Свята Земля: від Біблійних часів до сучасного виру життя

Я торкнулася Землі, де цар Давид переміг Голіафа, де правив розумний цар Соломон і де народився і був розп’ятий Ісус з Назарета – Святої Землі. Саме тут відбулася знаменна подія, яка докорінно змінила всю історію людства. Тут є унікальна атмосфера, яка дає відчуття, що саме звідси почалася твоя історія, тут твоє духовне коріння  і все тут таке знайоме: Галилейське море, Гора Тавор (Табор), оспіваний у колядках Вифлеєм, Назарет, Голгофа і Хресна дорога, яку тут називають милозвучно «Віа Долороса”. Я ступила на Землю, яка стала джерелом віри для людства і для мене, зокрема.

Тут вражає все: поєднання релігій та культур, Біблійні місця, багатовікова історія народу, який тут живе, та бездоганна туристична інфраструктура з чудовими готелями, ресторанами та вдало продуманими туристичними маршрутами. Але все  з початку.

Ізраїль Апостольський

Святу Землю я відвідувала разом зі своїми колегами – журналістами, які належать до різних християнських конфесій. Ми прибули на комфортному літаку авіакомпанії Ель Аль в Міжнародний аеропрот Бен Гуріон. А потім почався захоплюючий прес-тур по всій Ізраїлській землі, організований Міністерством туризму Ізраїля. Моїх колег, які бачили чимало, важко чимось здивувати, однак вражень від побаченого і почутого було стільки, що позитивні емоції зашкалювали. 

У Святій Землі спостерігається чудове поєднання тисячолітньої історії з сучасним виром життя. І воно тут справді вирує: бо де ще побачиш стільки ринків, де можна купити і продати все, де ще можна поласувати такими смаколиками, як не у старовинній частині Тель-Авіва – в Яффо (Бібл. Іоппія), якій 4 з половиною тисячі років. Традиційно вважається, що Яффо був заснований сином Ноя Яфетом. Із Яффо відправився в Тавриш пророк Іона  (Книга Іони 1:3-17). Тут гостював святий Петро у кожум’яки Симеона і повернув із мертвих Товита. (Діяння Апостолів 9:36-42).

Тут  розташований храм святого Петра – перший християнський храм, який ми відвідали у перший же день перебування в Ізраїлі.

Від Яффи, коли поїхати на північ уздовж Середземного моря, потрапляєш до Кесарії – великого римського порту і одного з найбільших об’єктів археологічних розкопок в Ізраїлі.  Саме тут Петро хрестив римського центуріона Корнилія, який став першим язичником, що прийняв християнство (Діяння 10). Так, я була на тому самому місці, де відбулося це хрещення, а зараз навкруги лежать купи каміння, залишки колон та розбитих древніх глечиків, і працює археологічна група (для археологів по всій території Святої Землі непочатий край роботи). Саме у Кейсарії апостол Павло представ перед судом Феста (Діяння 25:6-12).

У Новому завіті згадується про відвідини апостолом Павлом міста Акко (Діяння Апостолів 21:7) У наші дні Акко – це місто торгівлі і туризму, де є багато дрібних підприємств. А тоді це було місто, яке вважалося найважливішим укріпленим портом. Його у 1104 році після  захоплення таким зробили хрестоносці. Після падіння Єрусалима це була остання столиця хрестоносців на Святій Землі, яку в 1291 році султан Малек ель-Ашраф повністю зруйнував і  засипав землею. Зараз тут організовуються унікальні екскурсії по підземному місту хрестоносців, яке лише на третину відкопане археологами. Коли торкаєшся тих стін, то не віриться, що вони століттями пролежали під величезним шаром землі. Лише у старому Акко збереглося до наших днів середньовічне місто хрестоносців, яке буквально завдяки старанням археологів «повстало з попелу»,  і аналогів йому у світі немає.

