Як православним медіа здобути рейтинги і визнання невіруючих, а священикам не попадати у пастки журналістів

6 вересня 2012, 12:24 | Репортажі | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

На ці та інші теми говорили за круглим столом «Перспективи культурного оновлення України: роль телебачення і мас-медіа» 3 вересня у галереї «Соборній» в Києві. З місця події для читачів  РІСУ Ольга МАКАР представила найцікавіші думки.

На зустрічі у галереї «Соборній» зібралися «зірки» православної журналістики, представники всієї церковної структури –  від мирян до єпископа.

Перспективи культурного оновлення України: роль телебачення і мас-медіа

«Коли я дивлюся на теми, запропоновані нам для дискусії, найбанальніший варіант, який виникає, – почати нарікати на все, що відбувається навколо. Всі православні прекрасно знають, що все погано. Але насправді якраз православні мали би бути тими, хто каже, що все добре. Тому що, слава Богу, не все погано, і християнином треба бути не в ідеальних окремих умовах, а у будь-якій ситуації, в тому числі і в тому культурному інформаційному просторі, в якому ми живемо у наш час. Для нас, Церкви, є заповідь розказувати світові добру вість, Євангеліє, сучасною мовою – добрі новини. Ці новини у нас є, питання в тому, як у сучасному світі, сучасними засобами комунікації донести їх до сучасного глядача, слухача, читача», – розпочав зустріч модератор протоєрей Георгій Коваленко. Ось найцікавіші тези, висловлені учасниками за круглим столом.

Про рейтинги і формати

о. Андрій Кураєв, о. Олександр Авдюгін, Антон НікітінПротоєрей Олександр Авдюгін, письменник, блогер: Чому сьогодні наші рейтинги низькі? Вони зростають тільки тоді, коли говоримо про події, пов’язані з політикою або з нашумілими подіями, як-от з Pussy Riot. Дуже просто зробити себе популярним – відгукуватися на кожну думку, яку пишуть про Церкву, – і ти будеш уже в рейтингу. Звичайного громадянина, звичайного нашого віруючого політика вже дістала, він приходить в церкву не поговорити про політику – він приходить з конкретними духовними просьбами. Тому, якщо ми почнемо у наших програмах говорити про політику, щоб бути в рейтингах, це буде неправильно. Що треба, щоб рейтинги зросли? Перш за все, треба переходити у прямий ефір. Є безліч перешкод, але хоча б на регіональному рівні це можливо. Не треба боятися запитань.

Антон Нікітін, головний редактор журналу «Фома в Україні»: У 2009 році, коли вперше в Україну приїхав з патріаршим візитом Патріарх Кирил, ми провели програму у дуже ефективному форматі – це було ток-шоу, в студії сидів Святіший Патріарх, відповідав на запитання людей, змістовні, глибокі, які вимагали відповідей. Рейтинги цієї програми були як рейтинги якісних спортивних подій чи концертів. Якщо є зміст, є цінність інформації для людей і відповідність їхнім очікуванням, то немає значення, чи є формат наближеним до церковного, церковним чи світським, і зазвичай я б не робив поділу у цих речах.

Єпископ Обухівський Іона (Черепанов), голова Синодального відділу УПЦ у справах молоді, головний редактор журналу «ОТРОК.ua»: Мені здається, задля рейтингів кардинально змінювати все не варто. Якою ціною ми їх здобуватимемо? Якщо подаватимемо гарячі факти, рейтинги будуть, але ми маємо пам’ятати, що за кожне слово людина відповідальна перед Богом. Слово може спокусити багатьох. Тому варто чітко дотримуватися балансу між прагненням до масовості і широкої аудиторії і тим, що ми, люди православні, маємо дуже уважно ставитися до того, що ми говоримо, пишемо і знімаємо.

