Священна гібридна війна

11 травня 2015, 09:21 | Колонка Катерини Щоткіної | 7 |   | Код для блогу |  | 

Катерина ЩОТКІНА

Ідеологи Питання відриву українського православ'я від російського визріло. Навіть не тому, що війна — це, кажуть, не перешкода єдності православ'я (не розумію — але готова прийняти на віру quia absurdum). А тому, що «російське православ'я», виглядає, добігає кінця. Принаймні, на офіційному рівні — тобто якраз тому рівні, на якому пов'язані Російська і Українська православні Церкви.

Не те щоб це було чимось вражаюче новим — елементи громадянської релігії ніколи не були неприродні для РПЦ. Заради «соціальної ролі» їй дозволяли існувати протягом більшої частини її історії. Не менш важливою була її символічна функція, зафіксована в популярній тріаді «православ'я-самодержавство-народність». Утім, часи змінюються. Триєдиність сьогодні стає категорією занадто складною для звиклого до медійного фаст-фуду реципієнта. А значить тут, як у голлівудському кіно, «повинен залишитися тільки один».

Я сподіваюся, це хтось записує. Адже те, що відбувається в духовно-медійному житті Росії, останнім часом мало б особливо захопити лінгвістів і соціологів. Та й релігієзнавців. А може, і найбільш натхненних богословів. У них є чудова можливість в подробицях простежити процес деформації мови — зокрема, сакральної — і народження громадянської релігії з простої підміни понять. Я сподіваюся, фахівці зможуть пояснити, як і чому поняття «православ'я», — яке, втім, вже давно використовується в якості чи не антиномії до «християнства», як чогось єретично-екуменічного чи то безрідно-космополітичного, — поступово закріпилося як саме «російське православ'я». Як воно заразилося місіонерською сверблячкою, як і чому саме «російське» православ'я набуло протекційного тону відносно всіх інших «Православій» і претендує на першість.

І в той же час, як злилося «російське» і «православне» воєдино. Адже коли Російський народний собор запропонував вважати антиросійські виступи антиправославними і такими, що ображають почуття віруючих — це не викликало ні найменшого когнітивного дисонансу. Тобто «Народність» поглинула і витіснила «православ'я» так само легко (і навіть ще легше), як «російське православ'я» поглинуло і витіснило «християнство».

А далі й за самодержавством не заіржавіло. Адже підмінити і витіснити «народ» одним його конкретним представником — виразником, втілювачем, рятівником і просто справжнім мужиком — не просто нічого не вартує, а навіть саме на язик проситься. У найвідповідніший момент на блакитні екрани вийшов фільм «Президент», в якому глава держави повністю злився і ототожнився з «народом» у його сподіваннях, перемогах, але головне, — стражданнях. Як не без жовчі зауважили деякі критики, всі трагедії епохи Путіна назвали не «трагедіями Росії», російського/чеченського народу або навіть матерів Беслана — все це були персональні страждання Володимира Путіна. Який прийняв їх — і, ви не повірите — пережив.

Витіснення релігії цивільним культом —​​ практика, звісно, зовсім не нова. Те ж відбувалося у фашистів і нацистів у минулому столітті. До речі, паралелей цивільних релігій фашизму з нинішніми духовними метаморфозами в РФ є незліченна кількість. Правда, як і всяке повторення історії, частка фарсу тут колосальна. Візьмімо хоча би «прапор крові» — культ, який італійські фашисти передали німецьким однодумцям як ерзац культу святих реліквій. Росіяни з властивою їм гігантоманією і пристрастю до символічності свій «прапор Перемоги» навіть на орбіту відправили — щоб піднести над усією Землею на славу Росії-Спасителя, як над тим розваленим рейхстагом. Вийшло смішно.

Але коли фашисти з нацистами, як і більшовики, усували християнство як конкурента, оскільки пропонували свій власний пантеон і картину світлого майбутнього, то до змішування православ'я і громадянського культу в Росії доклав руку сам патріарх Московський Кирило. Культ «Святої Русі» — по суті, той же культ предків, який втілював у своїх Зігфрідах Третій рейх — тут також витіснив скромну фігуру Христа-Спасителя. Характерно, наприклад, що в нинішньому «переможному» угарі Росія/СРСР відкритим текстом називається «спасителем світу». Не відстали й інші атрибути культу: історія,  яка «не переглядається», а отже, священна; «Народ Божий» — звісно ж, російський; підручний набір юд (наразі лідирує Київ); сили зла (фашизм, нацизм, Держдеп, укроп); «Голгофа» (в даний час — Велика Вітчизняна) і «Великдень» («Велика Перемога»). Замість хрестиків освячують і роздають георгіївські стрічки. Замість благодатного вогню — вічний, замість храмів — меморіали Невідомих солдатів (аналог сонму святих). Уточнено також список святотатців: місце за ґратами пусьок, які осквернили танцями ХХС, зайняли тверкерші, «які опоганили» святу Малу землю. Зв'язок між цими двома «посадками» є безпосередній, і він, як ніщо інше, демонструє метаморфозу російського православ'я, яке лишень за три роки пройшло шлях від храму до меморіалу, від релігії Христа до поклоніння геополітичній химері.

