2017-й – рік «церковних» законопроектів

22.01.2018, 13:51
2017-й – рік «церковних» законопроектів - фото 1
Рік, що минув, був багатим на церковні події та релігійно-інформаційні приводи. Однією з провідних тем була законодавча. Йдеться про цілу низку законопроектів, пов’язаних із церковною сферою, які знаходяться на розгляді в українському Парламенті.

Рік, що минув, був багатим на церковні події та релігійно-інформаційні приводи. Однією з провідних тем була – законодавча. Йдеться про цілу низку законопроектів, пов’язаних із церковною сферою, які перебувають на розгляді в українському Парламенті. В цьому матеріалі ми зібрали інформацію щодо всіх документів, що обговорювались цього року. Декілька з них прийнято, проте більшість ще чекає на ухвалення Верховною Радою України. В чому полягає законопроект, хто його автор, які етапи публічної дискусії він пройшов та як його сприймають різні верстви суспільства? Відповіді на ці запитання знайдете в цьому матеріалі.

Ще одне Різдво

Почнемо з приємного – з прийнятих законопроектів, які вже вступили в дію. Перш за все,  це з/п № 5496, авторства 24 народних депутатів різних фракцій. Цим документом було встановлено 25 грудня – Різдво Христове за григоріанським календарем – офіційним вихідним днем. Законопроект прийняли із поправкою Андрія Парубія, яка скасувала вихідний день 2 травня. За проект закону проголосувало 238 нардепів, а вже 2 грудня він вступив в дію. Таким чином минулого року в Україні вперше на офіційному рівні відзначали Різдво за григоріанським календарем.

Голосування за дату Різдва у Раді

В Українській Православній Церкві (МП) відразу ж виступили проти такої ініціативи українських парламентарів. Спікер цієї Церкви архиєп. Климент (Вечеря) назвав ухвалений закон – антинародним. Пізніше різні представники УПЦ (МП) негативно висловлювались щодо цієї ідеї. Навіть єпархіальні збори столичного духовенства провели на Різдво. Всіх скликали на 9:30 ранку, а почали об 11:00, щоби ніхто не служив Літургії у цей день – передають кореспонденти порталу «Релігія в Україні». На питання щодо переходу на новий календар Предстоятель цієї Церкви митр. Онуфрій (Березовський) зауважив, що «Благодатний вогонь сходить по старому стилю». А тому юліанський календар є «указанням Бога». Примітно, що в Чернівецькій єпархії, яку багато років очолював митрополит, є низка румунських парафій, що послуговуються григоріанським календарем. Митрополит зазначив, що УПЦ (МП) «лишиться вірною історичній традиції, не змінюючи стильовий календар». Цікаво, що це виключно обрядове питання було вирішене митрополитом одноособово без будь-якого церковного обговорення.

А тим часом в соціальних мережах обговорювали доволі різке послання Запорізького митр. Луки (Коваленка). Він назвав ухвалений Верховною Радою з/п щодо Різдва  – «антинародним, антиправославним політичним проектом». Митрополит вважає, що запровадивши вихідний день на Різдво Христове, «влада намагається створити суспільство, де немає місця для Бога». Цікаво, що сам архиєрей в святковий день служив різдвяну Літургію на приході РПЦ в Угорщині, де місцеві православні послуговуються григоріанським календарем. Після смакування активістами в соціальних мережах цих фактів, на сайті запорізької єпархії УПЦ (МП) була розміщена офіційна заява, в якій наголошувалось, що митрополит святкував річницю чернечого постригу та день пам’яті святителя Спиридона Триміфутського, проте білий колір церковних риз все ж видав архиєрея.

