Чи варто шукати у Брюсселі дамоклів меч для українських християн?

31 жовтня 2013, 17:57 | Відкрита тема | 0 |   | Код для блогу |  | 

Олексій ГОРДЄЄВ

На хвилі євроінтенграційних процесів в Україні активізувалася інформаційна кампанія про т.зв. небезпеки, які несе цей процес. Зокрема, про загрози для моральних і сімейних цінностей. Серцевиною страху віруючих українців є припущення, що євроінтеграція принесе легалізацію одностатевих шлюбів (синиця у руках) і вже потім піднесення економічної та релігійної свобод (далекий журавель у небі). Церковні єрархи, базуючись на досвіді депутатів з Польщі, запевняють: буде тільки журавель.

2013 рік став для Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій (ВРЦіРО) роком подорожей у Європу. Приводом стала близькість дати можливого підпису багатосторінкової Угоди про Асоціацію. 6 березня делегація священнослужителів зустрілась зі Штефаном Фюле, Європейським комісаром з питань розширення і політики добросусідства. Згідно з документом, задоволеними залишились усі без винятку. «Як релігійні діячі, ми вважаємо своїм обов’язком […] підтримувати традиційні моральні, сімейні та інші духовні цінності, адже вони походять від Всевишнього», — підкреслюють делегати з України.

Поява ж 20 червня робочого тексту і, дещо пізніше, відкоригованого та офіційного тексту Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським союзом надала можливість кожному зрозуміти вимоги європейців. 4-та стаття, яка серед цілей політичного діалогу згадує «зміцнення поваги до демократичних принципів […] недискримінації осіб, які належать до меншин», викликала радість з боку представників ЛГБТ-спільноти і бажання подальших кроків з боку ЄС. «Вони уникали маркерів на кшталт ЛГБТ, щоб угода мала більше шансів на підписання», — з сумом пише на власній Facebook-сторінці виконавчий директор київської ВБО «Точка опори» Богдан Глоба.

ВРЦіРО відповіла на текст Угоди своїм текстом, зміст якого за емоційною силою схожий більше на інтерв’ю нинішнього Папи Франциска. 30 вересня Рада видає у Києві євроцентричний документ під нецікавою назвою «Звернення Церков і релігійних організацій до українського народу». Підпис лише однієї людини викликав у релігійних колах запеклі дискусії стосовно взаємовідносин віри і суспільства. Цією людиною був Митрополит Володимир (Сабодан).

78-річного Предстоятеля УПЦ (МП) консервативні православні кола за цей крок порівняли з Юдою, спробували звинуватити у зраді і потуранні аморальності. Дискусію було переведено у конструктивне русло завдяки реакції протоєрєя Георгія Коваленка.

«У своїй заяві стосовно європейських перспектив України релігійні діячі наголосили на тому, що цей вектор розвитку держави не повинен призвести до втрати нашою державою “традиційних релігійних, культурних, сімейних та моральних цінностей, на яких століттями ґрунтувалося життя народів Європи”», — наголошує Максим Васін, виконавчий директор Київського Інституту релігійної свободи.

Того ж дня, 30 вересня, окремі члени ВРЦіРО знову відвідують Брюссель для уточнення позицій європолітиків щодо ролі релігії в Україні. Цікаво, що УПЦ (МП) була представлена напрочуд слабо: репрезентував її вчений секретар КДАіС протоєрей Ростислав Снігірьов.

Скрізь на зустрічах (30 вересня — з головою Комітету у закордонних справах Ельмаром Броком і членом цього комітету Міхаелем Галером, 1 жовтня — з Президентом Європейської Ради Германом ван Ромпеєм та дещо пізніше — з євродепутаткою від Німеччини Ребеккою Гармс) сторони обмінювались дипломатичними реверансами: європосадовці — про повагу до релігійної спадщини толерантної України, члени ВРЦіРО — про бажання йти демократичним шляхом та підтримку традиційних цінностей. Однак варто припустити, що церковних діячів більш за все хвилювало питання, як позбавитись дамоклового меча у вигляді лобійованого певними колами в Євросоюзі курсу на підтримку ЛГБТ-етики.

