• Головна
  • Митрополит МЕФОДІЙ (Кудряков): Україна — багата країна, їй тільки бракує державного розуму...

Митрополит МЕФОДІЙ (Кудряков): Україна — багата країна, їй тільки бракує державного розуму

28.02.2014, 12:58
Митрополит МЕФОДІЙ (Кудряков): Україна — багата країна, їй тільки бракує державного розуму - фото 1

Предстоятель УАПЦ митрополит МЕФОДІЙ (Кудряков) розповів РІСУ про теперішній стан Церкви та суспільства, про власну позицію щодо Майдану та політичних подій та про непросту ситуацію всередині УАПЦ. Розмова відбулася відразу після зустрічі з членів ВРЦіРО з О.Турчиновим, а тому з цього і починаємо.

Мефодій (Кудряков)

Предстоятель УАПЦ Митрополит МЕФОДІЙ (Кудряков) розповів РІСУ про теперішній стан Церкви та суспільства, про власну позицію щодо Майдану та політичних подій та про непросту ситуацію всередині УАПЦ. Розмова відбулася відразу після зустрічі членів ВРЦіРО з О.Турчиновим, а тому з цього і починаємо.

— Ваше Блаженство, як минула зустріч з Олександром Турчиновим та ВРЦіРО? Як ви оцінюєте результати переговорів?

— З його розмови було видно, що людина переживає за складне становище в Україні, хоче щось зробити. Йому посаду дали, а важелів влади немає, тому що повернення до Конституції 2004 року то є, але, грубо кажучи, це повернення нікуди. А зараз опозиція сильна, вона не потребує допомоги і ніхто нікого слухати не збирається. У нас немає переконань, що між ними восторжествує любов, немає ілюзій. Вони теж будуть ділити владу.

— Які теми піднімались в розмовах з боку духовенства?

— Основне - становище в державі. Турчинов подякував главам конфесій за те, що Церкви були разом із народом у найважчі часи, а також попросив, щоб Церкви несли людям Слово Боже і закликали їх до єдності, любові до ближнього, щоб усі разом ми могли відродити Україну. Треба, щоб була любов, бо не буде любові —не буде й порозуміння. Ще ми піднімали питання про нову владу в тому ключі, що ніби влада то нова, а обличчя старі, що люди, які стоять на Майдані, цього не потерплять.

По Міністерству культури когось призначають – люди проти, майже проти всіх кандидатур у Кабмін загалом. Дуже нестабільне становище, якщо нічого не зміниться, то буде важко вижити.

Виступав і новий місцеблюститель УПЦ (МП) митрополит Онуфрій, розповів, що служить в румунських районах, де живе дуже компактно румунське населення. Серед них дехто і української, і російської мови не знають, там все їхнє і вони вже звернулись до влади Румунії, щоб їх взяли під своє крило, а їхні націоналісти вже претендують на землі до самої Одеси. І Крим, ви знаєте, ніби татари стоять за Україну, але в Туреччині проживають5 млн кримських татар, всі войовничі, вони вже давно б повернулись на півострів, якби не російський флот. Поляки наймудріші, ніби захищають Україну, але всюди відкривають свої школи та представництва. Всі мають до нас претензії земельні, і це вже давно триває.

Про Майдан

— Чому так сталося, що УАПЦ виявилася єдиною серед більших Церков, яка не зробила ніякого офіційного звернення на рівні Предстоятеля або Архиєрейського Собору щодо подій на Майдані?

— Ви знаєте, я не був на Майдані. Я фізично не можу туди дійти, в мене діабет на ноги б’є, метрів 30-40 пройдусь, а далі тільки машиною можу дістатись. В нас є офіційно записане наше звернення Архиєрейського Собору УАПЦ. Загострилась моя хвороба. Я вимушений був пройти курс лікування. Коли повернувся в Київ, перемога Майдану була очевидною та опубліковувати наше звернення було запізно з етичних міркувань.

На майдані були присутні представники всіх конфесій, в тому числі єпископат та духовенство УАПЦ. Вони виконували те, що належить по відношенню до свого українського народу, єдине що просилось, щоб наше духовенство під час своїх виступів на майдані в патріотичному пориві не зашкодили ні Майдану, ні нашій Церкві.

А на Майдані скільки церковних діячів закликали до бійні зі сцени. Ніби на словах вони за мир, а так...

— На спільній молитві на Свято-Володимирській гірці в кінці грудня Ви запевнили В. Януковича у своїй підтримці. Чому Ви так вчинили вже після того, як проти Майдану було застосоване насилля?

