Папа – не Тато: українські ЗМІ не подужали осмислити зречення Бенедикта XVI
Головною новиною минулого тижня стало зречення Папи Римського Бенедикта XVI. Ця новина миттю розлетілась засобами масової інформації, викликавши резонанс не тільки в релігійних, але й у світських медіа. Сенсація, революційний вчинок, шок – ось далеко не повний список характеристик, даних засобами масової інформації цій події. За їхніми словами, зречення Понтифіка стало несподіванкою для католицького світу. «Громом посеред ясного неба» назвав його речник Ватикану Федеріко Ломбарді. Однак, як з’ясувалося, в курсі подій був старший брат Папи Римського, Георг Ратцінгер, який повідомив ЗМІ, що Бенедикт XVI вже кілька місяців розмірковував про те, щоб залишити посаду.
Причини, версії, конспірологія і містика
Основною причиною відставки Бенедикта XVI було названо погіршення його здоров’я. 11 лютого Папа Римський заявив: «Мені бракує сили... Важко носити цей статус, приймати рішення... Моє зречення буде корисним для Церкви». Деякі видання конкретизували проблему, повідомивши, що 85-річному Понтифіку три місяці тому було зроблено операцію на серці – вживлено кардіостимулятор. А вже 19 лютого, посилаючись на німецького журналіста Петера Зеєвальда, вони повідомили про те, що Бенедикт XVI, можливо, став гірше чути і осліпнув на одне око («Коментарі», «Главком»).
Проте експерти і журналісти з недовірою поставились до надто очевидного пояснення, почали шукати «чорного кота в темній кімнаті» і висловлювати сенсаційні припущення про причини резиґнації Бенедикта XVI. «Сегодня», Liga.net опублікували коментар італійського релігієзнавця Джованні Бенсі, який наголосив на тому, що Папа не страждав ніякими серйозними хронічними захворюваннями, тому причиною відставки може бути те, що Бенедикт XVI відчував себе на папському престолі не у своїй тарілці, будуче більше богословом. Він наголошував також і на ролі скандалів в Католицькій Церкві, які призвели до зменшення авторитету Папи. Українські ЗМІ процитували і політолога Джульєтто Кьєза, який пояснив відхід Папи не добровільним рішенням, а наслідком внутрішніх суперечностей у лоні Католицької Церкви, які той не зміг вирішити («Фокус»). За його словами, Бенедикта XVI перемогла т. зв. Римська курія – група кардиналів, близьких до Сільвіо Берлусконі («Фокус», «Сегодня»). Про можливу боротьбу між кланами як причину відставки Папи писав і «Український тиждень» із посиланням на італійську пресу. Після того як Понтифік 14 лютого призначив главу Ватиканського банку («Коментарі», ВВС, «Корреспондент»), у медіапросторі поширилась думка, що такими діями Папа фактично визнав причиною своєї резиґнації суперечності й боротьбу за владу всередині Церкви («Коммерсант»).
Один з можливих наступників Бенедикта XVI, південноафриканський кардинал Вілфрід Фокс Напьє, заговорив про кризу в Церкві і потреби її духовного оновлення (ТСН, Zik). «Фокус» процитував DW: рішення Папи дає Церкві можливість вийти з кризи. Втім, інше видання – британський The Telegraph подав протилежну думку. За словами Джона Тавіса, автора книги «Ватиканські щоденники», рішення Папи може викликати розкол у Церкві й функціонування двох глав Ватикану (ТСН).
Український релігієзнавець Юрій Чорноморець акцентував на тому, що в 2017 році виповнюється 500 років реформації, 2054 року буде тисяча років великого розколу між православними й католиками, тож очевидно, що Католицькій Церкві до того часу потрібні якісь досягнення. Курс Бенедикта XVI на обережний консерватизм не дав би потрібних плодів, тож рішення про відставку – розуміння Папою-богословом знаків часу (TВi).
