Священик повинен мати громадянську позицію, але не займатися політикою, — єпископ Маркос Оганесян, Глава Української єпархії ВАЦ

30 вересня 2016, 12:22 | Інтерв'ю | 0 |   | Код для блогу |  | 

Розмовляла Тетяна Длінна

єпископ Маркос Оганесян24 вересня, в день храмового свята на честь святого покровителя Георгія Переможця, єпископ Маркос Оганесян, Предстоятель Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви відвідав з архипастирським візитом прихожан церкви Сурб Геворг в місті Миколаєві. Цей візит для Його Преосвященства також став паломницькою поїздкою, оскільки на території Української єпархії миколаївський храм – єдина церква, освячена на честь святого Георгія. Всі парафіяни храму Сурб Геворг і гості свята взяли участь в урочистій архиєрейській Літургії, її очолив єпископ Маркос, якому співслужив настоятель храму Сурб Геворг тер Вараг Япарян. Святкування завершилося традиційною для Вірменської Церкви "трапезою любові" – матахом.

Скориставшись можливістю, в бесіді з єпископом Маркосом дізнаємося, чим живе сьогодні Українська єпархія Вірменської Апостольської Церкви. Нагадаємо, що вірменська єпархія відновила свою діяльність та була зареєстрована 25 років тому, в листопаді 1991 року. Нині, за словами Глави єпархії, на території України діє 24 парафії, де близько 400 тисяч віруючих знаходять духовну підтримку Вірменської Церкви.

Ваше Преосвященство, Ви маєте багатий досвід пастирського служіння в діаспорі: до призначення Предстоятелем Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви дбали про духовне здоров'я віруючих в Росії та Латвії. Які є особливості священицького служіння в діаспорі?

– Певна річ, в кожній країні є своя специфіка. Однак, в країнах, які вийшли з СРСР, з'явилися спільні проблеми та виклики часу. Перша проблема – поява нових релігійних організацій, які займаються прозелітизмом і можуть відвернути від своїх духовних коренів віруючих. Друга проблема – це невоцерковленість віруючих. Люди за радянських часів віддалилися від духовності і Церкви. Можливо, якісь патріотичні почуття їх притягують до храму, в лоно Церкви. З ними необхідно працювати, воцерковлювати. Процес воцерковлення є дуже трудомістким і тривалим.

вірменський храм Миколаєва

Крім того, для Вірменської Церкви в діаспорі є актуальним питання духовного виховання дітей та молоді. У нас немає середніх загальноосвітніх шкіл. Але є можливість в школах України мати свої класи чи культурні центри. Користуючись цими можливостями, намагаємося прищеплювати своїм дітям національні та духовні цінності, не дати їм відійти від своєї ідентичності та образу.

Також в Україні створені умови для широкого міжконфесійного спілкування – існує Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. В її рамках є тісне спілкування з усіма традиційними релігіями. Це дає можливість будь-якому священнослужителю, будь-то глава єпархії або парафіяльний священик, швидко інтегруватися в українське суспільство, допомагає подолати труднощі інтеграції, які виникають, коли приїжджаєш в Україну.

На парафії

Ви почали своє служіння в Україні у квітні 2015 року, у важкий для нашої країни період: військовий конфлікт, зубожіння населення, моральна дезорієнтація частини суспільства. Що в таких умовах дозволяє Вірменській Церкві залишатися духовним авторитетом для своїх парафіян? Чи має право священнослужитель на свою громадянську позицію?

– Ви торкнулися вкрай чутливого питання. Світ сьогодні не є спокійним, тим більше в Україні відбуваються події, які не тільки хвилюють всіх громадян, а й кожна людина на собі гостро відчуває всі ці тяготи: моральні, духовні, соціальні, економічні. Все це може вивести людей з нормального, мирного русла та творчої праці.

Підкреслю, служіння Церкви багатогранне. Історично склалося так, що Вірменська Церква не тільки дбала про духовне та релігійне виховання народу, а й нерідко покладала на себе турботи про соціальну складову його життя. Так відбувається і сьогодні. І у Вірменії, і в Україні Церква реалізує багато різноманітних соціальних, культурних та освітніх проектів.

На парафії

Крім того, наша єпархія щодо прихожан не діє самотужки. Ми працюємо в єдиній системі з Союзом Вірмен України. Цього року виповнюється 15 років з моменту його заснування. Як відомо, Союз має розгалужену систему, тому в багатьох містах є общинні організації та культурні центри. Ми тісно контактуємо з ними, а також на місцях у багатьох питаннях нам допомагають активні прихожани.

Щодо громадянської позиції. На мою думку, будь-який священнослужитель не тільки може мати свою громадянську позицію, але й повинен її активно проявляти. Звісно, я проти того, щоб священики займалися політикою, тому завжди нагадую, що духовність і культура повинні бути понад будь-якою політикою.

