“Ми хочемо привернути увагу до необхідності знати і дбати про історію”, — Сергій Шараєвський про фільм “Реформація: 500 років потому”

24 грудня 2017, 09:41 | Інтерв'ю | view photo | view video | 0 |   | Код для блогу |  | 

Розмовляла Лариса АНДРІЙЧУК

Волинські протестанти презентують фільмо про історію Реформації.

Луцька продакшн-студії «Правда PRO» презентує історико-документальний фільм «Реформація: 500 років потому». Таким став підсумок ювілейного року R500 в Україні для волинських протестантів. Робота над масштабним історичним проектом, покликаним проаналізувати історію реформаційних рухів у Європі та Україні, тривала майже рік. Знімальна група «Правди PRO» 3 тижні мандрувала Європою, відвідала 9 країн і зустрілася з 30-ма експертами з історії та теології. У фільмі звучить оригінальна музика, створено видовищну комп’ютерну графіку. Про працю над проектом та який його очікуваний результат, зокрема, суспільний, запитуємо у керівника студії та режисера фільму Сергія Шараєвського.

Перша і друга серії будуть доступні для перегляду 24 і 25 грудня 2017 р. А третю представлять на Різдво за старим стилем.

Які ключові теми фільму? На чому акцентували увагу?

Сергій Шараєвський— До роботи нас підштовхнуло 500-річчя Реформації, адже це особлива дата. Знайшлися меценати, які підхопили цю ідею та профінансували її.

Фільми з загальним поглядом на Реформацію вже зняті, але є теми зовсім не розкриті. Наприклад, всі розповідають про Лютера, а про Цвінглі, наприклад, нічого немає, хоча це теж важлива персона в її історії. Про радикальну реформацію — анабаптистів, менонітів взагалі мало згадок.

Ми намагались дати не лише історичні факти та хронологію історичних подій у фільмі, але й зазіхнули на аналітику. Саме тому й залучили до зйомок багатьох експертів. Більшість – це історики, безпосередньо є частина іноземних спеціалістів з цієї теми. Це фільм про історію Реформації і про те, як вона вплинула на сьогодення. Зараз лунає багато суперечок про те, чи справді Реформація позначилася, наприклад, на економічному розвитку та правах людини в Європі, і як саме. Наводять багато прикладів, що протестантські країни успішні, багаті. Тільки забувають порівняти, що, наприклад, в арабських країнах, які теж багаті, це багатство зосереджено в руках одного соціального прошарку. А в європейських країнах, особливо тих, де протестантизм переміг, присутній середній клас і демократичні цінності, а це – інший вимір багатства. Ми намагаємося це показати, довести.

Яке інтерв’ю було для Вас особливим, найбільше вразило?

— Було дуже багато цікавих інтерв’ю, одне навіть виділити важко. В кожну країну приїжджаєш і менталітет кожної країни, кожної нації цікаво відчути. Наприклад, німецький спеціаліст — пастор євангелічної церкви, теолог, історик, який дуже пристрасно, з запалом розповідав про Лютера. В Нідерландах вразила зустріч із пастором реформаторської церкви, теологом і членом R500 цієї країни у невеличкому містечку Хасселт. Це маленький рай на Землі, я б так сказав. Вперше побачили, що люди пенсійного віку спокійно сидять на своїх яхтах, п’ють каву, читають газети, ніхто нікуди не поспішає. Нам розповідали, що в їхньому місті за всю історію була одна (!) крадіжка – діти узяли не свій велосипед. Це реальне місце, де не закривають двері.

Робочі моменти в Утрехті

Участь у зйомках фільму «Реформація: 500 років по тому» взяв дуже відомий нині мотиваційний тренер, спікер Нік Вуйчіч. Яку роль ви відвели йому?

— Ми залучили до фільму деяких людей, яких не можна назвати спеціалістами в темі, але вони є лідерами думок, із середовища протестантів і ми скористалися їхніми поглядами та бажанням узяти участь в цьому проекті. Зробили це для того, щоб показати різносторонність протестантизму, що це – не тільки історія, архаїзм, а й сучасність, близька людям. Нік Вуйчіч має великий вплив на весь світ, його ім’я знане скрізь і він є частиною євангельських протестантських церков. Він говорить не тільки про напрацювання психологів: «Будь успішний, думай позитивно», а й про більш глибинні ідеї, він несе думку про Бога. Його приїзд на Свято Подяки у вересні збігся з роботою над фільмом, тому ми постаралися домовитись про ексклюзивний коментар, хоча це й було дуже непросто. Він, до речі, раніше приїздив і до Луцька, ще коли не був настільки відомим, ми записували інтерв’ю. Тоді все було значно простіше, бо зараз він весь час у поїздках, у нього ціла велика команда і напрацьована система.

Зустріч з Ніком Вуйчичем

Яке місце займає Україна у фільмі і в історії протестантизму?

