Народні депутати посягають на право Церков приймати участь у суспільному житті?

Максим ВАСІН, експерт з правових питань Інституту релігійної свободи, магістр права

Парламентське звернення

Останні політичні події в Україні не оминули і релігійне середовище. Нещодавно у Інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» керівники та повноважні представники Церков – учасники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій звернулись до українського народу [1] з приводу суспільно-політичної ситуації, яка останнім часом склалася в Україні.

Окремі політики, представники парламентської більшості, сприйняли цю ініціативу як втручання у державні справи та поспішили з відповіддю. Зокрема, соціаліст В.Шибко оприлюднене пастирське звернення назвав «втручанням у політичне життя» [2] і закликав депутатів звернутися до Папи Римського Бенедикта XVI зі зверненням про засудження такого вчинку українських католицьких Церков, бо «Папа Римський про це нічого не знає». В свою чергу Голова Верховної Ради України О.Мороз підтримав таку пропозицію і вирішив: «… звернемося окремо до Його Святості Папи Римського і окремо до ієрархів церков, які є на Україні … порадимо, аби норма Конституції про розмежування функцій церкви і держави дотримувалася безумовно всіма» [3].

За підсумками обговорення в сесійній залі депутати правлячої коаліції вирішили дати свою оцінку діям першоієрархів Церков, закликаючи Римського понтифіка до належної реакції на ініціативу католицьких конфесій України. Результатом стало ухвалення постанови «Про Звернення Верховної Ради України до Його Святості Папи Римського Бенедикта XVI» [4], яка була підтримана 260 голосами депутатів.

Політико-правові аспекти

Відповідно до статті 35 Конституції України «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави». У цьому контексті Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» у статті п’ятій “Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави” передбачає заборону релігійним організаціям здійснювати державні функції, а державі – втручатися у законну діяльність релігійних організацій. Закон також закріплює права та обов’язки держави та релігійних організацій у сфері суспільно-політичного життя. При цьому у частині сьомій цієї статті Закону зазначено, що «Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації».

Таким чином Конституція і законодавство України не забороняють Церквам і релігійним організаціям приймати участь у громадському житті, зокрема, шляхом оприлюднення звернень до своїх вірних, громадськості чи політикуму, стаючи на захист суспільної моралі, загальнолюдських чеснот, істини тощо. При цьому, маючи найвищій рівень суспільної довіри, саме релігійні інституції відповідно до своїх внутрішніх настанов мають покликання боронити людей від зла, неправди, спокуси до гріха, пропаганди насильства чи кровопролиття. Українська історія вже мала приклади спільного заклику Церков і релігійних організацій до українського народу зберегти мир, єдність та незалежність нашої держави, що в певній мірі сприяло недопущення загострення суспільного протистояння.

З огляду на це дуже дивними виглядають обвинувачення спікера парламенту О.Мороза та окремих парламентарів на адресу керівників Церков у протизаконному втручанні в політичне життя країни. Бо конституційний принцип відділення церкви і релігійних організацій від держави не означає відділення церкви і релігійних організацій від суспільства. Хоча це і не так, але якщо слідувати логіці О.Мороза втручанням у політичне життя тоді можна назвати і звернення Блаженнішого Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського Патріархату) з приводу останніх подій в політичному житті України, де міститься заклик до політиків: «Заради збереження спокою в країні і блага народу пожертвуйте своїми амбіціями і сядьте за стіл переговорів» [5], який співзвучний із заявами Прем'єр-міністра України В.Януковича та самого О.Мороза.

Підсумовуючи, слід зауважити, що якби парламентарі дійсно хотіли б неухильно дотримуватись положень Конституції України щодо розмежування функцій держави і церкви, то не зверталися б до Папи Римського зі скаргою на дії керівників українських католицьких Церков. Адже саме цей факт можна розцінити як втручання держави у внутрішню діяльність релігійних організацій та неповага до їх внутрішніх настанов, що заборонено цією ж статтею п’ятою Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

З іншого боку, викликає подив реакція парламенту саме на це Звернення Церков і релігійних організацій. Адже протягом 2006–2007 рр. учасники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій спрямували десятки звернень [6] до керівництва парламенту з приводу законодавчого забезпечення діяльності релігійних організацій та необхідності вирішення актуальних питань свободи віросповідання. Проте на жодне з них не надійшло навіть відповіді, не кажучи про те, що жодне з озвучених конфесіями питань не було вирішено народними обранцями. З огляду на це висновки напрошуються самі.

Замість епілогу

Згадане звернення парламенту свідчить про те, що наразі в українському політикумі ще залишились стереотипи радянського минулого, коли існувало вороже ставлення до Церков, а свобода віросповідання взагалі заперечувалась. В тих умовах Церквам у кращому випадку дозволялось здійснювати свою релігійну діяльність лише у межах храму, а про громадську активність годі й було думати.

Сьогодні ж, коли Україна розвивається у напрямку демократичних перетворень та побудови громадянського суспільства, активна позиція і участь населення, об'єднань громадян та релігійних організацій у суспільному житті країни має визначальну роль для українського державотворення.

Тому можна констатувати, що Церкви та релігійні організації України завжди будуть приділяти увагу питанням захисту суспільної моралі, зміцненню інституту сім’ї, законодавчого забезпечення свободи віросповідання та діяльності релігійних організацій. Як наслідок першоієрархи українських конфесій, здійснюючи власну місію та користуючись своїми законними правами, і надалі будуть звертатися до представників влади та громадськості з відповідними заявами.

1 Див. www.interfax.com.ua/ua/press-releases/23331/
2 Див. www.rada.gov.ua/zakon/new/STENOGR/06040703_28.htm
3 Див. www.rada.gov.ua/zakon/new/STENOGR/06040703_28.htm
4 Див. zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=902-16
5 Див. pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=news&action=fullinfo&id=15077
6 Див. наприклад:
www.risu.org.ua/ukr/news/article;13001/, www.risu.org.ua/ukr/news/article;12177/, www.risu.org.ua/ukr/news/article;12269/, www.risu.org.ua/ukr/news/article;14672/, www.risu.org.ua/ukr/news/article;14739/