У Чернівцях на цвинтарі створять музей Голокосту
Новина про те, що на єврейському цвинтарі у Чернівцях відреставрують одну із будівель з’явилася днями. Відновити її планували вже не один рік. Однак не було чіткої цілі: для чого? Тепер єврейська громадськість, історики та дослідники Голокосту, а також євреї-вихідці з Чернівців зійшлися на спільній ідеї: відреставрувати будівлю «Бейт-Кадішін» («Лайхенхалле» – Будинок прощання) і створити там музей Голокосту як філію Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини. Одним із співзасновників цього музею є Йосиф Зісельс – відомий громадський діяч єврейського походження.
У Києві вже відбулося перше засідання, присвячене початку нового музейного проекту в Чернівцях, який буде зреалізований на єврейському кладовищі. Цей цвинтар розташовується на території історико-культурного заповідника “Кладовища по вул. Зеленій”. Заповідник складається з двох кладовищ – єврейського та християнського.
Засідання відбулося в офісі Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад). Про майбутній музей говорили історики, відомі діячі культури, представники громадських організацій.
Голова Ваад Йосип Зісельс зауважив, що вже потрібно шукати дизайнерів і фахівців з організації музейних експозицій, налагоджувати контакти з усіма зацікавленими організаціями та з особами, які готові взяти участь у проекті. Ідея Зісельса підтримана міським головою Чернівців Олексієм Каспруком та посольством Німеччини.
Втілення ідеї має пройти два етапи: реконструкція будівлі та формування музею як такого. Як виглядатиме музей – обговорюватиметься на конференціях та круглих столах.
Приміром, друге після Києва засідання вже має відбутися у Чернівцях.
Німецька сторона зацікавилася ідеєю і виділить 100 тисяч євро. Це частина суми, яка потрібна лише на реставрацію будівлі. Загалом же ремонт приміщення вартує орієнтовно до 400 тисяч євро. Є також і приватні спонсори.
Микола Кушнір, директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини, каже, ця ідея має зацікавити всіх, і не тільки євреїв, а Чернівці в першу чергу. І якщо люди знатимуть, для якої мети відновлюють Будинок прощання, гроші вже на самий музей будуть збиратися легше.
– Стосовно музею, то окрема група буде займатися збором експонатів, - каже Микола Петрович. – В нашому музеї тема Голокосту не зайняла провідне місце, вона є лише частиною експозиції. Концепція музею – розповісти про життя євреїв Буковини. Але Голокост – це тема, яка поставила край цьому єврейському життю. Саме тому концепція музею дискутувалася. Бо для багатьох євреїв світу – вихідців із Чернівців, Голокост є ключовою подією. І вони хотіли, щоб це було домінантою. Ми збираємо матеріали, але це дуже важко. З предметами важко, фотоматеріалами. Ми маємо в основному архівні документи - про події Голокосту, про створення у Чернівцях гетто. Є багато списків з конкретними прізвищами. І ці всі імена у майбутньому Музеї голокосту мають бути згадані – це наш обов’язок. Ми розраховуємо на широке масове обговорення проекту, креативні ідеї. Якщо все піде добре, то на початок формування експозиції ми вийдемо через три роки. Наразі фінансово допомагає Німеччина. Ця країна, як відомо, проводить активну роботу з відновлення єврейських кладовищ в Європі, в тому числі в Україні. У них є спеціальний проект.
Будинок прощання був зведений на єврейському цвинтарі на вимогу міської ради у 1905-06 роках. До того така сама будівля – Будинок прощання, діяла на християнському цвинтарі, нині там розташовується Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи (вул. Кишинівська, 2). Отож міська рада сказала зробити подібний будинок і на єврейському цвинтарі.
– Висота купола Будинку прощання на єврейському цвинтарі 11 метрів, - розповідає Микола Кушнір. – Є великий центральний зал, орієнтовно 20 на 20 метрів, два бічних. До Другої світової війни будинок діяв – поки функціонувало кладовище, поки діяла громада. Коли населення єврейське зменшилося, у післявоєнний час, споруда почала руйнуватися і вже не використовуватися. Ця будівля у поганому стані. Але виконана дуже цікаво, скажімо купол – із суцільного литва, залізобетон, так звана французька технологія. До речі, міський архітектор був проти формування такого куполу.
Виявляється, що багато хто вже пробував цей будинко відновити. Але не було чіткого розуміння, для чого саме відновлювати.
- Туди треба вдихнути життя, - додає директор музею. - Давно говорилося про те, що якось треба згадати невинно убієнних в часи Голокосту. Тим більше, Чернівці прямо від цього постраждали – щонайменше 35 тисяч жителів було знищено таким чином. На території єврейського цвинтаря є дві могили масового поховання євреїв, які були знищені в Голокост. Там не всі жертви Голокосту. Бо історія розпорядилася так, що деякі загинули у Трансністрії, куди депортували євреїв з Чернівців. Це територія Вінницької і Одеської областей. Насправді ідея цього музею не належить одній людині. Багато людей причетні – історики, вихідці з Буковини, навіть громадяни інших країн. Австрійці в тому числі, які навіть допомогли у проекті реконструкції. Зараз Німеччина вийшла з ініціативою частково профінансувати відновлення будівлі. А сам музей – це вже другий етап. Але нам важливо обговорити його концепцію, бо для будівельників це важливо, адже будівля має бути пристосована до музею.
Світлини надані Чернівецьким музеєм історії та культури євреїв Буковини.
