Американські уроки для релігійної дипломатії
«Я тут не для того, щоб сказати вам «будьте як Америка». Я тут для того, щоб сказати – вчіться на наших помилках». З такого звернення розпочав свою відкриту лекцію професор Шон Кейсі (Dr. Shaun Casey), який обіймав унікальну посаду, створену для нього державним секретарем США Джоном Керрі – відповідального за справи релігії та релігійної дипломатії. Зараз він залишається провідним фахівцем Берклі Центру з вивчення релігії, миру та міжнародних відносин Джорджтаунського університету, США (Berkley Center for Religion, Peace and World Affairs, Georgetown University).
Лекція відбувалась на базі Київського Національного університеті ім. Шевченка у вівторок, 5 березня, за сприяння Аналітичного центру та Київського Центру УКУ.
«Україна постала в ситуації потреби відповідей на виклики в умовах змінної та потужної агресії ззовні. Саме ви зараз визначаєте курс, яким будуть жити наступні покоління – у ці драматичні часи. Моя відповідь щодо того, а що ж робити, дуже проста: ви маєте самі визначати, яка форма демократії вам підходить і яким шляхом варто рухатись», - підкреслив дипломат.
Релігія не завжди проявляється в чистому добрі чи злі – вона має різні впливи як на суспільство, так і на дипломатію. Так само і з питанням релігійної свободи – для кожного контексту чи суспільства в неї закладається різний сенс. Надто часто американський політикум ігнорував вплив релігії на середовище і деякі наслідки були катастрофічними. Д-р Кейсі наводить три показових уроки, які можуть стати корисними багатьом: сучасну політику Штатів, вторгнення американських військ в Ірак у 2003 році та балотування католика на пост президента США.
За словами Шона, переважна більшість американців зараз може сприймати мусульман якщо не як наявних терористів, то як потенційних терористів. Після інаугурації Дональда Трампа, його радники продовжили роботу над спробами обмежити права країн-партнерів з ісламського світу, а також громадян Штатів за релігійною ознакою. Через місяць після обрання на пост президента, Трамп почав перші спроби обмежити права мусульман в Америці. Але щоразу, як він відправляв розпорядження до суду, юристи завертали його, тому що це напряму суперечило і нормам релігійної свободи, і Конституції, і правам людини. Проте, президент не здавався і в липні 2017 року йому все ж вдалось частково дозволити відмовляти у в’їзді в країну деяким громадянам саме за причиною релігійної приналежності – через особисті права президента.
Професор певен, що тут протестантським лідерам може стати у нагоді католицьке соціальне вчення, про яке нагадала Рада католицьких єпископів США. Йдеться про загальні засади солідарності й захисту маргіналізованих та дискримінованих релігійних груп, де гідність кожної людини не підлягає сумніву. Представники Ради продовжували атакувати Білий дім, вимагаючи заборонити дискримінацію за релігійною ознакою.
Один з фактів сучасності – це поширення мобільності по всьому світу – люди рухаються і будуть рухатись ще більше, що буде призводити до появи більшої кількості випадків, де ліберальна демократія може постати перед страхом нових релігій, що, у свою чергу, загрожує релігійній свободі. У випадку ж Штатів національне сприйняття є особливим через давню ворожнечу протестантів і католиків.
Ситуація в Іраку продемонструвала, що ігнорування релігії може призвести до катастрофи: «Я доводив, що важливо звернути увагу на релігійні впливи, але мене почули надто пізно, - пригадує дипломат. – Втручання, на мою думку, було найгіршим рішенням Америки з часів В’єтнамської війни. І ціна за війну в Іраку лежить на плечах наших дітей та онуків».
Цифри говорять краще: близько 4500 вбитих американських солдатів, 2,7 млн мобілізованих солдатів, 13% ветеранів, що страждають від ПТСР (посттравматичного стресового розладу) і 900 000 інвалідів війни. З боку Іраку це тисячі загиблих опозиціонерів і 3,6 млн вимушено переміщених осіб. Загальна ціна війни з боку США – 7,9 трильйонів доларів, які лягли боргом на кілька майбутніх поколінь. На думку Шона, це достатній аргумент для того, щоб показати неуспішність і невиправданість рішення про збройне вторгнення.
При цьому за роки війни в Іраку було багато людей доброї волі – і релігійних волонтерів – які робили багато добрих справ на низовому та середньому рівнях. Вони не створювали політику, але допомагали постраждалим.
Стратегічною помилкою Штатів, з роздумів професора, стало обмеження доступу шиїтів до влади за релігійною ознакою – тому що американський уряд їх боявся, як і ймовірності створення ісламської держави. Проте, як можна обмежувати доступ для певної політичної сили на вибори, якщо ми переслідуємо цінності демократії? «Якщо ми спускаємо демократію ззовні, то суспільство не приймає її – бо чи задумались ми про те, щоб почути їх голос? – пригадує він. – Шиїти могли б допомогти іракцям з визначенням власної ідентичності. Справжнім демократом тоді був не американський президент, а один з лідерів політичної сили шиїтів. Варто пригадати, що до нашого втручання в Іраку співіснували інші релігії поруч з ісламом. Так, може, в них не було всіх прав, як у панівної релігії, але, принаймні, ніхто не чинив проти них насильства».
Ключовим уроком та розумінням може бути те, що США часто використовує поняття релігійної свободи не в контексті прав людини, а через питання безпеки. В 2003-му році американські протестанти аргументували, що Штати – це християнська держава, вимагаючи від Іраку розмежувати владу та іслам. Д-р Кейсі виділяє два головних уроки з цього прикладу: форми релігійної свободи залежать від унікальної історії країни, схема «будьте як Америка» не працює; треба довіряти людям, які знають, як їм жити і що робити далі – демократія не може бути продиктованою, вона будується на довірі.
Стосовно третього прикладу, іронія розуміння релігійної свободи коріниться в самому американському контексті. Якщо назовні це використовується як рівність для всіх, то всередині продовжує жити упередження між католиками та протестантами. Шон Кейсі нагадує, що ще з 60-х років аргумент страху перед католиками був надзвичайно сильним (коли католик балотувався на пост президента) і саме поняття релігійної свободи зародилось як таке, що мало б захистити протестантів від них. Проте, мали пройти десятиліття, щоб люди подолали шлях від страху до толерування та прийняття рівності як наслідку роботи над собою.
Ключовими висновками для нього з досвіду дипломатичної роботи є такі думки:
- Ліберальна демократія не має дивитись на релігійний плюралізм як на загрозу – треба долати ці страхи;
- Захист релігійних прав кожного – це справа політики та адвокації з боку людей, вона не падає з неба сама по собі;
- Релігійні свобода має створювати загальну культуру збагачення від різноманіття.