ЗМІ наголосили на тому, що зречення Папи Римського – виняткова подія, адже останній раз таке траплялось 1415 року. «Україна молода» назвала Бенедикта XVI першим за 600 років Понтифіком, що не побажав стати «церковним брежнєвим». Блогер «Левого берега» Дарья Бадьйор наголосила, що заява Бенедикта XVI викликала здивування серед спільноти – виявляється, з поста Папи Римського можна піти на пенсію, як зі звичайної світської посади. Мудрим рішенням назвав вчинок Бенедикта XVI релігієзнавець Андрій Юраш у коментарях «Українському тижню» та «Радіо Свобода». Блогер «Сегодня» Омар Арфуш критично висловився про рішення Папи, наголосивши, що Понтифік не має права йти у відставку, а його поведінка свідчить про загальну кризу віри і спричинить смерть Ватикана як Церкви. Інший блогер цього видання, Олесь Бузина, акцентував на ролі скандалів у Ватикані. Крім того він фривольно оперував релігійними догматами і історичними фактами, зокрема деталями біографії Йозефа Ратцінгера («Сегодня»). Ще одна скандальна колонка була опублікована на сайті ТСН – Дмитро Корчинський зауважив, що зі зреченням нічого визначального не сталося, оскільки Церква - це мученики, а не чиновники.
Як повідомили видання одразу ж після резигнації, Бенедикт XVI пробуде на своїй посаді до 28 лютого, після чого відбудеться конклав, тож іще до Великодня (31 березня) католицький світ матиме нового Папу. А вже 15-16 лютого поширилася заява Федеріко Ломбарді, що конклав може відбутись і до 15 березня – якщо всі кардинали зберуться в Римі.
Чимало видань зверталися до історії виборів глави Ватикану, особливостей цього процесу тощо («Україна молода»). Тим часом, РБК та «Дело» наголосили на тому, що майбутні вибори можуть допомогти Ватикану в боротьбі з бюджетним дефіцитом. «Левый берег» акцентував на тому, що у Ватикані не можуть визначитися, який одяг буде носити Папа після зречення. Низка видань повідомили, що після відходу з посади Папа переїде в літню резиденцію, а згодом оселиться в жіночому монастирі на території Ватикану. Портали Liga.net, «Коментарі» повідомили, що з 1 березня Бенедикт XVI носитиме титул «почесного єпископа Рима». ТСН досить фамільярно повідомила, що Папа забере в монастир піаніно, котів, подарунки і пенсію в кілька тисяч євро. А ще наголосила на тому, що у Німеччині образились на те, що Бенедикт XVІ, ставши пенсіонером, житиме не на Батьківщині (ТСН).
Чимало видань приділили увагу різним містичним знаменням навколо зречення Папи Римського. ЗМІ повідомили, що наступного дня після оголошення сенсаційної новини, 12 лютого, блискавка влучила в купол собору Святого Петра. Правда, УНІАН та «Дело» зауважили, що чимало людей вагається, чи фото, що облетіло Інтернет, не є сфальсифікованим. Не забули видання і «Пророцтво про пап» ірландського єпископа св. Малахії, за яким наступний Папа Римський стане останнім. У Ватикані існування цього пророцтва не спростували, проте наголосили, що документ ХІІ століття, в якому ніби то описане майбутнє Католицької Церкви, не має сенсу (Liga.net). Деякі видання, правда, акцентували на тому, що це пророцтво поки що не спростоване подіями, на відміну, наприклад, від слів Нострадамуса («Фокус», «Українські новини»). Коментуючи пророцтво, кардинал, колишній Глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир (Гузар) застеріг людей від впадання у псевдорелігійний психоз, порівнявши його з істерикою навколо «кінця світу» («Левый берег», «Коментарі»).
Німецькі журналісти віднайшли ще одне передбачення – в календарі одного з європейських видавництв, виданого ще наприкінці 2012 року (а сам малюнок було створено ще 2011 року) день 10 лютого відмічений малюнком, на якому зображено Папу з виграшним лотерейним квитком, який говорить «Боже мій! Завтра ж іду у відставку!» («Фокус», «Коментарі, ТСН, «Корреспондент», «Українські новини»). Шукаючи містичних подробиць, ТСН 19 лютого повідомили, що за тиждень по зреченні Папи Рим хитнуло землетрусом, епіцентр якого знаходився за 90 кілометрів від міста.
