Сповідь гея-християнина: представники ЛГБТ вважають мене гомофобом

2 червня 2018, 08:28 | Інтерв'ю | 2 |   | Код для блогу |  | 

Розмовляла Алла Коваленко

Даніель Маттсон23 травня в римському Папському Університеті «Святого Хреста» відбулась презентація італійського перекладу книги Даніеля Маттсона «Чому я не називаю себе геєм. Як я повернув собі мою сексуальність і знайшов мир» (Daniel C. Mattson, Why I Don't Call Myself Gay: How I Reclaimed My Sexual Reality and Found Peace, Ignatius Press, 2017).

Це успішний класичний музикант, тромбоніст, який об’їздив цілий світ і попрацював музикантом і викладачем в багатьох оркестрах і консерваторіях. Ця книга – особиста і щира розповідь чоловіка, який, як стверджує сам автор, «ще й відчуває потяг до чоловіків». Це наратив про те, як він віднайшов дорогу до своєї сексуальності і повернувся до Церкви.

Даніель походить з католицької родини, яка перейшла в протестантизм. Він наймолодший із 4 дітей. Під час презентації, яка тривала пів години, і, по суті, являла собою стислий переказ тексту книги, автор розповів свою власну історію. Він чітко зрозумів, що йому подобаються хлопці, десь у віці 15-16 років.

У нього ніколи не складалось добре із спортом, тому він із заздрістю дивився на інших, а особливо на капітана шкільної команди: «я мав стійке бажання доторкнутись до його м'язів». Він постійно порівнював себе з іншими хлопцями і відчував, що я не такий, і в той самий час йому було комфортніше в компанії дівчат. Під час презентації Даніель неодноразово підкреслив, що весь це час «пошуків» він чітко розумів, що Бог існує, Бог хоче його щастя. Він завжди хотів мати родину і дітей, «адже саме це і є щастя», тому він просив Господа «забрати цю схильність», але молитви були марними. «Після школи у мене була дівчина, ми зустрічались 6 тижнів. Але потім вона мене покинула. Як я з часом дізнався, що вона просто знайшла собі дівчину. Зараз я можу сміятись, коли розповідаю цю історію. Але тоді я думав, що я безнадійний чоловік, якщо дівчина лишає мене заради іншої дівчини».

Його «боротьба» з Господом тривала довго, і в якийсь момент, після успішного закінчення магістерки з тромбону, він відчував себе самотнім, впав у залежність від порнографії. «Я 32 роки чекав на жінку, а потім вирішив знайти чоловіка і зробити те, чого прагнув. Я розумів, що одностатеві стосунки є аморальними, але я був надзвичайно сердитий на Господа, тому я свідомо відвернувся від Нього. (…) І той заборонений плід, який я отримав, не зробив мене щасливим. Я відчував приниження. (…) Правда згодом я зустрів друга, якого мені так не вистачало всі ці роки. Ми дивились фільми, ділились проблемами, грали у відеоігри. (…) Але саме секс, як я з часом зрозумів, був тим, що спотворювало наші стосунки».

Згодом Даніель таки зустрів жінку, в яку закохався. Історія не склалась, бо вона не хотіла мати дітей і з часом знайшла собі іншого. Зараз Даніелю трохи за сорок і він, як сам стверджує, несе «добру Новину» і розповідає про красу і щастя цнотливого життя.

— Даніелю, скажіть, яка головна мета Вашої книги? Чому і для кого Ви її написали?

— Я хотів розповісти про те, що цнотливість — це Добра Новина, це частина тієї Доброї Новини, яку несе Церква, і яку ми має проповідувати особливо для тих людей, які, як і я, відчувають потяг до одностатевих зв’язків. Деякі люди кажуть, що цнота – це останнє місце на землі, де людина може знайти щастя. Я ж думаю, що це єдине місце на землі, де ми можемо знайти щастя, спокій, свободу і реалізацію.

