Як християнські видавництва наживаються на людях

12 лютого 2011, 11:13 | Відкрита тема | 33 |   | Код для блогу |  | 

Надія ГЕРБІШ

головний редактор видавництва "Ездра"

 Халява «по благодаті»

книги.jpg- Ой, як прикро, що цієї книжки немає в онлайні!
- Справді? Радиш почитати? А де ти завантажувала?

Мене як працівника християнського видавництва такі репліки завжди боляче зачіпають. Тому що я дуже добре усвідомлюю, що кожне таке завантаження не просто витягає нитку із уже й так благенького вбрання українського християнського книговидання, воно – імовірно – наближає його кінець. Коли нашим читачам не залишиться нічого іншого, як назавжди забути про українських письменників, читати книжки в ориґіналі чи користуватися послугами перекладачів-аматорів.
А все тому, що більшість наших співгромадян усе ще страждають синдромом «MADE IN USSR» і вірять у старі, добре сформульовані... міфи.

Міф номер 1.
Видавництва на нас наживаються.

У сфері книговидання я працюю уже декілька років. Спершу – як перекладачка книжок, тоді – як письменниця, усна перекладачка на переговорах, а тепер і головна редакторка. Можу сказати, що бачила вже трохи видавничий світ зсередини. Бачила, як живуть директори видавництв, знаю, яку отримують зарплату працівники. І прекрасно розумію, як видавництва «наживаються».

Відповідно, з чистим сумлінням можу стверджувати, що жодна людина, яка хоче займатися прибутковим бізнесом, не відкриє видавництво і не буде його директором. Жоден перекладач, який поважає свою роботу і не має на меті займатися благочинністю, не буде перекладати християнських книжок. Жоден мужчина, якому треба утримувати сім’ю і вчити дітей, не піде працювати в типографію, де друкують матеріали для недільних шкіл.

Тому що менших зарплат немає ніде!

Якщо директорові доводиться виконувати безліч функцій, і бути час від часу заодно водієм, вантажником і різноробочим; якщо головному редакторові (чиї прямі обов’язки – відбирати книжки для перекладу, займатися укладаннями угод, підбирати персонал для творчої роботи й котролювати процес підготовки книжки до друку) доводиться самому ще й перекладати, редагувати, писати й займатися рекламою, і при цьому ще брати додаткові переклади з інших видавництв і компаній і шукати ще зо п’ять додаткових підробітків, відриваючи час від сну й родини, лише для того, щоби вижити... і все одно отримувати менше, ніж отримує вчителька молодших класів, яка працює лише півдня – то скажіть, хто на кому наживається?!

Видавати християнську літературу сьогодні – це вже благочинність. А видавництва ще примудряються підтримувати місії, роздаровувувати свої книжки в інтернатах, притулках, в’язницях.

Хотіли б нажитися, та все немає коли...

Міф номер 2.
Задармо отримали, задармо віддавайте. Як ні – маємо право забрати силою.

Як можна продавати Біблії чи християнську літературу? Це ж ай-ай-ай яке кощунство. Як можна визнавати авторське право? Це ж Бог дає талант, це ж не заслуга людини. Як можна поважати працю людей? Про них Бог подбає, я не маю їм платити. Не хочете продавати – а ми зробимо копії. А ми вкрадемо (ні-ні, слово вкрадемо – то вже безбожна правка авторки статті, ніяка побожна людина так не буде мислити) – і виставимо на сайт. А вони хай друкують ще. На то їх Бог поставив. Він і подбає. А ми все робимо для церкви, не для себе ж.

Міф номер 3.
Електронні книжки мають коштувати менше.


«Ну то продавайте електронні версії – так усім буде легше,» - часто повчають мене.
А чому це раптом має бути дешевше? Надрукувати паперову книжку – не так уже й дорого. Принаймні, це не головна найтовстіша графа витрат видавництва. Якщо ідеться про перекладну літературу, то, по-перше, потрібно укласти ще один договір із дозволом випускати не лише паперову книжку в м’якій обкладинці, а ще й електронну. Відповідно, зростає роялті. Від того зростає вартість. Далі – ті ж переклад, редактура, коректура, верстка. Тепер потрібна ще одна (дві? три? чотири?) людина для того, щоби оформити правильний формат ел.книжки – раз уже покупець за неї платить, то хоче, аби його читалка (ноутбук? комп’ютер? смартфон? телефон? таблетка?) могла відкрити. А формати всюди різні. Хостинг спеціальних сайтів, відкриття додаткових рахунків, менеджер по роботі з продажами електронних книг, податки і т.д. І хто за ту роботу має платити? Звісно, покупець. Ну що, ви погодитеся?
І, давайте, будемо чесними. Якщо лежить паралельно два файли тієї ж книжки – один платний, другий безкоштовний, який ви виберете? Враховуючи, що купити – це додаткова морока з електронними гаманцями, підтвердженнями кодів і так далі.
...Тут ще часто проходять коментарі типу «в моєму місті немає книжкового магазину». Нагадаю, у кожному видавництві працює відділ «Книга – поштою». За доставку платити не потрібно. А навіть на найвіддаленішому хуторі є поштарка.

