• Головна
  • Теми
  • Коли завершиться війна, для християнських служителів вона тільки почнеться, бо реабілітації потребуватимуть воїни АТО і їх сім'ї...

Коли завершиться війна, для християнських служителів вона тільки почнеться, бо реабілітації потребуватимуть воїни АТО і їх сім'ї

16.06.2015, 15:47
Коли завершиться війна, для християнських служителів вона тільки почнеться, бо реабілітації потребуватимуть воїни АТО і їх сім'ї - фото 1
Особливостям капеланського служіння на навчальних полігонах та перспективам праці у реабілітаційних центрах для учасників АТО присвячена розмова з Віталієм ПАПУШОЄМ, військовим капеланом полігону "Широкий лан" на Миколаївщині.

Новий служительКореспондент РІСУ 7 червня стала свідком знакової події. До лав громадської організації "Міжконфесійний Батальйон Військових Капеланів" прийняли нового члена Дмитра Смирного. Він отримав благословення на служіння військовим капеланом на полігоні від Християнської Євангельської Церкви "Фіміам", пастором якої є Віталій Папушой. За словами новопосвяченого капелана Дмитра, до здійснення мрії стати армійським священиком він йшов десять років. У такий спосіб хоче служити ближньому і Богу.

Про нову місію військових капеланів духовну опіку над мобілізованими, які проходять підготовку на навчальних полігонах, та майбутню службу при реабілітаційних центрах для учасників АТО розмовляємо з Віталієм ПАПУШОЄМ, військовим капеланом полігону "Широкий лан" на Миколаївщині.

Пане Віталію, розкажіть, будь-ласка, коли розпочалося служіння капеланів на навчальних полігонах?

Віталій Папушой З 2 червня по всій Україні стартував проект, затверджений Міністерством оборони. Він передбачає спільний психологічний та душпастирський супровід підготовки мобілізованих на навчальних полігонах.

Хто виступив ініціатором проекту?

Важко визначити, кому конкретно належить ця ідея. Вона виникла у ході співпраці психологів, капеланів та Міністерства оборони. Ми збагнули що саме потрібні один одному. Сьогодні Міністерство має чітке розуміння, що боєздатна армія – це не тільки висококваліфіковані військовослужбовці, сучасне технічне оснащення, також надзвичайно важливим є моральний дух та духовне здоров'я бійців.

Як засвідчують бойові командири, в АТО у тих підрозділах, де несуть служіння капелани, вище бойовий дух, краща дисципліна та злагодженість між воїнами, навіть менше поранених та вбитих.

Поєднала різні погляди і стала по суті куратором проекту відома волонтерка Тетяна Ричкова, яка нині працює у Міністерстві оборони.

Який порядок встановлений для роботи капеланів і психологів на полігоні?

Попередньо був укладений список психологів і капеланів. Його затвердили у Міністерстві оборони та довели до відома керівників навчальних полігонів. Я як ротний "Міжконфесійного Батальйону Військових Капеланів" у Миколаєві складав такий список для полігону "Широкий лан".

Ми працюємо на добровільних засадах, тобто не отримуємо зарплату, навіть на дорогу витрачаємо власні кошти. В той же час наші команди є прикомандированими. Живемо у розташуванні навчальної бази або в польових умовах разом із солдатами. Зазначу, що не кожен бажаючий працювати на полігоні може відмовитися від звичного побутового комфорту та безкоштовно служити людям, тому відбувається "природній" відсів претендентів.

Охарактеризуйте, будь ласка, контингент мобілізованих на полігоні "Широкий лан".

На полігоні Мобілізовані – це зріз суспільства. Там є усі: сільські та міські жителі, директори фірм, робітники і безробітні, добропорядні громадяни і ті, хто відбували покарання за певними статтями ККУ. Всі зібрані разом. На полігоні чітко видно, які існують настрої у суспільстві, в країні. Мені подобається офіцерський склад, маю з чим порівняти, бо був флотським лікарем у радянський час. Немає "дідовщини", нормальний настрой, є дисципліна, відповідальні командири. Був свідком випадку, коли боєць відмовлявся виконати вправу в окопі, коли над головою повинен пройти танк. Старший офіцер, підполковник, особисто показав, як це потрібно зробити. І далі хлопець осилив завдання. Мені імпонує, що крім душпастирської роботи, проводжу для новобранців заняття з тактичної медицини.

Які завдання вирішують психологи і капелани в умовах полігону?

Наше завдання – це душа і дух мобілізованих, тобто ментальна, емоціональна настроєність, душевний і духовний баланс кожної людини та окремих підрозділів.

Ми, психологи і капелани, навчаємо призовників що таке перший бій, що таке ступор, істерика, паніка. Як виходити з цих станів під час бою, після нього. Між іншим, працюю у команді з психологами Ігорем Козорєзом та Оленою Батинською. Олена – справжній профі, пройшла "гарячі точки" АТО, в тому числі Донецьке летовище. Навіть військових асів навчає долати кризові стани. У подоланні таких ситуацій, до речі, непорушною передумовою є табу на вживання спиртного.