Загалом суспільство сприйняло цю новацію позитивно. Експерти вважають, що це рішення не завдасть економічних збитків, проте християни, що живуть за григоріанським календарем, отримають «гідні можливості для виявлення своїх релігійних почуттів». Секретар РНБО Олександр Турчинов стверджує, що новий закон – це відрив від «російських імперських стандартів». Тай дійсно, не тільки римо-католики та протестанти, а ще й 10 з 14 Помісних Православних Церков святкують Різдво 25 грудня. Журналісти ж вважають новацію ще одним цвяхом у труну міфу про «братські народи». Релігієзнавці ж нагадують, що не буває католицького, православного чи протестантського Різдва. Є одне Різдво Ісуса Христа, яке всім світом святкується 25 грудня. Річ у тім, що у деяких християн 25 грудня припадає на теперішнє 7 січня. Питання, чи переходити віруючим на новий календар, залишається виключно в компетенції релігійних організацій. Церкви мають самі вирішити для себе це питання. Згідно з Конституцією, Церква і релігійні організації відділені від Держави, а відтак остання не має права втручатись у їхнє внутрішнє життя. Так само і Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації» гарантується повага та невтручання у догматичні та віроповчальні питання. Таким чином Парламент не тільки не заставляє, але й не має права вимагати від Церков змінити власні богослужбові традиції.

Перереєстрація

Одне з важливих питань, яке турбує релігійні організації вже два роки – необхідність перереєстрації. Нагадаємо, що у серпні 2015 р. Парламент ініціював загальну перереєстрацію усіх громадських організацій, які мають зазначити статус неприбутковості. До цього переліку увійшли і релігійні організації. Переоформити документи церкви мали до 1 січня 2018, в противному випадку вони позбавляються статусу неприбутковості. Проте релігійні організації жалілись, що здійснити увесь комплекс бюрократичних процедур доволі важко. Особливо це стосувалось малих громад у селах, які становлять більшість релігійних організацій.

Після цього до Верховної Ради було внесено законопроект № 6696, авторства 29 депутатів різних фракцій, яким пропонувалось включити релігійні організації до Єдиного реєстру неприбуткових організацій. Таким чином, церкви не потрібно було би перереєстровувати. Однак попри включення до порядку денного пленарного засідання документу № 6696, врешті-решт було ухвалено інший законопроект про внесення змін до Податкового кодексу щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році (№ 6776-д). В ньому фактично було продубльовано норми з/п № 6696. Парламент 21 січня ухвалив законопроект, а 27 грудня його було передано на підпис до Президента. Петро Порошенко підписав його 30 грудня, а з 1 січня він набрав чинності. В Державній фіскальній службі заявили, що у зв’язку із доручення Прем’єр-міністра України автоматично перенесуть дані про релігійні організації до Єдиного реєстру.

Нагадаємо, що за відміну обов’язкової перереєстрації виступала Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. Вони обґрунтовували це складністю для парафій з малих населених пунктів пройти цю процедуру. Проте деякі експерти вважають цю процедуру корисною, адже таким чином держава і суспільство знатиме реальну кількість релігійних парафій без існуючих тільки на папері громад. Лунають навіть думки про необхідність періодичної перереєстрації парафій, наприклад раз на 10 років.

З процедурою перереєстрації був пов’язаний конфлікт між Українською Православною Церквою (МП) та Міністерством культури України. Проблема полягала в тому, що Церква подала статути з пунктами, що суперечать чинному законодавству. Сторони не змогли примиритись і справа дійшла до суду. Вже відбулось 3 судових засідання, про кожне з яких писала РІСУ. Фактично справа і досі на стадії судового розгляду, проте основна проблема, після ухвалення з/п 6776-д, знімається. Навіть, якщо після судового розгляду не буде задоволений позов УПЦ (МП) зареєструвати їхні статути, Церква нічого не втратить. Адже відтепер її не позбавлять статусу неприбутковості.

На розгляді в Парламенті знаходиться ще один документ, пов’язаний з процедурою реєстрації. Законопроект № 6642 подали сім народних депутатів. Ним пропонується скасувати обов’язкове нотаріальне завірення підписів при утворенні громади і внесенні змін до статутів, та збору (460 грн) за надання адміністративної послуги при реєстрації статуту. Законопроект технічний та дозволяє церквам уникнути видатків при оформленні документів. Документ двічі потрапляв до порядку денного пленарного засідання, проте до нього черга так і не дійшла.

Військовий блок

Ще одним блоком законодавчих ініціатив є низка питань, пов’язаних із функціонуванням служби військового духовенства. Нагадаємо, в Україні з 2014 р. було офіційно запроваджено інститут капеланства. Розпорядженням № 677-р тодішнього Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка було доручено силовим відомствам створити відповідні підрозділи. В Міністерстві внутрішніх справ це зробили наприкінці 2016 р., а саму капеланську службу в Національній гвардії запустили вже в лютому 2017. В грудні 2016 також запроваджено душпастирство у спецслужбі транспорту. Міністр Оборони видав наказ № 685 від 14 грудня 2016 р. про запровадження капеланства у Збройних силах України, повноцінно це запрацювало з травня 2017 року.