— Я вже не пам’ятаю що я там говорив. А так зробив тому, що відчував, що буде кровопролиття і треба було домовлятись, щоб він пішов добровільно. Звертаючись до Януковича, я підкреслив, що український народ під час своєї історичної ходи в різні союзи і на Заході, і на Сході переконувався, що кожний союз – це нові кайдани і нові страждання. І тому наш український народ дійшов до істини, що потрібна своя міцна соборна держава, яка здатна захистити свою землю та свій народ. Тоді можна вступати у будь-який союз. Я і дальше залишаюсь при тій же думці.

— Але ж Янукович не збирався добровільно віддавати владу.

— Нікуди б він не подівся. Він-то правильні слова говорив. Навпаки, він тільки за мир виступав. Коли я зустрічався з трьома лідерами опозиції – страшний після них лишався осад, вони не знали що робити. Вони собі поговорили і не думали, що люди так піднімуться. Я опозиції сказав – ви втратили час. Якби з першого дня робили певні кроки – все б було нормально, а вони два чи три місяці проводили переговори, а коло Януковича були різні радники, деякі мов ті яструби намовляли.

Головне, що будь-який президент без волі Божої не буде обраний, як і будь-яка влада. Я сам здивувався що з ним сталось, але коли я побачив ті багатства – як сказано в Євангелії «коли ти збираєш гроші, то думаєш, що ними керуєш, але коли вже багато грошей, то вони тобою керують». Думаю, він просто заслаб на тій розкоші.

На зустрічі з Януковичем і лідерами опозиції, я у своїй промові сказав, що пересічний українець опиняється перед дивною ситуацією, бо знає, що діється щось не те, але не знає за ким йти, бо всі говорять гарні слова.

Одразу скажу, що я проти Європи. Мудрі люди дивляться в історію.На цьому шляху народ приєднувався до кого тільки міг, хоч і виніс одну правду – будь-яке поєднання приносить горе та рабство. Тому був один лозунг – Соборна Україна, незалежна ні від кого. Потрібно укріпити Україну, щоб вона була з міцним військом, а тоді можна вступати куди хочеш, тому що ми себе можемо захистити. Мені тоді казали виступити проти Януковича, але чого ж вони самі не виступають? У нас одна Андріївська церква, яка нам не передана, якщо завтра буде щось не так – і ми лишимось без центру Києві.

По-друге, жодна влада в Україні не дала Українській Автокефальній Православні Церкві ні одного ламаного гроша. Ні одного. Кричать, що при Ющенку ми отримали кошти — так при ньому нас так переслідували, гірше, ніж в радянські часи. Його брат Петро Ющенко підтримував Патріарха Філарета. Де тільки його депутати були – там нас гнали. Нам не дали жодного метра землі. Так, я підтримував і Юлію Тимошенко, але як вона відплатила? Коли її зняли, то вона написала документ і передала Андріївську церкву Патріарху Філарету, хоча в нас є документ від 1992 року, що вона наша.

Я й опозиції казав, що не треба виступати за Європу. І якщо ви так виступите, то мільйони українців, які того не підтримують, зроблять свій Майдан на сході. Я їм сказав – ви втратили час. Які вони були жалюгідні та перелякані. Знаєте, тільки з європейськими лідерами зустрінуться – герої. Тільки мине час – перелякані. Щоб щось зробити у державі не треба великого розуму, треба мати сильну волю.

— Як Ви оцінюєте нинішню ситуацію в українському суспільстві? Куди розвиватиметься ситуація?

— Нікуди. Якщо вдасться Верховній Раді себе укріпити – значить, є шанси. Якщо розгонять її, а це зроблять люди, які стоять на Майдані – у нас немає жодної інституції, яка б могла представляти державу. Нас тоді і Європа не визнає, і Росія. Та і ми Європі не потрібні, от якби Росія не дала той кредит, то всі б мовчали. Ми хочемо вступити до Євросоюзу, а що у висновку? Поляки отримали 70 млрд. і їм пробачили все. А нам ще ніхто гривні не дав, натомість з атомною зброєю надурили. Америка і Росія підписали документ, що гарантують цілісність України. От і як вони її зараз будуть гарантувати? Тут 10 млн. росіян, РФ спокійно вводить свої війська, щоб зберегти і оборонити своє населення.