На навчанні

Мобілізованим також розповідаємо про шкідливість алкоголю. Його вживання в умовах бойових дій призводить до втрати пильності, а це означає загибель або потрапляння в полон до ворога. При цьому наводимо конкретні приклади з історії проведення АТО.

Крім того, із зони АТО люди часто повертаються додому алкоголіками, бо тільки через пиятику вміли знімати душевну напругу і боротися зі страхом. Отже, сьогодні маємо випадки розлучень, бо у сім'ю потрапляє вже зовсім інша людина.

Але алкоголь – це не єдина проблема. Можуть бути різними політичні погляди. Ми навіть дещо перетягуємо на себе функції політрука. Треба пояснювати, що іде війна, хоч вона й називається АТО. В країні склалася складна економічна ситуація, бо держава щодня витрачає на утримання армії майже сотню мільйонів гривень, десятки тисяч людей призвані на військову службу, тому залишили свої робочі місця, маємо більше мільйона переселенців зі Сходу тощо. Все це треба розуміти. Ми налаштовуємо на терпиме ставлення до тимчасових суспільних негараздів, щоб у бійців не виникала агресія й зневіра.

Намагаємося згуртувати хлопців у єдиний колектив, оскільки консолідованість – це основа функціонування армії і запорука високої виживаності в умовах бойових дій. На мій погляд, згуртованості сприяє також власне душпастирська робота.

Бог Духом Своїм Святим об'єднує воїнів, піднімає моральний і бойовий дух. Тому проповідуємо Бога, вчимо бійців, як молотися, щоб вони на передовій це могли зробити, даємо їм Євангеліє, молитовники, даруємо карточки з молитвою "Отче наш", 90-им псалмом, вручаємо хрестики. Говоримо, що це не оберіг, а нагадування, що ти – Божий, Бог тебе захищає.

В екстремальних ситуаціях – обстріл, бій – воїни взивають до Бога. Я вірю, що Бог береже їх за їхніми молитвами.

Ще зазначу з досвіду спілкування з учасниками АТО, деякі священнослужителі допускають неприпустимі крайнощі у тлумаченні військового обов'язку під час бойових дій. Існують випадки, коли воїнам говорять, що війна від Бога, а вони – святі, які, якщо загинуть, потраплять одразу в рай. Або інша крайність, коли бійців називають вбивцями, що порушили заповідь "Не убий". Тому обов'язково пояснюємо християнське розуміння війни, захисту Батьківщини, гріха вбивства тощо.

У зв'язку з Вашими останніми словами, виникає питання, яким етичним кодексом повинні керуватися військові капелани?

Символи капелана Я завжди використовую слова діючого госпітального капелану зі США, пані Станіслави: "Капелан – це тихий, ненав'язливий служитель Бога". Вони точно передають суть капеланського служіння. Капелан не має права займатися наверненням, пошуком своєї пастви, прозелітизмом. Нам заборонено говорити, до якої конфесії ми належимо, оскільки у людини може бути нетолерантне ставлення до тої чи іншої деномінації. Я пояснюю так: ми молимося за вас, ми навчаємо вас молитися. Коли повернетеся додому, будете ходити в ту церкву, яку захочете.

Ми учимо воїнів ставитися толерантно до представників інших релігій – ісламу, юдаїзму – та невіруючих, атеїстів. Для себе я чітко розділяю: тут я – служитель Церкви, пастор Церкви, на полігоні я – капелан, який опікується духовним та моральним здоров'ям бійців.

Пане капелан, як можна стати армійським священиком?

– Крім бажання існує чимало вимог до кандидатів. Майбутній капелан обов'язково повинен пройти курси капеланів і тактичної медицини, отримати благословення Церкви, до якої належить, а також згоду найближчих родичів, в першу чергу, дружини. Жінка, наприклад, не дає згоди на служіння у зоні АТО, але може погодитися на роботу в умовах полігону.

Кандидату слід усвідомлювати, що вступаючи до батальйону військових капеланів, на перший погляд, громадської організації, він, фактично, приєднується до армії як духовної спільноти, де є своє централізоване керівництво, субординація, дисципліна, вимагається особиста відповідальність тощо. Принаймі, такий порядок існує у "Міжконфесійному Батальйоні Військових Капеланів" та у нашого партнера – "Українського капеланства".

Як довго триватиме проект на полігонах України?

– Передбачено, що пастирський і психологічний супровід буде постійно, поки триває війна. Але військове капеланство залишиться назавжди, як ми це бачимо в розвинутих країнах світу. Капелани є в армії, шпиталях, тюрмах.

Більш того, між собою, капеланами, ми часто говоримо, що, коли завершиться війна, для нас, християнських служителів, вона тільки почнеться. Ця війна – це боротьба за зцілення скалічених душ. Додому повернеться багато людей, необхідно буде працювати з ними, з їх родинами. За нашими підрахунками, близько мільйона людей, враховуючи сім'ї військовослужбовців, будуть потребувати психологічної і духовної реабілітації.