Міф номер 4.
Мені всі винні.

Навіть не хочеться окремо зупинятися на цьому пункті. Але ми всі добре знаємо, до чого призводить милостиня вуличним жебракам – до експлуатації дитячої праці, проституції, підліткового алкоголізму, бійок, наркоманії, хуліганства, абортів, поширення СНІДу та венеричних захворювань.

Ці люди не потребують грошей, вони потребують уваги спеціальних соціальних служб і центрів.

У милостині читачам інша форма – але та ж суть. Ми виховуємо безвідповідальну націю, ми самі виховуємо тих, які потім стануть президентами, чиновниками, депутатами і будуть свято вірити, що їм усі винні. А вони не зобов’язані нікому платити.

Міф номер 5.
Мета християнських видавництв – просвітництво. Для цього їм гроші не потрібні.

А й справді. Папір росте на спеціальних полях, які простяглися навколо кожного видавництва. Працівники отримують зарплату з небесної канцелярії у вигляді манни й куріпок. А все решта – справжнісінька магія. Які тут кому треба гроші. Не смішіть.

Міф номер 6.
Християнські видавництва живуть на дотаціях церкви.

Християнські видавництва, хочу вам сказати, живуть всупереч крадіжкам з боку людей, що належать до церковних громад (чи керують ними).

Міф номер 7.
Наука буває безкоштовною.

Безкоштовний сир самі знаєте де. Книжка, яку ви придбали за власні гроші, більше цінуватиметься й принесе більше користі. Я знаю це дуже добре – тому, працюючи у видавництві, сама купую книжки. Для себе і друзів. Бо дуже люблю свою роботу і страшенно не хочу, щоби наше видавництво закрилося і перестало працювати.

(фото автора)

Система Orphus
Рейтинг
1
3
33коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Андрій | 24 лютого 2011, 19:42
    Коментувати коментар

    ПОВНІСТЮ Згоден з цим коментарем. 1. Самі "иіфи" автором придумані - й нимнею ж "розвінчані". Й авторка - НЕПРОФЕСІЙЕО пише -п.3 бо електронні книги таки ВЖЕ КОШТУЮТЬ дешевше, зайдіть на Amazon й переконайтеся самі... Про ЯКЕ "додаткове" =переклад, редактура, коректура, верстка - йде мова?? НАВІЩО "потрібна ще одна (дві? три? чотири?) людина для того, щоби оформити правильний формат ел.книжки"?? Відкрию "таємницю" - збережіть ГОТОВИЙ файл у форматі pdf - займе то 1-2 хвилини!! Й конвертувати можна формати без проблем! Якщо у всьому авторка ТАКИЙ професiонал - тоді розмова втрачає сенс! Хоча проблема таки існує.

    • al_friendster | 26 лютого 2011, 20:20
      Коментувати коментар

      Андрей, не будьте столь категоричными. И оформление, и процесс продажи требуют немалый пакет усилий. Я работаю на светской фирме по продаже интеллектуальных продуктов и вижу каждый день, насколько менеджерам сложно делать холодные звонки и формировать потребность в изделии. А тем более менеджерам, предположим, хр.изд-ва, которые будут вынуждены отучать людей от внезаконной халявы бонхёфферовской дешёвой благодати.

    • Юрій | 14 лютого 2013, 23:47
      Коментувати коментар

      Електронні книжкі на Амазоні коштують дешевше з однієї причини: Амазон демпінгує ціни, щоб завоювати ринок. А крім того, почитайте відгуки читачів про більшість їхніх електронних книг. Вони жахливої якості.