Європа Галичину візьме, а далі що? Вся промисловість не працює, ніякого виробництва немає, люди на Галичині виїжають на заробітки закордон. На Західній Україні добре, що близько кордони – люди їдуть, купляють, накручують і продають на базарах. От Тернопіль – найбільш українське місто, 87% українців. І воно є найбіднішим. Тобто виходить, що де більше українців – тим більша біда. А така там несправедливість, що важко уявити, там самі своїх грабують. Ми всі кричимо, що з корупцією треба боротись, але ми всі такі. Яка там Європа. А ми б могли бути багатими й просто так, якби були не такі дурні. Та тільки вирощувати продукти без тієї хімії та продавати ту воду, якої в нас стільки – більше мільярда людей води не має, пакуй та літаками відправляй. Моляться, щоб Україна стала багатою – не треба, вона вже багата і всі цьому заздрять. Нам треба державного розуму.

Сила, яка б могла нас об’єднати в такі часи – це Церква. Тільки вона може благословити керівника, який матиме совість, тому що Бог може дати такі сили, але тільки через Церкву. Хіба зараз Церви єднають людей? То так, блюзнірство, а йде боротьба за майно, за владу.

Про поєднання Православних Церков

— На заклик Синоду УПЦ КП УПЦ (МП) відповіла створенням спеціальної комісії, в якій згадано й УАПЦ. Чи плануєте долучитись до цієї роботи?

— Ми ведемо переговори вже багато років. В нас вже була можливість стати на канонічний шлях, Вселенський Патріарх погодився також. Ми хотіли увійти під крило Митрополита Володимира (Сабодана), як Закордонна Церква увійшла в РПЦ – тільки спільне причастя на крові, а якби воно було з владикою Володимиром, ми б одразу стали канонічними. Там ще було прохання одне: що я особисто поминаю Митрополита Володимира (Сабодана) і два рази на рік наш представник має бути присутній на Синодах. Тим паче, якби ми до нього влились, то підтримали б його проукраїнську позицію. Я його учень, він ректор мій, він фанатично любить Україну, запевняю вас. Це не Патріарх Філарет, який діє лицемірно. Ще недавно все було проти українського у церкві, а тут Митрополит Володимир дозволив відправляти службу Божу українською мовою, почав видавати літературу українською мовою.

Ми мусимо всі разом об’єднання прагнути, щоб ми були шановані, щоб ми трималися букви, канонів православної Церкви.Головною перешкодою на шляху об’єднання в Єдину Помісну Православну Церкву є Патріарх Філарет. На словах він за об’єднання, а дії його зовсім протилежні. На жаль, його виступи і не правдиві заяви можуть обманути людей. Все своє життя Патріарх Філарет свідомо боровся проти об’єднання, згадаєм ту агресивну агітацію проти приїзду Патріарха Мстислава (Скрипника) до України в 1992 році, а також зневагу до нього. Патріарх Мстислав в першу чергу хотів поклонитись «на чернечій горі» , помолитися на могилі Тараса Шевченка в Каневі і не міг туди дійти, тому що владика Філарет зі своїми бандитами окупував пам’ятник Шевченка і більше ніж 12 годин підряд служив панахиду, щоб ми не підійшли. Пізніше Патріарх Мстислав сказав пророчі слова: «Якщо хочете мати в Україні єдину Помісну Православну Церкву – єднайтесь з Митрополитом Володимиром (Сабоданом)», а також Патріарх Мстислав наголосив що «Філаретівщина – це трагедія українського православ’я». На жаль, в національному угарі ми не послухали його, а потім влада нашого Патріарха Мстислава в Україну вже не пустила.

— Чи має і яку роль відіграти Вселенській Патріарх у нинішній ситуації?

— Ніякої не буде мати ролі. Знаєте, він не вільний в своїх рішеннях так, як ми думаємо. Є договір між ним і турками. Він має перебувати у Стамбулі, у Туреччині, якщо в нього буде не менше як 30 тисяч вірних, а там зараз навіть трьох тисяч немає. Якби не американці – його б там вже не було. Хочемо ми чи ні, але найсильніша зараз Церква – Російська, і в питаннях освіти, і у фінансових питаннях. У Москві за 5 років 500 церков мають збудувати, так що вони на своєму місці займають те, що їм належить. Ми не такі розумні та рішучі. МожнаПатріарха Кирила скільки завгодно критикувати, але він так працює, що з літака не вилізає.

Про ситуацію в самій УАПЦ

— У Львівській єпархії УАПЦ у відповідь на спроби її розділити, в деяких деканатах не згадують Предстоятеля. Що плануєте робити, щоби змінити ситуацію?

