“Ми хочемо привернути увагу до необхідності знати і дбати про історію”, — Сергій Шараєвський про фільм “Реформація: 500 років потому”

24 грудня 2017, 09:41 | Інтерв'ю | view photo | view video | 0 |   | Код для блогу |  | 

Розмовляла Лариса АНДРІЙЧУК

Волинські протестанти презентують фільмо про історію Реформації.

Луцька продакшн-студії «Правда PRO» презентує історико-документальний фільм «Реформація: 500 років потому». Таким став підсумок ювілейного року R500 в Україні для волинських протестантів. Робота над масштабним історичним проектом, покликаним проаналізувати історію реформаційних рухів у Європі та Україні, тривала майже рік. Знімальна група «Правди PRO» 3 тижні мандрувала Європою, відвідала 9 країн і зустрілася з 30-ма експертами з історії та теології. У фільмі звучить оригінальна музика, створено видовищну комп’ютерну графіку. Про працю над проектом та який його очікуваний результат, зокрема, суспільний, запитуємо у керівника студії та режисера фільму Сергія Шараєвського.

Перша і друга серії будуть доступні для перегляду 24 і 25 грудня 2017 р. А третю представлять на Різдво за старим стилем.

Які ключові теми фільму? На чому акцентували увагу?

Сергій Шараєвський— До роботи нас підштовхнуло 500-річчя Реформації, адже це особлива дата. Знайшлися меценати, які підхопили цю ідею та профінансували її.

Фільми з загальним поглядом на Реформацію вже зняті, але є теми зовсім не розкриті. Наприклад, всі розповідають про Лютера, а про Цвінглі, наприклад, нічого немає, хоча це теж важлива персона в її історії. Про радикальну реформацію — анабаптистів, менонітів взагалі мало згадок.

Ми намагались дати не лише історичні факти та хронологію історичних подій у фільмі, але й зазіхнули на аналітику. Саме тому й залучили до зйомок багатьох експертів. Більшість – це історики, безпосередньо є частина іноземних спеціалістів з цієї теми. Це фільм про історію Реформації і про те, як вона вплинула на сьогодення. Зараз лунає багато суперечок про те, чи справді Реформація позначилася, наприклад, на економічному розвитку та правах людини в Європі, і як саме. Наводять багато прикладів, що протестантські країни успішні, багаті. Тільки забувають порівняти, що, наприклад, в арабських країнах, які теж багаті, це багатство зосереджено в руках одного соціального прошарку. А в європейських країнах, особливо тих, де протестантизм переміг, присутній середній клас і демократичні цінності, а це – інший вимір багатства. Ми намагаємося це показати, довести.

Яке інтерв’ю було для Вас особливим, найбільше вразило?

— Було дуже багато цікавих інтерв’ю, одне навіть виділити важко. В кожну країну приїжджаєш і менталітет кожної країни, кожної нації цікаво відчути. Наприклад, німецький спеціаліст — пастор євангелічної церкви, теолог, історик, який дуже пристрасно, з запалом розповідав про Лютера. В Нідерландах вразила зустріч із пастором реформаторської церкви, теологом і членом R500 цієї країни у невеличкому містечку Хасселт. Це маленький рай на Землі, я б так сказав. Вперше побачили, що люди пенсійного віку спокійно сидять на своїх яхтах, п’ють каву, читають газети, ніхто нікуди не поспішає. Нам розповідали, що в їхньому місті за всю історію була одна (!) крадіжка – діти узяли не свій велосипед. Це реальне місце, де не закривають двері.

Робочі моменти в Утрехті

Участь у зйомках фільму «Реформація: 500 років по тому» взяв дуже відомий нині мотиваційний тренер, спікер Нік Вуйчіч. Яку роль ви відвели йому?

— Ми залучили до фільму деяких людей, яких не можна назвати спеціалістами в темі, але вони є лідерами думок, із середовища протестантів і ми скористалися їхніми поглядами та бажанням узяти участь в цьому проекті. Зробили це для того, щоб показати різносторонність протестантизму, що це – не тільки історія, архаїзм, а й сучасність, близька людям. Нік Вуйчіч має великий вплив на весь світ, його ім’я знане скрізь і він є частиною євангельських протестантських церков. Він говорить не тільки про напрацювання психологів: «Будь успішний, думай позитивно», а й про більш глибинні ідеї, він несе думку про Бога. Його приїзд на Свято Подяки у вересні збігся з роботою над фільмом, тому ми постаралися домовитись про ексклюзивний коментар, хоча це й було дуже непросто. Він, до речі, раніше приїздив і до Луцька, ще коли не був настільки відомим, ми записували інтерв’ю. Тоді все було значно простіше, бо зараз він весь час у поїздках, у нього ціла велика команда і напрацьована система.

Зустріч з Ніком Вуйчичем

Яке місце займає Україна у фільмі і в історії протестантизму?

