Експерт: релігія вплетена в ландшафт Майдану так, як і в усе українське суспільство

28 грудня 2013, 20:52 | Коментарі | 3 |   | Код для блогу |  | 

Геннадій ЦЕЛКОВСЬКИЙ,

релігієзнавець, старший викладач кафедри культурології НПУ ім. М.П. Драгоманова

Геннадій ЦелковськийРелігія і Майдан

Якщо ми аналізуємо всеукраїнський протест з точки зору релігійних процесів, то варто підкреслити,що ця складова Майдану проявилась позитивно. Позитивність полягає e тому, що для протестувальників присутність священиків здійснилась не тільки додаванням кількості людей на Майдані, а вони виявилися прямо затребуваними. Можемо згадати, що 1 грудня мітинг починався промовами опозиціонерів, 7 грудня — промовами представників «Ініціативи 1 грудня», а 15 грудня — молебнем. Молебні та молитовні намети стали природною складовою вуличних протестів і стоянь на Майдані.

Цікаво, що до подій 30 квітня в пресі миготіли самотні кадри зі священиком перед «Беркутом» і демонстрацією, і тоді люди ставилися до нього швидше з насмішкою, як до нового «попа Гапона». Ситуація різко змінилася після розгону протесту в ніч на 30 листопада, як змінилося й саме ставлення до участі священиків на Майдані. Вони надали моральну, духовну підтримку людям в протистоянні з міліцією і люди оцінили її. Майдан не дав збільшення релігійності, а швидше підняв довіру до Церкви, яка і так була високою.

Також необхідно вказати на високий мобілізаційний рівень людей, яких я знаю як постійних прихожан церков — це і православні, і греко-католики, і баптисти. По-перше, віряни змогли організувати постійне чергування і організувати забезпечення Євромайдану силами своїх парафій, по друге, вони не були роз'єднані і трималися один одного, що дуже важливо в такі історичні моменти.

З іншого боку, протести проти влади усвідомлювалися в релігійній формі, не було апокаліптичних або есхатологічних вигуків, я не помітив звернень до Бога покарати українську владу, що можна зустріти в інших країнах. Релігія не є на Майдані ні рушійною силою, ні мобілізуючої силою і ні стримуючою силою. Вона вплетена в ландшафт Майдану так, як і в усе українське суспільство, тобто присутня на інституціональному рівні, у вигляді представників Церков і повсякденної релігійної практики, але не є для більшості базовою системою цінностей.

Церква і Майдан

Більшість протестувальників ставляться до представників духовенства позитивно, але проблема полягає в тому, що висловлювання лідерів Церков сприймаються неоднозначно. Рядові священики можуть брати участь у мітингу, це вітається як учасниками, так і більшістю єрархів, це всім зрозуміло. Але слова Блаженнішого Володимира не задовольняють протестуючу сторону. Зауважимо, що для Церкви це теж виклик історії, і вона намагається осмислити, що відбувається, виходячи зі старих позицій і приймаючи події, як розкол суспільства. І УПЦ, схоже, осмислює те, що відбувається як розкол в суспільстві, яке розділилося на два табори — за ЄС і за МС. Тому Церква і починає всіх з усіма мирити, тоді як з Майдану все бачиться в якості антиурядових збурень більшої частини України і ні в якому разі не як зіткнення однієї половини України з іншою. Майдану здається, що Церква повинна підтримати їх, тому що вона так самовиступає за справедливість.

Що стосується Блаженнійшого Володимира, Предстоятеля УПЦ (МП), то треба розуміти, що він бачить ситуацію не з вулиці, а з погляду всієї Церкви, з усіма її таборами, з точки зору історичного процесу і з точки зору тісної співпраці з владою, як у питаннях преференції для конкретної Церкви, так і в силу тисячолітньої традиції симфонії Церкви з державою. Тому, заяви Предстоятеля УПЦ — це максимально можливі меседжі для влади і для народу. Розумному достатньо!

До речі, в даному контексті мені цікаві механізми впливу Церкви на одного зі своїх прихожан, а саме Президента України. Янукович себе чітко, публічно, при великій кількості камер позиціонує як віруюча людина, що створює двозначну ситуацію: Церква, як найбільший суспільний інститут, звертається до влади і народу як примиряюча сторона, але чи звертається вона до В.Ф. Януковичу як до свого прихожанина? Очевидно, що це має відбуватися не публічно, а один на один зі своїм духівником, але, може, варто підняти питання і про публічну релігійність наших верхів. Крім того, така публічна прихильність Президента до однієї Церкви, створює мало простору для критики влади в УПЦ (МП) і, навпаки, розв'язує руки і уста для інших конфесій. Присутність Церков на Майдані в черговий раз вказала владі на поліконфесійність України і необхідність враховувати інтереси всіх релігійних організацій.