Я написав книгу для молодих хлопців і дівчат, які мають подібні проблеми, які не знають, яку дорогу обрати. Бо я пам’ятаю, коли почувався страшенно самотнім, не мав жодної надії, не мав миру в душі. Фактично я написав цю книгу для 19-20 річного себе, і я хотів стати тим голосом, який покаже молодим людям цього віку, які шукають щастя, що справжнє щастя і справжню свободу можна знайти завдяки наслідуванню Христа, дотриманню Його заповідей, які є великим «Так» для нашої людської гідності, нашої реалізації. Божі Заповіді існують для того, аби нас захистити. І це стосується усіх сфер людського життя, не тільки сексуальності. Я хочу пояснити, наскільки багато є того страждання, особливо в момент тієї тихої агонії, коли ти не знаєш, у який бік повернути. І в такі моменти важливо, коли хтось приходить до тебе і каже, що тебе любить, не зважаючи ні на що. Але найважливішим є сісти з такою людиною, вислухати і супроводжувати із справжньою любов’ю та співчуттям. Але ці люди потребують також бути скерованими Правдою, яку несе Церква. Адже ця Правда і є, власне, Доброю Новиною.»

— У книзі Ви намагаєтесь показати різницю між «природою», «ідентичністю» і «пристрастями»?

— У книзі я зробив наголос на питанні ідентичності, «хто я?». У світі говорять про те, що почуття є тим, що визначає нашу ідентичність. Я не погоджуюсь з цим твердженням. Почуття – це дуже ненадійний індикатор правди. Особисто для мене, моя правдива ідентичність полягає в тому, що я Божа дитина, що я чоловік, створений на образ Бога, і є певна реальність, яка вписана в моє тіло, себто моя сексуальність, створена для того, аби знайти мир і повноту. Я маю жити відповідно до реальності, тобто, без одностатевих стосунків. І якщо виконувати Божу волю, Його план стосовно нашого життя (хоч це і складно, адже жити в цноті — це нелегко), тоді ми зрозуміємо, що це єдиний шлях до миру і реалізації себе. Лише в такому випадку приходить розуміння, що це можливо — бути щасливим і не мати сексуальних стосунків, вірите ви в це чи ні. З точки зору сексуальності я створений для жінки, і це правда про мою сексуальність, навіть якщо я не відчуваю цього на рівні моїх емоцій. І жити відповідно до правди про мою сексуальність – це і є ключ до щастя».

На Вашу думку, чому ЛГБТ роблять наголос саме на «природності» одностатевих сексуальних відносин?

— Я про це написав у книзі. В історії розвитку поглядів на гомосексуалізм можна визначити дві основні течії. Одна з ідей, це та, згідно з якою гомосексуалізм є соціальною конструкцією. Інша ж теорія говорить про природний, природжений характер. Ствердження про те, що «я таким народився», є необхідним для того, аби змінити політику світу. Себто це необхідний фундамент для змін. Але моє тіло чітко показує, що з точки зору сексуальності я створений для жінки. У мене половина репродуктивної системи. Друга її половина – у жінки. З цієї точки зору наше тіло є неповноцінним без другої частини, яка нас доповнює. Тому немає жодного сенсу стверджувати, що я народжений для чоловіка, коли цілковито зрозуміло, що я народжений, аби мати сексуальні стосунки із жінкою. Це і є моя природа. Отже, говорити «я народився таким» — з одностатевою сексуальністю — потрібно саме для впровадження політичних змін, які ми всі зараз бачимо.

— Якою є реакція ЛГБТ на Вашу книгу і на Вашу позицію стосовно одностатевих сексуальних стосунків?

— На щастя, вони просто вважають мене божевільним. На їхню думку, я просто ненавиджу себе, і у мене внутрішня гомофобія. Але, чесно кажучи, мені просто байдуже, що вони думають.»

Зараз, власне, дуже часто говориться про «гомофобію». Як Ви ставитесь до цього терміну?

— Я знаю, що зараз про це дуже часто говорять, і я написав про це в книзі. На мою думку, потрібно згадати те, що говорить Катехизм. Так от, у ньому дуже чітко прописано, що потрібно ставитись із повагою і милосердям до людей, які, як і я, мають потяг до осіб своєї статі, і що потрібно уникати будь-яких проявів дискримінації. І для мене це є закликом Церкви, який потрібно пам’ятати. Але я думаю, що потрібно також сконцентрувати увагу на Правді, яку проголошує Церква стосовно такого типу стосунків.

