Інтерв'ю з Девідом Моглайном
"Ми відчули потребу нести свідчення про Ісуса Христа у цю частину світу"
Інтерв'ю з Девідом Моглайном, представником Міжнародного Товариства Євангельських студентів
Прошу розповісти про себе та про організацію, яку ви репрезентуєте.
Мене звати Девід Моглайн. Я родом з Чикаго. Маю дружину Надін та трьох дітей: Адріан, Елізабет та Олеся. Проживаємо у Львові вже чотири з половиною роки. Ми представляємо Товариство Християнських Студентів. Це група християн, яка працює зі студентами університетів України. Наше Товариство є підрозділом Міжнародного Товариства Євангельських студентів з центром в Оксфорді, Англія. Ця організація має осередки в 145 країнах світу.
Скільки років вашій організації ?
Офіційний статус вона отримала після II Світової війни. Однак ще до того часу було кілька студентських організацій без офіційної реєстрації.
Що ви принесли в Україну?
Господа. Ми завжди були у цьому зацікавлені. Ще до нашого одруження Надін навчалася в одному з паризьких університетів і мала змогу подорожувати Східною Європою якраз у час великих змін, які там відбувалися. Вона побувала в Берліні через кілька місяців після того, як "упала" берлінська стіна, побувала в Угорщині та інших місцях. Дружина розповідала мені про свої подорожі та про все, що там відбувалося. Ми відчули тоді потребу нести свідчення про Ісуса Христа у цю частину світу. І коли після шести років нашого подружнього життя з'явилася реальна можливість туди поїхати, ми скористалися нею.
Скільки місіонерів Ваша організація має в Україні?
В Україні ми маємо 9 іноземців та 19 українців.
У яких регіонах вони здійснюють свою місію?
Вони працюють у всіх областях України. Ми розділили Україну на західний регіон (до нього входять 6 областей західної України), центральний (Київ), південний (Одеса, Миколаїв, Херсон, Крим) та східний (Харків, Донецьк, Луганськ). Отож, ми маємо 4 різних групи і національний підрозділ, який займається адміністративними, національними питаннями та розподілом.
Чи Ви працюєте у студентських містечках?
Ми проводимо нашу місійну працю серед студентів університетів. Я маю на увазі академії, університети, інститути, коледжі. У західній Україні ми не маємо осередків у коледжах. Переважно ми працюємо з тими студентами, які є членами нашої організації. Надаємо їм підтримку та вчимо їх пізнавати Слово Боже та як приблизитися до Господа в особливий спосіб. Ми підтримуємо їх контакти з іншими студентами. Основний принцип діяльності нашої організації полягає в тому, що самі студенти провадять місійну діяльність серед своїх одногрупників чи однокурсників. Студенти навчаються як проводити заняття з вивчення Біблії та заохочують до цієї справи своїх друзів і, таким чином, духовно зростають у єднанні з Христом.
Коли вперше Товариство Студентів Християн розпочало діяльність в Україні?
Вперше американці прибули сюди з метою заснувати осередки Товариства 1989 року. Це було у часі культурного обміну між Київським державним університетом та Християнським товариством Inter-Varsity зі США. Американські студенти провели шість тижнів у Києві. Такий культурний обмін став початком заснування перших наших осередків в Україні. Отож, це досить довга історія, однак офіційний статус в Україні ми отримали 1998 чи 1999 рр.
Яким Ви бачите майбутнє Вашої організації в Україні?
Як я вже сказав, це студентський рух. Ми ставимо за мету організувати студентів не лише до лідерства в університетах та у групах Товариства Студентів Християн, але й до того, щоб вони продовжували свою діяльність після закінчення університету, у своїх церквах та продовжували жити заради Христа у всіх сферах своєї діяльності. І це не повинно лише бути у церкві, а й у всьому, що вони роблять: чи це, скажімо, бізнес чи християнське місіонерство.
Чи Ваше Товариство зустрічається з певними протистояннями?
В західній Україні ми не зустрічаємо опозиції. Інколи, правда, виникають труднощі з перебуванням в університеті чи гуртожитку. Наприклад, в США студентські групи стають частиною студентського життя. В Україні це не так. Лише окремі інститути чи університети запрошують нас брати участь у різних заходах та використовувати їхні аудиторіями. Звичайно ж студенти можуть запрошувати інших на зустрічі та до участі у різних заходах. Це дуже добре, бо Товариство Студентів Християн є Євангельською організацією і ми запрошуємо студентів різних конфесій до участі у наших заходах. Так, у Львові я б сказав третина наших студентів - греко-католики та й серед наших провідників їх майже половина. Таким чином, це те, що будує мости між різними деномінаціями та конфесіями Християнської віри. Це дуже важливо, бо коли студенти налагоджують стосунки між собою, то вони повинні розуміти що їх об'єднує у Христовому тілі - це є Ісус Христос - Бог і Спаситель, і ніщо не може роз'єднати їх. Важливо те, що ці люди повертаються до своїх Церков та несуть цей дар туди.
