Учасники міжнародної конференції в УКУ обговорили глобальну політику в контексті віри

Про суспільний діалог, релігію, віру і людяність у контексті великої політики йшлося під час  міжнародної конференції “Роздуми про глобальну політичну теорію (в контексті енцикліки “Caritas in veritate”)”. Філософська подія відбулася 13-14 березня в Українському Католицькому Університеті.

Тема конференції зацікавила вчених із Вірменії, Ливану, Нідерландів, Польщі, США, України та Чехії. У пленарних засіданнях виголосили 6 доповідей, у секційних – біля двох десятків.

“Перед нами (українським суспільством – прим. авт.) стоять значні виклики, – промовляв на початку конференції перший проректор УКУ Тарас Добко. – Одначе, з іншої сторони, наша робота буде базуватися не тільки на теоретичному осмисленні, а й на живих подіях. Адже вже зрозуміло, що, наприклад, патріотизм перестає базуватися тільки на якихось мовних ознаках. Українська революція, Майдан, почалася з посту Мустафи Наєма – людини, яка є пуштуном з походження і розмовляє різними мовами. Першим загинув вірменин. Далі був білорус. Серед загиблих – люди з російським, грузинським походженням. Усе це ламає ті стереотипи про революцію, які досі нав'язують світовій публіці”.

Український вимір “глобальної політики” зайняв важливе місце у помовах усіх доповідачів. Приміром, професор Хосе Казанова наголосив, що події у нашій державі стали для світу настільки знаковими, що слово “Майдан” стало універсальним для словників різних мов.

“Сподіваюся, що Майдан трансформує політику в Україні”, – каже соціолог релігії.

Хосе Казанова для конференції обрав тему “Глобальний політичний праксис Папи Франциска”. Він вбачає спадкоємність у діях Пап Бенедикта XVI та Франциска. Обидва Понтифіки діють в одному напрямку – піднімають теми Правди та Милосердя. Хоча й роблять при цьому різні наголоси.

“Бачимо рух від привілейованої клерикалізованої Церкви до пастирської Церкви... такої, як на Майдані”, – говорив Х. Казанова. – Справжні пастирі йдуть до людей. Але завдання євангелізації лежить не тільки на духовенстві, але на всій Церкві”.

Доктор філософських наук Віктор Малахов підняв тему “Здатність розмовляти по-людськи. Про актуальність неконфронтаційних настанов у громадсько-політичному дискурсі”. Філософ спонукає до роздумів про комунікативний потенціал Майдану.

“Я б хотів, щоб тріщини (у суспільстві – прим. авт.) не виникали. Добре було б, якби наші роздуми почули люди десь у Росії... Ті, від кого залежить прийняття рішень, – зазначає Віктор Малахов. – Моє особисте ставлення до Майдану склалося непросто. Я глибоко поважаю цю подію – вибух духовності, шаную пам'ять загиблих. Хотілося б, щоб вони віддали своє життя не марно... Але коли постало питання, чи ти можеш прийняти етос Майдану, то я тут перебуваю радше в ситуації учня”.

Відомий філософ підняв питання потреби у суспільному діалозі. Відтак почалося жваве обговорення, чи можна вести діалог із тим, хто заперечує твоє право на існування. Як обов'язкову умову діалогу назвали наявність у сторін спільних цінностей, повагу.

Натомість проф. Лоренс Салліван виступив із доповіддю “The Call to Love and Forgive in the Vocation of Global Politics”. Він на прикладі діяльності Мартіна Лютера Кінга показав силу християнської позиції у процесах зміни суспільства. Цю ж лінію продовжив проф. Чеслав Порембський у доповіді “Caritas, Veritas and Realpolitic”. Особливу увагу вчений присвятив паралелізму Майдану до діяльності Махатми Ганді, Мартіна Лютера Кінга, Нельсона Манделли, Вацлава Гавела, польської “Солідарності”.

Знаний філософ Михайло Мінаков проаналізував сучасні процеси у презентації “Демодернізація як глобальна тенденція” – вчений обґрунтовує думку про паралельність різних типів модерності. М. Мінаков наразі досліджує відповідну тему у Берліні. За його словами, у наші дні публічні інститути – анонімні інститути влади – перетворилися в те, що атакує людину, її приватну сферу. Хоча саме остання залишається тим, що забезпечує основу для людського життєсвіту – дає зміст життю.

У тісному зв'язку з темою М. Мінакова перебуває промова проф. Едварда Алама “The relation between totalitarianism and global justice in the light of Pope Benedict’s call in Caritas in Veritate for a true, worldwide political authority”.

Пленарні засідання тривали і 13, і 14 березня. Секційні – у другий день роботи конференції. Зрештою, участь у науковій події взяли не тільки безпосередні промовці – багато зацікавлених приїхали, щоб послухати, поставити питання, подебатувати. Відкритий формат “Роздумів про глобальну політичну теорію” дозволив це зробити сповна.

Володимир МОРОЗ