"Українські мусульмани не несуть якоїсь загрози і не є закритою сектою"

Інтерв’ю з Головою Духовного Управління Мусульман України, Президентом Ісламського університету муфтієм України шейхом Ахмедом ТАМІМОМ

У світі сьогодні біля півтора мільярди мусульман. В Україні їхня кількість перевищила вже два мільйони. В одному тільки Києві – столиці держави – за різними оцінками, мешкає приблизно 50 – 60 тисяч прихильників Ісламу.

Хто вони, мусульмани України? В основному це представники національних меншин, що сьогодні є повноправними громадянами країни. Але є серед них і українці і росіяни, що перейшли в Іслам під впливом змішаних шлюбів чи з інших переконань. За оцінками аналітиків, тенденція «ісламізації», внаслідок географічного становища України – на стику «християнського» і «мусульманського» світів, подальшій демократизації і відкритості суспільства – буде тільки підсилюватися (наочний тому приклад – Франція, Великобританія, Німеччина).

Яке місце посідатиме Іслам у перспективі в українському суспільстві? Розібратися в тому, що є істиною, а що міфом, придуманим політиками, допоможе наш співрозмовник – шейх Ахмед Тамім.

— Пане шейху Ахмеде! Так все-таки існує погроза ісламського екстремізму в Україні, чи ні?

— На жаль, ми сьогодні маємо ситуацію, коли під гаслом релігії Ісламу, відбувається її політизація, мета якої – досягнення корисливих цілей на користь конкретних людей або груп – у тому числі і методами крайнього екстремізму і тероризму, і відбувається це на підставі неправильного тлумачення Ісламу. Ці екстремістські організації наносять величезної шкоди Ісламу справжньому – тому, який мирно існує на території України вже протягом століть.

До того ж, після розпаду Союзу й утворення держави Україна, багато колишніх громадян ще до недавно багатонаціональної держави, виявившись на її території, прийняли громадянство і стали повноправними членами українського суспільства. Залишаючись патріотами країни, мусульмани служать в українському війську, трудяться на її благо разом із представниками інших національностей і релігій. А духівництво вчить їх гідно представляти Іслам в Україні – бути зразком поведінки.

Тому українські мусульмани несуть якоїсь загрози і не є закритою сектою. Навпаки, ми прагнемо розвивати добрі стосунки з усіма конфесіями. Духовне Управління Мусульман України – активний член Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій – бере участь у суспільному житті країни, як на рівні національних і офіційних заходів, так і разом із представниками різних церков і конфесій. Ми запрошуємо їх – вони запрошують нас. У нас немає проблем у взаємовідносинах – ми ведемо активний діалог.

— І все-таки погроза проникнення в Україну ісламських екстремістських течій існує. Разом з біженцями і деякими переселенцями зі сходу до нас надходить потік радикальних ідей, нетрадиційних для українських мусульман.

— З моменту утворення Духовного Управління Мусульман України ми приділяємо особливу увагу проблемі боротьби з екстремізмом. Незважаючи на те, що суспільна думка до цього підготовлена не була, ще в 1992 – 1993 роках – за довго до подій 11 вересня – ми попереджали про небезпеку поширення в Україні і світі радикально-екстремістських ідей. Але про наші застереження згадали лише після сумно відомих подій.

Але і зараз, на жаль, не завжди до нас прислуховуються. Користуючись демократичними законами України, в країну без перешкод проникають представники організацій, які ідейно підтримують екстремізм. Наведу вам деякі факти. Заборонена в Європі партія «Хізб-ат Тахрір» має в Україні свій друкований орган, крім того, регулярно віщає в Інтернеті російською мовою. Працюють у країні громадські організації і представники іншої радикальної партії – «Джамаат ісламійя». Вони вільно займаються релігійною і політичною діяльністю, видають літературу. Або візьміть ваххабітів, що також вільно друкують свою літературу в Україні.

Ці організації видають безліч шкідливої і, на жаль, загальнодоступної для мусульман України літератури, ґрунтуючись на помилковому понятті про Іслам. А там, між іншим, написано, що мусульмани зобов'язані боротися з кожним незгодним з їхніми переконаннями. Але поки грім не гримнув, у нас все це називається «свободою слова».

