У що ж вірить молодь України?

7 лютого 2011, 15:09 | Відкрита тема | 3 |   | Код для блогу |  | 

Михайло ЧЕРЕНКОВ

Презентація книги про сучасну релігійність української молоді викликала дискусію серед священнослужителів та експертів-релігієзнавців

Восени 2010 року в Німеччині вийшла книга Наталії Гаврилової про релігійність української молоді (Гаврилова Н. Сучасна релігійність. У що і як вірить молодь України. LAP LAMBERT Academic Publishing, 2010. 148 с.). Книга резюмує результати багаторічних досліджень релігійності сучасної молоді в пострадянському контексті й провокує дискусії серед соціологів, релігієзнавців, релігійних лідерів. Яке місце займає релігія в житті молодих поколінь? У чому виражається декларована релігійність? Як сучасна релігійність співвідноситься з церковним життям, з конфесійними традиціями, з офіційними формами, державними уподобаннями?

У центрі «Духовне відродження» (м. Ірпінь) відбулася презентація книги та її обговорення в колі релігієзнавців, журналістів, священнослужителів. Дослідження кандидата філософських наук, наукової співробітниці Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України Наталії Гаврилової викликає інтерес у представників християнських конфесій, стурбованих відтоком молоді з Церков, байдужістю до релігійних питань. На жаль, в Україні не проводяться дослідження з ініціативи самих Церков, тому немає можливості для порівняння результатів конфесійних і релігієзнавчих аналізів. Відсутність перевірених даних призводить до міфотворчості щодо сучасної релігійності, коли з легкої руки можна називати всіх віруючими або невіруючими, говорити про відродження православ'я або його загибель, про протестантизацію або секуляризацію всієї України.

У що ж вірить молодь України?

Дослідження Наталії Гаврилової продукує питання, а не відповіді. Ставимо просте запитання: чи цікавляться релігією молоді люди? Відповідь позитивна. Очевидно, що не можна задовольнятися тим, що молодь начебто релігією цікавиться, добре б дізнатися інтенсивність такого інтересу. Виявляється, що періодично цікавиться менша частина. Значить, велика частина живиться іншими «духовними» джерелами, живе поза релігією.

Далі: у яких стосунках молодь і «духовна» література? Що читають, чи можна назвати це читання «духовним»? Серйозна християнська книга не потрапляє в бестселери. Виходить, що називаючись релігійними, молоді люди віддають перевагу книзі нерелігійного змісту, а іноді й «антихристиянського». А Біблія виявляється занадто складною навіть для ревно релігійних.

Молитву начебто все цінують, навіть в силу її вірять. А хто молиться хоча б раз на день? А як молиться, за участю свідомості або просто формально-ритуально? Згідно з опитуваннями, наведеними в книзі, понад 60% студентів не можуть підтвердити факт релігійної свободи в країні. Це означає, що вони не будуть її захищати і навіть не помітять, коли вона зникне? Чи це означає, що люди проблему не помічають, бо її немає, тому що з релігійною свободою і терпимістю все йде досить непогано?

Більшість молодих людей виступає за невтручання релігії в сфери нерелігійні. Це як розуміти? Як приватизацію релігії або як її музеєфікацію? Релігія переміщається всередину, в глибину особистості, або в запорошений архів? Зазначимо, що релігійний індивідуалізм рятівний в епоху кризи Церкви. Якщо Церква викликає лише реакцію відторгнення, то особиста віра може бути рятівною. Звичайно, розчарування в Церкві загрожує релігійною бездомністю. Але найчастіше, приходячи до Церкви, молодь шукає там не Христа, а цікавий experience.

У що ж вірить молодь України?

Зазначена еклектичність світогляду свідчить про те, що замість традиційного для України християнства в низці питань авторитетнішими виявляються інші релігії. Дослідження показали, що питання порятунку й вічного життя мало кого хвилюють, інтерес зсувається до сфери «тут і тепер». Чи не означає це, що Церква більше не може спекулювати темою раю і пекла, і повинна зважитися на відверту розмову про речі нагальніші?

