомітні. Саме тоді корисно озиратись назад та пригадувати, як капелани та психологи, як і саме поняття травми ставало чимось звичним для нас. Надзвичайним є спостереження, як цеглинка за цеглинкою будується новий фундамент допомоги та ментального здоров’я руками служителів, волонтерів та фахівців. Нехай це лише початок переживань українського суспільства, перші відповіді на потреби вже були отримані. Головним питанням залишається система мирного життя та адаптація до нього. Адже важко стає тоді, не коли повертаєшся з війни, а коли довго лишаєшся у мирі.

Капелани Нового життя

Контакти:

  • Психологічна порадня у центрі Львова: Гарнізонний храм св.. Петра і Павла, вул. Театральна, 11 ; тел.: 032 259 0404, +380 67 671 42 16, +380 67 577 4776;
  • Центр духовного розвитку «Джерело життя», м. Херсон: вул.. Перекопська, 3; тел..: 050-418-10-01;
  • Клуб ветеранів АТО у Києві: церква «Нове життя», вул.. Жуковського,26; збори щосуботи, з 14:00 приблизно до 17:00; тел..: 068 853 29 99.

Тетяна КАЛЕНИЧЕНКО