Бути собою: відкриття нової виставки та наукового симпозіуму про Йосифа Сліпого у Вінниці

15 травня 2017, 13:03 | Репортажі | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Ніна ПОЛІЩУК

Нещодавно у Вінниці відбувся черговий науковий симпозіум Інституту історії Церкви УКУ «Патріарх Йосиф Сліпий: знайомий та незнаний», під час якого із доповідями виступили о. д-р Іван Дацько, особистий секретар Патріарха Йосифа, та о. Тарас Бублик, дослідник періоду легалізації УГКЦ у 1960-80-х роках.

У рамках наукового симпозіуму представили нову виставку Інституту історії Церкви «Бути собою», яка присвячена 125-літтю від дня народження ісповідника віри.

Захід відбувся у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї та був організований за ініціативи греко-католицької громади Вінниці. Серед присутніх були також представники місцевої влади: голова Вінницької ОДА Валерій Коровій, голова обласної Ради Анатолій Олійник та заступник міського голови Галина Якубович. Із вітальним словом до учасників наукового симпозіуму звернувся єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ Йосиф (Мілян), який приїхав до Вінниччини із душпастирським візитом.

Симпозіум у Вінниці

Перед початком наукової частини вл. Йосиф (Мілян) наголосив, що патріарх Йосиф був людиною великого духу та віри, і українці мають з цим не просто погоджуватися, але намагатися наслідувати його в твердості, справедливості, бажанні правди.

«Ми сьогодні часто працюємо над тим, щоб мати багато: посідати усе, бути великими в очах інших, щоб заманіфестувати перед суспільством свою значущість, яка насправді не є суспільно великою. Людини такої сили волі, яким був патріарх Йосиф, сьогодні треба шукати, як Діоген зі свічкою. Напевно, ще 20 років тому важко було уявити, що у Вінниці можуть говорити про цього великого мужа, який вийшов поза межі конфесій та регіонів, бо патріотизм, віра, воля, любов не мають таких обмежень. Він своїм терпінням і працею приблизив вільний день для України. У рік пам’яті цього ісповідника віри спробуймо завдати собі труду – бажати великого, вийти з мілини», – такими словами вл. Йосиф розпочав науковий симпозіум.

Президент Інституту екуменічних студій о. д-р Іван Дацько поділився з присутніми цікавими спогадами студента Українського католицького університету св. Климента в Римі та особистого секретаря Йосифа Сліпого. Доповідь о. Івана була динамічною і сповненою різних побутових дрібничок, які дозволяли красномовно відтворити характер і поставу патріарха Йосифа. До прикладу, відомо, що патріарх був в найкращому гуморі після обіду та прогулянки ватиканськими городами, тоді можна було у нього щось попросити; або як тільки в діаспорі довідалися, що він любить гречку, то прискали її стільки, що семінаристів ще довго годували цією кашею. Патріарх Йосиф був строгий, великий шанувальник науки і професійних науковців, але водночас добрий і справедливий. Власне, змалку двома найбільшими бажаннями Йосифа були – служіння Богові та служіння науці. Ці мрії він втілив, навчаючись у семінарії в Україні, потім – на теологічному факультеті в Інсбруці (Австрія), за тим – ставши ректором Богословської академії у Львові, навіть будучи в ув’язненні Патріарх працював над працею про історію ГКЦ в Україні.

о. Іван Дацько

«Цікаво подумати, чому око митрополита Андрея Шептицького зупинилося на Йосифові Сліпому, адже було відомо, що кандидатом на місце коад’ютора з правом наступництва був о. Микола Чарнецький. Я питався покійного о. Івана Гриньоха, який оповів: Шептицький знав, що по трупі Йосифа можуть винести Греко-Католицьку Церкву, а він не заламається. Нині нам легко читати різні повісті про ГУЛАГ, переслідування, але прожити цей час, коли тобі ломлять руки, ставлять під нігті голки і так далі – це зовсім інше. А патріарх так жив 18 років! І не любив про це говорити, а натомість докладав титанічних зусиль, щоб згуртувати і відродити Українську Греко-Католицьку Церкву», – розповів о. Іван Дацько, продовживши історію про звільнення Йосифа Сліпого та його служіння Українській Церкві у вимушеному екзилі в Римі.

Суттєвим доповненням до історичного портрету Йосифа Сліпого стала доповідь о. Тараса Бублика, наукового співробітника Інституту історії Церкви УКУ, що стосувалася вкладу патріарха в процес відновлення прав ГКЦ в Україні у 1960-80-х роках. Власне, мовилося про душпастирські візитації патріарха до українців Канади, США, про Йосифа Сліпого, котрий був голосом так званої «мовчазної Церкви» у світі та який намагався підтримувати зв’язок з греко-католицьким підпіллям України та єпископами.

