Оманливий Амман: чи розрулить українську кризу рада православних предстоятелів у Йорданії

27 грудня 2019, 14:38 | Колонка Тетяни Деркач | 1 |   | Код для блогу |  | 

Тетяна Деркач

У церковному та експертному середовищі бурхливо обговорюється пропозиція Патріарха Єрусалимського Феофіла ІІІ провести в Аммані (Йорданія) зустріч предстоятелів помісних Церков для спроби врегулювання українського питання. РПЦ вже більше року намагається проштовхнути проведення подібного зібрання, і от, начебто, нарешті щось зрушилось з місця.

вручення премії Фонду єдності православних народів

Вперше конкретика прозвучала з вуст Феофіла 21 листопада в Москві на врученні йому премії Фонду єдності православних народів і була дуже позитивно сприйнята РПЦ. Точніше, можна припустити якраз російську сторону ініціатором такої пропозиції.

Днями ми дізнались про те, коли це може відбутись: лютий 2020 року. Причому це стало відомо з тексту комюніке Синоду церкви Чеських земель та Словаччини, де було прийнято рішення готуватись до такої зустрічі. За нашими даними, пропозицію від Феофіла в письмовому вигляді отримали саме предстоятелі деяких Церков. Чому таємно-кулуарно – питання риторичне.

Зрозуміло, що російська пропаганда цією новиною заспамила весь інформпростір. Мовляв, якщо Вселенський Патріарх не хоче збирати Всеправославний Собор по Україні, то ось вам: історично перша церква – Єрусалимська – готова перехопити на себе ініціативу, і таки довести, що саме вона – всім церквам Церква-Мати.

Але все чи так райдужно з цією нарадою?

Головне питання тут таке: а хто приїде, окрім РПЦ та Єрусалиму? Можна вже констатувати, що проігнорують зустріч Вселенський та Олександрійський Патріархи та архиєпископ Елладської Церкви, який чітко про це повідомив. Кіпрський архиєпископ, який нещодавно претендував на ключового медіатора на чолі «групи чотирьох» (окрім Кіпру, це Олександрія, Антіохія та Єрусалим), навряд чи буде в захваті від того, що Феофіл перехопив ініціативу. Отже, Кіпр мінусуємо – з великою долею ймовірності. Немає сумнівів, що з важковиків поїде Антіохія, навіть попри суперечку з Єрусалимом за Катар. Албанія – фіфті-фіфті: архиєпископ Тиранський Анастасій, що нещодавно відсвяткував 90-річний ювілей, висловлюючи достатньо претензій до дій Вселенського Патріарха в Україні, тим не менш визнав, що у випадку великої бійки він встане на сторону Константинополя: лише Варфоломій має право скликати подібні зібрання. Але посидіти в Аммані Анастасій може, якщо дозволить здоров’я. На всяк випадок Албанію плюсуємо. З Сербією-Польщею-Чехословаччиною все зрозуміло: погратися в вершителів долі православ’я та суддів всесвіту дуже спокусливо (хоча чи приємно буде РПЦ, що її долю вирішують церкви-карлики?). Чи поїде Болгарія? Не факт. Але краще врахувати песимістичні фактори та приплюсувати. А от щодо Румунії якраз великі сумніви є: українська автокефалія їй вигідна як ніколи, прямо вікно Овертона для вирішення власного молдовського питання. Ну, і уповільнений конфлікт з Єрусалимом через храм в Єрихоні теж не додає мотивації румунам. З Грузією може вийти дуже цікава історія: Патріарх-католикос Ілія ІІ дуже хворий. Чи потрібно йому витрачати сили на участь в зустрічі з невизначеним результатом, коли є власні проблеми з РПЦ? Якщо ж ГПЦ пришле в Амман когось статусом нижче патріарха – навіть місцеблюстителя – автоматично завалиться високий статус самої наради. Всі ми пам’ятаємо, як урочисто проходили свого часу святкування УПЦ МП за участю предстоятелів помісних Церков. А сьогодні в Київ до митрополита Онуфрія їдуть вже архиєреї та навіть архимандрити другого, а то і третього ешелонів, частина з яких – настоятелі подвір’їв помісних Церков в РПЦ. От і все.

Друге не менш важливе питання: а який обсяг повноважень у предстоятелів, які поїдуть в Амман? За статутами їх на це мають «відрядити» власні Синоди. Хоча чеському предстоятелю Растиславу запрошення на амманське зібрання надійшло особисте, Синод ПЦЧЗС схвалив ідею початку діалогу, хоча в лютому 2019 р. той же Синод прийняв рішення про нейтральне ставлення до конфлікту між РПЦ та Константинополем – до досягнення всеправославного консенсусу (тобто, до кінця світу).

Отже, кожна помісна Церква, чиї предстоятелі отримали запрошення до Амману, мають провести Синоди та окреслити коло повноважень власного предстоятеля. А вже потім, якщо на нараді буде прийнято якесь спільне комюніке – воно ж має пройти рецепцію тим же Синодом, щоб вважатися позицією всієї помісної церкви. От і все-2.

