Невігластво окремих народних депутатів вже не дивує… На жаль

Юрій РЕШЕТНІКОВ, к.філос.н. Центр суспільного моніторингу

Як відомо, 1 листопада Верховна Рада України з подачі О.О.Мороза 239 депутатськими голосами, переважно з фракцій Партії регіонів, Соціалістичної та Комуністичної партій, відхилила законопроект В.С.Стретовича, який надавав право релігійним організаціям виступати засновниками загальноосвітніх навчальних закладів. Водночас законопроект був підтриманий фракціями «Наша Україна» та БЮТ.

З самого початку було зрозуміло, що зазначеному законопроекту через косність мислення окремих депутатів Верховної Ради призначена непроста доля. Нагадаємо, що через упереджене ставлення до нього з боку парламентського Комітету з питань науки і освіти на чолі з комуністкою К.Самойлик та особисто Голови Ради О.Мороза його не було включено до порядку денного поточної сесії, і лише наполегливість В.Стретовича допомогла виправити це беззаконня з боку комуністів та соціалістів. Крім того, під час зустрічі 20 жовтня з членами Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, всупереч тому, що законопроект був підтриманий усіма Церквами, О.Мороз заявив про те, що вважає ухвалення цього законопроекту передчасним.

Обговорення ж даного законопроекту у сесійній залі наочно виявило не тільки нерозуміння та відверте ігнорування з боку значної частини депутатського корпусу нагальних потреб Церков і релігійних організацій, небажання розбудовувати державно-церковні відносини на засадах партнерства, але й доволі поверхове знання механізму заснування і функціонування приватних загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до Закону України «Про освіту».

Так, скажімо, соціаліст В.Шибко під час обговорення законопроекту проявив блискуче знання творчості В.Леніна, але при цьому нерозуміння загального для навчальних закладів, зокрема і для тих, засновниками яких виступали б релігійні організації у випадку ухвалення законопроекту, механізму державного ліцензування та акредитації. Так само, як і його колега комуніст П.Цибенко, який, за його власним визнанням, «17 років пропрацював в школі». Те ж стосується і В.Личука (Партія регіонів), який у своєму виступі, представляючи позицію Комітету з питань науки і освіти, проявив як доволі поверхове знання профільного Закону «Про освіту», так і абсолютне нерозуміння того, що мова в даному випадку йде саме про загальноосвітні, а не про релігійні навчальні заклади та групи, а тому посилання на Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» є, як мінімум, не коректним. Проте найбільш симптоматичним є таке ж нерозуміння суті питання і з боку заступника Міністра освіти і науки В.Тесленка, що змушує серйозно замислитися про рівень керівництва виконавчої влади, принаймні в освітянській сфері.

Ще один соціаліст Є.Філіндаш, незважаючи на свій молодий вік (29 років), у своєму виступі проявив таку ж схильність до стереотипів, як і його старші товариші, мовляв, зазначений законопроект суперечить Конституції, а разом з тим, ігнорування конституційного принципу рівності релігійних організацій та необізнаність щодо релігійної ситуації в Україні, зокрема того факту, що від прийняття зазначеного законопроекту в першу чергу виграли б як раз «традиційні» Церкви, інтереси яких соціалісти разом з комуністами та регіоналами нібито захищають.

Варто зазначити, що заявляючи про невідповідність поданого законопроекту Конституції України, Філіндаш, Тесленко та Мороз вочевидь вирішили підмінити собою Конституційний Суд, який, як відомо, є єдиним органом в державі, уповноваженим тлумачити конституційні норми.

Черговий раз свою нетолерантність та нехтування принципом рівності релігійних організацій проявив регіонал Ю.Болдирєв. При цьому, у своєму завзятті у боротьбі із «нетрадиційними» релігійними організаціями зазначений депутат проігнорував позицію як раз «традиційних» Церков щодо даного законопроекту, так само як і по земельному питанню, зокрема УПЦ, близькість до якої він декларує.

Що стосується О.Мороза, то він залишився вірним собі, заявивши, з одного боку, про необхідність сприяння Церквам і релігійним організаціям (чим викликав іронічні оплески «Нашої України» та БЮТ), а з іншого, закликавши до відхилення законопроекту через те, що його ухвалення, мовляв, «поставить Президента у незручне становище».

Отже, «Антикризова» коаліція черговий раз продемонструвала своє справжнє ставлення до Церков та їх потреб, незважаючи на всі свої виборчі обіцянки і декларації. Разом з тим, можна констатувати, що ситуація щодо врахування позиції Церков і їх вірних у цьому складі парламенту є набагато гіршою, ніж у попередньому.

Крім того, варто відзначити ще одну небезпечну тенденцію, а саме бажання з боку окремих депутатів (як це виявилось у виступах Є.Філіндаша та Ю.Болдирєва) скасувати принцип рівності Церков і релігійних організацій та окреслити їх правовий статус у відповідності до власних релігійних уподобань. Так, в контексті закликів до боротьби із «нетрадиційними» релігійними організаціями, Ю.Болдирєв висловився за скоріше ухвалення нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», тим самим підтвердивши думку експертів про небезпечність для релігійної свободи в Україні внесення відповідного законопроекту до Верховної Ради даного скликання. Адже, вочевидь, що через тенденційність значної частини депутатів навіть найбільш демократичний законопроект під час свого проходження через Раду може докорінно змінитися і перекреслити ті завоювання у сфері свободи совісті, що ми маємо зараз.