Постать відомого ченця-історика Церкви зібрала дослідників в Ужгороді

2 березня 2018, 12:57 | Репортажі | 1 |   | Код для блогу |  | 

Володимир МОРОЗ

Семінар, присвячений життю та спадщині о. Атанасія Пекаря, ЧСВВ, відбувся в Ужгородському національному університеті 1 березня 2018 р. — у день народження цього історика Церкви. Подія отримала назву «Життя присвячене Правді: єромонах Атанасій Василь Пекар, ЧСВВ та його “Нариси історії Церкви Закарпаття”».

«Життя присвячене Правді: єромонах Атанасій Василь Пекар, ЧСВВ та його “Нариси історії Церкви Закарпаття”»

Український греко-католицький монах священик Пекар (1922–2011) є автором десятків книг та брошур, а також сотень наукових і публіцистичних статей, що розкривають історію Церкви в Україні та, особливо, на Закарпатті. Його найвідомішим твором є тритомник «Нариси історії Церкви Закарпаття», томи якого почергово вийшли друком у 1967, 1997 та 2014 роках. Над кожною з частин цієї праці монах-василіанин працював десятиліттями — загалом у науці о. Пекар був довгожителем, досліджував минуле біля 60 років.

Багата спадщина о. Пекаря, уродженця міста Перечин, який жив і працював у діаспорі, значною мірою залишається невідомою навіть для істориків у наші дні. А тому вшанувати його пам’ять та спопуляризувати написане ним саме через відкритий формат семінару за участі вчених, духовенства, студентів, журналістів вирішили Провінція св. Миколая в Україні Василіянського Чину св. Йосафата, Кафедра історії України УжНУ та Інститут Історії Церкви УКУ. Подія пройшла у залі вченої ради УжНУ.

«Василіянське чернецтво, як плід та носій рідної церковної традиції, як осередок плекання ідентичності рідного народу, колись відомого на весь світ під назвою Русь і руський, а тепер — Україна та український, уже в силу цих двох чинників: релігійно-церковного і батьківськи-народного, здавна є особливо чутливим до викликів пізнання та зберігання історії. Четверта Заповідь постійно нагадує: «Шануй батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі» (Вих. 20, 12). Заклик цієї Заповіді — це стимул шанувати батьків. Та це не тільки нагадування турбуватися про щоденний харч для тата й мами, а й дбати про батьківську культуру, традиції, мову та історію рідної спільноти. Бог промовляє до кожного з нас через біблійну історію, але також діє в історії пізніших часів — до сучасності включно. Варто тільки виявити добру волю і прагнути побачити знаки часу, як це закликав робити папа Іван ХХІІІ, — промовляв у вітальному слові до учасників семінару протоігумен василіанської Провінції св. Миколая в Україні о. Андрій Белеканич, ЧСВВ. — Роздуми над окресленим виміром нашої віри, дарованої нам Господом через його благодать, здатні відкрити завісу таємничості, котра огортає причини служіння у Василіянському Чині численних єромонахів, які присвятили себе також дослідженню історії. У Провінції святого Миколая історичні праці писали та видавали світлої пам’яті отці Йоанникій Базилович, Анатолій Кралицький, Корнилій Шафранкович, Матей Врабель, Стефан Решетило, Гліб Кинах. У цій же Провінції формувалися відомі історичними працями отці Севастіян Сабол та Маріян Поташ… Як бачимо, о. Атанасій Пекар, ЧСВВ мав численних попередників і саме на цій василіянській традиції, чуйній та уважній як до написання розвідок, так і до дбайливого видання джерел, знайшов застосування його талант, дарований Богом».

Він також наголосив, що здавна архів василіанського монастиря св. Миколая у Мукачеві, численні матеріали якого перебувають тепер у Державному Архіві Закарпатської Області, був доступним для дослідників.

«Здавна василіани-історики залучалися до важливої справи дослідження минувшини рідного народу, у якій працювали численні історики з-поза Чину. Тепер же актуальною є справа вивчення спадщини о. Атанасія та його попередників. Одним із завдань нашого сьогоднішнього семінару, організованого у день народження о. Пекаря, є привернення якнайширшої уваги до цього вдячного поля діяльності. Залучитися до роботи закликаємо усіх присутніх і тих, хто не зміг прийти, але відчуває до цього поклик», — наголосив о. А. Белеканич.

Модератором семінару був директор Інституту Історії Церкви УКУ Олег Турій — сам історик Церкви.

Розкриттю біографії о. Пекаря та його спадщини слугували три виголошені доповіді. Спершу о. Єронім Грім, ЧСВВ поділився із присутніми результатами ми своїх пошуків на тему «Життєвий шлях та служіння о. Атанасія Пекаря, ЧСВВ». Він розповів про родину, юність, навчання, священиче служіння о. Атанасія, про його характер, який сприяв дослідницькій роботі. Також о. Грім навів унікальні спогади про монаха-дослідника його сучасників, поділився зібраними архівними світлинами. Принагідно спогадами про родичів о. Пекаря поділився і мукачівський єпископ-помічник Ніл Лущак, який колись здійснював священиче служіння у рідному місті о. Пекаря та знає, наприклад, племінника відомого василіянського історика: той був міським головою Перечина.