Військове капеланство

Попри фактичне функціонування інституту капеланства, досі не вирішеними лишаються певні організаційні питання. Для їхньої вирішення Церкви пропонують написати загальний закон про військове капеланство. Проте деякі депутати не впевнені, що цим можна вирішити справу. Адже більшість питань вирішуються підзаконними актами та внутрішньо церковними рішеннями і вже зареєстрованими законопроектами.

Одним з таких є з/п № 6643, який подали 11 народних депутатів. Ним пропонується встановити соціальні гарантії капеланів, грошове забезпечення на рівні офіцерського складу та виплати в разі поранень. Зазначимо, що в пояснювальній записці до проекту Закону йдеться про те, що його прийняття не потребуватиме додаткових видатків з держбюджету. Це означає, що забезпечення капеланів буде здійснюватись в рамках чинного бюджету, а отже перерозподілом, за рахунок скорочення інших витрат. Проте самі військові проти такого підходу, вони воліють додаткового фінансування для капеланів, а не за рахунок інших статей військового бюджету.

Варто зауважити, що в суспільстві загалом підтримують ідею душпастирства в армії. Соціологічне дослідження Центру Разумкова фіксує понад 2/3 опитаних, хто позитивно ставиться до капеланської служби.

Також в Парламенті був зареєстрований законопроект № 6646 про альтернативну військову службу. Фактично це новий комплексний законопроект, який ліквідує прогалини, що були в старому законі. Запропонований документ дублює новації іншого з/п № 4485, авторства депутатів Унгуряна, Єленського та Тимчука. Зокрема, цим документом унормовується та уніфіковується практика реалізації права громадян на альтернативну службу, передбачена ст. 35 Конституції України. Пропонується, що бажаючі проходити альтернативну службу повинні подати відповідні заявки до військових комісаріатів не пізніше ніж через 7 днів після отримання повістки. А військомати не мають права мобілізовувати громадян до прийняття рішення по суті заяви. Фахівці зазначають, що це унеможливить правову колізію, яка виникала внаслідок неузгодженості окремих норм різних законів. Передбачається, що таким чином зменшиться кількість судових справ про порушення конституційного права на альтернативну службу. Цей законопроект після висновку Головного науково-експертного управління (ГНЕУ) Верховної Ради був доопрацьований та з серпня 2016 р. знаходиться на розгляді в Комітеті з питань нацбезпеки та оборони.

В червні 2017 р. до Парламенту надійшов урядовий законопроект № 6564 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в якому також міститься норма про право на альтернативну службу та відстрочку від призову для священнослужителів. Дія закону поширюється як на мирний, так і на особливий періоди, тобто під час мобілізації.

Резонансні «церковні законопроекти»

Минулий рік в релігійній площині в Україні позначився значною увагою громадськості та церковних кіл до низки законопроектів Верховної Ради. Так, що УПЦ (МП) вивела своїх вірних під стіни Парламенту протестувати. Мова йде про законопроекти № 4128, 4511 та 5309. РІСУ вже описували хронологію подій стосовно цих законопроектів, від їхньої реєстрації в Раді до травневих протестів. Ми не будемо повторюватись, а тому розглянемо долю цих документів за останні півроку.

Протест під Радою

Після травневих демонстрацій під Парламентом, в УПЦ (МП) вирішили на офіційному рівні засудити з/п № 4128 та № 4511. Це було зроблено на засіданні Священного Синоду 27 травня.

В православній Церкві спробували заручитись підтримкою з боку римо-католиків. Після скандалу щодо (не)виклику українського посла у Ватикані щодо «церковних законопроектів» в УПЦ (МП) вирішили реабілітуватись. Для цього організували зустріч керуючого справами з Апостольським нунцієм. І в короткому прес-релізі зустрічі вказали, що «Нунцій підтвердив раніше висловлену стурбованість Ватикану згаданими законопроектами». На цьому «обробка» Московським Патріархатом РКЦ не закінчилась. Буквально через 2 місяці під час зустрічі митр. Іларіона (Алфєєва) з Держсекретарем Ватикану кардиналом П’єтро Пароліном, представник РПЦ не оминув можливості заявити про «стурбованість церковними законопроектами».