Інколи термін «гомофобія» використовується з метою маніпуляції, маніпуляції емоціями. І цього також варто було б уникати.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
2коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Учкудук | 4 червня 2018, 18:07
    Коментувати коментар

    Якщо ти християнин, тобто себе таким вважаєш і називаємо, то божі заповіді називаємо правильними і стараємося в них вписуватися.І є церковні заповіді. Церква, яка бере свій початок від св. Апостолів і перших Соборів теж має свої правила.Є чотири гріхи, які кличуть до помсти з Неба- сер едвівідіних содомський гріх.

  • fedirtsiv | 4 червня 2018, 16:34
    Коментувати коментар

    Прочитавши це інтерв"ю, одразу стає зрозумілим, що цей чоловік є типовим хлюпиком, невдахою, незрілою особою, ще й самовпевнено-самозакоханим чваньком. Як можна лише за одержаними в тілі статевими ознаками вирішувати свою сексуальну роль? В людині важлива душа, мислення душі, відчуття душі, внутрішнє усвідомлення і прийняття себе справжнього, а не тіло, слідування за логікою тіла, "правильні" усталені консервативні погляди на себе, бо так інші люди вважають і я так буду вважати! Це настільки незріле мислення, що аж смішно його аргументи читати :) Коли людина не є сформованою особистістю, а пристосуванцем до думки і поведінки більшості через внутрішні непереборені надумані страхи (бо так вигідно комфортно жити, тебе не будуть переслідувати, зневажати, принижувати!), коли людина задавлює в собі свою справню природу - це трагедія, горе, біда, зомбування, втеча від себе, втрата себе справжнього!!! Людина тішиться, що вона живе в гармонії з Богом так, наче інші віруючі геї не живуть в гармонії з Богом. Його логіка настільки смішна, примітивна, незріла, що аж плакати хочеться від того, наскільки людина далеко заблукала у своїх світоглядних постулатах щодо питань ЛГБТ! Це саме той випадок, коли під тиском більшості людина "ламається", капітулює, зрікається свого внутрішнього світу на догоду зовнішньому, бо так треба, так безпечно, так "правильно". І ця правильність не зробила його щасливим, він насправді чужий як для геїв, так і для християн. Він залишився диваком-одинаком, котрий у такий безпечний на його думку спосіб заявляє про свою орієнтацію і прагне запізнілих, але таких бажаних розуміння, поваги, прийняття, визнання, яких недоотримав свого часу.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 24 вересня 2018, 16:12 | Колонка Катерини Щоткіної | 

    Після Томосу: що чекає на Церкву і суспільство

    Лікування Томос напевно піде на користь Україні. І тому, що церковна незалежність — органічна частина остаточного виходу з СРСР і деконструкції імперії. І тому, що суспільно-політична ситуація змінилася докорінно й готова «потягнути» за собою Церкву.

  • 18 вересня 2018, 08:29 | Відкрита тема | view photo | 

    РПЦ і Орвелл: Розрив з Константинополем

    Занурення РПЦ в світ Задзеркалля почалося вже багато років тому. На жаль, чим далі, тим все більше РПЦ нагадує «партію» з роману Джорджа Орвелла «1984».

Останні коментарі

  • fedirtsiv | 25 вересня 2018, 22:57

    Уляна Супрун: Сьогодні ми маємо руйнувати міфи та стереотипи, які вже давно були спростовані наукою. Наприклад, що гомосексуальність - це хвороба. В першій половині 20-го століття гомосексуальність

  • Михаил | 25 вересня 2018, 22:32

    Противно видеть, как глупый, самоуверенный невежда упорствует в своём невежестве совершенно ничего не зная и не разбираясь ни в чем! В отличии от Вас, я говорю только правду. И я её знаю точно, а

  • velovs@ukr.net | 25 вересня 2018, 18:06

    Вочевидь, було би набагато краще, якщо б вони, ці архієреї - члени синоду УПЦ МП, звернулись до нардепів ВР із закликом повернутися, зокрема, до законопроектів, які забороняють в Україні пропаганду і

  • Ігор Затятий | 25 вересня 2018, 17:06

    Гумор-сатира.

  • velovs@ukr.net | 25 вересня 2018, 14:32

    В 1961 г., в момент её закрытия коммуно-совдеповской властью, наместником Киево-Печерской лавры был епископ Нестор (в миру - Никита Арсентьевич Тугай (1900-1969)). И в тот период будущего митрополита

Популярні статті місяця