Як довго цей меч може висіти та як унеможливити його падіння — про все це українські церковні діячі мали змогу 2 жовтня поспілкуватись із впливовими євродепутатами. Священнослужителі, за повідомленнями Інституту релігійної свободи (ІРС), обговорили «роль релігії та моральних цінностей у демократичному суспільстві». Склалась передбачувана ситуація: польські депутати, прибічники християнської демократії, висловили підтримку традиційним моральним цінностям. Вони побачили в українцях компаньйонів у битві з більш ліберальною демократією.

Своєрідним апогеєм став виступ Патріарха УПЦ КП Філарета, який запам’ятався промовою проти гомосексуалізму під час конференції християн-юристів. «Ми бачимо, що в Європі ці [християнські] цінності падають, і постають ініціативи щодо державного визнання таких гріховних явищ, як одностатеві партнерства», — цитує там же його слова ІРС.

Певно, для Предстоятеля УПЦ КП та його колег по ВРЦіРО запевнення європейських політиків, що питання суспільної моралі, релігії і культури належать до сектору внутрішньої політики країни-члена ЄС, стали дуже важливими. «Завдяки євроінтеграції Україна стане унікальним простором синергії європейського права і християнської культури з тисячолітньою історією», — сподівається В’ячеслав Нестерук, голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів.

Отже, візит представників українських церков до Брюсселя довів, що кожна сторона вбачає у наявних фактах різну реальність. Християни з України, за словами Васіна, знайшли «однодумців у Європі, в тому числі серед членів Європейського Парламенту, з якими домовились об’єднати зусилля». Це піднімає доречні питання про кордони повноважень самих депутатів і шляхи, якими вони допомагатимуть консервативним українцям.

Представники ж ЛГБТ, заявляють що «релігійні меншини дозволяють собі ставити під сумнів громадянські права та свободи інших соціальних меншин» і переводять розмову у площину права. Вочевидь, це тільки зародок майбутніх запеклих дискусій, що лунатимуть до і після Вільнюса.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    • 13 вересня 2019, 11:33 | Колонка Михайла Черенкова | 

      Після Томосу вчімося жити разом

      Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?

    • 10 вересня 2019, 11:16 | Колонка Віктора Єленського | 

      Втручатися не можна ігнорувати, Або що робити державі з релігійною політикою?

      Всі держави світу мають політику відносно релігії і об’єднань, які створюють громадяни на її, релігії, ґрунті. Атеїстичний уряд Китаю і теократичний уряд Ірану, могутні США і крихітна Андорра – словом, всі.

    Останні коментарі

    • Ігор Затятий | 13 жовтня 2019, 17:47

      Розглядайте, розглядайте, до другого пришествія.

    • velovs@ukr.net | 13 жовтня 2019, 14:39

      Шановний lerer10225@com.ua! Я в Біблії НІДЕ і НІЯК не читав, що, мовляв, слід молитися за сатану та йому підлеглих злих, нечистих духів (демонів і бісів). Наша, християн, боротьба, як наголошує св.

    • enzian | 13 жовтня 2019, 14:04

      В таких ситуаціях дуже добре заспокоює ціаністий кал.

    • lerer10225@com.ua | 13 жовтня 2019, 09:46

      velovs@ukr.net Та згоден я з вами щодо сумління і т.д. Ну, а щодо молитв за ворогів, то так можна дійти й до того, що за сатану треба молитися. Тільки от він точно знає, що творить. І Кирило та Путін

    • velovs@ukr.net | 13 жовтня 2019, 07:44

      Шановний lerer10225@com.ua, дякую за відповідь. :) Євангеліє я читаю і (начебто) знаю. Так от, там, наскільки я пам'ятаю і розумію, немає ніяких градацій, обмежень і дискримінацій - за яких саме

    Популярні статті місяця