Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині

04.06.2015, 16:42
Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині - фото 1
Християни з різних куточків та церков країни, які входять в об’єднання «Українські місіонерські церкви», провели євангелізаційні заходи у Старобільську і відкрили для себе це місто

Субота, 30-го травня, коли сонце вже потроху збиралося за обрій, старобільчанин Володимир, чоловік років за 60, поспішав до місцевого парку культури та відпочинку. Його одяг був не надто святковим – застарілі штани та сорочка немов би «розповідали» про примхливе життя свого господаря. Та Володимир на це не зважав — там, у парку, на нього чекав концерт «Молитва за мир і Україну», на який посивілого дідуся днем раніше запросила англійка Аліса.

— Ми познайомилися у п’ятницю, близько 11 години дня, на центральній площі Старобільська, — каже дідусь. — З нею був ще один хлопець – Тимофій з Києва. Цікава молодь. Говорили про життя, Бога, а ще вони купили мені продуктів та запросили на концерт.

Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині

Знайти загадкову Алісу, про яку розповідав дідусь, виявилося не так складно. Вона разом із командою християнської молоді, перед концертом розважала маленьких відвідувачів парку, граючи з малечею у різноманітні ігри. «В нашій команді військові капелани, а також більше 20 хлопців та дівчат з різних куточків України, в основному з центральних та західних областей. Всі ми приїхали до Старобільська, щоб послужити людям на сході країни, підтримати їх та допомогти. Я – англійка, хоча й народилася в Канаді, а виросла в Папуа Новій Гвінеї, вже 11 років живу в Києві і просто закохана в Україну. Таких добрих людей, як у вас немає ніде. Але мене завжди дивувало, чому українці, попри свою працьовитість та доброту живуть нещасливо і багато хто бідно. Більшість українців вірять у Бога, але на жаль, лише формально. Вони живуть з образою і печаллю в серці і не знають, що Бог хоче зцілити їх серця»,— каже Аліса Гіблетт.

Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині

Аліса – одна з двадцяти молодих людей, які приїхали на євангелізацію на північ Луганщини. Всі вони – християни з різних куточків та церков нашої країни, які входять в об’єднання «Українські місіонерські церкви». Загалом до цього об’єднання належить 140 церков з усієї держави, 20 з яких попри напружену ситуацію в східному регіоні активно працюють в Луганській області.

«Слава Богу, що в Україні є категорія патріотично налаштованої молоді, яка не байдужа до проблем своєї країни. Приміром, ці двадцять хлопців та дівчат. Їх не заставляли сюди їхати. Гроші їм ніхто не платить. Вони за покликом свого серця, жертвуючи своїми справами, залишили рідні міста і приїхали служити Старобільську та району. Хтось взяв відгул, хтось звільнився з роботи, щоб привнести в це місто більше світла, добра та посмішок. Впевнений, ця праця обов’язково дасть свій результат»,— розповідає старобільський пастор Сергій Любченко.

Пожертвував комфортними столичними умовами життя, щоб розділити переживання жителів Сходу і двадцятитрирічний киянин Стас. Він тимчасово закрив свій інтернет-магазин, але, зізнається, від цього нічого не втратив, а тільки придбав. «Старобільськ – це найвідкритіше місто, де я коли-небудь був. Чесно кажучи, їхали сюди, чекаючи якоїсь агресії від місцевих жителів, а виявилося, що ніякого розділення на «ваших і наших», про яке говорять з екранів ТБ не існує. Ми не говоримо з людьми про політику, а розповідаємо їм про Бога, причому як на українській, так і на російській мовах. У суботу, 30 травня, були в селі Голубівка Новопсковського району і 50 людей молилися з нами молитвою покаяння. Люди розуміють, що лише в Бозі одна надія, тому й не дивно, що сприймають нас дуже приязно», — каже Стас.

Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині

Тим часом старенький дідусь Володимир обирав собі місце біля сцени, з якого йому було б краще видно концерт. Глядачів зібралося не так багато – час заходу співпав з випускними вечорами, та все ж люди прийшли послухати гостей міста.

З музикальним твором «Боже, благослови Україну» на сцену виходили киянин саксофоніст Євген Гальцов та гітарист Сергій Сухина з піснею «Інша доля», майор запасу і військовий капелан Євген Холод (Ужгород) з піснею «Мій Господь – моя скеля», старобільчани Артем Петричко, Катерина та Карина Любченки, театральна молодіжна група зі столиці України з виставою про дивовижне створення Богом людини та боротьбу темряви і світла за людське життя та інші. Пастор і військовий капелан з Києва Олег Усатюк зі сцени красномовно нагадав присутнім фразу з одного фільму: «Кто сказал, что нету места песни на войне? После боя серце просит музыки вдвойне!» і зіграв для присутніх мелодії, якими надихає солдатів на передовій.

Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині

«Старобільськ – чудесне місто,— зізнається керівник делегації, заступник єпископа об’єднання «Українська місіонерська церква», майор запасу, командир підрозділу воєнних капеланів Валерій Алимов. — Ось уже майже тиждень ми ходимо по місту, і спілкуємося виключно з дуже відкритими людьми. Не тому, що ми обираємо собі таких у співрозмовники, а тому, що всі старобільчани, за рідким виключенням, добродушні та чуйні люди. Ми неабияк раді бути у Старобільську та проповідувати на вулицях цього міста, в інших населених пунктах, а також військовим на передовій Господа Ісуса Христа. 12 капеланів та молодь роз’їхалися по військовим частинам у зону лінії фронту від Станиці Луганської до Золотого, щоб молитися за спокій людських сердець та сказати, що мир обов’язково настане, коли ми звернемо свої серця до Бога».

Концерт завершився та спогади від нього залишаться ще надовго. У когось просто на мобільному телефоні в розділі «галерея», а у когось в потаємних архівах власного серця. «Враження від концерту та дитячої програми, що йому передувала просто прекрасні, — розповідає старобільчанка Анна. — Причому, сподобалося не тільки мені, а й моїй дитині. Така доброзичлива, невимушена обстановка. Побільше б таких заходів у нашому місті».

Після закінчення заходу, я підійшов до дідуся Володимира. Він сидів все на тому ж місці. — Ну як вам, діду? – Добре, синку, ледь стримуючи сльози мовив дідусь, добре… коли з Богом.

Старобільськ – відкрите місто: місія християн на Луганщині

Максим Щербаков