„Масова євангелізація вже відійшла на другий план. Виклики сьогодення – це особиста євангелізація”

9 вересня 2009, 12:41 | Інтерв'ю | 0 |   | Код для блогу |  | 

komendant.jpgІнтерв’ю з Григорієм КОМЕНДАНТОМ, президентом Українського Біблійного Товариства, нещодавнім багатолітнім провідником Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн баптистів, про стан справ у баптистському братстві, проблеми та успіхи

Нещодавно баптисти святкували в Україні майже на державному рівні 400-ту річницю заснування. В інтерв’ю РІСУ один із провідників братства Григорій Комендант розповів про проблеми Союзу, нові виклики та політичні уподобання баптистів. Григорій Комендант – помітна фігура не тільки в українському баптизмі. Він був останнім керівником Всесоюзного об’єднання, займав посади віце-президента Всесвітнього баптистського альянсу (1995-2000 рр.), який донедавна об’єднував майже усіх баптистів світу, і президента Європейської баптистської федерації (2000-2002 рр.). Сьогодні Г. Комендант очолює Українське Біблійне Товариство і духовно-консультативну Раду ВСО ЄХБ.

— Яке місце займає український баптизм у всесвітньому баптистському братстві? Чи можна говорити, що українці з кожним роком набирають у ньому вагу?


— Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів є дійсно впливове та вагоме об’єднання церков в Україні і світі. За часів незалежності України це стало особливо відчутно та видимо. У 1991 році було 900 церков та біля 90 тис. віруючих, а за роки незалежності Союз ЄХБ збільшився майже до 3 тис. церков, що нараховує біля 200 тис. віруючих. Союз ЄХБ входить до складу Всесвітнього баптистського альянсу та Європейської баптистської федерації.

Довший час на теренах Європи лідирували баптисти Великої Британії. Але з 2002 року лідерами за кількістю віруючих стала Україна, а Британія пересунулась на друге місце.

Та не тільки за кількістю церков визначається впливовість. Наше Братство активно посилає місіонерів. Тільки в Росію поїхали на «місіонерські» поля біля 400 служителів. І це, звичайно, посилює роль українського баптизму.

Коли українці почали виїжджати закордон (Португалія, Італія, Іспанія тощо), то ми і там розпочали роботу. Наприклад, у Португалії відкрито 17 груп-церков. Деякі з них ще існують під дахом місцевих баптистських союзів. Але окремо збираються, окремо несуть служіння. А деякі з них стали вже самостійними, сформувалися як діаспора. У Португалії ми вже встигли відкрити українську баптистську семінарію.

Свобода і можливості, які відкрилися з розвалом радянського режиму, показали: той хто працює, «йде на передову» — має успіх. Принципи такого служіння дають плід. Тому що Христос дав таке повеління (Мтф. 28:19-20). В нас кожен віруючий – місіонер, тому ми йдемо і виконуємо це доручення.

Важливо також особисте життя. Баптисти проповідують здоровий спосіб життя, тобто боротьбу з алкоголем, з палінням та інше. Це має позитивний ефект, це зрозуміла і проста форма євангелізації.

— Які виклики повстали перед сучасним українським баптизмом?

— Я б назвав декілька:

Перше, це не забувати минуле. Коли ми у доброму розумінні згадуємо минуле, як Господь проводив нас у ті тяжкі часи, як була видна Його вірність. Ми маємо це пам’ятати, і довіра Богу повинна бути на першому місці.

Друге, поширювати цю інформацію серед молоді. Треба розповідати як було і що було, щоб заохочувати їх до посвяченого служіння:

Пс. 6-7
6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.


Третє, не збавляти темпи особистого свідоцтва. Масова євангелізація вже відійшла на другий план. Пройшли 90-ті роки, коли це було ефективно. Виклики сьогодення – це особиста євангелізація.

І, найголовніше, це не тільки для баптистів, а й для всіх християн – жити у злагоді. Любити один одного.

Тоді, коли ми, віруючи, будемо толерантно ставитися до інших, то будемо бачити в цьому благословення: і Дух Божий буде працювати і поширювати любов Божу.

— Українські релігієзнавці називають одну із сучасних проблем, що існує всередині Союзу, — боротьбу між консерваторами і лібералами. Між тими, хто пережив радянський режим, був переведений на стан маргіналів, і тими, хто хоче активно інтегруватися у суспільство, вийти з ізоляції. Чи дійсно для баптистів актуальний конфлікт поколінь?

— Звичайно, ця проблема є в деяких місцях. Але тут потрібен розумний баланс: не можна в ніякому разі звинувачувати тільки одну сторону. Я виступаю від старшого покоління, чи консервативного крила.

Потрібно використовувати правильні методи, правильні підходи до молоді. Так само і молоді треба розуміти, що вони не є першовідкривачами. І баптизм, віра, мають свою історію. Є євангельські принципи, які не можна змінити ні при консерватизмі, ні при лібералізмі. Це принципи святого побожного життя. До цього закликає Христос, апостол Павло, Святе Євангеліє. І тому, якщо молодь буде звертати свої погляди тільки на вседозволеність, на широкі можливості і буде забувати здорове святе життя, то не буде користі. Я думаю, що є одна ціль – збалансовувати цей процес, допомагати один одному.