Пізніше офіційні представники УПЦ (МП) здійснили низку вояжів до Помісних Православних Церков, під час яких вели власну інформ-кампанію проти законодавчих ініціатив Верховної Ради України. Наслідком цього стала низка тенденційних інтерв’ю з єпископатом різних православних Церков, а також декілька офіційних звернень на адресу української влади не приймати «церковні законопроекти».

Не пасуть задніх в Церкві і на міжнародній арені. Так, керівник новоствореного представництва УПЦ (МП) при міжнародних організаціях єп. Віктор (Коцаба) часто бере участь у різних міжнародних заходах, де розповідає про «дискримінаційний характер законопроектів № 4128, 4511 та 5309».

Апогею міжнародної активності УПЦ (МП) було досягнуто восени минулого року. На офіційних сайтах цієї Церкви з’явилось декілька публікацій про начебто засудження України в ООН за дискримінацію УПЦ (МП). Проте цю інформацію спростував Директор Департаменту з питань релігій Андрій Юраш, який був присутній на засіданні. Він вважає, що подібні інформаційні кампанії Церкви мають на меті «дискредитацію української держави».

В жовтні з офіційною підтримкою «церковних законопроектів» виступив Київський Патріархат. Священний Синод цієї Церкви ухвалив звернення до Голови Верховної Ради з проханням внести документи до порядку денного.

Пізніше на Архиєрейському соборі РПЦ митр. Онуфрій знову розкритикував законопроекти. В Московському Патріархаті навіть придумали як вивести свою українську філію з-під дії документів № 4511 та 5309. Єпископат ухвалив нову редакцію статуту РПЦ, де прописувався особливий статус УПЦ (МП). Для цього ще й ухвалили канонічну новелу «Центр управління Української Православної Церкви знаходиться в місті Києві». І якщо у випадку із 4511 це може спрацювати, то з 5309 навряд чи. Останнім встановлюється вичерпний перелік характеристик «входження релігійної організації до релігійного об’єднання». Всього їх три: вказівки на закордонний центр в статуті самої релігійної організації, що діє в Україні; вказівки в статуті закордонного релігійного центру, що до нього входять релігійні організації в Україні; входження українських представників до керівного органу в закордонному релігійному центрі. Поки що, незважаючи на зміну статуту РПЦ, всі ці характеристики наявні для УПЦ (МП).

Особливий статус

Законопроект № 4511, яким пропонувалось встановити особливий статус для УПЦ (МП), потрапив в поле зору Держдепу США. В звіті по релігійній свободі він згадується, як одна з парламентських ініціатив, проте ніякої оцінки звіт не містить.

Неоднозначну реакцію з/п має і серед експертів. Релігійний оглядач Катерина Щоткіна дещо скептично поставилась до законопроекту, проте не через його суть, а через його потенційну недієвість. Журналістка зазначає, що в Україні достатньо правових механізмів, щоби притягнути пропагандистів та колаборантів в рясах до відповідальності. Проте на практиці вони не працюють. Виявляється, що попри рівність перед законом усіх, деякі все ж таки «рівніші». На її думку, в Україні до людей в рясі особливе, над законне ставлення. Погіршує це становище відсутність у влади як такої концепції «релігійної політики».

На прикладі фейку щодо виклику українського посла у Ватикані, який поширив о. Микола Данилевич, Щоткіна показує, що з/п № 4511 не завадить «протоєрею брехати та шкодити цією брехнею державній безпеці чи іншими інтересам країни». Публіцист вважає, що більш дієвим інструментом, яким можна приборкати церковний колабораціонізм, є детінізація церковних фінансів. Це дійсно болюче вдарить по релігійних бюрократах і дасть привід задуматись над власними вчинками.

Проте, схоже, що доля документа № 4511 сумна. Президент України Петро Порошенко у щорічному посланні до Верховної Ради дав зрозуміти депутатам, що навіть за ухвалення цього законопроекту він його не підпише.