о. Тарас Бублик

«Для патріарха Йосифа Сліпого – життя його Церкви і її свобода були першочерговими справами. Він використовував будь-яку нагоду, щоб заявити, що Українська Греко-Католицька Церква існує. Усе, що він робив, було звернено до «тих братів і сестер, що терплять». Була цікава історія, пов’язана зі звільненням патріарха з радянських таборів, коли йому зачитували акт звільнення, він запитав: «Цей акт стосується виключно мене, чи всієї Церкви?». Як бачимо, йому не розходилося про власну свободу, але тільки про можливість вільної діяльності його Церкви. Навіть, коли він вже перебував у Римі, то все одно регулярно ходив до консульства СРСР з проханням про дозвіл повернутися в Україну. Патріарх так і не відмовився від радянського громадянства, будучи кардиналом, адже плекав надії про повернення на Батьківщину», - розповів о. Тарас Бублик, наводячи численні приклади діяльності патріарха Йосифа у справі легалізації УГКЦ, який не дожив до цього часу кілька років, але заклав міцний фундамент, розповівши тогочасному світу про греко-католиків в Україні та в діаспорі, свідчивши про релігійні переслідування в СРСР своїм життям.

Після наукового симпозіуму охочі могли ознайомитися з новою виставкою Інституту історії Церкви УКУ «Бути собою», що складається з 10-ти стендів, які висвітлюють життєвий шлях Йосифа Сліпого як великого українці і церковного мужа. У світлинах і документах виставки відображені основні етапи діяльності патріарха: провід Духовною семінарією та заснування Богословської академії у Львові, переслідування радянською владою і перебування в таборах ГУЛАГу, обставини звільнення з ув’язнення та переїзд до Рима. Завдяки опублікованим архівним світлинам відображено його участь у засіданнях ІІ Ватиканського собору. Також експозиція висвітлює працю Йосифа Сліпого щодо розвитку духовного та культурно-освітнього життя українців у світі: створення Українського католицького університету в Римі, будівництво Собору Святої Софії і поруч з ним пам’ятника Тарасові Шевченку, його численні подорожі для згуртування та підтримки українців «в розсіянні сущих». Окрім того, виставка має на меті не лише історично-ілюстративну складову, але й спонукає до аналітичного осмислення новітньої історії України.

Ознайомитися із відеозаписами попередніх наукових симпозіумів про Йосифа Сліпого у Полтаві, Харкові, Запоріжжі, Ужгороді, Чернівцях, Одесі, а згодом – у Вінниці можна на uTube-каналі Інституту історії Церкви УКУ.

Система Orphus
Рейтинг
0
0

Ексклюзив

  • 20 вересня 2017, 11:25 | Журналістські розслідування | view photo | 

    Нічне виселення. У Луцьку загострився конфлікт за примішення між єпархією УПЦ КП та видавництвом

    У понеділок, 18 вересня, прийшовши на роботу, працівники товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціал», що розміщувалося в одному з приміщень Волинської єпархії УПЦ КП у Луцьку, застали дивну картину: семінаристи завершували виносити речі видавництва на вулицю.

  • 20 вересня 2017, 07:41 | Калейдоскоп | view photo | 

    І словом, і ділом: Соціальне служіння волинських протестантів

    Нині соціальне служіння для членів протестантських конфесій, їхня гуманітарна діяльність – одна з основ протестантської етики. Саме про благодійну діяльністьта освітні програми волинських протестантів мали можливість дізнатись журналісти у прес-турі в рамках відзначення 500-ліття Реформації.

  • 17 вересня 2017, 16:37 | Соціологія релігії | view photo | 

    В Україні зростає запит на національну Церкву, – соціолог

    Наталія Зайцева-Чіпак із центру «Соціоінформ» розповіла про те, як українці уявляють ідеальні стосунки між державою, суспільством і Церквою.

  • 17 вересня 2017, 12:14 | Репортажі | view photo | 

    «Семиярусна гора» як головна духовна книга нової епохи

    У двадцять сім років американець Томас Мертон відмовився від кар’єри письменника й прийняв монаший стан в одному з найбільш аскетичних згромаджень католицької Церкви – ордені трапістів. Та згодом молодий монах повернувся до писання, і за сім років написав автобіографічну книжку «Семиярусна гора», визнану духовною класикою модернової доби.

  • 15 вересня 2017, 09:00 | Репортажі | view photo | 

    Чи багато релігійної літератури на Форумі видавців?

    Львів щороку у вересні на кілька днів перетворюється на суцільне книжкове дійство. Ринок видань за останні кілька років помітно зміцнів і збагатився. Але що відбувається у вужчій сфері — на ринку релігійної літератури?

Останні коментарі

  • Orest | 20 вересня 2017, 19:25

    Пора видавати серію детективних книг, заголовок підходить. Жанр - ну скоріш за все фантастичний детектив)) Якісь однобічні враження після читання данної писанини.

  • Orest | 20 вересня 2017, 19:19

    Як треба було затуркати людям голову, аби вони вірили в те що в них на плакатах?? Тільки кожного дня говорити те ж саме про УПЦ і народ дуріє, та починає вірити. Краще б факти якісь дали, чи закрили

  • enzian | 20 вересня 2017, 19:06

    Нехай їдуть марширувати до Москви.

  • igorshevchuk | 19 вересня 2017, 20:31

    * * * Скільки написано й що наговорено?? дивлюся як це насправді: пальчатка сходить із рук упокорена можна мені вам руку подати тіло із серця зсувається — тільки впокорене Бог є в серці

  • Учкудук | 19 вересня 2017, 16:22

    Офіційна УГКЦ теж не призначені і очорнює УПГКЦ вже декілька років. Вони більше переймаються свідками Єгови.чим душами своїх вірних.

Популярні статті місяця