Унівська проща: радість попри негоду

22.05.2018, 18:36
Унівська проща: радість попри негоду - фото 1
Ці 60 з гаком кілометрів молодь долає пішки, асфальтом і болотом, через села і поля. І погода – це великий виклик, та не єдиний. Де ночувати? Що їсти? Як не натерти ноги? Що робити, якщо в дорозі захворієш? Як духовно оновитися, а не виснажитися?

Робота, будні, шум, гамір, транспорт, місто, втома... Знайома картина щоденного життя молодої людини. Куди втекти? Як відновитися?

Унівська проща – одна із можливих відповідей.

На початку прощі

У 1994 році Юрій Підлісний, молодий учасник Товариства українських студентів-католиків "Обнова", натхненний розповіддю французьких знайомих про паломництво з Парижу до Шартру і пройшовши його разом з ними, вирішив організувати щось схоже в Україні. Зі Львова до Унева тоді, вперше, вийшло 75 осіб, дорогою приєдналося ще стільки ж. На запитання “Чому саме до Унева?” п. Юрій відповідає коротко: “А куди ж іще?”.

Юрій Підлісний спостерігає за колоною прочан XXV Ювілейної молодіжної прощі до Унева

Юрій Підлісний спостерігає за колоною прочан XXV Ювілейної молодіжної прощі до Унева

“Ми всі чекаємо сенсацій. Чекаємо на чудо. А те, що ми тут є, на цій прощі – хіба це не чудо? Хто ще 30 років тому міг подумати, що нас тут гостинно зустріне монаша братія, яка звершує свій подвиг тут, у цій обителі, в цьому монастирі”, - так сказав у фінальній проповіді прощі владика Володимир (Груца), єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.

Владика Володимир

Як відомо, у 1944 року саме тут, на монастирській території, був концентраційний табір для духовенства, яке не визнало російське православ’я. Потім – психіатрична лікарня... 1991-й став роком повернення монахів-студитів до монастиря як жителів і повноправних власників. З 1992-го обновляни допомагали відновлювати монастир. А незабаром вони з іншою молоддю прийшли сюди вперше на прощу.

У холодну дощову п'ятницю 18 квітня 2018 року 750 хлопців та дівчат знову вирушили до Унева. 25-й рік поспіль. Тож ця проща стала традиційною. Які ж її особливості?

Вихід травневої прощі до Унева-2018 зі Львова

Вихід травневої прощі до Унева-2018 зі Львова

Наймолодша прочанка

Наймолодша прочанка. Юстинка у свої 7,5 років пройшла всю дорогу пішки, нарівні зі старшими. В Уневі ночувала з татом та іншими паломниками на горищі.

Ці 60 з гаком кілометрів молодь долає пішки, асфальтом і болотом, через села і поля. І погода – це великий виклик, та не єдиний. Де ночувати? Що їсти? Як не натерти ноги? Що робити, якщо в дорозі захворієш? Як духовно оновитися, а не виснажитися?

Вихід травневої прощі до Унева-2018 зі Львова

Оргкомітет прощі на чолі з головою старається про все подбати. Ділять відповідальності: духовна складова мандрівки, харчування, медичний супровід, транспорт, інформування, поліграфія... Домовляються про місця для ночівлі, перекуски та повноцінні вечері й сніданки в селах, через які проходитиме проща. Ділять паломників на групки, кожна з яких має свого провідника-аніматора. Готують книжечки для паломників, де є детальні описи маршруту, духовної програми і всіх важливих нюансів. Опікуються кожним в дорозі, за потреби підганяють, підвозять, лікують та живими й здоровими повертають додому.

Медики Унівської прощі

Медики Унівської прощі

Медики Унівської прощі

Медики Унівської прощі

Люди з сіл, через які проходить проща, також щороку її чекають. І мають радість від того, що можуть нагодувати молодь, дати їй прихисток для ночівлі, помолитися разом з нею у своєму храмі.

Так харчувалися прочани дорогою до Унева

Так харчувалися прочани дорогою до Унева

Готуються по-особливому і священики, які йдуть разом із молоддю та які приїжджають спеціально вже до Унева, щоб там мати години духовних бесід та сповідей і так послужити молоді.

о. Василь Захарусь

А сама молодь – йде безстрашно. Ті, що вирушають вперше, впевнені у своєму екіпіруванні та власних силах. Ті, що мають досвід, знають, що труднощі все одно будуть, як ідеально ти б не підготувався.

Прочанська колона

Христина Кутнів, голова львівської спільноти “Українська молодь – Христові”:

“Найтяжчими були погодні умови. Дощ трошки зіпсували нам плани. Він падав майже увесь день, і вітер був сильний. Дехто був по коліна в болоті. Хто не мав гумаків – ноги мав мокрі. Болото під ногами було найтяжчим. Потім ішли житом ще 10 кілометрів. А тоді спали: хтось по хатах, хтось у спортзалі. Я ночувала в машині. Дуже смачна була їжа в Глинянах. На вечерю був борщ і канапки, на сніданок – гречка і салат”.

Відпочинок під час прощі

Відпочинок під час прощі

Цієї травневої прощі впродовж п’ятниці та суботи прочани подолали 65 кілометрів пішки зі Львова до Унева. Пройшовши крізь дощ, подолавши болота. Натерши й промочивши ноги. Переночувавши, де і як вдасться: на долівці в школі, в автомобілі або у комфортному ліжку. Поївши незліченну кількість канапок, гречки, борщу в гостинних людей дорогою до Святоуспенської Унівської лаври УГКЦ. Намолившись і наспівавшись удосталь: з семінаристами та священиками, монахами та єпископом.

На порозі лаври

Вітальне слово прочанам

"Ми всіх вас вітаємо і бажаємо, щоб ви тут могли отримати ті ласки, які потрібні для ваших сердець, для ваших родин. Всі ми зібралися, щоб молитися і випросити у Бога благодаті. Уже велика частини дороги є подолана. І ще залишилося трошки: тут на місці. Бажаємо, щоби ваші душі були намолені. І щоби ви всі, коли будете розходитись по домівках, вирушали з великою Божою радістю і Божим благословенням", – єромонах Ілля, ігумен монастиря, зустрів та привітав прочан під ворітьми Святоуспенської Унівської Лаври.

В Унівській лаврі

Приготування кулішу для прочан

Отець Пантелеймон, духівник прощі, благословив куліш, зварений для прочан в Уневі.

Отець Пантелеймон, духівник прощі, благословив куліш, зварений для прочан в Уневі.

Спільна вечеря

Чай для прочан

Робочі моменти оргкомітету

Вечір та ніч після прибуття до Унева молодь провела у молитві, чуваннях та поході зі свічками по лісі на гору.

Ще перед світанком молилася Утреню, а тоді могла потрапити на Літургію о 4 або 11 ранку.

І врешті – щасливо повернулась додому: в численні села та міста Львівщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, Тернопільщини, Києва…

Ольга

Ольга, майбутня вчителька початкових класів, родом з Тернопільщини. Вперше йшла зі Львова на прощу до Унева. “Сподобалось, було добре йти. А болото? Воно нагадує дитинство. Нехай трохи було того болота. Та атмосфера була дуже хороша, а в Уневі особливо надихнув спів братів-монахів”.

Як сказав отець Ілля, “якщо у вас немає сили, Господь винагороджує навіть добрий намір”. Але за його словами, у тих, хто прибули до святині, були все ж не лише думки і бажання, й вони це виявили своєю присутністю.

“Так, це коштує трохи зусилля, але робимо це на Божу славу. І Господь це нам повертає”.

Унівська фотозона

Марта ГАВРИЛІВ