Архиєпископ Ігор (Ісіченко) не братиме участі в сепаратних переговорах
Заява архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря (Ісіченка) з приводу ухвали Синоду УПЦ (МП) про відновлення переговорів з УАПЦ
Хотілося б сподіватися, що ухвала Синоду Української Православної Церкви (Московського Патріярхату) з 9 лютого 2006 р. свідчить не про бажання використати передвиборчу кон’юнктуру та крах перемовин групи митрополита Мефодія (Кудрякова) з УПЦ-КП, а про визнання Української Автокефальної Православної Церкви рівноправним партнером у пошукові виходу з ситуації розколу та реальне бажання формувати атмосферу християнської солідарности, без котрої будь-які заяви про переговори залишаться порожнім звуком. На жаль, події десятирічної давнини, осені 1995 р., до яких апелює Синод УПЦ (МП), були пов’язані зі спробою розколу УАПЦ та УПЦ-КП під прикриттям ідеї «об’єднання Церков» у єдину «УАПЦ-КП» задля запобігання виборові митрополита Філарета (Денисенка) на патріярший престіл. Організатори розколу – єпископ Мефодій (Кудряков) й архиєпископ Петро (Петрусь) – тоді справді почали сепаратні перемовини з УПЦ (МП) та створили комісію для ведення перемовин. Її праця вичерпалася за два місяці, коли стало очевидним, що від «УАПЦ-КП» чекають лише узгодження умов для переходу до УПЦ (МП) її колишніх священнослужителів.
Для УАПЦ сумний період розколу завершився 17 жовтня 1996 р. Документи «УАПЦ-КП», починаючи від проголошення об’єднання УАПЦ з УПЦ-КП та створення комісії для перемовин з УПЦ (МП) й аж до виведення поза штат Патріярха Димитрія, не мають жодної канонічної сили ані для УАПЦ, ні для УПЦ-КП. Тому жест Синоду УПЦ (МП) звернений не до якоїсь церковної структури, а до марґіналів, що згуртувалися в жовтні 1995 р. в «УАПЦ-КП», потім же, після провалу цієї авантюри, подалися далі в своєму невпинному дрейфі. Якщо Синод готовий пробачити своїх заборонених священнослужителів і прийняти їх під свою душпастирську опіку, це може сприяти подоланню анархії в церковному житті України, носіями якої найчастіше стають саме ці особи. А відтак це матиме позитивне значення для християнської спільноти України. Вірні ж Української Автокефальної Православної Церкви, канонічно очоленої після упокоєння Святішого Патріярха Мстислава Блаженнішим митрополитом Константином, без благословення компетентної церковної влади не братимуть участи в жодних сепаратних переговорах.
м. Харків, 2 (15) лютого р.Б. 2006
Стрітення Господнє
