В Україні зростає запит на національну Церкву, – соціолог

17 вересня 2017, 16:37 | Соціологія релігії | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Ірина Саєвич

світлини авторки

Наталія Зайцева-Чіпак«В Україні поступово зростає запит на національну Церкву, яка могла б об’єднати суспільство. Після Майдану ми поступово рухаємось до тієї моделі, яка є в Польщі, де католицизм – це частина національної ідентичності: якщо ти поляк, ти католик», говорить директорка соціологічного центру «Соціоінформ» Наталія Зайцева-Чіпак.

Про те, як змінилося ставлення українців до Церкви після Революції гідності, про моделі взаємодії держави і Церкви, яким українці віддають перевагу, й наскільки зменшилась кількість вірних Української Православної Церкви (Московського Патріархату) за останні три роки, соціолог розповіла в межах святкового тижня Українського католицького університету.

За даними опитування «Соціоінформ», 18% українців після Революції гідності стали ставитись до Церкви краще. Те саме засвідчують дані опитування центру імені Разумкова: 2013 року 67% українців відповіли, що довіряють Церкві, 2014 року ця цифра зросла до 76%, а 2016 сягнула 81,5%. Церква, за словами Наталії Зайцевої-Чіпак, є одним із лідерів довіри в сучасному українському суспільстві.

Крім зростання довіри до Церкви, за даними центру імені Разумкова, зросла й кількість вірян Української Православної Церкви (Київського Патріархату), натомість, вірян УПЦ (Московського Патріархату) поменшало. Якщо 2013 року 26% називали себе вірними КП і 28% – МП, то вже 2014 року 32% зараховували себе до парафіян Київського, а 25% – Московського Патріархату.

Показовими є результати опитування 2016 року, проведеного центром «Соціоінформ» в усій Україні, крім окупованих територій. 2000 опитаних мали оцінити дванадцять тез за п’ятибальною шкалою, де 1 означає повну підтримку, а 5 цілковиту незгоду. За результатами голосування всі твердження поділили на п’ять груп – моделей взаємодії Церкви й держави.

1. Розділення Церкви й держави

Це світська модель, яка передбачає, що влада не втручається у справи Церкви, натомість Церква не впливає на ухвалення державних рішень. Інколи ці соціальні інститути можуть навіть протистояти один одному, як часто бувало в давнину, а на наших теренах – за радянської влади. Респондентам запропонували відповісти, чи Церкви зловживають наданими їм привілеями, чи втручаються в державну політику та наскільки недопустимо, щоб священик працював у владі. Ці думки отримали 2,11–2,53 бала – найвищий показник для всіх груп тверджень. Ідею повного відокремлення Церкви від держави найбільше підтримали мешканці північних областей: усі три твердження вони оцінили на 2–2,3 бала, тобто погодилися з ними. Найбільшу незгоду висловили мешканці Донбасу – їхні бали від 2,9 до 3,1.

Перша модель

Перша модель

2. Партнерство між Церквою й державою з патріотичним спрямуванням

Цю модель Наталія Зайцева-Чіпак називає ліберально-симбіотичною, коли держава й Церква можуть укладати угоди. Опитані, які підтримували цю модель, зазвичай погоджувалися, що українське законодавство має будуватися на християнських цінностях і нормах, Церква повинна навчати паству любові до своєї держави, релігія має бути національно-орієнтованою, а до Служби Божої варто додати молитву за Україну. Ці тези українці оцінили в середньому від 1,98 до 3 балів.

Регіональний зріз показує, що найбільше (1,6–2 бали) їх підтримали галичани, натомість вагаються мешканці півдня (2,4–3,6), Донбасу (2,7–3,4) і Сходу (2,1–3,5).

Друга модель

Друга модель

«Чимало українців хоче, аби Церква допомагала формувати національну свідомість, а влада підтримувала християнську ідеологію. На практиці це виглядає так: якщо держава буде давати молоді релігійне виховання, ця молодь піде до Церкви, де їй розкажуть, що вона повинна любити свою країну», – пояснює соціолог.

