Рейтинг впливовості і люди Церкви

6 вересня 2012, 08:02 | Колонка Віктора Єленського | 3 |   | Код для блогу |  | 

Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ

Віктор ЄленськийРейтинг впливових людей річ набагато більш суб’єктивна, ніж рейтинг, скажімо, людей багатих. Впливовість далеко не завжди можна виміряти у грошах і прив’язати до щабля в єрархічній драбині – у рейтингу ста найбільш впливових людей України журналу «Корреспондент» більш грошовиті часом поступаються впливовістю істотно менш заможним, а міністр може випередити віце-прем’єр-міністра. Тому говоритимемо про тенденції, які віддзеркалює рейтинг. А саме: сповзання країни до династичного авторитарного режиму особистої влади, де розчавлено парламент (його голова безнадійно поступився очільникам митниці і податкової) і знищено правосуддя. Зверніть увагу: голови Конституційного і Верховного Судів цілком справедливо взагалі до ТОПу не потрапили – вони давно вже ні на що не впливають, а слухняно штампують рішення президентської адміністрації, глава якої, — начальник, по суті справи, канцелярії, — залишив у рейтингу позаду і прем’єра, і всіх інших урядовців. Замість всіх цих «капітанів» третьої гілки влади у рейтингу Портнов А.В. — особа, яка транслює «правильні» рішення судочинцям. Відсутність у рейтингу міністра закордонних справ є вищою мірою красномовною – справи із закордонними справами, пробачте за тавтологію, у цього режиму вкрай кепські.

Що є мірилом впливовості всередині такого режиму? Виключно близькість до особи, яка зосередила всю владу у своїх руках. І те, що обидва сини Януковича – серед найбільш впливових, а один з них взагалі на четвертому місці, — цілком для такого режиму природно.

Рейтинг не набагато відрізняється від списку Forbes – його щільно залюднено мільярдерами і мультимільйонерами. Натомість вчені в ньому відсутні як клас (Мирослав Попович потрапив на 89-ту позицію радше як моральний авторитет, ніж як науковець), з письменників – одна Оксана Забужко, з кінорежисерів – Кіра Муратова. Це — не прикрий недогляд експертів, а констатація стану науки, літератури і мистецтва. Констатація, як на мене, можливо і занадто песимістична, але треба визнати: наукові відкриття, якщо вони і є, а також новітня література і мистецтво не надто надихають українців і не сильно впливають на їхні світогляд, настрої і переваги.

У рейтингу – чотири церковних єрархи: Предстоятель УПЦ в єдності з Московським Патріархатом Митрополит Київський і всієї України Володимир (23-тя позиція), Предстоятель УПЦ КП, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (49), Глава УГКЦ у 2001-2011 рр. кардинал Любомир Гузар (54) та нинішній Глава УГКЦ, Верховний Архиєпископ  Києво-Галицький Святослав (62).

Звісно, оглядачі релігійного життя можуть звернути увагу на відсутність у рейтингу протестантських лідерів, які реально впливають на тисячі і тисячі людей; зауважити, що рабина, котрий виступає гарантом угоди двох мільярдерів з того ж таки ТОП-100 і великої кількості угод між мульти- і просто мільйонерами, теж варто було би почислити серед осіб вельми впливових.

Але у кожному разі, впливовість цих номінантів рейтингу заперечити важко. Так само, як і справедливість більш високого місця у рейтингу порівняно із минулим роком Митрополита Володимира і набагато більш високого – кардинала Любомира.

Перший великою мірою повернув собі реальний контроль над Церквою, від якого його вже були майже усунули, здійснив низку кадрових ротацій й призначень, реорганізував Київську митрополію та підтвердив незмінність курсу Церкви. Влітку УПЦ з підкресленим розмахом відзначила 20-ліття предстоятельського служіння Митрополита Володимира; урочистості мали не тільки продемонструвати непохитність священноначалля у обороні тих обсягів автономії, які здобула УПЦ, але й беззастережний авторитет Предстоятеля і непохитність його позиції. Участь в урочистостях Патріарха Кирила не змінила їх загальний настрій.

Другий – став одним з найбільш активних засновників «Ініціативи Першого грудня», потенційно дуже потужного громадського непартійного руху, який в умовах апатії і розчарування політикумом з боку українців мав і досі зберігає шанси стати справжньою інтелектуальною лабораторією суспільних змін. Після полишення обов’язків глави Церкви Блаженніший Любомир бере надзвичайно дієву участь у громадському житті, його колонки – майже завжди подія. При цьому йому вдається бути гранично тактичним у відносинах зі своїм наступником. Соціологічні дослідження незмінно фіксують високий рівень довіри до Владики – питома вага опитаних, які у різному ступені довіряють йому, перевищують питому вагу греко-католиків у загальній масі населення України приблизно вчетверо.