— Ми будемо змінювати ситуацію. Я оголосив в усіх єпархіях – хто хоче, може забиратись куди хоче, ніхто нікого переслідувати не буде. Це ваша справа. Не поминаючи мене, ті священики ставлять себе за огорожу Церкви, вони ж канонічно розбираються. Розділення є, і є багато церков, які напряму мені підкорюються. Навіть, якби зараз хотіли за допомогою влади організувати перехід, а так воно і є, все одно всі не перейдуть. Частина перейде і через рік будуть плакати. Вони звикли, що в нас нічим не обкладають: ні податками, нічим. Ну, а там треба платити і платити гроші. І завжди були і є священики, які хочуть туди, вже були там, тим кажуть, що вони в мене, мені кажуть, що вони в них, щоб нічого насправді не платити.

Ну от що вони переходом виграють? По-перше, то буде не об’єднання, а приєднання. Побудуть рік-півтора і вони не зможуть влитися в ту Церкву. За них ніхто там не переживає, кажуть мені – ми переходимо. Кажу – з Богом, хоч сьогодні. Але не забудьте написати прохання, що вивиходите з УАПЦ. Переходять багато, а ніхто ще не насмілився написати документ, бо вони не знають як люди сприймуть їхні заяви. Так, що я абсолютно не переживаю. Ми ніколи не бились за кількість, ми бились за якість. Нам головне зберегти постулати УАПЦ. Щоб не робили – вона буде відроджуватись, за нами майбутнє.

Бо що таке Церква? Вона завжди побудована на крові мучеників, вона стає тим жертовним камінням, на якому все будується. УАПЦ ріки крові має, били нас і били. А що у Патріарха Філарета є те? Нічого там немає. Не маємо про що говорити, одні аферисти, які прийшли за допомогою комуністичної влади, а зробили це для того, щоб за кордон вивезти свої мільярди. Що ж, він такий патріот України, а сотні мільйонів в Америці має та в Європі? Чому ж він нам не привезе, щоб податки нам йшли?

— На сьогоднішній день УАПЦ складається з великих єпархій в Галичині та дрібних структур в інших регіонах, де активності УАПЦ непомітно. Чи можна в такому випадку говорити про цілісність УАПЦ?

— Без сумніву. Ні одної заяви не було, що хтось з владик переходить. Було, коли ми приймали єпископів,  владику Іоана (Швеця), який від Патріарха Філарета втік. Він прийшов – плакав у мене, казав, що тільки в нашій Церкві можна зробити добро для України, тільки вона бореться за свій народ. А покрутився два роки, побув, нічого не робив, тільки у священиків вимагав гроші – і я сказав, що він мусить залишити Церкву. Другий, що перейшов з Хмельницька, владика Андріан (Кулик) – я його з Америки привіз, він був неморальний чоловік, служив у таких церквах, де жінки служать — катастрофа, то є великий гріх. Він 7 років у мене тут крутився, я його не висвячував. Я землю вибив через Юлію Тимошенко, а він її продав будівничим. І він пішов з Богом, зараз дзвонив та питав, чи я його назад візьму.

От нападають на наші церкви – ми ні з ким не воюємо, у нас навіть сил нема захищатись. Ми просто молимось і, слава Богу, ніхто нам нічого не може зробити. Бог не в силі, а в правді. А правда на нашій стороні.

— В останні роки новими єпископами УАПЦ ставали виключно колишні клірики Київського Патріархату. Через що?

— І колишні клірики УАПЦ. Поєднались колись з Патріархом Філаретом, коли у нього був один Володимирський собор. Тобто це наші колишні клірики.

— Для чого було створено Львівський вікаріат, яким керуєте Ви, а не місцевий архиєрей. Що плануєте робити для врегулювання цієї ситуації?

— Я їм тисячу раз говорив, щоб вони йшли. Мені набридло туди їздити. Постійні скандали, ніякої користі немає. Але якщо я їх лишу – вони собі перейдуть, а з владикою нашим вони посварились. І я досі кажу – вертайтесь до владики, а вони мені абсолютно не потрібні, як і той розкол. Десь тільки 18 парафій у Львові, які не хочуть до нього переходити, як то Дрогобич, наприклад.

— Тобто Ви і далі будете ним керувати?

— Мушу. От приїду під час Великого посту, зберу їх в Дрогобичі, поставлю священика, щоб вони там і керували якось самі.

— Тобто все ж плануєте передати керівництво?

— Так, я сил не маю їздити, якщо чесно. Не ті роки.

— Як часто повинен скликатись Помісний собор УАПЦ, коли повинен відбутись наступний?

