“Християнська молодь є духовною інтелігенцією, яка має показувати зразок для наслідування всій українській молоді”

Протягом останніх років релігійна спільнота України щоліта з цікавістю спостерігає за Малинфестом – щорічним з’їздом молоді Церкви християн віри євангельської України,  куди приїжджає щороку понад 4 тисячі молоді. Про цілі таких заходів, оцінки молодіжного середовища України та подальші плани поговоримо з пастором Богданом ЛЕВИЦЬКИМ, головою Оргкомітету з’їзду.

— Богдане Петровичу, завершився 15 з’їзд молоді в Малині. Якими були його особливості в порівняння з минулорічними фестивалями? І чому така назва — Малинфест?

— Найперше, я та всі мої колеги раді з того, що з’їзд завершився (сміється). Тут треба відзначити, що це був ювілейний, п’ятнадцятий, з’їзд. Перший установчий молодіжний з’їзд ми провели ще в 1991 році. Тоді він пройшов у залі кінотеатру «Космос» (м. Київ). Відтоді з різною періодичністю такі з’їзди проходили в різних частинах України. Останні роки ми збираємося в молодіжному таборі «Юність», що поблизу м. Малин, Житомирської області. Звідси і назва – Малинфест.

Цьогорічний з’їзд проходив під гаслом «Переможець успадкує все». Перед проповідниками та лекторами стояла задача донести молоді цінність переможного життя у Христі згідно з Євангелієм та дати практичні інструменти для цього. Разом зі спікерами ми вчилися бачити передвісників перемоги, перемагати зло добром, ходити в Христовій перемозі. Нас надихали до цього герої віри — люди, які навернулися до Бога в 40-60-х роках минулого століття, які пронесли свою віру через десятиліття і залишились вірними Богу у важкі часи. Для сучасної молоді навіть дивно, що вони ходили пішки на богослужіння за 10-20 км. А наступного дня треба було бути на робочому місці.

Атмосфера заходу та новий формат проведення, порівняно з попередніми з’їздами, теж зробили свій внесок. Адже кожного дня відповідальним за проведення були єпископи обласних об’єднань церков. Цього року ми не запрошували закордонних проповідників, а церкви забезпечували музичну частину, спікерів та привозили ветеранів віри, які проживають в їх областях. Для молоді виявився новим і захоплюючим їх досвід віри та служіння.

Хочу відзначити також відкриття міжнародного місіонерського центру, який розташований на території нашого табору та є спільним проектом ЦХВЄУ та церков Південної Кореї. Українська Церква християн віри євангельської відкрита до співпраці у місіонерстві з близькими по духу національними церквами інших країн. Тому цього року, як і раніше, ми приймали делегації з Білорусі, Литви, Росії, США та інших країн.

Особливу увагу другий рік поспіль приділяємо розвитку молодіжних лідерів. Так, на панельній дискусії для лідерів молодіжного служіння «Досвід європейської молоді: уроки та застереження», що відбулася за участі Давида Вандепута, Голови PEFY (Pentecostal European Fellowship of Youth Ministries) ми опрацювали багато чинників, що сприяли постхристиянізації Європи. Говорячи про уроки, звертаємо увагу на секуляризацію, культурне розмаїття, моральний релятивізм та загальний занепад європейського християнства.

Приємною несподіванкою виявилося вручення Подяки Голови НЕК з питань захисту суспільної моралі 4 пасторам, які працюють з молоддю, утверджуючи в суспільстві міжконфесійний мир та злагоду, моральні цінності та християнську любов.

— З досвіду праці з молоддю, особливо протягом минулого тижня, коли поруч з Вами були понад 4000 молодих людей з усіх областей України, які тенденції набирають яскравості в молодіжному середовищі?

— З приємністю відзначаю, що сьогоднішня молодь вчиться цінувати Слово, не розваги чи музику, а саме Слово Боже в проповіді і вченні. Ранкові семінари, пообідні секції та вечірні богослужіння збирали найбільше учасників протягом всього з’їзду.

Ми усвідомлюємо важливість внутрішньої єдності та єдності між конфесіями, тому кожного року в нас збільшується кількість іноземних делегацій п’ятидесятницької молоді та поглиблюються міжконфесійні зв’язки на рівні молодіжних лідерів не лише євангельських об’єднань.

— Відомо, що ваш молодіжний з’їзд вже має міжнародний масштаб. Яку роль відігрують іноземці на з’їзді?

— Ми не планували, що з”їзди будуть міжнародними, з високим представницьким рівнем священнослужителів, але так склалося історично. Кожного разу, як тільки іноземці потрапляли на з”їзд, вони просили більшу квоту на наступний рік. За радянських часів європейські, особливо скандинавські, християни роками молилася за свободу віросповідання в СРСР, а тепер вони приїздять подивитися, як ми використовуємо цю свободу.

По-друге, ми обмінюємося досвідом. Цього року в рамках з’їзду ми провели міжнародну зустріч керівників молодіжного служіння «Молодіжне служіння в пострадянських країнах: досвід та перспективи». Серед учасників, крім український молодіжних лідерів, були Леонід Бірюк, заступник старшого єпископа Об’єднаної Церкви Християн Віри Євангелької в Республіці Білорусь, Віктор Бейня, керівник молодіжного служіння ОЦХВЕ в РБ, молодіжні лідери з США та Південної Кореї.

