Що розповідають графіті Софії Київської

7 листопада 2016, 11:29 | Репортажі | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Дмитро ГОРЄВОЙ

У Софії Київській провели відкриту лекцію про храмові графіті. Давні кияни зверталися не тільки до Бога або святих за допомогою настінних надписів, але й контактували, писали вірші, «виливали душу» від романтичних переживань або ж безсоромно писали один одному прокльони. Як допомагають в історичній науці дані розшифровок графіті та чому їх важливо досліджувати – далі в нашому матеріалі.

В четвер, 3 листопада, в Києві відбулася відкрита лекція провідного наукового співробітника національного заповідника «Софія Київська» В`ячеслава Корнієнка. Він розповів про графіті, які містяться на стінах собору. Лекція організована Відкритим Православним Університетом Святої Софії-Премудрості. Спочатку планувалося провести вступну частину, а потім перейти до приміщення собору, щоби оглядати графіті безпосередньо в храмі, однак зважаючи на кількість слухачів організатори вирішили обмежитися лише доповіддю науковця.

Надписи на стінах, або як їх називають науковці графіті, представляють собою дуже цінне історичне свідоцтво, а також слугують допоміжним джерелом для реконструкції історичних подій та руйнування усталених стереотипів.

Так, перший міф, який спростовують графіті – це те, що в середньовічному місті, а, зокрема, в Києві, майже всі були безграмотні, окрім двох верств населення – княжого корпусу та духовенства. Аналіз надписів свідчить про те, що багато простих вірян викарбовували на стінах прохання або молитви зі зверненням до святих.

petrovi.jpg

На цьому зображенні містилося прохання «Господи помози рабу своєму Петрові».

Або такий варіант: «Господи помози рабу своєму грішному Костянтину и избави от всякоя біді»

«Господи помози рабу своєму грішному Костянтину и избави от всякоя біді»

Другий стереотип, що руйнується дослідженням графіті – гендерний. Існує усталена думка, що в традиційному суспільстві жінка є не писемною та й взагалі має другорядну роль як в суспільному житті, так і в формуванні особистих відносин. Однак графіті, що міститься на іконі святої Олени (скоріше за все матері імператора Костянтина), розповідають про непрості романтичні почуття мешканки Києва Олени до чоловіка, який ніяк не наважиться (за її описом) познайомитись з нею. Це оповідання написано біля ікони святої Олени, скоріше за все зроблене як прохання про допомогу до своєї небесної покровительки.

Третій популярний міф, який існує про середньовіччя, описує останнє як певний «золотий вік», коли все було гарно, всі були віруючими і населення було більш благочестивим. Ці уявлення також не витримують критики, що спричинені аналізом софійських графіті. Так один з написів свідчить наступне: «Кузьма тать. Украл еси м'ясо. Асилонь твои кокошь, аминь». Перекладаючи на сучасну українську мову отримаємо – «Кузьма – злодій. Вкрав м'ясо. Бодай тобі ноги сплутає», а прикінцеве «аминь» ще й додає впевненості в бажанні, тобто «нехай так і буде».

Прокльони, взаємні приниження або іноді гумор – всі ці мотиви присутні в надписах на стінах головного храму Київської Русі, що ніяк аж не свідчить на користь надмірного благочестя наших пращурів. Ще один такий приклад – графіті з фразою прокльону «О горє тобі Андроничє».

«О горє тобі Андроничє»

Графіті в давнину мали також і комунікативну функцію, от наприклад, писав якійсь церковний паламар вірш, а потім хтось з кліриків закреслював це і дописував «Нехай відсохнуть в тебе руки», як це, наприклад, було в Новгороді.

Однак жарти жартами, але настінна епіграфіка Софії Київської подає дуже цінний історичний матеріал. Так, один з надписів повідомляє, що князь Ярослав Мудрий помер дня 20 місяця фівраля 6562 року [від сотворення світу], тобто в 1054 році.

