Церква в умовах війни: християнські відповіді на актуальні питання. Частина 2

25 вересня 2014, 11:23 | Репортажі | 0 |   | Код для блогу |  | 

Тетяна МУХОМОРОВА

Про позицію Церкви під час війни, про місію капеланів, віру та зброю говорили провідні протестантські пастори та служителі інших конфесій під час круглого столу «Церква у мовах війни: богослов’я, позиція, місія», що відбулась в Ірпіні в суботу, 20 вересня. Пропонуємо до уваги другу частину репортажу. Перша частину тут.

Сергій КосякСпеціальним гостем зустрічі став Сергій Косяк, організатор Молитовного Майдану в Донецьку, який і досі триває. Свого часу він пережив погрози, арешти та знущання, але не опустив руки та продовжує активну діяльність на Донеччині. За його словами, позиція релігійних організацій стосовно всіх подій на Майдані та пізніше на Сході вироблялась саме в процесі зустрічей на молитовному марафоні, куди приходили не лише християни.

Сергій підкреслив, що є давнє бажання почути про подібні чіткі рішення і від російських релігійних лідерів: «Якщо Церква ховається в кущі, то вона вже не Церква. Бо Церква має бути еталоном, на який варто рівнятись».

На момент проведення круглого столу, тобто 20 вересня, після донецького Молитовного Майдану 14 активістів побували в полоні терористів, ще в шістьох стріляли. Зараз вони змушені перейти у підпілля, але не лише заради молитви, а й для підтримки роботи волонтерської мережі допомоги.

«Чому ми цікавимо суспільство – тому що ми стоїмо на своїй позиції від початку. Наша гуманітарна активність – теж важлива складова. Роблячи добро, ми прославляємо Ісуса Христа. Тому що Україна для нас одна і ми всі в ній живемо», — додав пастор.

Пройдешні події для нього довели, що немає розколу країни на Схід та Захід. Натомість є розділення всередині самих міст та областей: «Є два Донецька, два Києва. В них живуть люди, які діють та мислять по-різному, це два різних за емоціями табори. В одних життя триває так само, як і раніше, ніби нічого не сталось, а інші люди не можуть не поділитись хлібом з ближнім. І тут легко перевірити хто до якого табору відноситься, спитавши, чи є в людини думки про горе інших».

Окрім того, ще одним напрямом діяльності Сергій визначив місію звільнення людей з полону. Він розповів, що активісти діяли дуже просто – постійно звертались та писали листи з посиланнями на закони до прокуратури ДНР, підтримували перманентний тиск та нагадували, що ці волонтери потрапили до полону випадково, за них є кому постояти. І саме під таким тиском терористи відступали, звільняючи вірян. Але, додав пастор, зараз ситуація змінилась в гірший бік і будь-який тиск став фактично неможливим. Тому, він певен, потрібна постійна молитва для досягнення миру.

Микола РоманюкЗа часи випробовувань останнього року відкрились не лише істинні патріоти, які до цього були осторонь, а й душевна мізерність окремих людей, — розмірковує старший пастор Ірпінської біблійної церкви Микола Романюк. Він вважає, що богослов’я виправдовувало не лише мовчання вірян під час всіх подій, а й боротьбу ідеологій.

Пастор переконаний, що потрібно зважати на сім моментів під час теперішньої проповіді, повертатись та згадувати забуте. По-перше, він наполягає на проповідуванні того, що треба заново навчитись довіряти Богу, відкритись Йому. З цим пов’язаний другий пункт його розмірковувань – нагадування про есхатологію, про те, що Церква постійно живе в очікуванні.

Що стосується влади, Микола Романюк підкреслив, що християни під час дії демократії співвідповідальні за порядок у державі. Це тягне за собою не лише винагородження добрих вчинків, а й покарання лихих. При цьому найбільший гріх після невір’я – це байдужість. Пастор наголосив, що через війну люди обізлились та поляризувались і в цьому вони винні в першу чергу як християни, коли перестали бачити в іншому брата.

За його словами, принципово не поспішати судити людей ні за те, що вони роблять, так і за те, чого вони не роблять. Так само необхідно стверджувати у проповідях, що життя продовжується, а тому не можна відпускати його потік ні на мить: «вмирати – вмирай, але хліб сій». Микола Романюк підсумував свої слова, нагадавши, що чим яскравіша темрява – тим яскравіше і світло, варто лишень берегти любов.

Марина ГогуляВ дискусії також взяла участь юна активістка групи «Відсіч» та кандидат філологічних наук Марина Гогуля, яка активно допомагає військовим. Вона додала, що зараз основні напрямки роботи – це бойкот російських товарів та серіалів, а також мовчазний протест проти роздачі газети «Вести» щоранку. «Нині всі нормальні українці, а серед них і адекватні християни, знаходяться в одному човні зі своїм народом і роблять все, аби зберегти свою країну, яка має сприйматися нами не як контора, яка весь час нам щось повинна, а як світла ідея, для втілення якої треба багато працювати, аби не втратити усе. Отже, війна і потрібно 1) звичайно, захищати свою країну і не жаліти для цього нічого, 2) зважувати свої кроки, радитися, аби не нашкодити, 3) не занепадати духом і, при можливості, не божеволіти, адже саме це вигідно як кремлівському агресору, так і дияволу. Хай поможе нам Бог", — заявила вона.

Олесь ДмитренкоПисьменник та директор з розвитку Української євангельської теологічної семінарії Олесь Дмитренко розповів, що підготує нову книгу «Коли Ісус плаче», яка стосуватиметься війни. Він підкреслив, що Майдан і війна – це докорінно різні події, які не можна узагальнювати.

