о. Роман Небожук: "Головне джерело соціальних проблем дитини полягає в тому, що в Україні освіта не є пріоритетом державної політики"

Єрей Роман НЕБОЖУК, керівник Бюро УГКЦ для зв’язків з органами державної влади, про державну політику щодо захисту дітей

— Чи можна стверджувати, що в Україні відсутня державна політика щодо захисту дітей (боротьба з абортами; доступ до алкогольних, тютюнових, наркотичних засобів; реклама алкоголю; запобігання руйнуванню інституту сім’ї, дитячій безпритульності тощо)? Які нагальні проблеми вимагають найшвидшого вирішення?

— Державна політика існує (її можна оцінити як задовільну). Однак, маємо труднощі з її реалізацією. Зокрема, в нашій країні залишаються невирішеними проблеми з:

— подолання дитячої безпритульності і невідвідування школи дітьми шкільного віку;
— захисту дітей від фізичного та психічного насильства у сім’ях;
— відсутністю виховного ідеалу та браком уваги до морально-етичного виховання у школі;
— охороною здоров’я і відпочинку дітей у дошкільних і шкільних навчальних закладів; відсутністю забезпечення дітей здоровим харчуванням у шкільних та дошкільних закладах;
— не розвивається мережа позашкільної закладів роботи, спеціалізовані спортивні, мистецькі школи з фінансових причин стали недоступними для більшості українських дітей.

Головне джерело цих проблем полягає в тому, що в Україні освіта не є пріоритетом державної політики.

— Виходячи з власного досвіду, чи активно залучає держава Церкву до виконання програм щодо захисту дітей в Україні?

— На моє переконання, держава не повинна залучати релігійну організацію, ані Церква не має прагнути використати можливості держави для вирішення проблем – потрібно створити правове поле та механізми для партнерської співпраці. Для цього необхідно зняти жорсткий режим трактування принципу відділення школи від Церкви і перевести його в русло партнерства.

За останній рік ми маємо новий, позитивний досвід у цій ділянці на рівні Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при Міносвіти України. Ще одним позитивним моментом продовження впровадження на добровільних засадах викладання основ християнської етики у школах.

Актуальною проблемою для формування цілісної та морально здорової особистості сучасної української дитини залишається брак систематичної співпраці місцевих релігійних громад та загальноосвітніх шкіл. Адже створення послідовності «сім’я – релігійна громада – школа» дозволить залучити батьків як активних суб’єктів виховного процесу, сприятиме усвідомленню батьками свого обв’язку бути першими вихователями власних дітей.

Але все це потребує внесення змін до правових основ. Бо, навіть, при добрій волі держави ми не зможемо через чинне правове поле втілити нові ідеї чи співпрацювати для виховання та розвитку здібностей дитини. Дуже прикро, що на рівні профільних комітетів Верховної Ради знову не знайшла підтримки законодавча ініціатива народного депутата Володимира Марущенка про надання Церквам та релігійним організаціям права виступати засновниками загальноосвітніх шкіл. Наша система загальної середньої освіти потребує нового законодавчого поля та глибинних системних змін, інакше, що допоможе докорінно виправити сьогоднішню ситуацію у сфері захисту прав дітей в Україні.