Архимандрит УПЦ Кирило (Говорун) раніше писав, що один з наслідків Майдану — те, що перед Церквою постало питання взаємодії не тільки з владою, а й з суспільством. Думаю, простіше в цьому плані греко-католикам, так як вони формувалися в інших категоріях, а для православних єрархів піти проти влади дуже важко, у них в історичній пам'яті тисячолітня традиція співпраці з владою. Тобто, якщо на рівні рядових священиків все ясно, то на рівні духовних лідерів це занадто проблематично. Спасибі специфіці України за те, що наші Церкви не є державними структурами, а змушені рахуватися і з суспільством, і самі є громадськими інститутами.

Багато говорять про те, що УПЦ — Церква всієї України, тому вона повинна враховувати інтереси членів Церкви, які не підтримують Майдан, а підтримують владу, і сконцентровані вони на південному-сході. Я згоден з тим, що УПЦ повинна бути з усіма своїми прихожанами, але сумнівною є теза про те, що УПЦ втратить частину своїх прихожан, якщо вона засудить дії влади. Ми переоцінюємо вплив поведінки єрархів на повсякденну релігійну практику більшості вірян.

Релігієзнавство і Майдан

Перед релігієзнавцями виникло кілька питань у зв'язку з подіями в Україні вкінці 2013 року. Найбільш затребуваними виявилися експертні коментарі з приводу поведінки релігійних організацій та їх лідерів, які, до речі, не завжди збігалися. Для того, щоб видавати експертні думки, необхідний комплексний аналіз ситуації при залученні великої кількості релігієзнавців і богословів.

Історичнийаналіз

Аби зрозуміти поведінку Церков в протестному русі, ми повинні чітко володіти історичним матеріалом. Історія православ'я демонструє, що це проблемна тема для Православної Церкви, яка завжди намагалася бути лояльною до «православної» влади. В УПЦ є певний травматичний досвід, пов'язаний з Берестейської унією, синодальним періодом, періодом УНР і відновлення УПЦ, радянською владою, розколом 91-го року, а також пам'яттю, переданою від Візантії, де були іконоборчі протистояння і протистояння з імператорами.

Порівняльний аналіз

Необхідно побачити, як саме релігії беруть участь у протестах, порівняти різні випадки. Нещодавні події в Єгипті, Сирії показують, що релігія часто виступає дуже важливим чинником політики, навіть затемнюючи головні причини протестів — боротьби за соціальну справедливість. Іслам, будучи головною культурною схемою арабо-мусульманського регіону, також почав ставати мовою та ідеологією боротьби людей за свободу і справедливість.

Також і в Латинській Америки Ватикан зіткнувся з питанням участі Католицької Церкви в протестному соціальному русі. Католицькі єрархи в Нікарагуа, Гондурасі, Гватемалі та інших країнах Центральної Америки не просто підтримали низи в протистоянні, а й очолили ці рухи. «Теологія визволення» виявилася серйозним історичним викликом для римо-католицизму і була однією з головних тем після Другого Ватиканського Собору. Можна погодитися з тим, що у Церкви є інші шляхи вирішення соціальної несправедливості, не шляхом збройного опору. Але Церква все-одно маєдати відповідь, коли можливий збройний протест.

Соціологічний аналіз

Для релігієзнавців, також як і для політологів, виявилася дуже важливою інсайдерська інформація і статистична складова Майдану. Соціологи дали інформацію по мотивації і мобілізації протестуючих у зв'язку із закликами політиків, після чого виникає питання, а яка роль у мобілізації у зв'язку із закликами Глави УГКЦ Патріарх Святослава і Предстоятеля УПЦ КП Патріарха Філарета? Відсоткове співвідношення прихожан різних Церков на Майдані і т.д.

Що стосується внутрішньо релігійної інформації, то можна висловити подяку прес-службам релігійних організацій, які намагалися оперативно реагувати на питання суспільства, і ми змогли почути заяви багатьох релігійних лідерів християнських Церков, єврейських та мусульманських організацій. Це показник розвиненості діалогу суспільства і релігійних організацій, і бажаємо до такого рівня діалогу рости і нашій владі.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Вячеслав Петруша | 4 січня 2014, 16:09
    Коментувати коментар