Про те, як ЗМІ розповідають про Церкву

Єпископ Обухівський Іона (Черепанов): Якщо подивитися на загальну роботу Православної Церкви, бачимо, що позитиву в десятки разів більше, ніж негативу. Негатив є, але він крихітний. Основна маса священиків – це добрі пастирі, але, на жаль, висвітлюються лише негативні новини, і у споживача виникає враження, що у Православній Церкві лише якісь моральні виродки, до яких взагалі наближатися страшно. Буває, що Церква дає привід для критики – часом об’єктивної, часом суб’єктивної, але позитиву показують не так багато.

Протоєрей Олександр Авдюгін: У нас була сповідь благочиння, коли зібралося 19 священиків. З них лише один приїхав на сучасній (звичайній, досить нормальній) машині, всі інші – на відрах з болтами, старих «Жигулях» і подібних. Прийшло телебачення, і звичайно, вони вибрали того священика, який приїхав на найдорожчій машині, щоб показати середній рівень життя священства.

о. Андрій Кураєв, о. Олександр АвдюгінДиякон Андрій Кураєв, публіцист, блогер: Вчора на НТВ увесь день йшла реклама програми, у якій я брав участь. Я говорив: «У зв’язку з історією з цими «пусіками» (Pussy Riot – РІСУ) мене вражає реакція людей, які засуджують Церкву і духовенство, бо, як правило, це люди, які самі себе вважають демократами, вони орієнтовані на Європу і т.п. І от я бачу у їхній позиції абсолютно взаємозаперечні речі, бо в європейській демократичній традиції останніх десятиліть вважається аксіомою, правилом хорошого тону, що не можна застосовувати принцип колективної відповідальності: якщо один чеченець виявився злочинцем, не можна казати, що всі чеченці – сволота. Але коли мова йде про Церкву, чомусь це правило забувається: один священик потрапив у аварію, і починається: «Всі попи бухі, всі попи на «мерседесах». І ось що показував канал протягом доби: Кураєв говорить: «Всі попи бухі, всі попи на «мерседесах». При цьому цієї фрази у самій програмі взагалі не було!

Про проблеми і перспективи православних ЗМІ

о. Олександр АкуловПротоєрей Олександр Акулов, керівник Міжнародного фестивалю православних ЗМІ і кіно «Покров»: Чи всі з тих, хто створює православне кіно, мають бути православними? Ні – професіонали потрібні. Хай оператор ніколи в церкві не був, але він дасть тобі хорошу картинку. Біда, коли у нас всі православні роблять кіно, яке неможливо дивитися. Тому я пропоную зібрати професіоналів, щоб створювати продукти для світських ЗМІ.

Протоєрей Георгій Коваленко, голова Синодально-інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, прес-секретар Предстоятеля УПЦ, шеф-редактор порталу «Православіє в Україні»: Перша заповідь Декалогу: «Я – Господь, Бог твій». Чи у всіх нас Бог – на першому місці? Чи присутня інформація про Бога, про Церкву в наших ЗМІ?

«Не сотвори собі кумира»: для багатьох людей екран – майже небожитель – яке велике бажання туди потрапити! Ніхто не слухає, що ти там говорив, але важливо, що тебе там бачили! «Не говори ім’я Господа даремно» - тут можна говорити про спокусу рятувати увесь світ, любити всіх, не помічаючи ближнього. Часто наше мовлення – це мовлення в нікуди, в аудиторію, якої ми навіть не знаємо, при тому, що аудиторію, яку знаємо, ми часто ігноруємо (маю на увазі наші приходи).

«Пам’ятай день суботній», – для нас недільний. Тут питання календаря дуже важливе, бо, як не банально, для нас календар – одна з головних тем. Чи може календар вплинути на ефір каналів? Нам навіть на Різдво чи Страсну П’ятницю не вдається потрапити на центральні канали, тому що ніхто не відміняє п’ятничне шоу.

Комусь не подобається резиденція, комусь не подобаються годинники, комусь – машини. Я згідний, ми маємо бути скромнішими, я це говорив завжди, але остання заповідь – не заздрити.  А телебачення сьогодні якраз провокує нас її порушувати.

Тому, мені здається, наші роль і перспективи – повернутися до традиційних речей – календаря і заповідей, і на цій основі створювати медійні проекти.