Як українці реагують на поняття міжконфесійного служіння?
У більшості випадках студенти позитивно сприймають це, бо їм подобається разом у товаристві вивчати Біблію. Ми прийшли до висновку, що студенти різних конфесій справді приносять унікальні та хороші елементи у ході дискусій чи спільних заходів. Таким чином, виникає ширше сприйняття всього. Інколи виникають труднощі, однак ми робимо наголос на тому, що зближує різні деномінації, а не роз'єднує. Інколи ми запрошуємо пасторів чи священиків різних конфесій для того, щоб вони роз'яснили традиції та основи віри, які можуть бути відмінними для інших конфесій. Таким чином , починається розуміння історичного та біблійного підґрунтя тої чи іншої віри. На мою думку, це веде до взаєморозуміння і ми бачимо, що студенти на конференціях насправді люблять зустрічатися разом як одне Христове тіло у різних деномінаціях. І коли ви дивитеся на студентську групу, то у вас не виникає думка хто яку конфесію у ній представляє.
Скількох студентів охоплює така діяльність і яким чином вони беруть участь у ній?
Одна з основних цінностей Товариства - це членство у місцевій Церкві. Таким чином, ми заохочуємо студентів не лише до активної участі і відвідуванні їх церков, але й до пошуку шляхів служіння у них. Ми намагаємося наших студентів готувати до цього. Наша мета - будувати церкву зсередини, а не забирати від неї людей. Ми ставимо своїм завданням допомагати людям служити тим церквам, які дав їм Господь і прославляти Його там. У різних місцях це відбувається по-різному. У Києві більшість студентів входять до університетського товариства. Ті, скажімо, хто є студентами Київського національного університету товаришують зі своїми однокурсниками. У Львові ситуація дещо відрізняється. В товариство входять студенти різних вузів, тому зараз ми спрямовуємо діяльність на те, щоб студенти вивчали Біблію і заохочували до цієї справи своїх одногрупників та однокурсників. У таких випадках легше знаходити час для організації зустрічей.
У Львові понад 30 студентів регулярно відвідують наші зустрічі. Семеро з них готуються до провадження місіонерства у місті. Щодо цілої України я не можу назвати точної цифри. Загалом це від 300 до 500 студентів - більшість з них у Києві.
Що Ви очікуєте від служіння в Україні?
Я сподіваюся, що Господь прийме мою діяльність в організації роботи Товариства Студентів Християн. Однак слід додати, що маю певні труднощі. Їх можна назвати моєю слабинкою. Це пов'язано насамперед з вивченням української мови. Однак я відчуваю, що Господь у різних моментах потребує моєї діяльності і навіть через мої слабинки робить мене сильнішим. Позитивний момент є у тому, що це можна назвати свідченням того як Господь змінює мене і робить щоразу мене більш подібним до Нього. Я не очікував цього, але думаю, що Господь поступає так як Він сам хоче, щоб ми зорганізували своє життя, незалежно від того чи ми в бізнесі, чи вчимо когось, чи виконуємо свою місію. Я думаю, що Господь безпосередньо хоче жити у кожному з нас. Я зрозумів це, приїхавши сюди, і дякую Господу за це.
Як Ви оцінюєте життя в Україні одруженого чоловіка та батька трьох дітей?
Ми любимо Україну! Львів - це надзвичайно гарне місто. Нам подобається прогулюватися його вулицями. Нам до вподоби спокійний стиль життя у цьому місті. В порівнянні зі Львовом Чикаго дуже активне і бізнесове місто. Львів - це безпечне місто. Люди тут добродушні. Ми справді любимо українців. Ми цінуємо їх кожну спробу прийти нам на допомогу. Найбільші труднощі маємо з мовою. Тепер ми достойно оцінили емігрантів до США . Ще до від'їзду з Америки ми навчали англійської мови іноземців, які емігрували до США. Тепер я розумію всі ті труднощі через які вони пройшли не знаючи мови. Я відчуваю зараз більшу симпатію до них.
Львів, 10 березня 2002 - РІСУ