Помітною тенденцією стало захоплення новим формами релігійності, де зв'язок зі світом надприродним здається простою і доступною, де менше обов'язкових вимог і доктринальної обмеженості. Конфесійна невизначеність викликає симпатії у молодих людей, яким тісно в окреслених межах. Їх значно більше приваблює «просто християнство», про яке колись писав оксфордський професор Клайв Льюїс.

Згадавши відомого християнського апологета-інтелектуала Льюїса, зазначимо, що за двадцять років «християнського відродження» Україна зберегла гірші традиції радянської освіти, яка, як і раніше, відстоює науковість атеїзму і руйнує релігійну ідентичність молоді. Де ж чесність і принциповість професури, якщо Дарвін і Маркс досі «в авторитеті», а про теорію креаціонізму згадують лише у зв'язку з мракобісним протестантським фундаменталізмом?

У що ж вірить молодь України?

Для студентства інтенсивна релігійна свідомість важливіша за систему обрядів, ритуалів, священнодійств, покірного дотримання традиції. Питання світогляду знову виходять на перший план. Там, де доросла людина мовчки робить, студент питає і сперечається. Такі дискусії рідні для християнства, тільки в сумнівах, питаннях, диспутах воно відкривається.

Книга Наталії Гаврилової і її обговорення тішать тим, що повертають питання віри в коло дискусій, звільняють вічні істини із забуття і музейного пилу. Адже варто говорити не стільки про молодь, скільки про християнство в його нових образах, актуальних, відповідних духовним пошукам нових поколінь.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Kir | 1 березня 2011, 21:46
    Коментувати коментар

    Да, духовная халтура и формализм молодежь не привлекает. А вот напрягаться и делать что-то новое и живое старики не хотят. Им и так комфортно. Вот и получается, как скажут на Кавказе: "Говорим, да?"

  • Ellencrist | 8 лютого 2011, 04:39
    Коментувати коментар

    Вот здесь немножко больше фото: http://almanah.baptizm400.org/index.php?option=com_content&view=article&id=333:2011-02-05-23-16-40&catid=81:2010-01-11-23-51-56&Itemid=53 А вообще - тема очень интересная и малоисследованная, так что дискуссию можно продолжить

  • Паломник | 7 лютого 2011, 16:36
    Коментувати коментар

    Для того,щоб зацікавити молодь християнством,люди,які вважають себе релігійними,повинні інтелектуально,морально і духовно працювати.Бо хто буде слухати не освідчену чи нечесну людину.Недавно один чоловік сказав:"Добре бути батюшкою.Ти служиш як-попало,а бабки тобі гроші несуть".Сучасна молодь вже не така,кому-небудь вона довіряти не буде.Духовна халтура тут не пройде.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

Останні коментарі

  • igorshevchuk | 19 вересня 2017, 20:31

    * * * Скільки написано й що наговорено?? дивлюся як це насправді: пальчатка сходить із рук упокорена можна мені вам руку подати тіло із серця зсувається — тільки впокорене Бог є в серці

  • Учкудук | 19 вересня 2017, 16:22

    Офіційна УГКЦ теж не призначені і очорнює УПГКЦ вже декілька років. Вони більше переймаються свідками Єгови.чим душами своїх вірних.

  • bopa | 19 вересня 2017, 09:22

    Не буде таких глибоких об'єктивних досліджень, втратимо те що маємо. Господь нам цього не простить! І ціна розплати буде небачено дорогою. Освідомлюймо!

  • bopa | 19 вересня 2017, 08:59

    Гарний коментар дозволю собі доповнити кінець: "Це велика перемога і вся слава тільки Богу! А я зі своїми братами прикладемо усіх зусиль, щоб бути вірним і виконувати Його святі заповіді".

  • bopa | 19 вересня 2017, 08:40

    Реальність залежить від нас! "Ніхто за нас не зробиnь нашої роботи", шановний Fr.

Популярні статті місяця