Національне питання
Світські ЗМІ активно висловлювали припущення щодо особи наступника Бенедикта XVI. Називалися імена архиєпископа з Сан–Паулу Леонардо Сандрі, кардинала Пітера Тарксона з Гани, нігерійця Френсіса Арінзе, міланського архиєпископа Анджело Сколи, колишнього архиєпископа Квебека Марка Уелле, архиєпископа Тегусігальпи Оскара Родрігеса Марадіагу тощо. Високу ймовірність того, що наступний Понтифік походитиме з Латинської Америки, обґрунтовували тим фактом, що 42% вірян Римо-Католицької Церкви – латиноамериканці. При цьому світські видання наголошували на тому, що останнім часом світ дуже змінився, тому високою є ймовірність обрання і чорношкірого Понтифіка. «Комерсант», Liga.net, «Український тиждень» навели слова джерела у Ватикані, яке наголосило, що цього разу ані вік, ані національність не стануть вирішальними в процесі вибору Папи. «Дело» акцентувало на суперництві Африки й Італії. Деякі ЗМІ використали це припущення як провокацію – чого вартий заголовок новини ТСН «Папою Римським може стати африканець: після нього повинен настати кінець світу».
NBC news повідомили, що на виборах нового Папи Римського голос США буде мати найбільшу вагу після голосу Італії, оскільки 10% конклаву становлять американці («Фокус», «Коментарі», ТСН). Посилаючись на кардинала Пола Попарда, «Коментарі» прогнозують, що «шок, викликаний новиною про відставку, може сподвигнути кардиналів шукати нового Папу за межами Європи»). «Українські новини», РБК, Zik, «Фокус» переповіли слова швейцарського кардинала Курта Коха про те, що майбутнє Церкви не в Європі. Втім, портал Liga.net наголосив, що в історії Церкви дуже рідкісними є вдалі прогнози щодо наступного Папи.
Кілька видань припустилися неточності, заявивши, що Бенедикт XVI став лише другим після Івана Павла ІІ Понтифіком не італійського походження («Українські новини», «Дело», «Фокус», «Корреспондент», 5 канал), хоча насправді за останнє тисячоліття на Папському Престолі були французи, португальці, іспанці, а також грек і нідерландець. Коректним було б формулювання, що виключно італійці ставали Папами з початку XVI століття до 1978 року, коли Престол посів поляк Іван Павло ІІ. Французьке видання Le Figaro акцентувало на тому, що майбутній Папа повинен мати вміння керувати курією і бути присутнім у медіапросторі (Liga.net).
Одразу після оприлюднення інформації букмекерські контори почали приймати ставки на ім’я і національність майбутнього Понтифіка – світські ЗМІ дуже активно схопилися за цю новину.
«Сегодня» як заголовок матеріалу поставила твердження про те, що на Папський Престол може претендувати «українець зі зв’язками» – верховний архиєпископ УГКЦ Святослав (Шевчук). Сміливе припущення мало привернути увагу читачів, проте жодного підґрунтя для таких заяв не було. Втім, журналіст ТСН, посилаючись на українських експертів, також ствердив, що українець може очолити Католицьку Церкву. «Коментарі» процитували слова кардинала Любомира (Гузара) про те, що українець цілком може бути обраним Папою. Видання наголосили, що 79-річний колишній Глава УГКЦ не братиме участь у виборах наступного Понтифіка, але, за його ж словами, сам може бути обраний. Не братиме участі в конклаві ще один український кардинал – колишній архиєпископ-митрополит Львівський РКЦ 86-річний Мар’ян Яворський («Левый берег», «Дзеркало тижня»). ЗМІ повідомили, що сам Бенедикт XVI також не братиме участі у виборах нового Папи («Дзеркало тижня», ВВС).