Так, аналогій між «мовою Третього Рейху» і «мовою Третього Риму» безліч. От і про «Прусію, яка розвинула державну ідею як моральну вимогу, як духовну позицію» писали ще німецькі газети в 1942-му році, а зовсім не Дугін придумав. І «Священна Римська Імперія Німецької Нації» просто поміняла національність — все інше збережене. От і не вір після цього казкам, в яких переможець дракона сам драконом і стає.

Маячню «німецької величі» зупинив розгром у Другій світовій і Нюрнберзький процес. Ми тепер можемо тільки шкодувати, що після поразки в «холодній війні» СРСР не дотиснули до ревізії більшовизму, а викриття злочинів режиму так і залишилося публіцистикою, а не предметом судових розглядів — можливо, тоді про «геополітичну катастрофу» більше ніхто і не згадував би, а колишній кадебіст (пардон, «колишніх» не буває) не зміг би зайняти президентського крісла. І патріарх не зраджував би мучеників своєї Церкви міркуваннями про те, яким «непоганим» був СРСР.

Нинішнє становище керівництва РПЦ як жерців чисто цивільного культу, які надають йому саме релігійної легітимності, викликає масу питань з точки зору України. Яке відношення до «культу Росії» має УПЦ — адже це частина «російського православ'я», поглиненого «руською народністю»? Чи «нашу» частину ще поки не поглинули? Тобто з точки зору російських ліберальних християн УПЦ — це «покращений» варіант РПЦ (за аналогією до суджень російських лібералів про Україну як поліпшену версію Росії), де можна як і раніше поклонятися Христу, а не Великій Перемозі, залишаючись при цьому в рамках російської православної традиції ?

Ось воно, питання «номер один» для українського православ'я — де вихід в «свою» традицію? Як провести власну, внутрішню «церковну декомунізацію»? Щоби при цьому не впасти у протилежну крайність і не підмінити «українське православ'я» власною «народністю»? Наша сакральна мова зраджує нас самих на кожному кроці. Цього року, скажімо, знову ввійшов у моду великодній слоган «Воскрес Христос — воскресне Україна». Ще кілька подібних штампів, і ми опинимося в своєму власному аналозі «Святої Русі». У цьому не буде нічого дивного — наші традиції так довго були переплетені в «єдиному неподільному російському православ'ї», що і слабкості у нас, швидше за все, однакові. Та що там православ'я, коли навіть у греко-католиків труднощі виникають — а у них з християнським універсалізмом традиційно трохи краще.

Декомунізація України, яка викликала такий резонанс у світі, повною мірою стосується сфери релігії. Можливо навіть, що саме релігії в першу чергу. Тому що декомунізація в нашому випадку — це відрив не просто від «чужої історіографії» і вихід з чужого ідеологічного поля. Це розрив з сакральним простором, який став чужим і продовжує робитися ще чужішим. На нинішньому етапі це не просто «вихід з СРСР» або з «Російської імперії» — це вихід з тієї «Святої Русі», яку оголосили божеством, і хто не з нею, той проти неї.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
7коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • kotzk | 30 січня 2018, 13:52
    Коментувати коментар

    Записываю, как оскорбление личности. Сколько тебе платят боты олигархи за их поддержку? Если ты биоробот, тебя обучат более святые биороботы. Патриот не убивает за деньги. Не ест мясо во время своей работы по спасению людей, не пьёт алкоголь, не употребляет наркотики, не занимается сексом и даже не думает об этом. Я не зарабатываю на войне. Если ты поддерживаешь тех, кто зарабатывает, берёшь себе их порчу, из-за этого не можешь увидеть истину. Раз ты видишь во мне то определение, какое описываешь, прошу очистить от этой дамочки, которая налипла на меня бесом из социальных сетей. Мир не отвоёвывает оружием. У меня нет интеллекта. Не сдавала тесты, не понравились. Знания поверхностные, общие. Умные не идут на войну по контракту, только если заставляют силой. Оцени минимальную заработную плату и их заработные платы. Кому выгодно? Тем, кто хочет вечной войны. Очень много счастливых лиц появилось в униформах. По какому поводу счастье? Пафос кто-нибудь уберет от смерти? Это не праздник, для большинства сегодня это полное завершение существования души. Не пережили? Все впереди. Главное успеть перед смертью выйти из под новых технологий. Желаю всем полезным для будущего продолжения жизни человеческого живого духовного разума после того сжигания душ, в полном смысле, которое делают этой войной новые технологии и магия вместе. Желаю успеть перед смертью правильно помолиться, чтоб дали отсрочку на исправление, до осознание своих грехов и современных проблем, о которых знают немногие, и ещё меньшие могут объяснить словами. Уйди из наций. Я не укр и не ру. У меня нет национальности, в паспорте не написано. Виктория. Коцк для меня символ истины духа.