  • ЯЗЫЧНИК | 24 лютого 2011, 13:14
    Коментувати коментар

    Мир Вам! Полиграфия - на 1 вложенную гривну прибыль 3грн. Поверте мне как полиграфисту. Но хоччца ышо больше. И еще одна фишка иметь бабки - КЛЕЕНАЯ книга, особенно если это справочник, с которым работаеш ежедневно. Необходимо сразу закупать весь тираж. Чарез неделю будеш иметь макулатуру. И это у издателя Христианина?! Приобрел данного издательства СИМФОНИЮ, вещь отличная, правда забыли в приложение дать лупу. Оказывается что данный продукт используют только люди с 100000% зрением. Стоит на полке как напоминание моей глупости и „профлоховства„ Прошу прощения за выражение. ИТОГ - КНИГИ БОЖЬИ А ЦЕНЫ САТАНИНСКИЕ. из услышаного на ятмарке книг в Киеве. Да благословит Вас Господь! P.S. Если создается предприятие для оказание услуг человеку тогда идет прибыль. а если для получения прибыли - тогда НУЛЬ. хорошо если не абсолютный. Есть такая издательская группа СЛОВО ЖИЗНИ, если правильно помню название. Они практически на всех языках мира БЕСПЛАТНО высылают свои издания. КРоме всего - миссия Гидеон в Украине дарит ВСЕМ ЖЕЛАЮЩИМ ЕВАНГЕЛИЯ БЕСПЛАТНО. Хотя издание книги Божьей обходится миссии в Финляндии около 2 евро.

    • dyatlik | 26 лютого 2011, 21:58
      Коментувати коментар

      Вот поэтому мой отец, директор типографии, выпускает только сшитые книги, а клееные - только если заказчик невменяемый - долго и слезно просит, не понимая ценности сшитой книги. Я покупаю только сшитые книги. Но от дареных клееных не отказываюсь :) ТАРАС ДЯТЛИК

  • a_gavryush | 19 лютого 2011, 16:01
    Коментувати коментар

    Ще раз пересвідчуюсь, що коли немає професіоналізму, то справи йдуть дуже погано. Ми живемо в часи великої конкуренції, де пропозиція завжди перевищую попит і щоб сподобатися покупцеві, необхідно докласти максимум зусиль, щоб ваш товар був кращий за інший, але доступніший. У християнстві, незалежно від конфесій, люди вважають, що все буде по благодаті (або сучасною мовою, на халяву) при чому це діє не тільки у відношенні до намагання отримати літературу "на халяву", але і якість самої літератури "халявна". Недавно придбав пісенники видавництва "Ездра", відчуття жахливі, немає нормального перекладу, враження, наче запустили комп'ютерний перекладач з російського на українську, обкладинка жахала неякісними фотографіями з ще більш жахаючим друком, папір був найнижчої якості, але ціна була не надто маленька, як за такий, вибачте на слові, ширпотреп.

  • menix | 17 лютого 2011, 20:18
    Коментувати коментар

    это все очень слезоточиво, но единственный адекватный аргумент - номер 3 - показывает, что этой темой вы совершенно не владеете. насколько мне известно, в основном договор заключается на право перевода на язык, а не в какой обложке выпускать книгу. но допустим, ктото возьмет с вас за эл. вид, пускай. зато в электронном виде можно cэкономить: а) на дизайне обложки - триста лет она нужна, б) на верстке - экранная типографика не бумажная, в) на дистрибуции - покупатель лишь заходит к вам на сайт, не надо ничего никуда везти, тратить время, заполнять бесчисленные накладные и платить за бензин г) на печати собственно - не самая большая статья расходов, но 10-20% тоже не мусор. насчет "формати всюди різні (pdf отлично везде читается), хостинг спеціальних сайтів (это каких же?), відкриття додаткових рахунків (день работы), менеджер по роботі з продажами електронних книг (чем он будет заниматься?), податки, в нас ніхто не купить і т.д." - это все местами единоразовые траты, но преимущественно ваши мифы и страхи. простите, но мир необратимо изменился и если вы в нем не научитесь продавать по-новому, то никакие призывы не помогут и ваше издательство в самом деле загнется, но это будут только его проблемы. как вам уже сказали, вы хоть сайт магазина доделайте, там даже не указано чем можно платить.

  • anatolius | 14 лютого 2011, 13:47
    Коментувати коментар

    Видайте Суму Теології Томи Аквінського - гарантую - одного тиража не виставчить. Будете додруковувати.

    • taras.tymo | 14 лютого 2011, 14:17
      Коментувати коментар

      Одного тиража це скільки? - Всі 100 штук??? Такі книги у нас розходяться дуже слабо і на них точно не заробиш (((-: А напрацюватися на таке видання треба не один рік і перекладачу з латини за сторінку платити на 3 долари, а всіх 10...