1.5 кілометра від північного узбережжя Галилейського моря розташовані руїни знаменитого поселення Бесаїда (Ветсаїда), звідки були родом апостоли Петро, Андрій і Пилип. Саме слово Бесаїда означає «дім рибалок».  Це було поселення людей, які займалися риболовством. Зараз лише купа старовинного каміння свідчить про те, що тут 2 тисячоліття тому вирувало життя. Тут рибалки залишили свої сім’ї і пішли за Ісусом, обравши для себе місію нести Його слово людям. Я ходила між цими розвалинами будинків і спробувала уявити, як тут жили люди зі своїми радощами, проблемами. Важко усвідомити, що всі ці каміння є мовчазними свідками тих часів і зберігають все це у своїй пам’яті.  Як би не ці прості рибалки, які взяли на себе місію розповісти про Ісуса людям, то невідомо, яким би ми сьогодні мали цей світ, і чи існувало б християнство взагалі.

Ісусова Галилея – ліси, гори, струмки, водопади і невеличке Галилейське море – ідеальне місце для проповідування

Подорожуючи передгір’ям Галилейських гір, ми потрапили до нижньої Галилеї – це ізраїльська долина, місце стародавніх битв. Саме звідси пішла назва Армагеддон (ар-долина місто  Мегіддо).

Оскільки ландшафт Ізраїлю гористий і не придатний до ведення боїв, то саме у ізраїльській долині біля міста Мегіддо відбувалися усі історичні нищівні битви, які вселяли у людей відчуття жаху і несли смерть.Коли сьогодні дивишся на цей мальовничий рівнинний зелений куточок, то й не здається, що тут свого часу було бойове пекло. В одкровеннях Іоана Богослова це місто згадується як місце «останньої битви».

У нижній Галилеї, на західному березі Галилейського моря, розташоване мальовниче місто Тверія (Тиверія). Ісус тут побував, і не один раз.

У верхній частині Галилеї надзвичайно мальовнича округа. Тут розташована Гора Блаженств і храм, звідки Ісус промовив Нагірну проповідь. 

На вершині гори Блаженств возвишається церква Блаженств, побудована 1937 року. Тут я зустріла монахинь з Філіппін. Вони, як і я, вперше приїхали на Святу Землю, щоб відчути і вдихнути часи Ісуса. Потім я знову їх зустріла на річці Йордан. Там ми вже віталися як давні знайомі.

Капернаум –центральне місце діяння Ісуса в Галилеї. Він жив тут досить довгий час, зцілюючи хворих, читаючи проповіді в синагозі і здійснюючи чудеса (Євангеліє від Мат. 4:13, 9:1). Тут знаходиться мармурова біла синагога, яка датується другим-четвертим століттям.

Біля неї збереглися автентичні сходи Ісусових часів, якими в синагозі для читання Тори піднімався і опускався Христос. На той час читання уривків Тори було обов’язковим елементом будь-якого юдейського свята.

Нова римо-католицька церква свято Петра, яка розташована поруч з синагогою, височіє над розкопками міста, де колись жив Ісус. Підлога у модерному храмі скляна, тому внизу чудово видно старовинне каміння від древнього міста.

З Капернауму Ісус вийшов і направився в Табху – місце умноження хлібів: причащання 5-тьма хлібами і 2 рибами. Це те місце, де Ісус виголошував свої проповіді. Саме на цьому місці Ісус з’явився після воскресіння (Єванг. від Мат. 14:14-21; Єванг. від Мат. 16:18-19). В 1932 році тут віднайшли церкву раннього візантійського періоду. Через півстоліття її перебудували, і сьогодні вона відома як храм умноження хлібів і риб. Біля храму є старовинні сходи, які колись вели до причалу човнів. Цими сходами також ступав Ісус і саме тут він тричі питав Петра, чи той любить Його, знаючи, що невдовзі буде зраджений. Камінь, на якому Господь розкладав хліб, тепер використовується як вівтар, довкола якого й збудований францисканський храм.

Від Табхи ми подалися до Кани Галилейської – міста, я кому Ісус здійснив своє перше чудо, перетиворивши воду у вино на весільному застіллі, потім і чудо зцілення (Єванг. від Іоанна 2:1011, 4:46-54). Сьогодні це звичайне місто, де живуть араби, Тут вирує життя, можна зустріти чимало паломників, яким місцеві мешканці радо продають розмаїті сувеніри.