Самим великим консерватором, врешті-решт, був Христос, але він міг знайти підхід до вчителя ізраїлевого Никодима, він мав що сказати грішній жінці і молодому юнакові. Знаходив підхід до кожного серця. Роль керівників, Братства, Церков – знаходити здоровий розумний баланс.

— Під час «Загальнослов’янської конференції служителів» голова молодіжного комітету Російського союзу ЄХБ Євген Бахмутський сказав наступне: «І четверта велика проблема молоді – вплив інших євангельських груп. Частіше за все, це негативний вплив. В основному, харизматичний вплив». Тобто на сьогодні існує загроза, що баптистська молодь поповнить харизматичні церкви?

 

Зараз харизматизм вже зайняв свою нішу, утвердився і збалансувався. Ця проблема існувала, але вона йде на спад.

— Думаю, що Євгеній у цих питаннях вже трошки відстає. Те, що він говорить, було актуальним десь наприкінці 90-х років. Зараз харизматизм вже зайняв свою нішу, утвердився і збалансувався. Ця проблема існувала, але вона йде на спад. Вона сьогодні немає такого великого впливу.

А з другого боку, треба не боятися і вибудовувати діалог. Якщо ми турбуємося про спасіння грішних людей і розуміємо, що харизматики заходять десь задалеко, то через діалог можемо зупинити один одного, допомогти. Коли ми відкриті, шукаємо не своєї, а спільної справи, то є можливості поправити усе на краще.

— Конференція, яка відбулася, мала назву «Загальнослов’янська». Нещодавно приїжджав до України Патріарх Кирил і вживав такі дефініції як «східнослов’янська цивілізація» з певним геополітичним і геокультурним змістом. Те, що баптисти вжили цей термін, випадковість чи спадок радянського, панславістського впливу? І, взагалі, як сьогодні баптисти ставляться до українського, національного, до тих людей, що боролися за незалежність і до самої української незалежності?

— Патріарх Кирил не до кінця знає українську націю. Росію можна, скоріше, називати слов’янсько-азійською – через її територію та вплив. Україна в цьому плані відрізняється як дійсно слов’янська країна.

Це треба сприймати у позитивному розумінні. Тому то ця конференція мала на увазі об’єднати слов’ян, що мають спільне коріння, національні риси, спільну важку історію, які зараз розкидані по всесвіту. Багато українців знаходяться за межами країни, тому тут слов’янізм вживається у більше ширшому розумінні.

Візит Кирила допоміг українцям зрозуміти, що Україна є для українців

Візит Кирила допоміг українцям зрозуміти, що Україна є для українців. І навіть ті, що знаходяться у Московському Патріархаті, відчувають себе українцями. Я бачу в цьому промисел Божий. Вірю, що його візит не сприяє великому підняттю духу православ’я, а буде спрацьовувати все більше тому, щоб Україна мала свою незалежну Церкву.

— Але повертаємося до питання про ставлення до українського, національного. Чи збільшився у баптистів за часів незалежності патріотичний елемент?

— Однозначно збільшився. Це проявляється в декількох прикладах. По-перше, баптисти раніше майже завжди проповідували російською мовою, крім Західної України. Зараз ситуація змінилася – 50/50 в цілому у Братстві, а може в сторону українізації більше.

Це відбувається тому, що діти йдуть в школу, гарно вивчають українську мову. Оскільки діти в нас активні, відбувається позитивний вплив як в церквах, так і в суспільстві.

У нас з українською національністю асоціюється і свобода. А для баптистів свобода є великою цінністю

Головне те, що у нас є свобода, якої, на жаль, немає в Росії, в Білорусі та в інших країнах. Цей фактор грає велику роль. У нас з українською національністю асоціюється і свобода. А для баптистів свобода є великою цінністю.

— Братство веде велику роботу з незахищеними верствами населення. А як ви працюєте з бізнесменами, політиками, інтелігенцією. Чи має Братство відповідні служіння, щоб налагоджувати діалог з елітою?

— Так, братство веде роботу з незахищеними верствами населення в різних напрямках і на різних рівнях. Про це свідчить велика кількість гуманітарної допомоги, звершеної церквами на території України.

Щодо співпраці з інтелігенцією, політиками, бізнесменами, це все проходить в розумному співвідношенні, пам’ятаючи головне, що наша ціль — поширення Євангелія. Ми раді тому, що із нашого братства є представники як в Верховній Раді, так і в Уряді на різних відповідних положеннях.

— Греко-Католицька Церква має свого інтелектуала-репрезентанта, філософа Мирослава Мариновича, Православна Церква Київського Патріархату – мистецтвознавця Дмитра Степовика. А чи є подібні люди у складі Баптистської Церкви сьогодні?
— Так, у нас є такі відомі богослови, історики, наприклад: Санніков Сергій і Юрій Решетніков та інші. Хоча в 90-х роках наші віруючі майже не мали можливості отримати вищу освіту.

— Ви казали про проблему з отриманням освіти за часів СРСР. А зараз, як багато ресурсів витрачаєте на цей напрямок, чи заохочуєте своїх віруючих до навчання?

