"Сьогодні варто найбільше уваги приділити інституту сім’ї та духовно-моральному вихованню дітей"
Лариса ОНІЩУК, завідувачка Відділом служіння дітям ВСЦ Християн Віри Євангельської П’ятидесятників, про політику щодо захисту дітей
— Чи можна стверджувати, що в Україні відсутня державна політика щодо захисту дітей (боротьба з абортами; доступ до алкогольних, тютюнових, наркотичних засобів; реклама алкоголю; запобігання руйнуванню інституту сім’ї, дитячій безпритульності тощо)? Які нагальні проблеми вимагають найшвидшого вирішення?
— Стверджувати, що зовсім відсутня державна політика щодо захисту дітей не варто, адже пересічний громадянин нашої країни знає про те, що все таки існують певні обмеження та заборони щодо продажу алкогольних та тютюнових виробів для малолітніх, а також діє закон на заборону реклами цієї продукції.
На державному рівні прийнято Державну програму щодо подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006-2010 рр. та Державну програму підтримки сім’ї на 2006-2010рр. Існує Національний план дій щодо реалізації конвенції ООН про права дитини на 2006-2016рр. та прийнято відповідні Закони («Про охорону дитинства», «Про затвердження Державної цільової програми розвитку національного усиновлення дітей в Україні «Кожній дитині – власну родину» на 2006-2016рр.») та видано Укази Президента про захист прав дитини, ратифіковані певні міжнародні документи щодо захисту дітей.
На мою думку, по-перше: проблема полягає у недотриманні та невиконанні цих документів відповідними державними структурами, чиновниками та всіма громадянами нашої країни.
А по-друге: державна політика щодо захисту дітей все-таки є недосконалою як на законодавчому рівні (недосконала законодавча база щодо заборони абортів, дитячої проституції, торгівлі дітьми, поширення наркотиків та алкогольних напоїв серед дітей і молоді – займаємо перше місце по підлітковому алкоголізму!), так і на виконавчому (ігнорування та недотримання відповідними структурами існуючих законодавчих норм та їх корумпованість і безкарність) та інформаційному рівні (недостатнє висвітлення проблематики захисту прав дітей, майже повна безконтрольність ЗМІ щодо моральності продукції та її впливу на молоде покоління, поширення порнографічних матеріалів та низькопробних фільмів, відсутність на телебаченні навчально-розвиваючих програм для дітей – всі перейшли на «шоу» і в результаті – дитина сприймає власне життя як «шоу»).
Як на мою думку, то сьогодні варто найбільше уваги приділити інституту сім’ї та духовно-моральному вихованню дітей. Для цього: позиціонувати інститут сім’ї в суспільстві, як інституцію закладену Богом, як норму та цінність; об’єднати зусилля сім’ї, держави, Церкви та громадських організацій щодо захисту духовного світу дитини.
— Виходячи з власного досвіду, чи активно залучає держава Церкву до виконання програм щодо захисту дітей в Україні?
— Так, в певній мірі. На сьогодні існують різні напрямки співпраці держави і церкви щодо захисту дітей в Україні (участь представників Церков у написанні програм для шкільних курсів духовно-морального спрямування, право Церков на заснування реабілітаційних центрів для дітей, т.і.), але не завжди Церкву сприймають як рівноправного партнера по співпраці.
Хочу зауважити також, що багато державних чиновників і тепер дотримуються радянської ідеології : Церква не має права втручатися в суспільні процеси, а тим більше – пропонувати допомогу для вирішення різних проблем в суспільстві! Для багатьох Церква ще залишається «ідеологічним ворогом», а не партнером. Тож і створюються ними різні перешкоди для роботи Церкви в суспільстві.
Також мають місце випадки, коли державні чиновники стараються перекласти свої обов’язки щодо захисту дітей на Церкву, утримуючи при цьому належні для цих програм кошти та витрачаючи їх на зовсім інші цілі.
Але все ж таки, хочу особливо підкреслити позитивне ставлення та відкритість нашої держави до співпраці з Церквою.
Як християнка, я вдячна Богові і керівникам держави за можливість послужити та допомогти нужденним дітям нашої країни, проявляючи цим любов Божу до них. Христос застерігав: «Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих…» (Євангеліє від Матвія 18: 5).