Бенедикт XVI – неяскравий, кволий, видатний, скандальний…
«Україна молода» висловила припущення, що саме завдяки своєму несподіваному зреченню Бенедикт XVI увійде в історію. Проте чимало видань акцентували на тому, що понтифікат «Божого Ройтвелера» запам’ятається передусім скандалами. Світські ЗМІ згадали в подробицях і про лекцію, на якій Бенедикт XVI пов’язав іслам і насилля, не забули скандал навколо скасування відлучення від Церкви єпископів Братства святого Пія, інформацію про розбещення малолітніх у католицьких установах, скандали із оприлюдненням таємних документів Ватикану та навколо земельних володінь, нібито куплених на гроші Муссоліні, тощо. Повністю на фінансових проблемах Ватикану під час понтифікату Бенедикта XVI був зосереджений матеріал «Инвестгазеты», републікований порталом Liga.net. Назвавши Папу ньюзмейкером тижня, «Фокус» серед ключових моментів в історії папства Бенедикта XVI назвав, знову ж таки, скандали, а також те, що Понтифік виступав проти абортів, гомосексуалізму, фемінізму і книжок про Гаррі Поттера. Більше того, в матеріалі російської служби ВВС, передрукованому «Главкомом», було акцентовано на тому, що Папа розглядав католицизм як єдино правильну віру, вважаючи всі інші неповноцінними. Ігор Левенштейн у матеріалі на УНІАНі дещо іронічно стверджує, що Бенедикт XVI просто не вписувався в сучасні європейські ліберальні цінності.
Політолог Джульєтто Кьєза різко охарактеризував Бенедикта XVI як «старого, консервативного, неживого» («Фокус»). Блогер «Левого берега» Олег Базар назвав понтифікат Бенедикта XVI «неяскравим» у порівнянні з роками перебування на ватиканському Престолі його попередника Івана Павла ІІ, водночас назвавши Папу одним із визначних теологів нашого часу. Олег Базар висловив сміливу думку про те, що в сьогоднішньому атеїстичному світі кволий і хворий Папа - надто зручна мішень для висміювання.
«Український тиждень» (1, 2, 3) проаналізував інформацію про зречення Папи, опубліковану у провідних світових виданнях, які в цілому критично оцінювали його діяльність. У газеті Times Бенедикта XVI назвали «блискучим богословом, але жахливим лідером», який залишив по собі Церкву, що боїться змін (ВВС). На TВi та в «Подробностях» процитували аналітика Бруно Бартолоні, який сумнівається в тому, що цього Папу довго пам’ятатимуть. Олександр Баунов (матеріал сайту Slon.ru передрукований «Главкомом») наголосив на тому, що Бенедикта XVI любили менше, аніж його попередника, він був менш динамічним і більш консервативним. Автор висловив думку, що відставкою Папа визнав наявність кризи християнських Церков.
На консерватизмі Бенедикта XVI наголошувало чимало видань. За словами «Коммерсанта», Бенедикт XVI не бачив потреби в реформуванні Церкви. ВВС назвали його «богословом-консерватором». А «Український тиждень» дійшов висновку, що принаймні на початку свого понтифікату Бенедикт XVI недооцінював важливість зв’язків з громадськістю. У тексті Майкла Бінона також наголошено на тому, що прецедент зречення вплине на наступників, які вже не почуватимуться зобов’язаними перебувати на цій посаді довічно. Юрій Михайлов («Левый берег») вважає, що Папа демонстрував традиційну католицьку ідентичність, особливо в порівнянні з попередником. Російський релігієзнавець Катерина Елбакян охарактеризувала консерватизм Папи як теологічний консерватизм, виправданий з точки зору християнської доктрини («Українські новини»). Журналіст Катерина Щоткіна («Дзеркало тижня») припустила, що завданням Бенедикта XVI було «тримати удар», а його понтифікат назвала «відважним» - Бенедикт XVI мусив відбивати нападки і відповідати за численні проблеми. Про те, що Бенедикт XVI мусив упродовж свого понтифікату розбиратися з численними скандалами, а не здійснювати історичні прориви і зустрічі, пише історик Борис Якеменко в матеріалі «Взгляду», републікованому «Главкомом».