  • kotzk | 30 січня 2018, 11:56
    Коментувати коментар

    Заказ войны не славянский. Как и 'гибриды'. Скрещиваний искали вымирающие племена или вымирающий род, нация. Славян уже после татаро-монгол не истребишь, усилились, размножились, не нуждаются в усилении рода. Можно посмотреть международную статистику, кто переживает о сохранении нации с точки зрения количества или разумности популяции? Смотрю фото мирового империализма - урод на уроде, по лицу читаются диагнозы. Идей самосохранения у них было много. Самая плохая - насильственный отбор сверхспособных детей. Просто по одному этому факту они уничтожены в полном составе, собиратели, а не дети, попавшие под их чипы. Про генетику. Растения не жалуются. Им нравится многообразие видов. Они от этого не страдают, наоборот. Необходимость возникла всвязи с активностью вирусов и желанием приспособить неспособных к тяжелому климату. Можно ассоциативно понять и про войну. Животное имеет мозг, как человек. При любом коэффициенте и возможностях. Или нервную, кровеносную систему, кожу, пищеварение, кости. То есть, подобие свойств. Генетика мне не нужна. При этом, я не Сатана, как утверждает изысканная секта, защищающая генетику. Уже достаточно гибридов. Но кто-то не может остановиться. Остановят их сельскохозяйственные животные. Проблема в том, что война против психопатов, скрывающих диагнозы, поэтому так долго. Дикое яблоко съедобно. Пристрастие ко вкусам временно. Я - гибрид. Из многих наций или тайн космоса, мне не важно, но я не заказывала. Или не помню. В любом случае, это не важно. Переживают чистокровные люди, а не чистокровные животные. Можно ввести в вид психопатологии нацизм. Но есть неграмотные нацисты, которыми манипулируют всевозможные чистокровные богатые шизофреники. Я настолько гибрид, что каждый, кто пытается со мной скреститься или меня съесть погибает вместе со всем своим родом. Если кто-то не гибрид, можно есть несовместимую пищу, тоже вариант развития. Сложные гибриды выживают. Помогают негибридным, при их правильном поведении. Боятся должен тот, кто не осознавал свои грехи. Но есть ещё проблема. Секты, алкоголь, наркотики, развлечения, контузии, некоторые новые технологии стирают людям память. Поможет восстановить, если не полностью утрачена, исповедь самому себе за всю свою жизнь в подробностях по годам в письменном виде. Только грехи, не биография. Хотя ориентироваться можно по годам биографии, местам, где был, людям, кого видел. Есть полезная книга для подготовки к исповеди, описывающая грехи по сути, а не в картинках. По заповедям. Без подобного трудно иметь хорошую память и упорядоченное мышление. Не обязательно всем идти к священнику с исповедью, если сам грамотно может себя винить. Чувствовать стыд. Если кто борется с людьми, это их проблемы. Кто борется с бесами, не понимая их суть, у них свои проблемы. Кто у кого отобрал храм, тот того очистил от всех грехов, которые туда приносили. Карманы у отбирающих большие, пусть складывают. Космос поможет укомплектовать бесов, если отбиравшие сами не исправлены, их тоже комплектуют как бесов.

