Закони про реінтеграцію Донбасу: тривожний дзвіночок для УПЦ (МП)

18 жовтня 2017, 08:08 | Аналітика | 4 |   | Код для блогу |  | 

Тетяна Деркач

В жовтні цього року Верховна Рада прийняла два законопроекти, які стосуються питання реінтеграції Донбасу. Проект Закону про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях (реєстраційний № 7163 від 04.10.2017 р., далі – Закон про реінтеграцію) наразі прийнято у першому читанні. За останніми даними до нього ще будуть вноситись зміни. А от проект Закону про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей (реєстраційний № 7164 від 04.10.2017 р.) уже отримав регалії Закону (№ 2167-VIII від 06.10.2017 р.), і наразі очікує опублікування.

Ці документи закривають законодавчу прогалину, пов’язану зі статусом непідконтрольних територій Донбасу. Якщо Закон № 2167-VIII (який уже підписано Президентом) просто відтерміновує дію «особливого статусу» Донбасу на 1 рік, то Закон про реінтеграцію чітко проголошує Російську Федерацію учасником конфлікту.

Зокрема, у преамбулі майбутнього Закону вказано, що Росія:

  • ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні;
  • здійснює збройну агресію проти України та тимчасову окупацію частин її території;
  • застосовує власні регулярні з’єднання і підрозділи збройних сил та інших військових формувань, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів;
  • використовує заслані, створені, керовані, контрольовані та  підтримувані, у тому числі фінансово, озброєні банди та групи, іррегулярні сили та найманців;
  • встановила власну окупаційну адміністрацію.

Відповідно, територія Донбасу, де «збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють окупаційну владу та загальний контроль Російської Федерації», згідно з цим законопроектом визнається тимчасово окупованими територіями (ст.1). А, отже, відповідно до ст.4 проекту, одним з завдань державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях є звільнення цих територій та відновлення конституційного ладу на них.

У нас уже є «попередник» цього законопроекту – постанова Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», - проте,  скажемо відверто, серйозних правових наслідків вона так і не мала.

Але формулювання останніх законопроектів про реінтеграцію Донбасу нас цікавить не само по собі, а у зв’язку з офіційною точкою зору УПЦ Московського патріархату щодо українсько-російської війни. Ця церковна юрисдикція майже з самого початку зайняла дуже цікаву позицію: бути над сутичкою, очевидно підігруючи при цьому агресору. А для цього ввела в обіг поняття «міжусобної (братовбивчої) війни» (як варіація – «громадянська війна»). До певного часу це давало УПЦ МП купу моральних привілеїв – від незасудження агресора до негласного права на підтримку іншої сторони конфлікту. Але імплементація нового Закону примусить церковників зробити свідомий вибір: або погодитись зі статусом Донбасу як території, окупованої Росією, або фактично визнати себе колаборантами окупаційної влади – з усіма наслідками, що витікають.

Свого часу Митрополит Онуфрій, предстоятель УПЦ МП, на питання щодо агресії РФ в Криму, відповів, як він, мабуть, вважав верхом поміркованості: «Я не політик, я на це питання не можу вам відповісти». Закон про реінтеграцію Донбасу ставить усі політичні крапки над «і» і не допускає жодних двозначностей. А отже, якщо якась церковна інституція у той чи інший спосіб задіяна у співпраці з окупаційною владою, це фактично прирівнює її до такої влади. Відповідальність за колабораціонізм глобально буде оголошено після закінчення війни. Проте уже зараз як наслідок для УПЦ МП значно має ускладнитись, наприклад, можливість проникнення у бойові частини української армії з метою несення там капеланської служби.

В проекті Закону також вказано, що будь-який виданий у зв’язку з незаконною окупаційною діяльністю акт є недійсним і не створює правових наслідків. Це означає, що після відновлення на цих територіях дії української влади під сумнів будуть поставлені всі юридичні документи, на підставі яких УПЦ МП стала власницею будь-якого майна. Наприклад, у 2015 році в Луганській єпархії було освячено новозбудований храм Іоана Предтечі в дачному кооперативі «Світанок» під Луганськом. Навряд чи оформлення правоустановчих документів на цю будівлю відбувалось за законами України.

Православно-сепаратистська симфонія

Взагалі, Луганська та Алчевська єпархія УПЦ МП – безпрецедентний приклад безсоромної співпраці представників «української» Церкви з маріонетковою владою на території Луганської області України. Попри всі гнівні спростування з боку очільника єпархії митрополита Митрофана (Юрчука), є інформація, що він особисто та його підлеглі тісно співпрацюють з владою «ЛНР», а «комітет у справах релігій та духовності ЛНР», очолюваний Андрієм Ліцоєвим, безпосередньо керується секретарем єпархіального управління єромонахом Макарієм (Любавцевим).