Зміна юрисдикції

Більше всього розголосу протягом року отримав з/п № 4128, авторства депутата Віктора Єленського. В російських та проросійських ЗМІ його охрестили «законом про церковне рейдерство». Хоча в середовищі УПЦ (МП) далеко не всі виступили з критикою цього документу. Так, екс-речник церкви прот. Георгій Коваленко зазначив, що ні для нього, ні для його парафії цей законопроект не становить небезпеки. При цьому священик зауважив, що на відміну від багатьох коментаторів, він все ж таки прочитав текст законопроекту.

За словами автора документу, так само не бачать загроз в ньому і американські дипломати, які уважно його прочитали. Вони не помітили там тих жахів, про які розповідає патр. Кирил. Саме тому у звіті Держдепу США про релігійну свободу цей законопроект і не згадується.

Віктор Єленський зауважує, що мав розмови з офіційними представниками Московського Патріархату і в них не було реальних аргументів проти, вони просто «не хочуть говорити взагалі про будь-які зміни». Автор зазначає, що з/п № 4128 унеможливить «захоплення парафій» людьми в камуфляжах, бо тільки керівний орган громади вирішуватиме правомірність релігійних зборів.

Для пояснення суті законопроекту та його наслідків народний депутат 30 листопада зустрівся із виборцями. За словами автора документу, держава не має визначати внутрішні питання парафіяльного життя. А відтак законопроектом передбачено надати громаді право самій визначати власну долю, а чи скористається громада цим правом чи ні – це її справа. Проте таке право має бути.

Зміна назви

Певні перспективи має з/п № 5309, оскільки він стосується лише назви та не впливає на майнові питання. Проте деякі норми цього документу до кінця не є зрозумілими. Зберігається варіативність нової назви, яку мають зареєструвати Церкви, що підпадають під дію цього законопроекту. Так, релігійні організації можуть використовувати як назву центру з додаванням слів «в Україні», так і поточну назву з додаванням назви закордонного центру.

Нещодавно, вже в 2018 р., від групи депутатів було направлено звернення до РНБО, Мінюсту та Департаменту у справах релігій з вимогою вжити заходів для перереєстрації УПЦ (МП) під назвою «Російська Православна Церква в Україні». Схоже на те, що мова йде про норми з/п 5309. Дивно, що депутати звертаються до виконавчої влади, в той час, коли підняте ними питання можна вирішити через Парламент.

Гендерні питання

Ще однією темою, яка спричинила скандал у Парламенті, була ратифікація Стамбульської конвенції. Документ впроваджує правові механізми запобігання домашньому насильству та надає концептуальні засади для захисту жертв в незалежності від гендерної ідентичності. Україна підписала документ та має його ратифікувати. Проти останньої процедури виступила низка депутатів та представники ВРЦіРО. Релігійних діячів лякає термін «гендер», адже вони вбачають в ньому «нав’язування гендерної ідеології».

Президент подав до Парламенту законопроект № 0119 для ратифікації Конвенції. В тексті документу містилось поняття гендеру, як «соціально закріплених ролей, поведінки, діяльності і характерних ознак, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків». В листопаді 2016 р. Верховна Рада направила цей з/п на повторне перше читання з пропозиціями для доопрацювання.

Пізніше, 3 березня 2017 р., представники ВРЦіРО зустрілись з депутатами для обговорення цього питання. Вони повідомили народним обранцям, що Церкви проти впровадження поняття гендеру та пропаганди одностатевих стосунків, які, на думку духовенства, будуть впроваджувати на державному рівні.

Паралельно з цим, в жовтні 2016 р. було подано урядовий законопроект № 5294, про запобігання та протидію домашньому насильству. Цей проект був підтриманий Радою Церков, оскільки не містив положень про гендерну ідентичність. Після численних звернень духовенства, цей документ ухвалив Парламент та підписав Президент. 

Також група депутатів внесла з/п № 4952, яким до Кримінального та процесуального кодексів імплементовується низка положень Стамбульської конвенції. Документ підтриманий Радою Церков, оскільки не містить понять гендер та похідних від нього. Парламент ухвалив документ 6 грудня, а вже 9 січня цього року його підписав Президент.