  • kotzk | 30 січня 2018, 10:26
    Коментувати коментар

    Чья идея в период дефолта экономики заниматься декоммунизацией, тратя на это бюджет, нервы, время? При том, что строители коммунизма ещё живы и жить многие из них будут вечно, в отличие от последующих, поскольку больших грехов не имели. Имели большие грехи немногие при коммунизме, чего не скажешь о современниках посткоммунизма. Если украинская религия хочет отделиться от российской, она, видимо перевела на украинский язык 'Жития Святых' или имела в оригинале? Или на основании чего она занимается исправлением души? Новый Завет - это сказка для избранных, любящих цитаты, а не самоанализ. Невозможно себя исправить только на основании данной книги. Именно поэтому огромное количество святых давали пояснения, углубление понимания. Трагедия украинского народа в буферности. Чтобы быть буфером, нужно быть святым, тогда можно выдерживать многое. Украинец дал запрос - спаси душу. Кому запрос? Происходит поиск новой религии, сравнивая многие. Главное, не создать её, плохо заканчивается. Уже было. Коммунизм - последняя религия. Многозначительная. Можно убрать индустриальную часть из него, убрать формулировки, оставить только идею возвращения общества. Сейчас общества нет. Никакого. Ноль в итоге всех перемен. Оно остаётся в мелких поселениях, где есть уважение между людьми, понимание природы, простая скромная молитва. Риск посткоммунизма - усиление олигархии, увлечение фантастикой, желания запутавшихся банкротов построить из фантастики реальность, подкрепленное их МВФом в частных руках и чудесами науки и техники. Если я говорю по-украински, у меня большой вопрос, кто меня спасает? Ничего нового. То, о чем говорили святые. То, а не кто. Общее для всех эпох. И не страшен никакой политический режим. Если читали только Новый Завет, трудно. Это обобщения, итоги, не строит мышление. Даёт больше чувственное, чем разумное наполнение. Но есть несколько простых правил, при соблюдении которых можно спасти душу, вообще не читая книг. Не знаю политику. Наблюдаю пять лет. Исходя из духовного понимания. Какая разница, как в России? На меня лично кто-то влияет оттуда? На кого влияет и кто из этого делает бурный пиар? Не живу в России, не имею права ничего о ней говорить, все будет ложью. В Москве была, могу описать. В Питере не была, не могу ничего сказать. Уберут олигархов, не будет проблем. Украиноязычные олигархи Украины спаригнуются или спариваются с русскоязычными олигархами Украины, под их тёмной оболочкой вся страна. По какому поводу правительство Украины ведёт разговор против правительства России, зарабатывая в частные карманы миллиарды на эксплуатации идеи войны? Олигархов в своём государстве нужно сложить штабелями и успокоиться. Никакой войны не будет. Но не выгодно? Неплохо зарабатывают и не созданные для умственной деятельности контрактники. Гораздо лучше, чем честные мирные жители. Об этом надо думать, а не о гробницах. Кто умер, те в книгах. Не в царстваиях. Кто был никем, тот стал ничем. Не по деньгам и знаменитости заслуга. По заповедям. Чем больше знаменит, тем меньше шансов выжить после смерти, если знаменит не святостью.

    • velovs@ukr.net | 30 січня 2018, 13:09
      Коментувати коментар

      "Неплохо зарабатывают и не созданные для умственной деятельности контрактники." --------------------------------- И, кстати, такая "сентенция" (очередное "откровение") этой "суперинтеллектуальной" - украинофобно-вегетарианствующей дамочки "kotzk", глубоко оскорбляющая и глумящаяся над теми украинскими патриотами - воинами-добровольцами, что ныне, сознательно рискуя своим здоровьем и самой жизнью, самотверженно и отважно ЗАЩИЩАЮТ и ОТВОЁВЫВАЮТ - в частности, на Востоке Украины - мир и спокойствие для миллионов и миллионов наших соотечественников и сограждан, уже НЕ ПЕРВАЯ!!! --------------------- А поэтому я снова будуть очень ждать надлежащего ответа и реакции ув. Админа. Причём, на этот раз, как мне представляется, - уже более решительных и последовательных...

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 4 червня 2019, 16:17 | Інтерв'ю | view photo | 

    Нам бракує спілкування від серця до серця, — митрополит Борис (Ґудзяк)

    Про те, що сьогодні потрібне Церкві і суспільству, які виклики стоять перед УГКЦ у США, - у розмові з митрополитом Філадельфійським Борисом (Ґудзяком)

  • 31 травня 2019, 16:16 | Інтерв'ю | 

    Ora et labora, або 5 рівнів молитви Глави УГКЦ

    Напередодні Національного Дня Молитви, який відзначається 8 червня, у розмові з Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шевчуком) говоримо про особисту відповідальність українців, про те, що нас вилікує, навчить поважати одне одного та бути вдячними.

Останні коментарі

  • Fr. Valerii | 17 червня 2019, 12:56

    "Святейшему Патриарху сослужили: Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий ... " -

  • Михаил | 17 червня 2019, 09:08

    А какие могут быть каноничные и юридические наказания от Сирожы Думенко? Ведь "пцу" не имеет канонического признания нигде в Православном мире, кроме Турции от "всеправославного

  • barni | 16 червня 2019, 11:22

    Щодо народження в лісі: здорові батьки, чиста незаймана природа - здорова дитина. А народженим від алкоголіків та сигоретних наркоманів, якими "частує" своїх вірних патріарх, якому

  • Михаил | 15 червня 2019, 23:28

    Для тех, кто в лесу родился, на пень Богу молился, объясняю. Если бы Варфоломей собрал всеправославное совещание с одной повесткой - независимость УПЦ, пригласил бы туда Порошенко, богословов,

  • barni | 15 червня 2019, 17:13

    Пане "Михайле" (чому в лапках, я вже писав - феесбешно-гундяєвський бультерьер ко кликухе "Михаил"). 1. Владика Філарет - біль і гордість Української Православної церкви

Популярні статті місяця