Хоча мені достеменно невідомо, якими саме критеріями послуговувалися укладачі рейтингу, схоже, що не лише формальними. Тобто виходячи з кількості парафій, культових будівель, монастирів, священнослужителів тощо. І навіть не такими неформальними, як близькість до верхнього ешелону земної влади, можливість лобіювати кадрові призначення, «пробивати» квоти на зерно, нафту чи газ та здатність «завести» до Верховної Ради якусь там кількість депутатів.

Напевно це банальність, але люди Церкви, які здійснюють найбільш потужний вплив на цей світ, роблять це в інакший спосіб, ніж політики, бізнесмени чи шоумени. Тому що, як писав Арнольд Джозеф Тойнбі, Церква на землі досягає добрих громадських цілей набагато меншими зусиллями, ніж світське суспільство, чиї спонукання спрямовані безпосередньо на самі об’єкти і ні на що більш величне. Духовний прогрес індивідуальних душ у цьому житті фактично забезпечує значно більший соціальний прогрес, аніж будь-який інший процес.

Ані мати Тереза, ані англіканський архиєпископ Десмонд Туту, блаженний Папа Іван Павло ІІ і 14-й Далай лама Тенцзін Ґ'яцо, ані сальвадорський архиєпископ-мученик Оскар Ромеро чи протестантський єпископ Ласло Токеш, з якого розпочалася Румунська революція 1989 року, не мали «дивізій» та банків, але саме завдяки їхньому впливу цей світ не перетворився на пекло.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Ian Ianov | 10 вересня 2012, 17:51
    Коментувати коментар

    Я би не ідалізував так церкву і її діячів. Найперше, що кидається в очі, так це, вибачте, лицемірство: всі ієрархи кажуть про те, що вони жодним чином не впливають на політику, але заразом - їхні заяви винятково політичного характеру. Релігійні організації завжди намагатимуться впливати на політичні процеси. І Тереза намагалася "охрестити" "диких" індусів. Іван Павло ІІ спав, бачив і робив все для розпаду СРСР. Я вже мовчу про наслідки румунської революції. Їхнє слово було більш небезпечним за танки і зробили нещасними не один мільйон людей. А ви їх рекламуєте.

    • Козак Мамай | 20 вересня 2012, 10:44
      Коментувати коментар

      "Іван Павло ІІ спав, бачив і робив все для розпаду СРСР" Іван Павло ІІ та інші, хто боровся проти СРСР і комунізму, виступали не проти людей, а проти зла. СРСР був імперією зла, і жодна моральна людина не може цього заперечувати. Як і комунізм є тоталітарною антихристиянською (а значить, сатанистською) сектою.

  • Clamans | 10 вересня 2012, 11:42
    Коментувати коментар

    Цікаво, коли у різній рейтинги потраплятимуть єпископи протестантських об'єднань церков - баптистського чи п'ятидесятницького братств? Та чи й потрібно це Церкві загалом?

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 27 березня 2020, 14:28 | Відкрита тема | 

    Кілька порад «Слугам народу» щодо нинішньої політики в царині державно-церковних відносин

    Нинішня влада з першого дня своєї діяльності оголосила про свій нейтралітет у ставленні до релігійної проблематики. При цьому позірність подібних заяв була очевидною від самого початку. Влада почала з того, що створила перепони на шляху вільного вияву симпатій православних щодо їхнього входження до складу УПЦ та ПЦУ. Це очевидна груба помилка влади.

  • 23 березня 2020, 12:17 | Колонка о. Андрія Зелінського | 

    Із острова украденої весни…

    Ми вимушено розбіглися по наших печерах, позбавляючи себе можливості дивитися одне одному в очі, потискати одне одному руку, вітатися й прощатися обіймами. Ми ж так звикли, що весна – час чи не для найважливішого в нашому житті, пора для якогось особливого тепла та цвітіння, час життя. У нас поцупили весну.

Останні коментарі

  • ustavschyk | 30 березня 2020, 11:01

    Там де був басейн, раніше стояв собор.

  • velovs@ukr.net | 30 березня 2020, 10:16

    Таким чином особлива присутність Святого Духа має місце, зокрема і передусім, саме там, де дійсно - в ім'я Христове (на богослужіння чи просто якусь певну молитовну акцію і т. ін.) - збирається

  • velovs@ukr.net | 30 березня 2020, 09:42

    Ось, дуже схоже, маємо ще одне характерне знамення того, що вже скоро, скоріш за все, має бути закладений і, зрештою, збудований т. зв. "третій храм" в Єрусалимі! ------ А вже затим, згідно

  • velovs@ukr.net | 30 березня 2020, 06:55

    Той, хто - завше, скрізь і повсякчас - запекло-злобно лихословить, оббріхує і проклинає Божий люд обох Завітів, в т. ч. і церковних служителів, наражається на серйозну небезпеку у своєму житті:

  • velovs@ukr.net | 30 березня 2020, 06:44

    Святий Дух - як повноважний і повноправний Представник і Намісник Бога на землі - перебуває ЗАВЖДИ і СКРІЗЬ та ПОВСЮДИ! Але особливим чином - в правдивій Христовій Церкві. Там, де Його дійсно

Популярні статті місяця