Утім, чимало видань називали позитивні наслідки понтифікату Бенедикта XVI, який став першим німецьким Папою за останню тисячу років. Релігієзнавець Андрій Юраш основним здобутком Папи назвав те, що він усунув кілька крайнощів, в першу чергу маючи на увазі справу лефевристів, і розпочав внутрішньоцерковний діалог. Заслугою Ватикану було названо і те, що основою суспільно-світоглядної доктрини став плюралізм. Експерт охарактеризував Бенедикта XVI як людину, для якої віра й духовність значили набагато більше, аніж політика, інтриги й турбота про матеріальні цінності («День»). «Коммерсант» згадав і про початок процесу зарахування до лику святих попередника, Папи Івана Павла ІІ. «Коментарі» поширили думку керівника РІСУ Тараса Антошевського про те, що Бенедикт XVI продовжував генеральну лінію свого попередника і багато з того, що було прийнято Іваном Павлом ІІ, було підготовлено саме кардиналом Йозефом Ратцингером. Згадали видання і про технологічну «просунутість» глави Ватикану – екаунт у мережі Twitter, що перекладається вісьмома мовами.
Чимало матеріалів були присвячені біографії Йозефа Ратцингера, зокрема про неоднозначні її сторінки – участь у гітлерюґенді, службу в армії, дезертирство з лав армії тощо («Коммерсант» (1, 2), «Дзеркало тижня», ВВС, ТСН, TVi, «Главком», «Корреспондент», «Подробности» (1, 2)).
Подив, жаль, смуток і байдужість
Велику увагу світських ЗМІ привернуло те, як відреагував світ на рішення Понтифіка. Видання повідомили, що з приводу зречення Бенедикта XVI висловилися політичні лідери – Ангела Меркель, Барак Обама, Франсуа Олланд, Девід Кемерон, Джорджо Наполітано, Шимон Перес тощо.
Відреагували на цю подію і церковні єрархи – зокрема, головний рабин Ізраїлю Йона Метцґер схвально висловився про Папу і його діяльність з налагодження стосунків між Ватиканом і єврейською державою («Левый берег», «Фокус», «Коментарі», «Радіо Свобода», «Корреспондент»). А Голова Англіканської Церкви архиєпископ Кентерберійський сприйняв рішення «з важким серцем» («Левый берег», «Дзеркало тижня»). В РПЦ акцентували на тому, що позитивна динаміка, що з’явилась в стосунках православних і католиків, і далі розвиватиметься за інерцією («Фокус», «Корреспондент»). ТСН розцінила таку реакцію як байдужість. За словами професора Московської духовної академії, протоєрея Максима Козлова, зараз в РПЦ побоюються, що силам, які стоять на засадах традиціоналізму і консерватизму, на конклаві буде кинуто виклик («Фокус», «Корреспондент»). Митрополит Іларіон (Алфєєв) повідомив, що в РПЦ рішення Папи розцінили як акт особистої мужності і смирення («Дзеркало тижня»). Тим часом, дізнавшись про відставку Бенедикта XVI, шейх єгипетських мусульман висловив намір відновити стосунки з Ватиканом («Корреспондент»).
Журналіст Олекса Шкатов («Коментарі») зауважив, що в Україні рішення Папи було сприйнято з місцевим колоритом – нібито піти на такий крок Бенедикта XVI міг надихнути приклад Глави УГКЦ Любомира (Гузара), який два роки тому залишив свою посаду. Про це ж говорив і о. Ігор Пецюх (УГКЦ) в коментарі «Радіо Свободі». Сам же кардинал Гузар повідомив, що не дуже здивований фактом зречення, оскільки такі розмови велися і за Івана Павла ІІ. Щодо скандалів у лоні Церкви як можливих причин він зауважив, що скандали були завжди, але зараз про них більше відомо завдяки розвиненим комунікаціям. Він наголосив, що Бенедикт XVI багато уваги приділяв Західній Європі, що знаходилася у стані глибокої духовної кризи («Коментарі», «Левый берег»). Відреагував на подію і нинішній Глава УГКЦ – в листі архиєпископа Святослава (Шевчука) йшлося про те, що УГКЦ з сумом і зворушенням сприйняла зречення Папи Римського і вдячна йому за турботу (ВВС, «Корреспондент»).