Доповідь історика Віктора Кічери з УжНУ мала назву «Нарис історії Церкви Закарпаття Атанасія Пекаря як науковий та навчальний доробок». Ужгородський дослідник говорив про можливості і, що важливо, про досвід використання праць о. Пекаря у роботі зі студентами та роботі студентів. Цьому, за його словами, сприяє відкритість архівів у наші дні.

Доповідь історика Володимира Мороза з Інституту Історії Церкви УКУ мала назву «Творча спадщина о. Атанасія Пекаря, ЧСВВ: масштаби і спрямування». У ній проаналізовано тематику, обсяги і загальне спрямування дослідницької роботи, здійсненої о. Пекарем. Що важливо, вів мову В. Мороз, о. Атанасій мав широкий кругозір, виявляв увагу до якнайширшого культурного та національного тла історії Церкви, до динаміки цієї історії і прагнув використати усі доступні джерела різними мовами, зокрема, багаті архіви Риму. Також цей доповідач зауважив, що невиправданим є твердження, ніби о. Пекарю були тотально недоступні архіви Закарпаття, бо вони були закриті для дослідників в часи СРСР. Розглядаючи це питання, не слід забувати, що о. Пекар використовував публікації сотень цих закарпатських джерел василіянським протоігуменом о. Йоанникієм Базиловичем, о. Михайлом Лучкаєм, о. Іваном Дулишковичем, Антонієм Годинкою та іншими вченими.

По виголошенні доповідей відбулася жвава дискусія, у якій обговорювали і досі дискусійні питання про початки християнства на теренах теперішнього Закарпаття, і про маловідомі сторінки монастирської історії, як от питання існування друкарні Грушівського монастиря. Осібно зачепили питання створення бібліографічного покажчика праць о. Пекаря, робота над яким розпочалася, йшлося про потребу поширення в Україні малознаних, особливо англомовних, праць цього василіянина-вченого, про перевезення архіву цього історика Церкви в Україну із США. Своїми думками з цього приводу ділилися історики Роман Офіцинський, Юрій Данилець, о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, о. Михайло Михайлець, о. Олександр Монич, Ігор Ліхтей та інші присутні.

«Це була людина незаангажованої історії, — говорив секретар православного Богословсько-історичного науково-дослідного центру ім. архимандрита Василія Проніна о. О. Монич. — Він підняв багато історичних джерел, котрі нам недоступні».

Зрештою, як наприкінці семінару повідомив секретар василіанської Провінції св. Миколая в Україні о. Франціск Онисько, ЧСВВ, цей — 2018-й — рік у Провінції буде в особливий спосіб присвячений о. Пекарю. Поміж різних подій, на провінційному сайті публікуватимуть також розвідки самого о. Атанасія.

До слова, під час семінару можна було придбати усі три томи «Нарисів історії Церкви Закарпаття» о. Пекаря, у тому числі раритетний уже перший — видруку 1967 року. Популяризації спадку василіанина-історика, особливо «Нарисів…», слугує брошура під назвою «Життя присвячене Правді: єромонах Атанасій Василь Пекар, ЧСВВ та його “Нариси історії Церкви Закарпаття”».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 2 березня 2018, 13:12
    Коментувати коментар

    "«Шануй батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі» (Вих. 20, 12). Заклик цієї Заповіді — це стимул шанувати батьків. Та це не тільки нагадування турбуватися про щоденний харч для тата й мами, а й дбати про батьківську культуру, традиції, мову та історію рідної спільноти." ---------- І що: дбати навіть про ТЕ з цієї (начебто) "батьківської культури", "звичаїв" та "історії", що мають явно й затято-ЯЗИЧНИЦЬКЕ (поганське) походження і, по суті, АНТИХРИСТИЯНСЬКІ сутність і зміст?! ------------- І тим самим - свідомо чи несвідомо, одначе (тим не менше) - прикликати у своє (та багатьох інших людей) життя-буття різні ПРОКЛЯТТЯ, прямо пов'язані з такою - більш ніж сумнівного характеру - "спадщиною"!!!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 20 вересня 2018, 18:29

    Підступно й провокативно збурюючи і нагнітаючи всі ці, по суті, параноїдально-мракобісні пристрасті, напругу і гучні протести довкола біопаспортів та інд. кодів, певні чинники в нашій державі,

  • velovs@ukr.net | 20 вересня 2018, 18:00

    По-перше: духовно-, культуро- і націєтворчою релігією українського народу та його держави - все-таки - є, передусім та головним чином, ХРИСТИЯНСТВО. У т. ч. Його Святе Письмо. ---- По-друге: Тора є

  • Fr. Valerii | 20 вересня 2018, 16:56

    Усі паспорті у вигляді книжки також пронумеровані, але ця "віруюча" від пронумерованого паспорту чомусь не відмовляється. Більше того вона сама попросила державу втрутитись в її особисте

  • enzian | 20 вересня 2018, 14:38

    Зважаючи на присутність у парламенті депутатів-мусульман і юдеїв, посля "Отче наш", заради дотримання принципу рівності, доведеться читати молитви з Тори і сури з Корану.

  • Halo | 20 вересня 2018, 13:53

    Порада в останньому абзаці дуже слушна. Бо братися виправляти цей тролінг онлайн самотужки - втрачений час та нерви. На те й розрахунок провокаторів.

Популярні статті місяця