Цінність євангельського досвіду для сучасної України

24 грудня 2015, 09:31 | Колонка Олени Панич | 0 |   | Код для блогу |  | 

Олена Панич,

історик-релігієзнавець

Життя віруючої людини, її досвід перебування у спільноті віри (community of faith) є важливим не лише для неї особисто, але й для всього суспільства. Церква, Бог і спілкування з віруючими людьми виховують нас. В радянські часи, коли дискримінація і репресії проти релігії були елементом державної політики, віруючим людям допомагала вижити повага, яку вони викликали через свої етичні чесноти – чесність, дисциплінованість, тверезий спосіб життя. Вже в той час було визнано, що практика християнського повсякдення поступово прищеплює людині ті риси, які формують її не лише як члена церкви, але й як громадянина.

Сьогодні історичні і політичні умови життя українського суспільства змінилися. Церкви і релігійні спільноти в Україні отримали законодавчий захист і користуються повагою в суспільстві. Втім, з’явилися нові виклики і нові проблеми, що стосуються нашого спільного життя. Яку відповідь може знайти на них віруюча людина? Як євангельська церква може допомогти Україні в умовах іноземної інтервенції, боротьби проти корупції, під час змагань за позитивні зміни та якісні реформи? На основі різних досліджень і спостережень, я дозволю собі виділити десять практичних рис характеру або навичок віруючої людини, які, на мій погляд, роблять її спроможною ефективно долучатися до вирішення сучасних проблем громадянського суспільства:

  1. Відповідальність. Як відомо, в євангельській традиції людина сама несе відповідальність за свої стосунки з Богом. Вона самостійно приймає рішення слідувати за Христом, дотримуватися заповідей Божих. Згодом це формує в ній звичку нести відповідальність за свої вчинки, а також здатність робити самостійний вибір. Ця звичка, що поступово переростає в рису характеру, загалом корисна і необхідна в складних умовах суспільної, політичної та економічної нестабільності.
  2. Критичне мислення, схильність аналізувати ситуацію. Ця риса характеру формується у віруючої людини тоді, коли вона щоденно читає Біблію і аналізує своє життя. В таких умовах вона звикає вчитися, аналізувати світ, звіряти все, що відбувається навколо з біблійними принципами. Це розвиває і аналітичні здібності. В умовах, коли є багато протиріч, різних джерел інформації і конфліктів, звичка читати й критично аналізувати ситуацію так само допоможе приймати осмислені рішення.
  3. Формування спільноти. Як відомо, євангельська церква – це громада віруючих людей, обраних Богом, які отримали спасіння у Христі. Така церква формується з людей, які далеко на завжди знайомі одне з одним. А проте, вони знайомляться, дружать, допомагають одне одному, стаючи членами однієї церкви. В них є спільна мета – служіння Богу. Це робить їх близькими і навіть рідними, братами і сестрами у Христі. Єднання церкви можна екстраполювати на єднання країни. Наша країна все ще потребує єднання, нам все ще не вистачає відчуття себе як єдиної спільноти. В умовах, що склалися, ми бачимо, як багато наших громадян, зовсім незнайомих між собою, допомагають одне одному, підтримують, рятують одне одного, розуміючи, що в нас є спільна мета – зберегти Україну. Характерно, що серед волонтерів, задіяних у різноманітні акції милосердя, дуже багато віруючих. Це ще раз підтверджує той факт, наскільки важливими і потрібними можуть виявитися навички формування спільноти віри для загальнонаціонального порятунку.
  4. Вміння переконувати. Не секрет, що християнські євангельські віруючі – це євангелісти і місіонери. Багато часу вони проводять, намагаючись переконати цей світ, донести до нього Євангельську звістку. Це також дуже важливий досвід, який дає відповідні навички. Для того, щоб не втратити єдність нашого народу, щоб подолати конфлікти і ненависть, які виникають в умовах війни і економічної кризи, дуже важливо вміти переконувати: шукати відповідні слова, аргументи, достукуватися до людей, які не хочуть чути. Євангельський досвід місіонерства і тут може бути корисним для сучасної України.
  5. Вміння жертвувати. Віруюча людина свідомо відмовляється від емоційної прив’язаності до земних благ, знаходячи для себе важливіше багатство – духовне зростання у Христі. Через це майже з самого початку віруючі звикають жертвувати заради інших, допомагати, ділитися з ближнім. Це дуже важливо сьогодні для всієї України. Коли в нас є багато знедолених, біженців, внутрішньо переміщених осіб, є цілі регіони людей, які потребують допомоги, вміння жертвувати заради ближнього – це те, що здатне допомогти багатьом вижити.
  6. Вміння довіряти. Віруючі люди довіряють Богу. Вони також формують середовище довіри, що допомагає їм переживати різні випробування. Принцип «любов всьому вірить» (1 Кор. 13:7) є частиною євангельського світогляду. Це дуже важливо сьогодні для України, коли багато груп впливу хочуть посіяти недовіру і ненависть між людьми. Християнський досвід підтримки довіри є критично важливим для всього суспільства.
  7. Повага до іншого. Не секрет, що переслідування християн як прибічників «чужої» віри, мало місце в історії і навіть подекуди продовжується дотепер. Це є серйозною причиною для християнина пам’ятати про те, що ті, кого сьогодні вважають «не такими, як всі», «чужими» або «іншими», також потребують поваги і розуміння. У той час, коли в Україні так багато розмов про те, що в когось «не така мова», а в когось «не такі погляди», дуже важливо зберегти повагу до іншого, співчуття до нього, вміння побачити у кожній людині того, кого любить Христос, за кого Він віддав своє життя на хресті.
  8. Оптимізм.  Віруючі люди не втрачають оптимізм, тому що вони щохвилини вірять в особисте спасіння і в те, що Господь завжди з ними. Оптимізм – це дуже важлива риса, якої часто не вистачає багатьом українським громадянам. В умовах кризи необхідно навчитися зберігати оптимізм, незважаючи ні на що. В цьому віруюча людина може показати хороший приклад.
  9. Чесність. Ця важлива особиста чеснота завжди допомагала євангельським віруючим знаходити підтримку навіть серед тих людей, які не поділяли їхніх релігійних поглядів. Чесність сьогодні критично необхідно всій Україні. Спроможність відрізняти правду від неправди, сміливість приймати чесні, хай навіть особисто невигідні рішення, можуть суттєво допомогти нам подолати корупцію. Досвід віруючої людини в цьому сенсі також актуальний для всього суспільства.
  10. Дисциплінованість – одна з найважливіших рис християнського характеру, що допомагає віруючим людям бути хорошими працівниками і успішно вести свої справи. Дисциплінованість є невід’ємною частиною любові до праці. Сьогодні вона також необхідна для України, для нашого колективного соціально організму. Чесно, дисципліновано, жертовно працювати, підтримуючи інших людей в молитві і на ділі – це  те, що завжди допомагало і допомагає зараз всьому суспільству вижити і зцілитися від різних проблем.