Закон про реінтеграцію – також певний сигнал і Світовому Православ’ю, представники якого інколи вимушено йдуть у фарватері застарілої термінології, нав’язаної РПЦ, яка ментально ще не вилізла із середньовіччя. Так, свого часу Патріарх Варфоломій оприлюднив звернення до українських журналістів, де сказано буквально наступне: «Ми молимось за єдність українського народу. Ми молимось за мир в Україні. Ми маємо надію на те, що братовбивча війна припиниться». Формулювання дуже невдале і з історичної, і з поточної політичної точки зору. І, звичайно ж, свідки «громадянської війни в Україні» схопилися за цей оборот, святкуючи перемогу. Хоча тоді Патріарх Варфоломій апелював до історії Ярослава Мудрого, який «намагався запобігти усобиці між його п'ятьма синами, розділивши між ними свою імперію». Це дуже нетривіальний пасаж, особливо в контексті тренду «збирання земель руських». Якщо загальна імперія мотивує до війни — її краще розділити. До речі, саме тому розпався СРСР — до 1991 року стало зрозуміло, що міжетнічних кривавих конфліктів не уникнути, якщо не погодитися з цивілізованим демонтажем імперії.

Звичайно ж, історію з Ярославом в тому вигляді, в якому вона описана в Патріаршому посланні, було інтерпретовано по-різному. Одні в цьому побачили натяк на федералізацію Донбасу, інші, навпаки, натяк на те, що серед братів не повинно бути розбрату і суперечки про владу — кожен задовольняйся своїм уділом і шануй Київський престол як чільний.

Треба сказати, що у київського князя Ярослава вельми строката біографія. Ярослав знав толк в міжусобній боротьбі. Він не був тихим ботаніком, який проводив весь час за книгами. До 1036 року він підпорядкував собі всі руські князівства, крім Полоцького. Так що саме Ярослав — перший збирач земель руських, а не Іван Калита, князь Московський. Ярослав воював з імператором Константинопольським, призначив першого руського митрополита Іларіона і став «батьком» багатьох європейських королівських династій. Цікаво, що російська монархія імпортувала «свіжу кров», тоді як при Ярославі відбувався зворотній процес.

Чим же невдалий пасаж про Ярослава і давньоруську міжусобицю? Тим, що Україна вже давно не живе в парадигмі Давньої Русі домонгольського періоду. Для неї швидше актуальна алюзія на боротьбу з татарською навалою, ніж розмови про усобицю. Це цивілізаційна війна, а не боротьба за престол. І тому всі позитивні посили цієї історії, які, можливо, були вкладені в Патріаршому посланні, не були адекватно оцінені. Інше все - історичні умови, внутрішньодержавні відносини, зовнішні чинники ... Закликає патріарх Варфоломій воюючих на Донбасі бойовиків визнати себе українцями і братами? Чи наявність у деяких з них українського громадянства автоматично робить їх українцями-братами? Ні, нажаль. Якби все було так просто. Вони якраз грають роль тих самих агентів впливу. Агенти впливу чужої країни - браття? Їх бажання розкришити свою країну на користь сусідньої - громадянська війна?

Якщо коротко, як показує практика, будь-які спроби провести паралелі між сучасною Україною і Київською Руссю приречені на війну інтерпретацій. А для однакових інтерпретацій поки немає жодних передумов. Так, усі сторони вважають себе скривдженими і вимагають сатисфакції. Хтось справедливо, хтось ні. Вселенський престол коливається між вимушеної місією миротворця і слідуванню принципу «двоє в бійку - третій не заважай». Але час, що йде як пісок, не тільки не лікує наші рани, а й посилює ентропію. І рано чи пізно доведеться приймати вольове рішення, що виходить за межі молитви про український народ.

Нажаль, в проекті Закону про реінтеграцію не оголошено про відповідальність за невизнання окупації Донбасу – як це було у випадку з невизнанням Голодомору геноцидом. Крім того, не виписано відповідальності за співпрацю з окупаційною владою або підтримку окупаційних військ. Хочеться сподіватись, що в остаточному варіанті законопроекту тема відповідальності прозвучить чітко. А уже вибір робити кожному свій.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
4коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Людмила | 14 листопада 2017, 23:34
    Коментувати коментар

    Пані Тетяна власне тлумачення позиції УПЦ видає за істину: "До певного часу це давало УПЦ МП купу моральних привілеїв – від незасудження агресора до негласного права на підтримку іншої сторони конфлікту." Прикро, що держава не скористувалася своїми "привілеями" - перевагами та можливостями раніше, щоб назвати Росію агресором. Прикро, що таке спізнення на 3 роки видається як надзвичайна подія, та й то це все ще на рівні законопроектів. Причому тут Церква - будь-яка? Поняття «міжусобної (братовбивчої) війни» (як варіація – «громадянська війна»)пані тлумачить одностороньо. Хоча з історії України відомо про князівські міжусобні війни, коли навіть князі-брати воювали між собою. Блаженійший звертається до всіх учасників воєнного конфлікту. Наприклад, мені це очевидно з його слів; чому журналіст спотворює дійсність? Банальна маніпуляція... Доречі, по установчим документам, зареєстрованим в Мінюсті, назва УПЦ не має уточнення в дужках (МП) на відміну від офіціної назви іншої УПЦ КП. Таке вільне використання офіційних назв теж свідчить не на користь авторки статті, бо хто не вірний в малому, той не вірний і в більшому.