Тому керівниками "Українського капеланства" та "Міжконфесійного Батальйону Військових Капеланів" був розроблений спільний проект реабілітації, який був представлений у рамках Міжнародної конференції з питань комплексної допомоги учасникам бойових дій в Україні у поверненні до мирного життя, що відбулася у Києві 2 червня. Мені випала нагода також взяти участь у її роботі.

У чому суть проекту реабілітації, запропонованого вашими капеланськими організаціями на конференції?

– Учасники заходу – громадські і благодійні фонди – презентували близько 20 проектів. Більшість з них спрямовані на відновлення фізичного здоров'я військовослужбовців. Наш спільний проект, представлений Павлом Царевським, військовим капеланом, віце-президентом "Українського капеланства", передбачає комплексну реабілітацію учасників бойових дій. Більш того, така модель на практиці відшліфовується у місті Олександрія Кіровоградської області.

На прикладі Миколаєва, де на базі шпиталю для ветеранів війни здійснюється медична та психологічна допомога учасникам АТО, зазначу, що сьогодні є необхідним інший рівень реабілітації. Люди, які пройшли АТО, повернулися з розірваними душами, зі зрушеннями у свідомості, з невисловленою біллю. Крім медичної і психологічної допомоги, вони потребують психотерапевтичного супроводу, а подекуди й психіатричного втручання. Але головне, що для їх зцілення є потрібним сприятливе середовище – бойові побратими, яким вони довіряють, і, які сповна розуміють їх проблеми, а також навчений люблячий медичний персонал. Саме тут повинно реалізовуватися капеланське покликання – у християнському служінні ближньому, товаришу, з яким пережив трагічні моменти. Додам, що навіть рідні не завжди можуть прийняти і зрозуміти душевні зрушення, розлади, які відбулися з їх чоловіками, синами, батьками, коханими, тим більше з ними впоратися самотужки.

Отже, суть проекту полягає у комплексному вирішенні проблеми реабілітації учасників АТО. Він передбачає медично-профілактичні заходи, психологічну і духовну допомогу, фізичну реабілітацію через заняття спортом, психологічну допомогу родині військовослужбовця, профорієнтацію і пріоритетне працевлаштування.

23 червня Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників АТО проведе тендер проектів, організація-переможець на реалізацію своїх планів отримає грант. Сподіваємося, що це буде наш проект.

Ще маємо ідею створення рекрутингових центрів з обов'язковою присутністю капелана, співробітників військомату, психологів, психіатрів. Бо сьогодні, деякі "виловлені" новобранці можуть принести біду, а не захищати Батьківщину. Збільшилася серед призовників кількість людей, які відбували покарання, їм також слід приділити більше уваги.

– Наприкінці розмови, хотілось би дізнатися, як пастор Євангельської Церкви став військовим капеланом?

– Завжди хотів бути військовим, але не склалося. Став лікарем. Після анексії Криму багато спілкувався з військовими, які вийшли з Бельбеку і продовжили службу у Миколаєві. Як волонтер їздив в АТО. Постійно пропонував військовим разом помолитися. Перший раз це сталося на кримській границі, де миколаївські волонтери допомагали робити редути. Не всі пристали на пропозицію. З часом, коли цих бійців відправляли в АТО, возносили молитву вже всі разом. Люди йшли на фронт, розуміли, що можуть загинути, тому молитовне звернення до Бога для них набуло значення.

Далі затоваришував в Інтернеті з Ігорем Штормом, командиром Міжконфесійного Батальйону Військових Капеланів. Він допоміг остаточно зробити вибір. Саме капелани з батальйону "Шуліки" (позивний — Ігоря Шторма) стояли разом з бійцями у Донецькому аеропорту. Тому він, як ніхто інший, розуміє, наскільки важливою є духовна опіка в армії. В серпні виповнюється рік, як я став військовим капеланом у складі батальйону Ігоря Шторма. Сьогодні родина військових капеланів, враховуючи дві партнерські організації, становить близько 450-500 осіб, з них 100 несуть служіння у зоні АТО.

На полігоні

 

Віталій Папушой військовий капелан на загальновійськовому полігоні ЗСУ "Широкий лан", пастор Християнської Євангельської Церкви "Фіміам" у м. Миколаїв. Здобув вищу освіту у Кримському медичному інституті, 1987. Закінчив Одеську богословську академію (баптистську), 2004. Пройшов тренінг з тактичної медицини за стандартами НАТО при Київському національному медичному університеті ім. О. Богомольця, лютий 2015; тренінг з тактичної медицини за стандартами НАТО з британською командою, Київ, березень 2015 року. Викладає на курсах для військових капеланів тактичну медицину. Помічник на громадських засадах народного депутата України Юлія Мамчура.

Розмовляла Тетяна Длінна