На його думку, є прості пункти, завдяки яким можна чіткіше зрозуміти хід подій. Для цього потрібно не змішувати все в одну купу, щоб виробити нову спільну доктрину. Натомість потрібне випрацьовування сильного лідерства, разом з ліквідацією пострадянських ефектів: «Давайте припинимо ходити в тіні СРСР, вийдемо з риторики «країн пострадянського простору». Замість того, вважає Олесь, варто творити і новий простір, і нові доктрини, і нове розуміння.

Тарас ДятликПро важливість відходу від радянської ідеології, а також концепції «Русского мира» зазначив пастор Тарас Дятлик, докторант теології Євангельського теологічного факультету (Лювен, Бельгія): «Наслідки того, чого ми вчили протягом 20 років, ми пожинаємо зараз – і в хорошому, і в поганому вимірах. Ми як Церква і навчальний заклад забули, що головна битва відбувається в головах людей. Тому важливо робити акцент на теорії разом з практикою, просувати певні ідеї та мислення, які потім матеріалізуються в зміні світогляду».

Богослов додав, що «червоно-православна» ідеологія «Русского мира» далась взнаки, коли з’явилась підтримка терористів населенням. «Ідеологія заміняє Бога, а учні несуть це в маси. Хибний радянський мета-наратив – штучна історія народів та світу, що відображається на Церкві». Тарас Дятлик вбачає новий шлях через повернення до практичного богослов’я, у чому полягає місія пасторів, які мають робити це через проповідь. З цим пов’язане і несвоєчасне закриття курсу «Церква і політика», який мусив бути присутнім, щоб окреслювати ці питання.

Він підкреслив, що проповідники зобов’язані тлумачити те, що відбувається, пояснювати, як на це потрібно реагувати. І тоді, коли буде присутня норма разом з практикою – буде розуміння того, як треба чинити згідно з бажанням Бога.

«Нам не можна зачерствіти душею, нам треба постійно бути на передовій, щоб все відчувати. Я хочу бути чесним з Богом і людьми – за це треба платити свою ціну. А наша проблема полягає в тому, що ми граємо в міжцерковну політику, замість того, щоб бути чесними в позиції добра та зла», — продовжив роздуми старший єпископ та пастор київської церкви «Нове життя» Анатолій Калюжний.

Останнім часом він запровадив практику частих візитів до військових госпіталів, щоб напряму спілкуватись з пораненими бійцями. Після таких зустрічей народилась ідея створення мережі Центрів реабілітації для постраждалих, що може стати практичним втіленням служіння.

«Є багато тих, хто зробив бізнес на війні. Є такі люди серед християн і я не хочу згадувати їхні імена, але це аморально. Нам треба озброюватись проповідями та підбадьорювати людей, щоб прийти в завтрашній день. Необхідно постійно стверджувати віру в Бога», — додав пастор.

Він сам став свідком дива, коли його парафіянин, Мирослав, батько п’ятьох дітей, відправився добровольцем в зону АТО. Він дивом вижив під час страшних обстрілів під Іловайськом та одним із перших був звільнений з полону терористів. Подібні випадки Анатолій Калюжний покладає на диво, нагадуючи, що немає нічого неможливого, коли є віра в Бога.

Про потребу формувати подібну спільноту віруючих людей нагадав і Михайло Черенков. На його думку, кожен має робити те, що йому відкрив Бог та який шлях вказав. Тому кожен зможе стати героєм малих справ, роздумуючи над проблемою того, як розбудити мовчазну більшість християнського простору.

Людмила ФилиповичОфіційна частина зустрічі завершилась виступом професора Інституту філософії ім. Г. Сковороди Людмили Филипович, яка представляла думку релігієзнавців. «Ми – не холодні аналітики, ми є активними спостерігачами. Ви завжди знайдете в нашому обличчі не лише підтримку, а й включених у процес науковців. Тут народжується нове богослов’я патріотизму. Я бачу один шлях в його впровадженні – це Слово і просвіта, де я і можу допомогти», — підсумувала вона.

Результатом зустрічі стало спільне звернення протестантської спільноти з висуненням базису нової доктрини сучасного часу. Пастори переконані, що не можна залишатись осторонь, приймаючи нібито аполітичну позицію, яка є куди більш байдужою за своєю суттю.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • barni | 23 серпня 2019, 22:01

      Останнє рішення вл. Епіфанія суперове! Перекрити грошові потоки вл. Філарету! І тоді (вже й зараз) стане зрозуміло, чи вл. Філарет є УКРАЇСЬКОГО СПРЯМУВАННЯ, чи він є "патріарх" з ПРИМУСУ

    • barni | 22 серпня 2019, 22:08

      Як на мене, то рішення вл.Епіфанія ПРОСТО СУПЕРОВЕ, це потрібно було зробина на слідуючий день після об"єднавчого собору. Оце б ще клєрки від "культури і духовності" перекрили

    • barni | 21 серпня 2019, 22:45

      Хотілося б запитати вл.Макарія, як він "працював" з московськими попами, адже кількість парафій, яка йому підпорядковувалась, до ОБ"ЄДНАННЯ, все зменшувалась і зменшувалась! Поділіться

    • barni | 21 серпня 2019, 22:34

      Я, не про реставрацію, а про життя. Родина моєї дружини з "так званих переселенців". на зорі українського становлення (за п. В.Чорновола) мати моєї дружини поїхала в те село де народилась.

    • barni | 21 серпня 2019, 22:17

      "людина повинна свідчити Христа тим, які Його потребують" Як на мене то це просто ЖАХ !!! Свідчити про Христа тим хто його не потребує це НАЙПЕРШЕ І НАЙГОЛОВНІШЕ ДЛЯ

    Популярні статті місяця