  • taras.tymo | 13 лютого 2011, 23:33
    Коментувати коментар

    Цікава дискусія. Давно сам цікавлюся перспективами християнського книговидання. Враження від допису і коментарів двояке. З одного боку, я цілком погоджуюся з думкою авторки і тими, хто вказує на ідентичні проблеми. З іншого, зайшов на сайт видавництва "Ездра" і серйозно думав щось купити. Працює він, відверто скажем, погано, рубрики не відкриваються, а репертуар (той, що мені все таки вдалося побачити всупереч сайту) дуже обмежений і специфічний. Ми (приватно і для різних бібліотек) систематично купуємо книги від видавництва ББИ, Свічадо, Алетея, изд. О. Абышко (якщо брати укр. і рос., пов"язані з релігією). Там бувають прекрасні видання. Якщо видавництво не видає більше 30-40 титулів на рік, то йому не слід навіть відкриватися. А взагалі, в наших умовах, видавництво це подвижництво, і в ідеалі мали б бути церковні програми підтримки християнських видань.

    • Андрій | 14 лютого 2011, 12:28
      Коментувати коментар

      То замкнене коло. "Якщо видавництво не видає більше 30-40 титулів на рік, то йому не слід навіть відкриватися." Взагалі вважаю хибним орієнтир на кількість "титулів", а як і орієнтуватися на те, то в нас залишиться одне (я це точно знаю) християнське видавництво.

  • sheliazhenko | 13 лютого 2011, 22:49
    Коментувати коментар

    А от журнал "Мораль" розповсюджується безкоштовно і всі обов'язкові примірники надсилає! Рекомендую християнським виданням брати приклад ;)

  • sai | 13 лютого 2011, 22:15
    Коментувати коментар

    ще одна проблема: чому значна частина видавництв, в т.ч. християнських, нині не надчисилає обовязкові примірники своїх друків хоча б до бібліотеки Вернадського?

  • sai | 13 лютого 2011, 21:55
    Коментувати коментар

    Міф номер 8 у кожному видавництві працює відділ «Книга – поштою». За доставку платити не потрібно. Доставка 1 книги коштує бл.20 грн. Знаю, бо сам часто замовляю.

  • Komunikator | 13 лютого 2011, 15:53
    Коментувати коментар

    цікаво й актуально написано. Свого часу теж доводилося займатися виданням релігійного журналу. Знаю, який опір зустрінеш в так би мовити своєму середовищі, бо наш журнал представляв монашу структуру, яка має свої практики. Ефективна співпраця в церковному середовищі в плані релігійного книговидання залежить від подолання стереотипів, які панують в рамках однієї Церкви

Відповідь на коментар
Коментар
Ім'я
Введіть код

Точка зору

  • 16 серпня 2017, 11:20 | Інтерв'ю | 

    «Кожен добрий вчинок – це преображення світу», ­ – о. Степан Сус про акцію «Фруктовий кошик для Захисника України»

    У Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла до свята Преображення Господнього проводять акцію «Фруктовий кошик для Захисника України». Про цю акцію та її значення говоримо із настоятелем храму, головою Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ, отцем Степаном СУСОМ.

  • 6 серпня 2017, 13:12 | Інтерв'ю | 

    Карітас навчає як не стати жертвою торгівлі людьми

    Днями світова спільнота відзначила Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми. Благодійний фонд «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» провів чергову інформаційну акцію в центрі Івано-Франківська, під час якої усі охочі змогли отримати інформацію про правила виїзду та працевлаштування за кордоном та в Україні, щоб не потрапити в тенета шахраїв.

Останні коментарі

  • S.Melnyk | 17 серпня 2017, 22:46

    Та вже другий тиждень про це десятки мас-медіа говорять. Просто ви далі УНІАН-релігій і СПЖ певно не читаєте.

  • Василий Петров | 17 серпня 2017, 22:42

    Не собирайте себе сокровищ на земле, где моль и ржа истребляют и где воры подкапывают и крадут, но собирайте себе сокровища на небе, где ни моль, ни ржа не истребляют и где воры не подкапывают и не

  • Оленка | 17 серпня 2017, 22:20

    Ось тепер нововведені статути і по УПЦ Кп вдарили. А ше й священник неоднозначний попався. Але помічаєте яка тиша у масзасобах? В УПЦ МП подібного б нікому не вибачили.

  • Василий Петров | 17 серпня 2017, 16:33

    Наработанная схема завладения имущестовом общины, преподаётся в стенах абсолютно всех без исключения духовных семинариях. Там же преподаётся и актёрское искусство как умение просить прощение

  • Оленка | 17 серпня 2017, 14:32

    Цікаво, як збирались докази. У незадоволених лікуванням наркоманів? Певно, немає більше чим у державі займатись правоохоронним органам.

Популярні статті місяця