Таким чином, я вважаю, що колективний і індивідуальний досвід життя віруючих людей в християнських церквах сьогодні дуже важливий. Він служить основою для формування соціальної довіри і соціального капіталу. Євангельський досвід взятий як дослідницький приклад (case study), добре ілюструє те, що прості, але важливі звички християнського життя здатні сьогодні допомогти нам зберегти Україну.

(за матеріалами доповіді, оприлюдненої під час круглого столу «Наука і освіта: формування особистості на основі християнських цінностей» 22 грудня 2015 р. у будинку комітетів Верховної Ради України)

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    • 13 вересня 2019, 11:33 | Колонка Михайла Черенкова | 

      Після Томосу вчімося жити разом

      Після Томосу Україна вчиться жити в нових умовах — коли проблему канонічності начебто усунуто, але суспільство і церква не стали менш розділеними. І виникає питання: як жити в умовах непереборного поділу, в умовах складного різноманіття?

    • 10 вересня 2019, 11:16 | Колонка Віктора Єленського | 

      Втручатися не можна ігнорувати, Або що робити державі з релігійною політикою?

      Всі держави світу мають політику відносно релігії і об’єднань, які створюють громадяни на її, релігії, ґрунті. Атеїстичний уряд Китаю і теократичний уряд Ірану, могутні США і крихітна Андорра – словом, всі.

    Останні коментарі

    • enzian | 18 вересня 2019, 16:43

      Ніякий з тебе пророк, Мішка.

    • Paraeklezyarh | 18 вересня 2019, 16:37

      Котрою за чергою в признання автокефалії ПЦУ буде православна церква Александрії одному Богу відомо . Але факт співслужіння та євхаристії є.

    • Михаил | 18 вересня 2019, 14:50

      Александрийская церковь будет самой последней, кто признает "пцу", если такое признание когда-нибудь произойдёт. Скорее "пцу" признает Московский патриархат, чем Александрийский!

    • enzian | 18 вересня 2019, 11:37

      Найгірше, що вони поширюють не стільки християнські цінності, скільки лояльне ставлення до ворога.

    • Zenia | 17 вересня 2019, 23:30

      В том и беда, что исповедоваться на родном языке и своему соотечественнику украинцам не позволяют русские оккупанты. Ты что, оккупант, читать не умеешь? :))

    Популярні статті місяця