“Прихід нового глави внесе в життя УГКЦ помітний імпульс, але землетрусу не станеться” — вважає експерт

28 березня 2011, 13:30 | Коментарі | 3 |   | Код для блогу |  | 

Людмила ФИЛИПОВИЧ,

д-р філос. наук, завід. відділом релігійних процесів в Україні Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ

Людмила Филипович та Анатолій Колодний на інтронізації нового Глави УГКЦПеріод міжвладдя в Українській Греко-Католицькій Церкві завершився поставленням на церковний престол нового владики Святослава (Шевчука). Обрання його главою Церкви стало дещо несподіваним. Навіть всезнаючі експерти на цей раз «промахнулись». Здивувалися й вірні, оскільки не очікували побачити на престолі такого молодого заокеанського владику. Єрархи мудро якийсь час мовчали, шукаючи пояснення своєму рішенню. Навіть Папа Римський Бенедикт ХVI для затвердження глави УГКЦ взяв добову паузу. Певно, і сам владика не був готовий до такого ходу подій. Але це сталося. Урочисто і не офіціозно, організовано, але без зайвої ритуалізації, канонічно, але якось душевно. На інтронізації нового владики УГКЦ всі почувалися членами однієї великої родини, яка отримала Духовного Отця.

Церква радіє, що нарешті має свого голову. Але щось не дає розслаблено видихнути, щось тривожить людей. Ось і журналісти ніяк не заспокояться, експертів гризуть сумніви: а чи справиться такий молодий предстоятель із новими викликами для Церкви, чого чекати від нього, куди він поверне церковний корабель? Медійний простір наповнений різного роду коментарями, які лише додають запитань.

Які тут приходять думки-відповіді? По-перше, молодість не може бути пересторогою для обрання на відповідальну посаду. Часто і в поважному віці творяться всякі чудасії, які нищать найперспективніші проекти. І ніякий життєвий досвід не допомагає.

Скажемо правду, практика обирати серед усіх претендентів на патріарха чи папу наймолодшого – загалом не поширена в християнстві. Хоча і відомі історичні випадки, які працюють на правильність зробленого нинішнім Синодом УГКЦ кроку. На такі важливі справи, як керівництво Церкви, потрібна особлива людина, людина з харизмою, з обґрунтованою «претензією» до життя, з чітко сформульованою метою, людина жертовна, бо ж бути главою Церкви – це не стільки привілей, скільки важка відповідальність і чорна праця. Тут важливий не вік людини (ух, який молодий!), а її характер, здібності, покликання. Скажу більше. Можна все мати: і харизму, і досвід, а от молодості — з її запалом, невтомністю, свіжістю, впевненістю, що все зможеш, бракує. І проект валиться, бо роки обмежують людські фізичні та інтелектуальні можливості.

По-друге, не варто очікувати миттєвих і раптових (навіть на краще) змін у Церкві. Згадаймо, що новообраним президентам світських держав дають 100 днів, щоб ті визначилися в політичному курсі. А тут Церква… Хоча владика в своїй першій проповіді як предстоятель Церкви вже накреслив деякі орієнтири. В проголошеній «весняній» програмі для Церкви він буде спиратися на традицію, уособлену в Андреї Шептицькому, Йосипові Сліпому, Мирославі Любачівському і Любомирові Гузарі. Майбутнє Церкви владика Святослав бачить в примноженні того спадку, який він отримав від попередників. І при цьому можна не сумніватися, що в Церкві запанує культ знань, результативне оволодіння найкращими вітчизняними і зарубіжними здобутками, активне входження в світовий освітянський простір. Освіченість сьогодні – найсильніший аргумент і вірний помічник в утвердженні конфесійної, спільнотної і персональної, ідентичності.

Прихід нового глави внесе в життя УГКЦ помітний імпульс, але землетрусу не станеться. Церкві не потрібні руйнування, людські жертви. Навпаки. Церква зацікавлена в розбудові, в примноженні кількості вірних, в згуртуванні всіх греко-католиків, материкових і діаспорних. Церква потребує єдності, а її глава – підтримки всіх греко-католиків. Існує багато небезпек і спокус для Церкви та її вірних. Але Церква встояла перші 20 років незалежності України, мусить і далі бути сильною, об’єднаною, «склеїти» українців не тільки конфесійно, а й державно та національно.

На світлині РІСУ: проф. Людмила Филипович та проф. Анатолій Колодний на інтронізації нового Глави УГКЦ

Система Orphus
Рейтинг
0
0
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • cimborman | 29 березня 2011, 12:05
    Коментувати коментар

    Спасибі за роздуми. От тільки дуже ріже слух фраза "заокеанський владика". Адже Блаженніший Святослав є корінним українцем, і лише неповних два роки служив в Аргентині. Це аж ніяк не є підставою називати його "заокеанським" (бо тоді скількох наших співвітчизників ми не могли б назвати нашими).

  • Паломник | 28 березня 2011, 16:50
    Коментувати коментар

    Брак досвіду в новообраного Глави УГКЦ може бути компенсований наставництвом Любомира. Так, що в греко-католиків все має бути добре.:)

  • Borya Ivanenko | 28 березня 2011, 16:48
    Коментувати коментар

    Про яку молодість можно говорити в сорок років,сам Господь Ісус Христос почав служіння в тридцять років а в тридцять три ....

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 15 жовтня 2019, 16:37 | Колонка Тетяни Деркач | 

    Визнання ПЦУ Елладською Церквою: чим може відповісти Москва

    12 жовтня 2019 року увійде в історію українського православ’я як переломний рубіж: Елладська Церква першою серед помісних Церков офіційно долучилась до визнання ПЦУ. У Московському патріархаті не змогли приховати розчарування та шок.

  • 13 вересня 2019, 11:33 | Колонка Михайла Черенкова | 

    Після Томосу вчімося жити разом

    Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 18 жовтня 2019, 10:08

    Р. S. Й, між іншим, в незалежній Україні цей (де-факто) людиноненависницький - заздрісно-братовбивчий і самогубний "дух Каїна" (він же - дітовбивчий "дух Тараса Бульби"), в т. ч.

  • velovs@ukr.net | 18 жовтня 2019, 08:57

    Оккупанты уже давно отказались от "марксистско-ленинской идеологии", на смену которой пришла мифология т. наз. "русского мира". -------- Что же касается "губителей душ

  • Стефан | 17 жовтня 2019, 21:11

    Охотное впрягание называющих себя христианами в гнилую партийно-политическую повозку марксистско-ленинской идеологии оккупантов, диверсантов и сепаратистов, действующих против верующего украинского

  • Стефан | 17 жовтня 2019, 20:42

    Признать очевидное, самостоятельность Православной Церкви Украины (ПЦУ), это не доблесть, а честный, благородный поступок, но отрицать, противодействовать верным служителям Господа Бога Иисуса

  • EksTRIM | 17 жовтня 2019, 19:56

    Це колишній казначей Києво - печерської лаври, просто таких, як він прив'язати за шикарну бороду до поїзда і відправити до кирюші..

Популярні статті місяця