князь Ярослав Мудрий помер дня 20 місяця фівраля 6562 року [від сотворення світу], тобто в 1054 році

Храмові графіті також допомагають у з`ясуванні самої дати, коли був збудований собор. Так раніше існувала точка зору, що це був 1037 рік, але на стінах є відмітки, що свідчать про 1018 рік. Цікаво, що німецький єпископ Тітмар Мерзебурський в своїй хроніці за 1018 рік також згадує про діяльність Софійського собору в Києві. Це дає підстави стверджувати, що головний храм київських митрополитів був закладений не 1037 року, а значно раніше, оскільки в 1018 він вже функціонує та попадає в середньовічні описи.

В`ячеслав Корнієнко зазначає, що зважаючи на поліетнічний склад жителів міста і графіті були відповідно не тільки давньоруською мовою. Так, він приводить приклади надписів давньогрецькою мовою «ὃ ἅγιος Νικόλαος ἐλέησόν με» – «Святий Миколай помилуй мене». Існують також і графіті латиною. В двох місцях є згадки про жінок, в першому випадку мова йде про деяку «Sofia semionova anatolieva zona», у другому – про якусь невідому «katarzynu», скоріше за все це були представники польської громади в місті. На перший погляд здається дивним, що поляки ходили до православного храму, однак якщо пригадати, що він був збудований ще до розділення Церков, то проблема відразу знімається.

Слід зазначити, що тільки текстовими посланнями весь корпус графіті не вичерпується. На стінах також багато живопису: це і зображення святих, і хрести, і навіть малюнки домашніх тварин. Доповідач продемонстрував фото із зображенням святого Георгія, який іменувався «Хоробрим».

Графіті з Георгієм

Демонструючи зображення домашніх тварин, а особливо котів, перше, що спадає на думку: «Стародавні кияни постили на стінах котів до того, як це стало мейнстрімом». До сих пір точно не відомо з якої причини наші пращури робили зображення тварин на стінах. Достеменно не відомо, чи це молитва за домашнього улюбленця своєму святому, чи язичницькі пережитки тотемізму, чи ці зображення взагалі не мають релігійного підтексту.

Наприкінці доповіді науковець розповів про ази науки епіграфіки, зосередившись на головному питанні «Як це – вивчати графіті?». Більш детально дізнатися про всі непрості нюанси дослідження настінних надписів можна в нашому попередньому матеріалі про В`ячеслава Корнієнка.

В`ячеслав Корнієнко

Фото – Відкритий Православний Університет та мережа Інтернет.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Halo | 8 листопада 2016, 01:27
    Коментувати коментар

    Вибачте, є кілька зауважень. -Дивні "прокльони" - насправді це записи каяття, і стосувалися особи того, хто їх писав. -існує досить обгрунтована версія, що храм було закладено 1011 року. -НМД, аж ніяк не можна христяньскому лекторію користуватися штучним терміном "гендер" замість загально прийнятного "стать". "Гендер" було впроваджено в спілкування виключно з метою легалізації збочень

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • Paraeklezyarh | 19 вересня 2019, 21:24

    Мудрий, сміливий, справжній Владика . Радий що в нелегку годину є такі архієреї в церкві Христовій.

  • velovs@ukr.net | 19 вересня 2019, 20:04

    Р. S. Звичайно, що всі ці суди в Україні орієнтуються не лише на ці дві головні (ж)"опозиції". Насправді там більш складна ситуація. Одначе вони (суди) - так чи інакше, але в основному і в

  • velovs@ukr.net | 19 вересня 2019, 18:55

    І в цій своїй нинішній - зухвалій "правовій" діяльності ця (ще) стара корупційно-судова гілка влади спирається на ПОДВІЙНУ політико-олігархічну (ж)опозицію: з одного блоку, т. зв.

  • velovs@ukr.net | 19 вересня 2019, 18:39

    Минулий режим п'ятого "кондитерно-патріотичного" президента-мільярдера зробив усе можливе, аби будь-що зберегти в Україні основні структури й чинники олігархічно-корупційно-кланової

  • velovs@ukr.net | 19 вересня 2019, 14:51

    І як знати: а, може, це - дійсно певне ПРОРОЧЕ знамення?!.. Тим паче, що у цей сьогоднішній день ПОТРІЙНОЇ біблійної містично-сакральної ПОВНОТИ (19.09.19) християни східної традиції, що живуть за

Популярні статті місяця