Диякон Андрій Кураєв: Попередні чотири години я провів у студії компанії «Україна» і переді мною сиділи чотири створіння, які разом утворювали стадо під назвою Femen – це був унікальний приклад асоціальної соціалізації. Їм потрібна була лише взаємна підтримка і їм було плювати на всіх – вони прямо про це заявляли. Там були їхні мами, які плакали від того, що їхні діти такими вийшли. Одна з них навіть сказала, що їм плювати на Pussy. Їм були важливі лише схвальні гримаси їхнього стада. Інколи в церковному середовищі я бачу те саме, хоч і не в такій яскраво вираженій формі: головне, щоб мене підтримало моє середовище, а що при цьому скажуть мільйони інших людей, - це не так важливо. Єпархіальна газета часто пишеться для одного читача – і це владика. Багато людей пишуть в надії на те, що свій круг підтримає і зрозуміє. Це не принесе жодної користі.

Про Інтернет

говорить о. Георгій КоваленкоПротоєрей Георгій Коваленко: Інтернет все більше стає засобом комунікації, і ми можемо його використати. Можемо створювати в Інтернеті спільноти і групи, де люди зможуть спілкуватися. Не йдеться про мільйонні мільйонні аудиторії, це будуть десятки людей, але між ними буде спілкування. Коли кількість друзів у Фейсбуку перевалює за тисячу, це має нас насторожувати. Для церковнослужителів важливо розуміти, що Інтернет – це не твій особистий простір, а теж місце для проповіді. Це не місце, де ти можеш сховатися за ніками. Коли в житті ти один, в Інтернеті інший, то зазвичай це спокуса, відбувається певне роздвоєння особистості.

Я уже не читаю газет, не читаю журналів – усі статті я читаю в Інтернеті. Читаю стрічку новин у Фейсбуку і продивляюся те, що рекомендують мої друзі.

Уже півроку ми намагаємося запустити православний додаток до iPhone.

Про відповідальність

Антон Нікітін: Якість інформації в культурному, економічному, церковному, політичному житті, відповідність до очікувань суспільства – в цьому і є суть роботи кожної людини, причетної до мас-медіа – не варто задумуватися про вплив на якісь процеси, підвищення рівня моралі. Я вважаю, що кожен повинен думати про себе: кожен повинен з необхідним рівнем відповідальності підходити до тієї інформації, яку він видає на-гора.

Протоєрей Георгій Коваленко: Якщо говорити про нашу відповідальність у інформаційному просторі, у нас є великі проблеми, які виражаються у простих речах: у нас дуже мало любові і до своїх, і до ворогів, у нас практично відсутня довіра до своїх і повага до іншої точки зору. Адекватність наша, з урахуванням формату і контексту, повинна бути адекватністю Євангелію. Якщо ми говоримо в дусі Євангелія, свій впізнає Євангеліє, чужий може здивуватися – ваша інакшість може його зачепити, він захоче дізнатися, чому ви так говорите. З нас погані політики, з нас погані бізнесмени, з нас погані управлінці державою, але з нас не може і не повинно бути поганих християн.

Про аудиторію невіруючих

Диякон Андрій Кураєв: Важливий вихід на чужу територію, спроба зацікавити тих, кому ми не цікаві. Багато людей просто не визнають за нами права звертатися до них. Коли я в храмі, все зрозуміло: я пастир, ви – моє стадо, я вас настановляю, - але коли такий священик приходить у школу в старші класи і говорить так само, його хочуть спитати: «А хто ти взагалі такий, щоб нас вчити?» Перше, що має зробити такий місіонер, – показати, що він теж людина, що з ним теж може бути цікаво. Якщо школяр змушений відсидіти лекцію до кінця, глядач завжди може перемкнути канал.

Протоєрей Олександр Авдюгін: Чим більше слова «повинен» буде в устах того священнослужителя, який виступає по телебаченню, тим менше його будуть дивитися. Після третього слова «повинен» глядач перемикає на інший канал. Не можна увесь час бути ментором.

