Експерт: потрібні не точкові, а детальні правки законодавства про релігійні громади

7 березня 2016, 10:56 | Коментарі | 1 |   | Код для блогу |  | 

Устим ХАВАРІВСЬКИЙ,

кандидат наук з державного управління,
член Експертної ради при Департаменті у справах релігій та національностей Міністерства культури України

Коментар до Законопроекту № 4128 від 23.02.2016 щодо зміни релігійними громадами підлеглості (ініціатори –  народні депутати Єленський В.Є., Войцеховська С. М., Кишкар П. М., Тарута С. О., Лозовой А. С., Герасимов А.В., Подоляк І.І.)

Як зазначено у пояснювальній записці до нього, законодавча ініціатива спрямована на «забезпечення представників релігійних громад правом на свідомий вибір та вільну і безперешкодну зміну підпорядкованості релігійним центрам для задоволення своїх релігійних потреб і гідного виразу релігійних почуттів». З цією метою «пропонується шляхом доповнень до ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачити положення, якими корелюється належність (членство) особи до релігійної громади, а також уточнюється мінімальна кількість представників релігійної громади, згідно з рішенням яких може бути змінено підпорядкованість діючим в Україні релігійним центрам (управлінням)».

З моменту оприлюднення 25.02.2016 р. на сайті Верховної Ради України тексту законопроекту № 4128, почалися жваві обговорення пропонованих змін.

Одним із перших дав коментар Голова Синодального юридичного відділу Української Православної Церкви протоєрей Олександр Бахов (26.02.2016), наголосивши, що «стаття 8 згаданого закону передбачає право релігійної громади на вільну зміну підлеглості, але за відсутності механізму реалізації цього права викає багато зловживань та конфліктів…» і в такий спосіб «суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує на законодавчому рівні закріпити схеми рейдерського захоплення, за яким у західній Україні сьогодні забирають храми у віруючих УПЦ».

Своєю чергою, на думку виконавчого директора Інституту релігійної свободи Максима Васіна (01.03.2016), «складнощі можуть виникнути у діяльності тих релігійних громад, статути яких передбачають фіксоване членство… або делегують право внесення змін до статуту іншим керівним органам – парафіяльній раді, раді старійшин, братській раді тощо”.

На нашу думку, проблемою чинної редакції Статті 8 Закону є двозначність терміну «релігійна громада» — з одного боку це об’єднання віруючих без статусу юридичної особи, з іншого – об’єднання, яке є юридичною особою з моменту державної реєстрації. Запропонована нова редакція Закону не подає розрізнення цих двох понять, що мають різний правовий статус.

Оскільки в чинному Законі не внормовано механізму прийняття рішень релігійними громадами (як юридичними особами), «за замовчуванням» така процедура визначалася у Статутах релігійних громад. Відомо, що з моменту державної реєстрації набувають повноважень органи управління громади. Саме у Статутах вказувалися види органів управління релігійної громади (вищий орган, виконавчий/керівний орган, інші органи), їх назви, порядок їх утворення та процедура прийняття ними рішень. Натомість, в законопроекті № 4128 бачимо спробу запровадити уніфікований вищий орган управління релігійними громадами – «збори громадян, які належать до релігійної громади». Водночас критерії належності (членства) особи до релігійної громади не чітко прописані. На думку авторів, «належність особи до релігійної громади визначає її самоідентифікація із цією релігійною громадою, підтвердженням чого є участь у релігійному житті конкретної громади».

Річ у тому, що майже в усіх православних, греко-католицьких, римо-католицьких, у частини протестантських релігійних громад, а також в громад інших віросповідань членство не є фіксованим, тобто не ведеться реєстру членів громади, які не пишуть заяв на входження до громади, їх ніхто не приймає до громади тощо. Тобто в таких громадах на сьогодні відсутній правовий механізм встановлення точної кількості членів релігійної громади (які є учасниками вищого органу управління – «зборів громадян») та вирахування, який відсоток із них готовий змінити свою підлеглість. Добре коли в окремих Статутах передбачене фіксоване членство (що варто рекомендувати усім релігійним громадам), тоді можна встановити «більше 50% членів релігійної громади». А так приходиться оперувати поняттям «більше 50% осіб, присутніх на зборах громадян» (що не завжди складає більшість членів громади). За умови нечіткості критеріїв формування та нефіксації членства у вищому органі управління релігійної громади, будь-яке рішення такого органу («зборів громадян») втрачає свою легітимність та містить елемент конфліктності.

Питання, які пропонується врегулювати у законопроекті, стосуються процедури прийняття рішення конкретною релігійною громадою, що на сьогодні встановлюється Статутом такої громади. Законопроект не дає відповіді на запитання, що робити тим релігійним громадам, у статутах яких прописана інша процедура прийняття рішень, або вищим органом управління яких не є «збори громадян, які належать до релігійної громади».

Загалом підтримуючи необхідність поправок до Закону, на нашу думку, буде не достатньо запропонованих окремих «точкових» змін у цьому питанні, а потрібні детальні процедурні доповнення щодо порядку прийняття рішень релігійними громадами при зміні підлеглості.