— Цей фільм і робиться заради України. Заключна його частина присвячена саме Реформації в Україні. Споглядаючи всі матеріали, що в нас вже є, на екрані, то ми заповнимо, мабуть, цю нішу і вперше покажемо вплив Реформації на Україну. Тому що є дві крайнощі у позиціях щодо цього питання. Перша – тут Реформації не було. Друга — надмірне оспівування. Тому хочемо врівноважити шальки терезів: показати, що ж було насправді. Коли були реформаційні рухи, скільки разів, чому прижилися ідеї, а чому – ні. Базуючись на фактах, покажемо, як історично відбувався процес. Є такі реформаційні впливи, про які ми навіть не здогадуємося. Я сам особисто про них не знав. Наприклад, лише наприкінці минулого року я довідався, що Олицький замок був власністю найбільшого реформатора на Волині, Миколи Радзивіла. Це маловідомі факти.

Ще одна надмета нашого фільму, саме української його частини — показати, що ми дуже погано ставимося до своєї історії. Вона занедбана і ті історичні пам’ятки, унікальні, яких дуже мало, але вони дійшли до нашого часу, руйнуються, не оберігаються. Навіть в процесі зйомок до нас звернувся чоловік, який розповів, що в Берестечку є унікальна пам’ятка, пов’язана з Реформацією («Мурований стовп», усипальниця князя Пронського – авт.). Вона дійсно унікальна, чи не єдина в своєму роді, що зберіглася в Україні, але сиплеться, руйнується. Ми хочемо привернути увагу до необхідності дбати про історію і берегти її.

Фільм не ігровий, документальний. Чим привертатимете увагу аудиторії?

— Хотілося б, щоб фільм подивилося багато людей, але з нашим ставленням до історії взагалі, до цього треба дозріти, звісно. Тому прагнемо достукатися хоча би до мислячої категорії, яким цікава історія, зв’язки історії з сьогоденням. Варто не забувати, що люди сотні років тому теж були достатньо розумні та освічені. Хоч нам доводять теорію еволюції і люди розвиваються, стають кращими, то над цим теж можна замислитись. У людей минулого теж є прекрасні ідеї і напрацювання. Врахуйте, що звичайний священик знав декілька мов, плюс древні мови. Біблію перекладали з древніх копій і для мене це свідчення високого рівня освіти і думки.

Декілька слів і про нашу команду, в якій ми злагоджено і давно працюємо. Неллі Никончук, директор фільму, наприклад, з якою ми не один історичний фільм зробили з нею разом. Почали з локальних тем, потім був фільм про історію міста Ізмаїл. З нами працює оператор Юрій Ребрик, сценаристка Ольга Бондаренко, інженер монтажу Юрій Деркач. Спеціально написав музику для нашого фільму композитор Костянтин Пилипюк. Також з нами працює людина, яка робить комп’ютерну графіку, її у фільмі чимало – графічний дизайнер Вадим Дричик. Також чимало роботи мали перекладачі, адже в фільмі є німецька і англійська мови.

Рік R500. Чим він для Вас знаковий, окрім зйомок фільму?

— Знаковим для мене є те, що на Волині ми змогли ввести протестантів в інформаційне поле, розпочати співпрацю із засобами масової інформації. Це один з хороших кроків, позитивне зрушення. Журналісти почали звертатись і питати, наприклад, які визначення є коректними, а які – ні. Ми почали з семінару медіа-грамотності, на якому пояснили, які слова образливі, які варто застосовувати, які – не варто. Це як етична систематизація, скрупульозність, до якої дійшли, нарешті, і в інших темах, наприклад, про людей з інвалідністю чи в використанні фемінітивів.

Анонс

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    Останні коментарі

    • Михаил | 19 жовтня 2018, 02:33

      Не слушать "патриарха Филарета" тогда и будет согласие, единение и мир во всем мире! Денисенко это всегда ненависть, зло, ложь, интриги и разделение! Я сразу сказал, что собрать

    • Petro_R | 18 жовтня 2018, 21:14

      Ватникан послав свого попа у Ватикан? І Ватикан їх послухає і щось там визнає? Дядьку, ну Ви мелете?!!!

    • VPYL | 18 жовтня 2018, 20:34

      -Якщо проаналізувати хоча б піврічну поведінку РПЦ , то можна відмітити навіть не звичайний, а екзальтований, екстремістський , бандитський підхід у взаєминах з церквами-"посестрами" і

    • Delku | 18 жовтня 2018, 19:37

      Вітаю Богдан! В НЄЛЦУ, після визнаного державою і європейськими ЄЛЦ Синоду, більше не має єпископа С.Машевські. Є лише пастор Сергій, служіння якого під великим питанням, так як він був звільнений

    • John | 18 жовтня 2018, 19:07

      У них є вже неодноразовий досвід об"єднання. Так що, нічого дивного.

    Популярні статті місяця