3. Створення державної або національної Церкви

Національна Церква, що має закріплений законом статус і фінансується з державного бюджету, здебільшого існує в країнах, де релігія змогла об’єднати суспільство в критичний момент – під час революції або війни. Респонденти, які підтримують створення такої інституції в Україні, зазвичай погоджувалися, що Церква має благословляти людей на боротьбу за свої переконання й повинна підтримувати українську сторону в конфлікті з Росією. В середньому ці твердження оцінили від 2,54 до 3,40 балів.

Третя модель

Найпопулярніша ця ідея на заході (1,8–3 бали) й на півночі (2,3–3,3). Майже не погоджуються на створення національної Церкви на півдні: тамтешнє населення оцінило твердження цього блоку на 3,1–3,9 бала. Цю ідею відкидають віряни УПЦ (МП), адже, за словами Наталії Зайцевої-Чіпак, «за цієї влади, якщо й виникне національна Церква, то навряд чи на основі Московського Патріархату».

Третя модель

4. Церква може брати участь в управлінні державою

Респондентам запропонували оцінити такі твердження: Церква повинна мати більший вплив на розподіл бюджетів місцевих рад, повинна сприяти ухваленню тих чи інших потрібних їй державних рішень, зокрема у сфері освіти і культури, а держава повинна матеріально підтримувати Церкву й надавати їй пільги. Підтримка коливалась на рівні 3,32–3,82, тобто респонденти майже не підтримують таку модель. Найбільше противників вона має на півдні України: там ідею Церкви як учасниці управління державою оцінили в 3,8–4,2 бала. На заході більш лояльні: від 2,5 до 3,4 бала.

Четверте місце

Четверте місце

5. Церква може керувати державою

Це синкретична модель з ухилом до теократії: коли існує державна Церква, якій надають перевагу або привселюдно наголошують, що ця релігія домінує. Її не фінансують із бюджету, але підтримують на рівні близького спілкування владної й церковної верхівки. «Як у Росії: ніхто ж не казав що Російська Православна Церква є державною, але бути росіянином означає бути православним», – пояснює Наталія Зайцева-Чіпак.

В Україні до такої ролі Церкви не готові: всі запитання цього блоку оцінили в 3,43–3,79 бала. Якщо попередня модель мала бодай часткову підтримку на заході, то концепцію повного управління Церкви державою в цьому регіоні оцінили на 2,7–3,3 бала, на півдні – 3,9–4,2 бала, на сході – 3,9 – 4,1, на Донбасі, в центрі й на півночі – 3,4–3,9.

П'яте місце

П'яте місце

«Загальна тенденція: що східніший регіон, то менше людей хоче, щоб релігія ставала частиною влади,– коментує соціолог. – Та, якщо центр, схід і південь країни виступають за повне розділення релігії і політики, то захід і Донбас хочуть, аби роль Церкви зросла. Місцеве населення Луганщини й Донеччини готове підтримати співпрацю Церкви й держави».

Дискусія

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Учкудук | 17 вересня 2017, 17:01
    Коментувати коментар

    Християнська Церква повинна прповідувати і захищати християнські цінності, незалежно від нації чи держави.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Ексклюзив

Останні коментарі

  • Стефан | 22 жовтня 2017, 01:52

    Каждый воюющий за Украину воюет за правду и справедливость против врагов рода человеческого попирающих разум, человечность и доброту, заповеданные Христом.

  • Михаил | 22 жовтня 2017, 00:35

    Автокефалия, т.е. полная независимость кому? Если для т.н. "упц кп", то она и так полностью независима, никому не подчиняется и даже имеет своего якобы "патриарха" - высший сан

  • Василий Петров | 21 жовтня 2017, 23:11

    Ибо где сокровище ваше, там будет и сердце ваше, Матфея 6:21. Итак, дела милости творимые нами бесплатно и без всякой выгоды для СЕБЯ и есть как сокровище наше. А теперь спросим себя, какое же

  • Василий Петров | 21 жовтня 2017, 22:50

    Иисус сказал им в ответ: вот дело Божие, чтобы вы веровали в Того, Кого Он послал, Иоанна 6:29. Итак, Христос, страдал не из-за нас и не за нас, но вместо нас, упразднив при этом все страдания,

  • Panda Redemptor | 21 жовтня 2017, 20:47

    Неправда!!!! Піар Київського Патріархату! Має бути соромно, тому хто робить такі заяви! Адже після залишення села Кримського служили також капелани, А хто? Запитайте у мешканців! Дуже прикро, що

Популярні статті місяця