Як варіант, нами ще раніше пропонувалася ідея, яка знайшла свою підтримку та також була озвучена в Києві на засіданні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 01.03.2016 р. щодо створення окремих робочих груп з представників релігійних центрів (управлінь), що представляють релігійні об’єднання, та представників органів реєстрації статутів (Міністерства культури України, обласних державних адміністрацій). Завдання таких робочих груп – напрацювання типових статутів релігійних громад для кожної конфесії, в яких чітко прописати процедури прийняття рішень, у тому числі щодо можливої зміни підлеглості. Такі статути можна включити до «порядку денного» відповідних домовленостей між релігійними центрами (управліннями) і державними органами, що передбачено ч. 3 ст. 9 Закону.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • dutchak1 | 11 березня 2016, 17:52
    Коментувати коментар

    Ну прямо як діти! «Точкові зміни», «процедурні доповнення»… Ну хоч хто-небудь, з дипломами і без, з науковими степенями і без – може відкрити підручник цивільного права і пояснити самому собі, не кажучи вже для оточуючих – заради чого уже більше двадцяти років затіяна ця катавасія з релігійним законом, з різними проектами нового закону, з різними змінами до діючого закону. Спочатку уяснимо і тут, мабуть, розбіжностей не буде – релігійний закон в частині утворення і діяльності релігійних організацій-юридичних осіб є частиною цивільного права. Читаємо і йдемо разом, Цивільний кодекс України, Стаття 1 «Відносини, що регулюються цивільним законодавством»: «1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників» Тепер добавимо ще одну, Стаття 16 «Захист цивільних прав та інтересів судом»: «1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу». Хто може показати як і які майнові та немайнові права та інтереси віруючих регулюються цивільним правом всередині громади, всередині релігійної організації? Хто може сформулювати, змоделювати, уявити позов в якому віруючий звернувся до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу від іншого віруючого чи невіруючого? Хто може навести приклад такого реального позову, задоволеного або ні? Чи може ці статті зроблені «на виріст» і в майбутньому ми приймемо таку статтю як у сусідів, «про оскорбление чувств»? Впору об’явити і обіцяти грошову премію тому, хто задовільно відповість на ті питання. Ну а якщо премії не анонсують, то можна так, присилати для дискусії і загального розвитку. Корисного розвитку і коли даєш правильну відповідь на ці питання, можна зрозуміти – що таке значить право релігійної громади на зміну підпорядкування. А для інтриги добавимо. Навіщо держава реєструє ці юридичні особи? Навіщо записує громадян, яких вона ж сама називає «засновниками»? Навіщо податківці потім цю процедуру повторюють і шантажують ярликом «неприбуткова»? Навіщо податківцям ті звіти парафії? Що вони з ними роблять? По великому секрету – нічого не роблять і для чого їм ті звіти самі не знають. Для чого звіти парафії в статистику по формі суб’єкт малого підприємництва? Аналогічно – вони теж не знають. Але відчувається драйв, папери рухаються, люди заняті, всі при ділі. Ну а в кінці, для антуражу, пропоную юридичний гумор. Хто вникне – зрозуміє. Прирівнявши релігійні організації до громадських, вітчизняні догматики від цивільного права для блага громадських організацій пішли дальше. Анонсувавши українському народу створення нового цивільного кодексу як створення «малої конституції», вони впаяли нову статтю 314 «Право на свободу об'єднання», яка б мала це право і захищати. Так от досить легко провірити життєвість цієї статті. Для тих, хто користується програмним продуктом НАУ закритого акціонерного товариства "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ", в самому продукті є послуга – до кожної статті кожного нормативного акту зібрана і відкривається окремо судова практика, в якій використовувалася ця стаття. При відкритті судової практики, яка б мала застосовувати ст.314 ЦК України ми не знайдемо жодного судового рішення. Оскільки очевидно програма підпирала практику автоматично, то тут зібрані судові рішення, в яких позивач помилково вписав цю статтю в позовні вимоги, а суд, задовольняючи вимоги, просто списував їх з позовної заяви. Стаття мертва, пуста за змістом і цивільних прав і обов’язків у громадян, які об’єдналися в громадську чи релігійну організацію не виникає і не може виникнути. Можна спостерігати, як в подальшому, цю пустоту намагались заповнити автори, що писали коментарі до Цивільного кодексу. В коментарі до ст.314 записано: «Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації гарантується забороною примусу щодо вступу фізичної особи до будь-якого об'єднання та перебування у ньому». Це так, якби до Цивільного кодексу приліпити статтю про право громадянина переходити вулицю в положеному місці і потім доказувати, що ця стаття захищає громадянина від тих, хто примушує його переходити в забороненому місці.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

Останні коментарі

  • dutchak1 | 24 листопада 2017, 08:56

    «Фанів» в мене мабуть немає і іноді той стиль аргументації викликаний бажанням знайти розумних опонентів в вузькому, корпоративному і закритому середовищі т.з. «релігієзнавців». Сама наука

  • protBohdan_Ohulch | 23 листопада 2017, 21:45

    Автор коментаря під іменем dutchak, можливо, має певну логіку аргументів та знання у цьому питанні. Але, на жаль, початок тексту зі словами Країна Дурнів, клоунада, посміховище тощо працює як

  • dutchak1 | 23 листопада 2017, 14:48

    "Сонце ще не зійшло, а в Країні Дурнів вже кипіла робота ..." (с) О.М. Толстой, "Золотий ключик або пригоди Буратіно" Країна Дурнів існує не в тому розумінні, що її жителі не

  • velovs@ukr.net | 23 листопада 2017, 12:18

    Р. S. Хочу тут навести деякі БІБЛІЙНО-МІСТИЧНІ ознаки, прямо пов'язані зі смертю Сталіна. Так от, на початку 1953 р. на Захід просочилися відомості, що кремлівський диктатор, зокрема, готує нову -

  • velovs@ukr.net | 23 листопада 2017, 11:00

    І багато в чому схожу ситуацію маємо і нині. Тобто, цинічно й зухвало - у лютому-березні 2014 р. - розпочавши агресивно-загарбницьку війну проти незалежної і соборної України, Путін - у т. ч. (поряд

Популярні статті місяця