— Помісний собор, як у нас записано в УАПЦ, відбудеться тоді, коли почнетьсяоб’єднання  всіх в одну єдину Помісну Українську Православну Церкву. Все.

— Чи є надія, що це може відбутись скоро?

— Є надія, тільки не думайте, що я радію.Це станеться тоді, коли Патріарха Філарета Господь прикличе. Тоді майже не буде перепон, всі поєднаються швидко. Є пара таких владик, що хочуть його місце зайняти, але основна маса хоче якось дружно жити. Наприклад, я Патріарху Філарету не раз казав: «Давайте, Ваша Святість, Ви відходите на спокій і я разом з Вами».  Але він ніколи на це не погодиться, бо та Церква розумніша та потужніша, треба визнавати так, як воно є. В Росії сотні монастирів і всі забиті. А що в КП? Ми теж такого не маємо, але в нас немає можливостей.

— Але про конкретні дати наступного собору ви говорити поки не можете?

— Не можу, я вам говорю: не буде Патріарха Філарета і воно швидко вирішиться. Тому що ніхто не зацікавлений, щоб ослабити православ’я в Україні, ніхто, ні Росія, ні Вселенський Патріарх. Правда, вони всі хочуть нас тримати у своїй орбіті. А в нас народ ще благочестивий, в Європі того нема, більш-менш покірний.

Ми ведемо переговори з Вселенським Патріархом з 90-го року. Скільки вже часу минуло, але нічого не зсунулось. Правда, до нас Вселенський Патріарх добре ставиться. До речі, за часів правління Ющенка керівник Сектератіату Президента Віктор Балога домовився з усіма нами про об’єднання. Ми особисто написали план об’єднання, Вселенський Патріарх дав дозвіл приїхати в Туреччину до нього. Нам були готові допомогти, якщо в нас були б 5 тисяч церков, тоді б на другий день все зробили. А Патріарх Філарет сказав, що буде мати 7 тисяч замість 5. А Вселенський Патріарх йому сказав: «Ви хоч на певний час маєте зняти патріарший куколь, бо якщо ви на одному рівні зі мною, то я не можу вас благословляти».

Після довгих домовлять Патріарх Філарет погодився на умови Патріарха Варфоломія, які узаконювали нашу православну Церкву в православному світі. Я офіційно заявив, що не маю жодних бажань займати посади, а якщо буде об’єднання, то я взагалі виходжу за межі Церкви, буду собі в монастирі молитися та рибу ловити. Хоча вони були проти того, щоб я йшов, пропонували керувати освітою. Але, якщо я візьму там керівництво, то це ж буде мій вплив на студентів, а Патріарх Філарет не може такого допустити.

Погодився Патріарх Філарет зняти патріарший куколь. В 2008 році Вселенський Патріарх  Варфоломій відвідав з офіційним візитом Україну. Ми все написали, документи підготували. Відлітав він десь о 9-й годині. В Адміністрації президента ми дочекались президента Віктора Ющенка. Виходить Віктор Андрійович, каже, щоб підписували, ми б поїхали до Патріарха Варфоломія, прочитали б спільну молитву заради єдності і все. Патріарх Філарет став, вчепився за ці крила на куколі, очі червоні, сльози йдуть. Владика Євстратій (Зоря) підбігає, каже, щоб не робив того. Патріарх Філарет каже: «Я не можу, я не піду, бо без мене Церква загине». Я йому тоді відповів: «Ваша Святість, голова Церкви не Ви, а Господь Ісус Христос, не переживайте, під його керівництвом ми не загубимось». Підходить до Патріарха Філарета Петро Ющенко, і каже: "Ви ж мені обіцяли підписати об’єднавчі документи про устрій Церкви"  і що він не зможе тепер людям в очі дивитись. Віктор Балога тоді просто сказав: «Ваша Святість, в цей момент Ви Україні ніж в спину засунули». Також перший президент Леонід Кравчук підійшов до Патріарха Філарета і сказав: «Ваша Святість хоч раз подумайте про Україну і про своїх священиків, кому вони будуть потрібні». І ВселенськийПатріарх Варфоломій відлетів до Стамбула, а ми не об’єдналися та не отримали автокефалію. І доки буде Патріарх Філарет – ніякого об’єднання не буде.

Історія — України після 2008 році пішла б іншим шляхом. Сьогоднішніх трагічних подій в Україні не було б. Визнання Вселенським Патріархом Варфоломієм І дало б можливість нам об’єднатися в єдину Помісну Українську Православну Церкву.

Розмовляла Тетяна МУХОМОРОВА