• Головна
  • Публікації
  • Проблеми християнської педагогіки від минулого до сьогодення обговорили на всеукраїнській конференції в Івано-Франківську...

Проблеми християнської педагогіки від минулого до сьогодення обговорили на всеукраїнській конференції в Івано-Франківську

12.02.2019, 10:20
Проблеми християнської педагогіки від минулого до сьогодення обговорили на всеукраїнській конференції в Івано-Франківську - фото 1

У роботі конференції, яка відбулася в Івано-Франківську 11 лютого під назвою «Християнська педагогіка в іменах і освітньо-виховних ідеях», взяли участь понад 60 науковців, дослідників, експертів з Києва, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей. Свої наукові доробки надіслали також фахівці з Донецька та Риму.

У роботі конференції, яка відбулася в Івано-Франківську 11 лютого під назвою «Християнська педагогіка в іменах і освітньо-виховних ідеях», взяли участь понад 60 науковців, дослідників, експертів з Києва, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей. Свої наукові доробки надіслали також фахівці з Донецька та Рима.

Конференція.jpg

Організували захід Івано-Франківське Архиєпархіальне управління УГКЦ, академія Івана Золотоустого, обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Бучацьке єпархіальне управління УГКЦ, Лондонська єпархія Пресвятої Родини УГКЦ.

Конференція проходила у формі пленарного і секційних засідань, під час яких обговорювалися історичні аспекти розвитку християнської педагогіки в Україні, діяльність визначних українських педагогів, зокрема Івана Боднарука, у сфері формування християнських моральних цінностей. Особливу увагу також звернули на обговорення стану та перспектив розвитку християнської педагогіки в Україні у контексті сучасних викликів.

Відкрили і благословили захід митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин), єпарх Бучацький Дмитро Григорак. Далі присутні мали змогу почути низку доповідей науковців Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, єпарха Лондонського, доктора богослов’я Гліба (Лончини), сестри Георгії Припутницької, референта у справах освіти і виховання Львівської Архиєпархії УГКЦ.

«Мета нашої конференції привернути увагу до християнської педагогіки, яка в сучасному матеріалізованому світі може бути рятівним колом у плеканні цінностей як у родині так і у школі, суспільстві, - пояснює співорганізатор конференції, старший викладач кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Світлана Сміх. – Історичні аспекти розвитку християнської педагогіки в Україні розглядалися нами також для того, щоб представити сучасні виклики щодо перспектив її розвитку як того що має єднати Україну. Задум нашого заходу був пов'язаний також з відзначенням ювілеїв видатних педагогів – Григорія Ващенка, Івана Боднарука, який є маловідомий у нас і більше для діаспори, бо, будучи учителем Стрийської гімназії, був висланий до табору переміщених осіб у Німеччині, далі переїхав до Бразилії, Америки. Там підтримував дух української ідентичності. До слова, владика Гліб (Лончина) чи не єдиний учень Івана Боднарука в Україні».

Власне, спогадами про педагога Івана Боднарука, який викладав українську мову, літературу, історію в американській школі поділився у доповіді на конференції єпископ Гліб (Лончина). «Це була високоосвічена людина, культурна, дуже характерна, чесна. Мав швидкий розум,  - розповів кореспонденту РІСУ владика. – Окрім своєї шкільної діяльності займався також публіцистикою. Отже, слухати його було дуже цікаво, бо подавав не лише «сухі» правила, але добре пояснював – чому саме так. До слова - теперішній правопис є знівечений ще більшовиками, які його свого часу зрусифікували. Також від Івана Боднарука ми отримали любов до літератури. Це залишилося на усе життя».

конфренція-2w.gif

Щодо ситуації, яка склалася у християнській педагогіці, єпископ поділився – «До прикладу у Великобританії є католицькі школи, але вони діють посеред багатьох труднощів таких як усюди, зокрема – секуляризації. Є також «зазомбування» гаджетами. Тому молоді часто важко сконцентруватися, щоб знайти кілька хвилин просто помовчати. Секуляризоване суспільство хоче мати великий вплив на школи і щоб вони вчили не те, що згідно з наукою Церкви. І це є найбільша проблема, бо усі живемо у цьому світі, але мусимо себе охороняти від злих впливів. Тому потрібно знати істину, шукати правди. А до того найбільше молитися, бо без Божої допомоги нічого не зможемо». 

«Історичний науковий вимір християнської освіти має важливу роль, тому що ми маємо вивчати витоки нашого християнського виховання, наші джерела, корені, традицію - прокоментувала сестра Георгія Припутницька. – Адже ця традиція була перервана. І якщо літургійне, богословське життя Церкви швидко відновилося, то в шкільництві ми більше орієнтуємося на католицьку освіту. Це добрий досвід, але важливо все ж знати нас самих. Ті постаті, про яких говоримо на сьогоднішній конференції, є інколи зовсім невідомими для нас. Хоча їх є чимало. У нашій Церкві християнське виховання обдумувалося, обмірковувалося, писалися праці на цю тему. Тодішні підходи багато в чому перегукуються з тим, що маємо в сучасній українській школі. Особливо - щодо співпраці школи і громадськості, батьків». А у своїй доповіді на пленарному засіданні конференції сестра Георгія поділилася інформацією щодо практичного досвіду роботи сучасних християнських шкіл та шкіл християнського спрямування в Україні. Зокрема - потребі створення необхідної юридичної бази їх функціонування, адже повсякчас маємо маніпуляції у тому, що Церква у нас відділена від держави. Хоча законодавством обумовлено свободу виховання у певних цінностях у родині і школі.

Щоб поділитися досвідом роботи у канадській школі і краще вивчити ситуацію в українській освітній сфері, на конференцію приїхала Ірина Микитюк - координатор проекту отців селезіян, який спрямований на роботу з педагогами. Пані Ірина протягом тринадцяти років жила і працювала за океаном, звідки повернулася декілька місяців тому. «Я викладала протягом двох останніх років українську мову в цілоденній школі імені Йосипа Сліпого в Торонто, - розповіла вона. – Мені особливо сподобалося те, що все, що відбувається у процесі навчання і роботи, починається з загальної молитви і ні діти, ні їх батьки не бачать у цьому нічого надзвичайного. Раз на тиждень усі учні та педагоги разом відвідують Літургію. Також там навчають бути частиною суспільства – допомагати потребуючим незалежно від національності, віросповідання, тощо. Насправді, у цьому не має бути нічого унікального і для українських шкіл».

Про свого односельця педагога Івана Боднарчука з Городенківщини, який працював у канадській діаспорі, розповідав на одному з секційних засідань конференції «Християнська педагогіка в іменах і освітньо-виховних ідеях» священик УПЦ, вчитель християнської етики з села Чернятина Городенківського району Тарас Гуменяк. «Щодо сучасної української школи, то усі ми працюємо за спільною програмою, хоча маємо свої педагогічні підходи, - ділиться священик. – Ми не повинні переконувати у перевазі тієї чи іншої конфесії, а лише прививати справжні християнські цінності, чесноти, які є у Божих заповідях». 

Як повідомили організатори, за матеріалами івано-франківської конференції видадуть спеціальний збірник. 

Світлини Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ

Наталія ПАЛІЙ