    • S.Melnyk | 15 листопада 2017, 08:31
      Коментувати коментар

      Людмило, ви працює в СПЖ? Чи це ваш улюблений сайт? Бо очевидні інформаційні маніпуляції, до яких вони та інші прокремлівські видання МПвУ вдаються. Громадянська війна - це внутрішня війна в країні (наприклад, у середині ХІХ ст. в США). Братовбивча - так також можна назвати громадянську. Приклад з історії Русі - цілком не підходить. Бо це були війни між братами-князями, а не між племенами, які ті князі очолювали. А ми маємо агресію Росії супроти України, у т.ч. інформаційну - тобто т.зв. гібридна війна. І саме у Кремлі запустили в оборот терміни громадянська чи братовбивча щодо своєї агресії, щоби видати її за внутрішній конфлікт. Звісно, якщо УПЦ (яка є частиною МП і це видно навіть у назвах-вивісках її підрозділів та офіційних сайтах РПЦ) використовує кремлівську термінологію, виявляє непошану до сучасних героїв України, місцями (непоодиноко) підтримує позицію агресора і виявляє просепаратистські тенденції - вона сама себе ставить на позицію ворожої 5 колони щодо держави Україна і її громадян. Тоді як до неї ставитися? Так, як вона сама себе ідентифікує: релігійна організація, яка захищає інтереси ворога!

  • Fr. Valerii | 23 жовтня 2017, 21:58
    Коментувати коментар

    Для чого намагатись щось доказувати? Як УПЦ діє нині, так і надалі буде діяти, тому що держава діє так само. Українська Миротворча Школа готує кадри "циміків" (Civil-Military Cooperation) для повернення в Донецьк та Луганськ після того, як туди увійдуть ЗСУ. На тренингах ці кадри навчають тому, що усі чиновники, викладачі, бізнесмени і т.п., які працювали на "ЛНР" і "ДНР", потраплять під ШИРОКУ АМНІСТІЮ, і тому це треба сприймати як данину. Спочатку Українська Миротворча Школа фінансувалась Англією, а тепер американським фондом USAID. Контролюється УМШ трьома українськими ДЕРЖАВНИМИ інституціями (вони також є учасниками проекту): Council of National Security and Defense of Ukraine, Institute of National Memory, Ministry of Education and Science of Ukraine. Дивіться тут: https://peace.in.ua/holovna/koalitsiya-orhanizatsij-uchasnykiv-proektu-ukrajinska-myrotvorcha-shkola/ Також цікавий матеріал на цю тему з'явився на Радіо Свобода: https://www.radiosvoboda.org/a/28804356.html

    • Fr. Valerii | 25 жовтня 2017, 18:15
      Коментувати коментар

      (1) Council of National Security and Defense of Ukraine - Рада Національної Безпеки і Оборони України, (2) Institute of National Memory - Інститут Національної Пам'яті, (3) Ministry of Education and Science of Ukraine - Міністерство Освіти і Науки України.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 24 листопада 2017, 12:25

    "...ми... не в стані осягнути жаху, перед яким вiч-на-вiч опинився пересічний УКРАЇНЕЦЬ, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточене кільцем вартових, діти якого просять їсти…"

  • dutchak1 | 24 листопада 2017, 08:56

    «Фанів» в мене мабуть немає і іноді той стиль аргументації викликаний бажанням знайти розумних опонентів в вузькому, корпоративному і закритому середовищі т.з. «релігієзнавців». Сама наука

  • protBohdan_Ohulch | 23 листопада 2017, 21:45

    Автор коментаря під іменем dutchak, можливо, має певну логіку аргументів та знання у цьому питанні. Але, на жаль, початок тексту зі словами Країна Дурнів, клоунада, посміховище тощо працює як

  • dutchak1 | 23 листопада 2017, 14:48

    "Сонце ще не зійшло, а в Країні Дурнів вже кипіла робота ..." (с) О.М. Толстой, "Золотий ключик або пригоди Буратіно" Країна Дурнів існує не в тому розумінні, що її жителі не

  • velovs@ukr.net | 23 листопада 2017, 12:18

    Р. S. Хочу тут навести деякі БІБЛІЙНО-МІСТИЧНІ ознаки, прямо пов'язані зі смертю Сталіна. Так от, на початку 1953 р. на Захід просочилися відомості, що кремлівський диктатор, зокрема, готує нову -

Популярні статті місяця