Ваше Преосвященство, яка доля парафій ВАЦ на Донбасі і в Криму?

– Зрозуміло, є труднощі у зв'язку з ситуацією, яка склалася, але духовне життя там не перервалося. У Донецькій області діючий храм є в Макіївці, у Донецьку церква ще не добудована. У Луганську побудована каплиця, але ще не освячена. У цьому регіоні відбудеться зміна священнослужителя. Я планую в недалекому майбутньому туди поїхати і призначити нового священика. Кримські парафії духовно підкоряються нашій єпархії. Вони мають складності, характерні для всіх українських релігійних організацій в Криму.

Перейду до питань про культуру. Ваше Преосвященство, вітчизняні вчені плідно вивчають історію, культуру і релігійні традиції вірменства в українському контексті. Союз Вірмен України постійно активно реалізує історичні та культурні проекти. У той же час для широкого кола українців залишається маловідомою унікальна культурно-релігійна спадщина, якою володіє Вірменія. Досить згадати, хоча б Матенадаран Інститут стародавніх рукописів імені Месропа Маштоца або Музей "Скарбниця Ечміадзина". Чи планує Українська єпархія ВАЦ здійснювати у майбутньому власні проекти, сприяючи пізнанню сакральної культури і стародавніх духовних традицій Вірменської Церкви?

– У нас є такі плани на майбутнє. Зараз складно точно визначити їх масштаб і деталі. Поки плануємо поїздку наукових співробітників Національного заповідника «Софія Київська», а також вчених з інших наукових установ, до Вірменії. Хотілося б, щоб з часом такі контакти наукових і культурних діячів стали традиційними.

Крім того, в Україні під патронатом нашої єпархії, в рамках спільних проектів співробітників "Софії Київської" і вірменського товариства культурних зв'язків "АОКС-Україна", проходить багато пізнавальних заходів. Так, в серпні в «Софії Київській» відбулася лекція про вірменську християнську культуру. 21 вересня, в День Незалежності Вірменії, там само, в заповіднику, презентували у вірменському перекладі книгу Надії Нікітенко "Від Царгорода до Києва". Її перша частина присвячена дружині князя Володимира Великого – візантійській принцесі Анні Порфіродній, яка мала вірменське коріння.

Наукова конференція

Стала плідною та намітила великі перспективи на майбутній розвиток Міжнародна наукова конференція "Вірмени Поділля. Історія і сучасність", що пройшла у Вінниці на початку вересня.

Як відомо, Вірменська Апостольська Церква має потужний медіаресурс. Хотілося б мати цілісне уявлення про життя Вірменської Церкви і її парафій в Україні. Чи буде створено офіційний веб-сайт Української єпархії?

– Скажу більше. Такий сайт вже працює. Поки він діє тільки вірменською мовою. Але вже йде робота над перекладом. Незабаром сайт функціонуватиме ще трьома мовами: українською, російською та англійською.

Наприкінці інтерв'ю, з нагоди свят Незалежності України та Вірменії, Глава Української єпархії ВАЦ, єпископ Маркос Оганесян привітав український і вірменський народи:

— Я і Вірменії, й Україні бажаю миру. Нехай Господь, який Сам дарує мир, рясно виливає Свої щедроти і дари на наші країни. Й Україні, і Вірменії для повного розвитку мир потрібен як повітря. Маю на увазі не тільки соціальні і економічні аспекти, а взагалі – для повноцінного життя. Зараз ми втрачаємо найдорожче і найцінніше – нашу молодь. Під час війни гинуть молоді люди або люди, які можуть бути корисними своїй країні в різних сферах життя. Мир – це здоров'я країни. Він необхідний країні, як здоров'я для кожної людини. Хочу попросити святого Георгія про заступницькі молитви за переможне завершення всіх цих ситуацій і труднощів, для здобуття повноцінного миру в наших думках, душах і, зрозуміло, країнах.

Світлини: Т.Длінної та з мережі Інтернет

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    Останні коментарі

    • wari2011 | 2 липня 2020, 22:42

      Кредит справа делікатна, тому треба обережно з його оформленням. Можу порадити блог, де багато корисної інформації про кредитування

    • bopa | 8 червня 2020, 11:43

      То перераховані факти ви називаєте "фантазиями и ночными кошмарами"? Чому викладену інформацію ви "Очередная статья нижайшего интеллектуального уровня"? У вас

    • Slava43 | 4 червня 2020, 13:46

      Це жодна агітація. На Буковині казали :»Мойше герехт, Сури герехт».

    • Slava43 | 4 червня 2020, 13:39

      За часів союза, УПЦ підлягала моіковському патріярхату, примусово. Від незалежності УПЦ старалась отримати незалежність від Москви. Тепер, коли Україна має ТОМОС та незалежність то Лавру потрібно

    • Halo | 2 червня 2020, 16:46

      Табачник відпочиває...

    Популярні статті місяця