З тематикою гендеру пов’язаний і проект нового Трудового кодексу. Документ за № 1658 було подано ще в грудні 2014 року. Через півроку проект було відкликано та надано доопрацьований варіант. Документ ухвалили тільки в першому читанні, проте частина депутатів та релігійні діячі виступили проти анти-дискримінаційних положень сексуальних меншин. Адже на їхню думку в Україні немає дискримінації сексуальних меншин, тому і відповідна норма не потрібна. Врешті-решт при підготовці документу до другого читання, Комітет з питань соціальної політики задовольнив вимоги ВРЦіРО і виключив пункти, де згадуються гендер та сексуальна орієнтація. Наразі документ підготовлено до другого читання і очікує на розгляд парламентарями.

Різне

Одним із законопроектів, який викликав неоднозначну реакцію та жваві дискусії, був документ № 6722, депутатів Білозір, Унгуряна, Березюка, Дубіля, Мірошниченка, Шипка, Лаврика, Солов’я та Павленка. Ним пропонувалось внести зміни до Регламенту Верховної Ради, щоби починати пленарні засідання з молитви «Отче наш». В ГНЕУ зазначили, що документ не відповідає Конституції України, адже встановлює обов’язковість певного ритуалу (читання молитви) однієї релігії, чим порушує права депутатів, що сповідують інші релігії. Представники християнських Церков в цілому підтримали це рішення, хоча деякі все ж висловили сумніви щодо доцільності цієї ініціативи, зважаючи на наявність депутатів нехристиян. Розкритикував цю ініціативу муфтій ДУМУ «УММА» Саїд Ісмагілов. Він вітає саму ідею починати засідання молитвою, проте радить це робити індивідуально або ж в храмах своїх конфесій. В правозахисній організації Amnesty International розкритикували законопроект. Громадські активісти вважають його прикладом безпрецедентного тиску релігійних організацій на Верховну Раду.

В Парламенті на розгляді перебуває також законопроект № 1012. Ним пропонується внести зміни до низки Законів України для встановлення мораторію на комерційну приватизацію церковних будівель. Ініціював законопроект Олександр Турчинов в листопаді 2014, проте зареєстрували його депутати Сюмар та Унгурян, оскільки сам Турчинов склав повноваження та став секретарем РНБО. Документом пропонується ввести тимчасову заборону на приватизацію будівель, якими користувалися релігійні організації. Важливо, що Україна при вступі до Ради Європи взяла на себе зобов’язання вирішити питання повернення церковної власності, що була експропрійована радянською владою.

Головне науково-експертне управління в цілому підтримує законодавчу ідею, проте висунуло низку пропозицій, які рекомендує врахувати. Головна з яких – мораторій має діяти тільки на церковну власність, а не на об’єкти, що були у користуванні. Профільний комітет підтримує законопроект та пропонує прийняти його у першому читанні. Проте, чи потрапить цей документ до порядку денного, поки що невідомо.

В березні 2017 р. в Парламенті було зареєстровано проект Постанови про присвоєння звання Героя України Патріарху Філарету. З відповідною пропозицією виступило 22 народних обранців із різних фракцій. Як зазначається в пояснювальній записці, Філарет став першим етнічним українцем на Київському митрополичому престолі після довгої перерви та керує нею найдовше з усіх очільників Київської кафедри протягом її понад 1000-літньої історії.

В парламентському комітеті з правової політики заявили, що проект Постанови не суперечить Конституції України. У профільному комітеті з питань культури і духовності також підтримали цю ініціативу. Поки лишається нез’ясованим, коли депутати планують розглянути цей документ. Є достатньо висока ймовірність, що поспішати з цим питанням не будуть, а зроблять це під ювілей, адже наступного року Патріархові виповнюється 90 років.

***

Як бачимо, на розгляді в Парламенті лишається чимало проектів законодавчих актів. Щодо частини з них у ВРЦіРО є консенсусна згода. Окремі документи мають діаметрально протилежні відгуки в різних конфесій. Чи буде в депутатів час на «гуманітарний блок», чи вистачить мужності прийняти непрості рішення, чи буде політична воля для змін та до чого ці зміни призведуть дізнаймось в новому політичному сезоні, який почнеться вже з 5 лютого.

P.S. Варто пам’ятати, що передвиборчий сезон стартував, а тому певні події слід сприймати крізь відповідну призму. І підвищена увага до Церков зокрема та релігійного питання загалом – не є виключенням. 

Дмитро ГОРЄВОЙ