Не відомо, як ці організації виявлятимуть себе, якщо наберуть силу? Приклади такої «діяльності» відомі, на жаль, й в Америці, і в Мадриді, і в Лондоні.

— З якими труднощами доводиться зустрічатися мусульманам в Україні сьогодні, чи існує складності у взаєминах із представниками влади?

— Є деякі складності і непорозуміння з боку керівників державних органів, особливо на місцях. Наприклад, це стосується реєстрації наших громад. Дуже важко вирішуються також земельні питання. Коли ми просимо ділянку землі під цвинтар, як того вимагають мусульманські звичаї, доводиться довго ходити, пояснювати, але навіть і коли ця ділянка все ж таки надається, через якийсь час з'ясовується, що вона віддана іншим. Подібне було й у Кременчуці, і в Києві, і в Мелітополі, й в інших місцях. А про виділення землі під будівництво мечеті просити взагалі даремно – або дають далеко за межами міста, або не дають взагалі.

Є проблеми з поверненням культових споруд. Незважаючи на те, що іншим конфесіям, хоч і з труднощами, повертають, про наші ж проблеми ніхто навіть і говорити не хоче. Часто навіть не відповідають на наші листи.

Не вистачає будинків молитви, імамів. Ми працюємо над підготовкою місцевих кадрів, мусульмани самі допомагають у придбанні приміщень для проходження уроків і т.д.

Ми не хочемо бути в залежності від будь-яких іноземних фінансових структур, тому нам доводиться розраховувати лише на власні сили, проте ми зберігаємо свою тверду незалежну позицію у відношенні захисту суспільства від проявів усякого екстремізму. Ми сподіваємося, що коли люди довідаються про нас більше, суспільна думка зміниться на краще і громадяни України нас підтримають.

— Серед укорінених міфів і домислів щодо Ісламу, про які так любить розмірковувати обиватель, найбільш розповсюджені – про не досить поважне ставлення до жінки. Чи так це?

— Це не так. Можливо, не всі християни знають, але кращим прикладом поводження для мусульманки є свята Марія – мати Ісуса. І в Корані є ціла глава, де говориться про її народження і про народження Ісуса. Там сказано про те, що Марія обрана Богом, про те, що – це найсвятіші жінка на всі часи.

А чи носить жінка хустку, це вже питання її особистої віри. Якщо мусульманка переконана в тім, що вона повинна дотримуватися певного релігійного правила – це її право. Але якщо вона навіть і не буде цього дотримуватися, це не означатиме, що вона – не мусульманка. Набагато гірше, дотримуючись ритуалів, грішити в іншому – злословити, розносити плітки, обманювати.

А чоловікам Пророк сказав: найкращі з вас ті, в кому є богобоязливість, а серед богобоязливих ті, хто має високу мораль і моральність, а серед цих найліпші ті – хто краще відноситься до жінок. Шляхетна людина – це той, хто ставиться до жінки з достоїнством, а підла – той, хто їх принижує.

Ісламські жінки займаються політикою, бізнесом, працюють у медицині, серед них багато вчителів. У релігії багато жінок визнані святими.

— А де можна одержати правдиву інформацію про Іслам?

— Ми відкриті для спілкування. У нас є своя газета, Інтернет-сайт www.islamyat.org, де можна одержати всю необхідну інформацію, а також задати будь-яке запитання. До нас приходять студенти писати реферати, курсові або дипломні проекти, допомагаємо аспірантам у підготовці дисертацій про Іслам. Нас запрошують в вузи читати лекції. У свою чергу, ми запрошуємо всіх бажаючих послухати наші проповіді. Можна приходити в будь-який час. Ми не закрита громада, а навпаки – зацікавлені, щоб кожний знав про нас більше.

Допомагаємо хворим і нужденним і не тільки мусульманам. Мечеть – наш дім і він відкритий для всіх.

Розмову вів Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ,
Київ, 6 червня 2007 року