Християнство має бути еталоном вихованості, інтелігентності та духовності, і це потрібно показати для молоді. А це можливо лише тоді, коли церковне духовенство житиме не в ногу зі світом, а в ногу із часом. Церкви країн СНД не повинні повторити негативного досвіду Європи, бо вже зробили перший і успішний крок до подолання розриву між старшим і молодшим поколінням, зокрема в рамках нашого з’їзду. Це один із наших висновків.

— Що каже молодь, яка вже не вперше приїздить сюди, і відповідно, може порівняти динаміку фестивалів? Як оцінює форум молодь, яка їздить постійно?

— Наш табір, колишній піонерський, з кожним роком стає кращим місцем в сенсі побуту. Кожного року додаються нові напрямки в Оргкомітеті. Покращення організації проведення з’їзду помітно в реєстраційному процесі та поселенні.

Особливо відзначає молодь зростання рівня та форматів музичного служіння: щороку маємо все вищий рівень хорів та різноманітних музичних колективів: від симфонічних оркестрів до читців репу. «Час Талантів» дозволяє виявляти унікальні голоси, техніки та вміння, що мають бути відомими, а їх досвід та здобутки – надихати інших знайти себе і служити кожним даром від Бога.

Молоді викладачі, проповідники, організатори вчаться працювати з більшими аудиторіями та ідеями. Для кожного, хто вперше потрапляє з мікрофоном перед 4-5 тисячною аудиторією, це неабиякий сплеск адреналіну і, звичайно, досвід.

— Ваші подальші плани щодо Малинфесту, адже захід уже став брендом, який відомий молодіжній християнській аудиторії навіть на інших континентах?

— З Божим сприянням ми хочемо продовжувати такі щорічні зібрання молоді. Вже не один рік молодь намагається «вибити» хоч 10 днів проведення. Наш Оргкомітет постійно в молитовному пошуку кращих засобів та спікерів для спорядження молодої Церкви Христової на всяке добре діло. Ми чуємо, що молоді християни в США збирають кошти протягом цілого року, щоб приїхати в липні в Україну.

Тому бачимо Малинфест як сильний мотиваційний інструмент до святого, переможного життя в Бозі. Я переконаний, що саме християнська молодь є тією духовною інтелігенцією, яка має показувати зразок для наслідування всій українській молоді.

Наступного року , як Бог дасть, плануємо провести в рамках Малинфесту музичний фестиваль, організувати цілодобову молитву протягом усього з’їзду та багато інших добрих ідей втілити в життя.

— А якою має бути місія Церкви загалом серед молоді між цими форумами?

— Ми закликаємо молодь не лише насолоджуватися тим, що відбувається протягом Малинфесту, але не згасити вогонь бажання змінюватися, діяти, служити ближньому, коли вони повернуться до своїх церковних громад. Про це постійно нагадує нам усім старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко.

Тут на чільне місце виходять пастори помісних церков. Їх задача – всю цю, змотивовану до особистого зростання та праці, молодь залучити до церковних та суспільних проектів для блага нашої батьківщини. Після одного з попередніх з’їздів багато молодих людей поїхали місіонерами в Кенію, Судан, Індію. Розуміємо, що це неможливо було б без підтримки помісних церков. Я в лютому цього року відвідав наших місіонерів у Кенії і був вражений їх служінням. Вони відкрили там загальноосвітню школу! Це поряд із медичними, гуманітарними, духовними та іншими проектами. Юнаки та дівчата, що мали прекрасне життя, свідомо залишають комфорт та їдуть на кілька років в чужу країну, щоб явити Христову любов там. А їх церковні громади в Україні мають нагоди відчувати співучасть в місії, молячись та всіляко підтримуючи своїх посланців миру.

Вірні послідовники, виплекані в церквах та врахування культурних особливостей – першочергові завдання, що постають перед церковними молодіжними керівниками. Тут важливо розробити найкращі підходи в комунікації з візуалізованим поколінням Інтернету. Особливо, зважаючи на віртуалізацію стосунків. Напевно, варто мати план розвитку релевантного молодіжного служіння версії 2.0., щоб досягнути покоління, яке живе в соцмережах.

Ми думаємо і закликаємо інших до роздумів над питаннями: Чи церква може замінити домашнє виховання? та Як правильно: щоб церква стала більше схожою на сім’ю чи сім’я — на церкву? А якщо батьки більшості молоді в Церкві будуть неспроможними надати виховання, що відображає біблійні принципи, що бачимо на Заході, що тоді? Вірю, що ясні відповіді на ці та інші важливі питання дозволять Церкві бути авторитетом для української молоді.

— На минулому тижні В КОНТАКТЕ побачив запис: «До наступного МАЛИНФЕСТУ залишилося 350 днів! УРА!». Коли наступний з’їзд?

— Ми лише запланували зустріч Оргкомітету для аналізу цьогорічного заходу. Там же обумовимо і дату наступного. Зазвичай з’їзд починається на наступному тижні після першої неділі липня, коли в більшості церков християн віри євангельської ми звершуємо Святе Причастя. Отож, до зустрічі на Малинфесті-2013!

Розмовляв Юрій Кулакевич, спеціально для РІСУ