— Кількість духовних освітніх закладів говорить сама за себе. Всього 42 заклади різного рівня, з них: 5 – семінарій, 2 – університети, 19 – коледжів, решта – біблійні школи. Коли ми їх відкривали, було багато студентів, тому що до цього часу не було таких можливостей. Ми активно заохочуємо наших служителів до духовної освіти. Наші люди також активно йдуть і у державні заклади.

— На конференції і під час концерту у Палаці «Україна» виступав Олександр Турчинов. Можна стверджувати, що він користується авторитетом у Братстві?

— Він має великий авторитет, але дуже скромна людина і старається не використовувати свій державний статус для впливу у церковному житті.

Дуже хороший проповідник. Ми раді, що він спасенна, свідомо віруюча людина. І має велику посаду.

— Отже, на президентських виборах баптисти голосуватимуть за Юлію Володимирівну?

Євангельські християни-баптисти будуть активні на виборах

— Я думаю, що баптисти – найдемократичніші люди. А тому не можна сказати, кого вони будуть підтримувати. Можна буде сказати, підійшовши ближче до виборів. Але зрозуміло, що ми підтримуємо демократичні європейські цінності і за це будемо молитись. Гарантувати ми можемо тільки одне – євангельські християни-баптисти будуть активні на виборах.

— Наступного року, навесні, відбудуться вибори на посаду президента Союзу ЄХБ. У деяких євангельських колах стверджують, що ви готуєтеся повернутися на цю посаду.

—Я був головою Союзу три каденції. Звичайно, я з радістю працював на цій посаді і добровільно просився піти, хоча згідно зі статутом міг залишатися. Мені хочеться, щоб більше молоді працювали.

У нас вибрана і працює номінаційна комісія. Ми дуже зважено підходимо до цього питання. В мене немає ніяких причин відмовлятися, але й немає ніякої необхідності казати «так!», бо хочу сприяти молодим. Я завжди готовий допомагати їм.

— Наскільки сильно залежатиме стратегія розвитку баптистського братства від приходу тієї чи іншої людини?

— ВСО ЄХБ — цілеспрямована, послідовна організація, яка має загальну стратегію, тому питання можуть торкатися тільки тактики. Хто б не прийшов, кардинальних змін не буде.

Можливі зміни в окремих напрямках. У кожного своя харизма, тому один може йти більше в одному напрямку, другий – у другому. Але в нас керівництво колегіальне.

Тактика – так, може відрізнятися. Якщо раніше ми будували молитовні будинки, то тепер треба духовно будувати. Був час, коли проводили широкі масові євангелізації, тепер треба більше звертати увагу на особисте свідоцтво.

Єдине наше бажання – темпи розвитку не повинні збавлятися. Сьогодні треба бути чутливим до того, що відбувається навколо.

— Гіпотетично, ви стаєте президентом Союзу. На яких напрямках зосередили б свою увагу?

— Дуже важливо у будь-якій організації, тим більше у духовній, щоб провідні люди або, як зараз люблять казати, «команда» мали єдність. У цьому найважливіша сила. Коли ми будемо єдині, тоді легше виконувати велике доручення Ісуса Христа.

Розмовляв Микола МАЛУХА,
Київ, 1 вересня 2009 року

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    • 15 жовтня 2019, 16:37 | Колонка Тетяни Деркач | 

      Визнання ПЦУ Елладською Церквою: чим може відповісти Москва

      12 жовтня 2019 року увійде в історію українського православ’я як переломний рубіж: Елладська Церква першою серед помісних Церков офіційно долучилась до визнання ПЦУ. У Московському патріархаті не змогли приховати розчарування та шок.

    • 13 вересня 2019, 11:33 | Колонка Михайла Черенкова | 

      Після Томосу вчімося жити разом

      Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 18 жовтня 2019, 17:09

      ""Русская кровь", пролитая за чужую свободу, вынимается из патриаршего кармана и тыкается в нос собеседнику при каждом удобном поводе." ---------- И в этой "русской

    • velovs@ukr.net | 18 жовтня 2019, 10:08

      Р. S. Й, між іншим, в незалежній Україні цей (де-факто) людиноненависницький - заздрісно-братовбивчий і самогубний "дух Каїна" (він же - дітовбивчий "дух Тараса Бульби"), в т. ч.

    • velovs@ukr.net | 18 жовтня 2019, 08:57

      Оккупанты уже давно отказались от "марксистско-ленинской идеологии", на смену которой пришла мифология т. наз. "русского мира". -------- Что же касается "губителей душ

    • Стефан | 17 жовтня 2019, 21:11

      Охотное впрягание называющих себя христианами в гнилую партийно-политическую повозку марксистско-ленинской идеологии оккупантов, диверсантов и сепаратистов, действующих против верующего украинского

    • Стефан | 17 жовтня 2019, 20:42

      Признать очевидное, самостоятельность Православной Церкви Украины (ПЦУ), это не доблесть, а честный, благородный поступок, но отрицать, противодействовать верным служителям Господа Бога Иисуса

    Популярні статті місяця