    Пс.2:1. Зачем мятутся народы, и племена замышляют тщетное? Толпа мятежников на майдане - далеко не весь народ. Главное же то, что Писание однозначно говорит о том, как следует относиться к власти. Причем "качество" власти при этом не оговаривается. Тысячелетиями Бог показывает, что ропот и бунт против Господа и Его ставленников не есть хорошо. Вернее, - совсем нехорошо! Но цикл "дай нам царя... нет он плохой, дай нам другого" повторяется с тупым упорством от Саула до наших дней... 1 Цар.8:18 ...и восстенаете тогда от царя вашего, которого вы избрали себе; и не будет Господь отвечать вам тогда. Велико долготерпение Божие такими народами и их слепыми вождями, называющими себя служителями ... Которые вместо того, что бы "заграждать уста невежеству безумных людей", поддерживают их в противлении Богу. Опомнитесь, люди, прислушайтесь к Божьему гласу, будьте послушны Ему, а не лицемерным лжесловесникам, популярным на майданах: Прит.24:21 Бойся, сын мой, Господа и царя; с мятежниками не сообщайся... Рим.13:1Всякая душа да будет покорна высшим властям, ибо нет власти не от Бога; существующие же власти от Бога установлены. 2 Посему противящийся власти противится Божию установлению. А противящиеся сами навлекут на себя осуждение... 4 ибо [начальник] есть Божий слуга, тебе на добро… он Божий слуга, отмститель в наказание делающему злое…6 …ибо они Божии служители… 1Пет.2:13 Итак будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти, 14 правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро, - 15 ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей... 17...Бога бойтесь, царя чтите... 1Тим.2:1-2 Итак прежде всего прошу совершать молитвы, прошения, моления, благодарения за всех человеков, за царей и за всех начальствующих... Тит.3:1 Напоминай им повиноваться и покоряться начальству и властям... Прит.17:11 Возмутитель ищет только зла; поэтому жестокий ангел будет послан против него 2Пет.2:10 … которые идут вслед скверных похотей плоти, презирают начальства, дерзки, своевольны и не страшатся злословить высших… Иуд.1:11 Горе им, потому что идут путем Каиновым, предаются обольщению мзды, как Валаам, и в упорстве погибают, как Корей. Иуд.1:8 так точно будет и с сими мечтателями, которые оскверняют плоть, отвергают начальства и злословят высокие власти. Иуд.1:11 Горе им, потому что идут путем Каиновым, предаются обольщению мзды, как Валаам, и в упорстве погибают, как Корей.

  • Aleksandr Zubchenko | 30 грудня 2013, 15:40
    Коментувати коментар

    Поява так званих священиків на Майдані (там лише самосвяти, уніати та розкольники, ще й католики та протестанти) суперечить слову Божому, яке проповідує смирення і ніяк не насильство та державний перевороь. Як відомо, першим революціонером був Люцифер, ангел, який впав і став Сатаною, Божим ворогом. Тому потакання майдану є потаканням сатані і ніяк не менше!

    • S.Melnyk | 30 грудня 2013, 15:56
      Коментувати коментар

      Дурня і перекручування змісту Біблії! Що значить так звані священики? Хто вам дав право визначати це? Ця влада точно не під Богом ходить, оскільки підняла руку на мирних людей. І опір такій владі є боротьбою за справедливість. Це не державний переворот - це виступ проти незаконних дій влади, порушення норм закону, масової корупції і встановлення авторитарного режиму. Саме Янукович і його банда роблять державний переворот. А всілякі лжепророки викручують Святе Письмо задля захисту влади банди. Ви не знаєте духу Біблії! Ось, читайте, що дійсно духовна людина пише, який є дослідником Біблії: http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/54720/

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 12 червня 2017, 16:14 | Відкрита тема | 

    Українські віруючі та їхні Церкви: хто, де, скільки?

    В Україні традиційно в кінці травня активізуються релігієзнавці, соціологи та священики, адже Центр Разумкова майже щорічно саме в цей час публікує результати власного дослідження. 2017 рік не став виключенням.

  • 8 червня 2017, 09:57 | Колонка Катерини Щоткіної | view photo | 

    З Блаженнішим Любомиром можна було говорити про що завгодно

    Гузар для мене назавжди залишиться синонімом до слова "говорити". Тому що з ним я розмовляла більше, ніж з будь-яким іншим героєм моїх публікацій. Тому що коли виникало традиційне журналістське запитання "з ким би про це поговорити" першим в переліку, який висвітлюється автоматично, було його ім'я.

Останні коментарі

  • Fr. Valerii | 20 червня 2017, 17:59

    Це Традиційне Християнське Свято.

  • Ігор Мицько | 18 червня 2017, 13:18

    Це не традиційний український празник, а нав"язаний Ватиканом.

  • Walentin | 18 червня 2017, 11:13

    ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ -ЦЕ ОСНОВНИЙ ДЕВІЗ НАШОГО ПОЛІТИКУ І ЯК КАЖУТЬ В РОСІЇ-ОБІЦЯТИ ЦЕ НЕ ЗНАЧИТЬОДРУЖИТИСЬ. НАЖАЛЬ.

  • Грицько | 15 червня 2017, 15:17

    я не дивлюся тв. а статтю Гузара читав в оригіналі.

  • Taras Antoshevskyy | 15 червня 2017, 15:08

    Те, що городите про благословення на кровопролиття на Майдані - є саме цими кремлівськими штампами, які вата повторює, бо це їй вставив вєсті-зомбіящик

Популярні статті місяця