— Цей фільм і робиться заради України. Заключна його частина присвячена саме Реформації в Україні. Споглядаючи всі матеріали, що в нас вже є, на екрані, то ми заповнимо, мабуть, цю нішу і вперше покажемо вплив Реформації на Україну. Тому що є дві крайнощі у позиціях щодо цього питання. Перша – тут Реформації не було. Друга — надмірне оспівування. Тому хочемо врівноважити шальки терезів: показати, що ж було насправді. Коли були реформаційні рухи, скільки разів, чому прижилися ідеї, а чому – ні. Базуючись на фактах, покажемо, як історично відбувався процес. Є такі реформаційні впливи, про які ми навіть не здогадуємося. Я сам особисто про них не знав. Наприклад, лише наприкінці минулого року я довідався, що Олицький замок був власністю найбільшого реформатора на Волині, Миколи Радзивіла. Це маловідомі факти.

Ще одна надмета нашого фільму, саме української його частини — показати, що ми дуже погано ставимося до своєї історії. Вона занедбана і ті історичні пам’ятки, унікальні, яких дуже мало, але вони дійшли до нашого часу, руйнуються, не оберігаються. Навіть в процесі зйомок до нас звернувся чоловік, який розповів, що в Берестечку є унікальна пам’ятка, пов’язана з Реформацією («Мурований стовп», усипальниця князя Пронського – авт.). Вона дійсно унікальна, чи не єдина в своєму роді, що зберіглася в Україні, але сиплеться, руйнується. Ми хочемо привернути увагу до необхідності дбати про історію і берегти її.

Фільм не ігровий, документальний. Чим привертатимете увагу аудиторії?

— Хотілося б, щоб фільм подивилося багато людей, але з нашим ставленням до історії взагалі, до цього треба дозріти, звісно. Тому прагнемо достукатися хоча би до мислячої категорії, яким цікава історія, зв’язки історії з сьогоденням. Варто не забувати, що люди сотні років тому теж були достатньо розумні та освічені. Хоч нам доводять теорію еволюції і люди розвиваються, стають кращими, то над цим теж можна замислитись. У людей минулого теж є прекрасні ідеї і напрацювання. Врахуйте, що звичайний священик знав декілька мов, плюс древні мови. Біблію перекладали з древніх копій і для мене це свідчення високого рівня освіти і думки.

Декілька слів і про нашу команду, в якій ми злагоджено і давно працюємо. Неллі Никончук, директор фільму, наприклад, з якою ми не один історичний фільм зробили з нею разом. Почали з локальних тем, потім був фільм про історію міста Ізмаїл. З нами працює оператор Юрій Ребрик, сценаристка Ольга Бондаренко, інженер монтажу Юрій Деркач. Спеціально написав музику для нашого фільму композитор Костянтин Пилипюк. Також з нами працює людина, яка робить комп’ютерну графіку, її у фільмі чимало – графічний дизайнер Вадим Дричик. Також чимало роботи мали перекладачі, адже в фільмі є німецька і англійська мови.

Рік R500. Чим він для Вас знаковий, окрім зйомок фільму?

— Знаковим для мене є те, що на Волині ми змогли ввести протестантів в інформаційне поле, розпочати співпрацю із засобами масової інформації. Це один з хороших кроків, позитивне зрушення. Журналісти почали звертатись і питати, наприклад, які визначення є коректними, а які – ні. Ми почали з семінару медіа-грамотності, на якому пояснили, які слова образливі, які варто застосовувати, які – не варто. Це як етична систематизація, скрупульозність, до якої дійшли, нарешті, і в інших темах, наприклад, про людей з інвалідністю чи в використанні фемінітивів.

Анонс

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    • 29 червня 2018, 14:45 | Відкрита тема | view photo | 

      Маленька Церква з Великої Моравії

      Томос про автокефалію — це тільки початок процесу становлення вільної громади. Далі йде період рецепції (засвоєння). Щоб навіть Церква-мати зрозуміла: «Дочка доросла». Навіть коли зростом вона невеличка, як Церква Чеських земель і Словаччини, хоча вона й росте.

    • 25 червня 2018, 11:50 | Колонка Тетяни Деркач | 

      Візит делегації УПЦ (МП) до Константинополя: читаємо між рядків

      За великим рахунком, ніяких особливих проривів від цієї події не очікувалось. Адже обстоювати інтереси української філії РПЦ їхали старі перевірені кадри, які представляли позицію тільки антиавтокефальної (промосковської) частини своєї Церкви.

    Останні коментарі

    • amylal | 17 липня 2018, 10:06

      Thanks for sharing.<a href="https://www.seodigitalmarketing.in">Digital marketing company in pune</a>

    • В. Ясеневий | 16 липня 2018, 21:06

      Якби так розуміли наші українські інтелектуали...

    • В. Ясеневий | 16 липня 2018, 21:02

      Дуже м'ягко сказано, п.Ігоре Зенькович.. А насправді...вони не є християни, а сатаністи... Любити , чи зневажати весь народ, це свідчити свою віру в БОГА, або зневажати і плювати на НЬОГО і всіх

    • В. Ясеневий | 16 липня 2018, 20:36

      Державницька і державотворча Церква. Ці тези Глави УГКЦ викликають дуже серйозні роздуми. З історії минулих часів, хто може стверджувати , що якась конкретна сила НАМАГАЛАСЯ БУДУВАТИ НЕЗАЛЕЖНУ

    • Ігор Зенькович | 16 липня 2018, 10:38

      Вар"яти.