Місце, де Архангел Гавриїл сповістив Марії про її велику Місію

Наступним місцем, де зупинилася наша група – був Назарет. Серед багаточисельних древностей Святої Землі, місто Назарет є джерелом християнської віри, місцем, де все почалося. У цій утопленій між пагорбами долині, колись невеличкому селі, а сьогодні найбільшому арабському місті Ізраїля, проживає 60 000 населення, серед яких лише 40% християн. Отож Назарет можна сміливо назвати мусульманським містом. 30 церков, монастирів зберігають і підтримують тут серед мінаретів древні джерела християнської  віри.  

Ісус у Назареті провів своє дитинство та юність разом з Йосипом і Марією. У Назареті є храм джерела Марії, який належить Грецькій Православній Церкві. Тут, за біблійними переказами, вперше архангел Гавриїл з’явився Марії і сповістив про її велику Місію. Однак це налякало дівчину і вона втекла додому. А ще тут є надзвитчайної краси римо-католицька францисканська базиліка Благовіщення,  побудова після II Ватиканського Собору і освячена Папою Павлом VI в 1969 році. Базиліка унікальна тим, що вона побудована на місці, де жила свята Родина.

На цьому місці облаштований грот святої Родини. Базиліка має два рівні. На верхньому рівні є сучасний храм із зображеннями Діви Марії від кожної країни.

Цікаво те, що Богоматір має риси, притаманні тому чи іншому народу. Є також українська Богоматір, біля якої ми не могли не зробити світлини.

Є й авангардистські зображення Богоматері, які важко зрозуміти (або можливо я  нічого не тямлю у такому мистецтві).

Та «Висока гора»,  на яку зійшов Ісус

Гора Тавор виділяється з південно-західного ландшафту від Галилейського моря Це саме та гора, на яку зійшов Ісус, і де його лик преобразився перед взором Петра, Якова і Йоана. Це досить висока гора, на яку я й не уявляла, яким чином можна дістатися. Виявляється можна, і місцеві мешканці на цьому непогано заробляють, доставляючи туристів по серпантиновій доріжці на вершечок гори, де розташовані римо-католицька церква Преображення, яка належить ордену Франциска Ассизького. Неподалік від неї видніється грецький православний монастир, до якого не так просто потрапити. Але не журналістам…

Дуже різниться атмосфера у цих двох святинях. У римо-католицькому храмі велелюдно. У православному  монастирі – тихо і мало відвідувачів. Туди пускають тільки своїх паломників для молитви. І лише за умови, що ваш зовнішній вигляд відповідає вимогам православного  дрескоду: все накрите, і жодних шортів.

Зараз Гора Тавор служить також місцем, де можна стрибнути з парашутом і насолоджуватися краєвидами цієї краси згори. З вершини відкривається захоплююча панорама Галилеї – до Назарета на півночі і до Галилейського моря на сході.

Ріка, яка стала хрещальною купеллю для Сина Божого, і символічною купеллю для мене

Як же бути у Святій Землі і не охреститися ще раз символічно у ріці Йордан, де Іван Предтеча охрестив Ісуса? Отак сьогодні виглядає річка Йордан, зовсім невелика, в якій плаває чимало сомів і навіть нутрії. Ріка Йордан бере початок біля підніжжя гори Хермон і несе свої води в Мертве море. У цій ріці християни намагаються ще раз пройти обряд Хрещення, а дехто й вперше.