У Католицькому медіа-центрі оголосили, що Святіший Отець має право оголосити про відмову від правління, якщо він не може в повній мірі виконувати свої функції (TВi). Погіршення самопочуття Понтифіка назвав можливою причиною резиґнації і митрополит-архиєпископ РКЦ Мечислав Мокшицький (Zik). Він висловив подив, жаль і смуток з приводу рішення Святішого Отця (ВВС, «Корреспондент», «День», «Комерсант», «Український тиждень», Zik).
Поодинокі видання («Дело», Zik, ) намагалися спрогнозувати вплив відставки Бенедикта XVI на Україну і УГКЦ зокрема. Тарас Антошевський наголосив на тому, що подія важлива у стратегічному розумінні, але різких змін у стосунках з українськими віруючими не буде (Zik). А от Андрій Юраш акцентував на тому, що процеси в РКЦ і УГКЦ, що мали стосунок до ватиканських установ, будуть призупинені до обрання нового Папи (Zik). Кардинал Любомир (Гузар) висловив сподівання, що питання патріархального укладу УГКЦ буде вирішено за нового Папи, оскільки Бенедикт XVI схвально ставився до цієї ідеї («Коментарі», «Радіо Свобода»). Чекатимуть в УГКЦ і завершення беатифікаційних процесів, зокрема Андрея Шептицького («Радіо Свобода»).
У зв’язку з резиґнацією Папи Римського знову відзначилась українська скандальна жіноча організація Femen, представниці якої влаштували акцію, присвячену події, в Соборі Паризької Богоматері.
Криза експертної думки
Симптоматично, що хоча відставка Бенедикта XVI спричинила хвилю обговорень у соціальних мережах і блогосфері, список експертів, які коментували ситуацію, був доволі вузьким. Найбільше коментарів ЗМІ взяли в керівника РІСУ Тараса Антошевського («Комерсант», Zaxid.net, «Український тиждень», «Дело», Zik, «Коментарі», TВi) та релігієзнавця Андрія Юраша («День», «Український тиждень», Zik, «Радіо Свобода»). Очевидно, великою проблемою є те, що кількість публічних експертів релігійної сфери в Україні не є достатньою. Це не означає, що немає спеціалістів, які здатні тверезо і виважено коментувати події церковного життя. Проте вони не є досить публічними й упізнаваними масовою аудиторією, а зробити їх такими, у свою чергу, можуть лише ЗМІ.
З іншого боку, гонитва за рейтингами спотворює систему координат: редакторам простіше дати слово політикам, які не мають жодного стосунку до теми, але вміють кучеряво говорити і мають розкручене ім’я, аніж людям, які дійсно знаються на темі, але їхні імена мало що скажуть тисячам пересічних українців. Така профанація створює в суспільстві відчуття, що все в нашій країні крутиться навколо політики. Ілюстрацією цієї кризи став ефір програми «Шустер Live» на Першому національному від 15 лютого, на якому експертами, що обговорювали відставку Бенедикта XVI, були політики та політтехнологи.
Відчутно бракувало в українських ЗМІ аналітичних матеріалів, присвячених причинам, обставинам і наслідкам зречення Папи. Видання активно передруковували інформацію світових і українських інформаційних агентств (іноді не перевіряючи фактів і припускаючись грубих помилок – наприклад, Папа внаслідок машинного перекладу з російської ставав «Татом»), натомість майже ніхто не спромігся на власну аналітику. Якісні аналітичні публікації можна перерахувати на пальцях – це статті, що вийшли на сторінках «Дзеркала тижня», «Українського тижня», «Коммерсанта», «Левого берега» й «Коментарів». Мусимо вкотре визнати: більшість світських засобів масової інформації не готові виважено, але разом із тим цікаво говорити про Церкву. Але це проблема не тільки українська…
Підготувала Марина ДОВЖЕНКО,
експертка Центру суспільного моніторингу