Саме в цю логіку вписується коментар РІА Новини заступника ВЗЦЗ МП протоєрея Миколая Балашова: «Він (Патріарх Феофіл ІІІ – ред.) дійсно пропонує розглянути можливість проведення такої зустрічі в лютому». А от щодо реальності проведення наради він не був дуже оптимістичним: «будемо дивитися, яка буде реакція».

Це означає, що сама Москва не впевнена, що, коли буде відомий склад учасників, їй буде цікаво вирішувати ключове питання її існування зусиллями «другорядних» помісних церков. Прозвучала інформація, що РПЦ готова до будь-якого формату зібрання – навіть в дуже обмеженому складі. Але чи не буде приниженням проводити банальний фуршет без наслідків за рахунок умовного «Газпрому», який має закінчитись лише одним – видачею гостям чергових нагород «за хоробрість»? Все, що робить РПЦ останнім часом задля збереження власної репутації – багато галасу без жодних наслідків. І Амман може теж завершитися пшиком.

Безрезультативність амманської зустрічі – також в інтересах Єрусалимського Патріарха Феофіла, який, по-перше, чудово розуміє, що право скликати всеправославні наради належить лише Вселенському Патріарху. Як кажуть злі язики, після повернення з Москви він непублічно виправдовувався, що його справа була – запропонувати зустріч і «надати приміщення», а не бути головою заходу. По-друге, Феофіл неабияк втомився від візитів представників УПЦ МП на Святу землю без їх попереднього запрошення. По-третє, загарбницька діяльність росіян в сфері купівлі нерухомості та землі поряд з важливими християнськими святинями теж не додає Єрусалимському Патріархові заохочення розрулити українську кризу за спиною Вселенського Патріархату та всупереч йому. Адже РПЦ не влаштує будь-який результат, окрім їй потрібного.

Остання новина – рішення Синоду РПЦ про оголошення війни Олександрійському патріархату та початок вторгнення на його канонічну територію. Так що невідомо, чи дійде справа до реальної зустрічі в Аммані, і чи не спустить Феофіл цю свою авантюрну ідею на гальмах. Наприклад, можна пояснити скасування зустрічі через складні стосунки між Ізраїлем та Йорданією (а конфліктних факторів там багато).

Будемо з цікавістю спостерігати, як розгортатимуться події далі. До лютого може сплисти багато води.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 29 грудня 2019, 16:11
    Коментувати коментар

    Отака цікава ситуація у цих давніх православних патріархатах на Близькому Сході. Тобто сучасна резиденція патріарха Антіохійської Церкви знаходиться в Дамаску, Єрусалимської - в Аммані, а Олександрійської - в Каїрі... :)

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 17 січня 2020, 17:01 | Інтерв'ю | view photo | 

    Видавництво “Дух і Літера”: свідчення, що Правда реальна

    Назва видавництва “Дух і Літера”, за словами його засновників, зародилася в Парижі на початку 1990-х. Там є часопис “Еспрі” (Дух) і однойменне видавництво. Українське видавництво при щойно відродженій Києво-Могилянській академії вирішили назвати “Дух і Літера”.

  • 6 січня 2020, 10:27 | Аналітика | 

    Хроніки Томосу: від "пшику" до перемоги

    Вже рік, відколи в Стамбулі Вселенський Патріарх святково підписав та вручив Томос про автокефалію, Українська Церква живе «за новим календарем». Сказати, що шлях до цього був дуже тернистий, – нічого не сказати.

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 18 січня 2020, 18:58

    Так виглядає, що до числа "порохоботів" та їхніх запекло-істеричних пошуків "зради" тощо ось долучається і шановна п. Тетяна Деркач... :(

  • Nic21 | 18 січня 2020, 16:19

    Забув піп, Заповідь Божу "Не кради!", а злодіїв до Раю не пускають! А ще матюкався, як урка.

  • fedirtsiv | 18 січня 2020, 01:39

    Треба таки поступово просувати важливість зміни календаря. Готувати суспільство і аргументувати потрібність цих змін. Добре, що такі кроки у цій статті якісно зроблені. Велике спасибі. І не спимо

  • velovs@ukr.net | 17 січня 2020, 20:34

    Ось, наприклад, були ж серед них отакі видатні й широко відомі та високоосвічені священнослужителі і душпастирі-інтелектуали, як ті ж протоієрей Олександр МЕНЬ чи митрополит Антоній СУРОЗЬКИЙ... :)

  • velovs@ukr.net | 17 січня 2020, 18:50

    Знову тут піднімається це "календарне питання"!!! Складається таке враження, що КОМУСЬ дуже вигідно й потрібно постійно і повсякчас - і, причому, часто-густо просто ШТУЧНО, чи не на рівному

Популярні статті місяця