Учасники круглого столу

Диякон Андрій Кураєв: Пам’ять про свою власну факультативність – це те, чого дуже не вистачає сучасній Церкві. Ми собі здаємося пупом землі. Звичайно, що ми про себе і про свою Церкву дуже високої думки, для нас православ’я, наша віра – це найважливіше. Але для багатьох людей, до яких звертається місіонер, це взагалі неважливо, це питання десятого чи навіть сотого порядку. Друге, що варто пам’ятати, – як ми самі відносно недавно, доки не прийшли в Церкву, дивилися на новини з церковного життя, пам’ятати наші сумніви – добре би згадувати, що саме нас  насторожувало і відвертало від церковного життя.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Ексклюзив

    • 27 червня 2017, 15:36 | Соціологія релігії

      «Православ'я в Америці чи американське православ'я?» - виступ соціолога релігії з США

      В Києві 26 червня прочитав лекцію відомий соціолог релігії В’ячеслав Карпов. Тема його доповіді – «Православ'я в протестантській та пост-протестантській Америці: зустрічі, взаємодії і трансформації». Виступ науковця відбувся в рамках XVI Міжнародної молодіжної літньої релігієзнавчої школи «Протестантизм: від Реформації до сьогодні». Захід присвячено 500 – річчю Реформації.

    • 21 червня 2017, 10:44 | Соціологія релігії | 

      Релігійна мережа України: загальні тренди vs локальні особливості

      Міністерство Культури України наприкінці березня оприлюднило нові дані щодо статистики кількості релігійних організацій. Державний орган щорічно видає інформацію про «релігійну мапу» України, яку готують фахівці Департаменту з питань релігій та національностей.

    • 19 червня 2017, 11:57 | Репортажі | 

      Монастир на Ясній горі в Гошеві зібрав митців на фестиваль карильонного мистецтва

      Третій рік поспіль монастир на Ясній горі в Гошеві збирає гостей на неординарне дійство – фестиваль карильонного мистецтва. Для України він унікальний і відбувається лише тут, адже карильон – музичний інструмент не звичний для нас і є лише в Гошівському монастирі отців василіан.

    • 19 червня 2017, 11:23 | Калейдоскоп | view photo | 

      Мандри протестантськими громадами Львова: особливості сучасного служіння

      Днями у рамках всеукраїнської програми «Реформація-500» був організований невеликий прес-тур до п’ятьох протестантських громад Львова. Журналісти відвідали будинки молитви Церкви адвентистів сьомого дня, Євангельських християн-баптистів, Церква християн віри євангельської та спільноту «Гефсиманія».

    • 13 червня 2017, 10:04 | Репортажі

      В Києві презентували книгу про українську публічну теологію

      В столичній книгарні «Є», в середу 12 червня, відбулася презентація книги архим. Кирила (Говоруна) «Українська публічна теологія». В презентованій збірці, окрім осмислення подій Майдану, подається також вельми цікавий аналіз впливу ідеологій на релігію.

    Останні коментарі

    • Ігор Мицько | 27 червня 2017, 19:29

      Дочитуйте документи. Православні вбили радикала Кунцевича за знущання над ними.

    • Fr. Valerii | 26 червня 2017, 22:40

      Не існує ніяких "документів". Натомість є історичний факт, що Св. Йосафата вбили т. зв. православні, противники унії з Римо Католицькою Церквою, підбурювані їхніми схизматицькими

    • Ігор Мицько | 26 червня 2017, 10:47

      "прославився пасторською діяльністю за єдність християн" Ага, почитайте-но документи, як він "пасторсько" діяв у Вільнюсі.

    • enzian | 25 червня 2017, 20:55

      До церкви ходять не до того, щоб вивчати "церковнослов'янські слова і вирази", а щоб прилучатися до Бога. І найкраще це робити за допомогою рідної живої мови.

    • enzian | 25 червня 2017, 20:24

      І комуністи, і москвославні - агенти руского міра.

    Популярні статті місяця