Єрусалим – духовний центр не лише християнства, а й юдаїзму і мусульманства

Який би шлях до Єрусалима ви не обрали, кожен з них проходить слідами прочан, які здійснюють паломництво вже протягом тисячоліть. Єрусалим ще називають містом Давида. Це величне місто є центром трьох світових релігій. Тут стояв Перший Храм, зведений царем Соломоном і зруйнований в 587 році до н.е., а потім відновлений в 445 році до н.е. За 40 років до народження Ісуса Ірод розширив межі Другого храму. Храм зруйнували римляни у 70 році. Від нього залишилася лише західна стіна, яка тепер носить назву Стіна плачу – на сьогодні головна святиня юдаїзму. У 632 році Єрусалим захопили мусульмани, які побудували мечеть  на тому самому місці, де колись стояв Храм. Тепер золоту баню мечеті видно з усіх куточків панорами Єрусалима.

Тут, як ніде, не лише в Ізраїлі, а й думаю у світі, так яскраво й активно проходить релігійне життя. Саме в Єрусалимі мене вразило те, що тут сім’ями юдеї в одязі, притаманному тій чи іншій юдейській релігійній течії, ходять тисячами у напрямку до Стіни плачу. І це відбувається практично цілодобово. Єрусалим – надзвичайно безпечне місто. Тут можна спокійно ходити у будь-яку годину доби: все під камерами спостереження і під контролем поліції. Єрусалим можна назвати музеєм просто неба, подібного якому ви не знайдете більше ніде. Це практично релігійна мозаїка, в якій переплітаються старі мури, синагоги, мечеті і християнські церкви, серед яких найбільша святиня – Храм гробу Господнього з  Голгофою, до якої веде Хресна дорога (Віа Долороса). Це також блискучі бані Храмової гори та Храму книги, де зберігаються рукописи Мертвого моря 2000-річної давнини.

Археологічні пам’ятки Єрусалима просто захоплюють. Мені та моїм друзям журналістам випала честь походити не лише по верху легендарної Храмової стіни, а й відвідати підземний Єрусалим, де ще не ступала нога жодного туриста. Це наразі закритий для огляду об’єкт, до якого нас завдяки домовленостям Міністерства туризму Ізраїлю, допустили. Все це настільки вражає, що переносишся у ті прадавні часи, і навіть не здається, що цією вулицею, яка тепер під землею, ходили просто неба люди і тут вирувало активне міське життя.

У Біблії Єрусалим називається містом вибраного народу. (Книга Ізекиля 23, Книга Ісаї 62), святим містом. Це місто справді стало святим для християн. У Новому Завіті йдеться про часте відвідування Ісусом Єрусалиму. Саме тут, в Єрусалимі, Ісус зі своїми учнями мав «тайну вечерю. А в Гетсиманському саду, біля підніжжя Оливної гори, провів свою останню ніч перед арештом римлянами.

У Гетсиманському саду до цього часу ростуть 8 оливних дерев, посаджених ще в I ст. н.е. Це неймовірно, але факт. Це мовчазні свідки Ісусових часів. Саме тут він пережив зраду і був арештований.

А ще тут розміщений чудовий Храм всіх Націй. 

Всередині церкви можна побачити герби 12 країн, які пожертвували гроші на її будівництво.На підлозі перед вівтарем – терновий вінець, що опоясує скелю, на якій молився Христос.

Біля Гетсиманського саду, в долині Кедрона, розміщена церква Могили святого Сімейства. Півпідвальне приміщення могили збудоване в ХII ст. Вхід у храм вимощений сходами, які досить стрімко опускаються вниз. З двох боків є дві ніші. Перша – вівтар, присвячений захороненню батьків Марії, Йохима та Анни. Ліва – вівтар захоронення Йосифа.

Могила Марії знаходиться в самому низу, в печері в скалі і закрита мармуровою плитою. Цей храм належить Греко-Православній Церкві. У ньому також є представництво російської, коптської, сирійської та вірменської громад.

В Єрусалимі відбувся суд над Ісусом, який виніс Йому смертний вирок на хресті – типова на той час кара. Саме у цьому місті Його розіп’яли і похоронили.

З вершини Оливної гори через 40 днів Ісус вознісся на небо. Я бачила ту Оливну гору і я пройшла той скорботний шлях (Хресну дорогу) віа Долороса, яка веде до Голгофи. Ми спеціально обрали для цього пізній вечір, щоб вже нікого на вулиці не було, і реалії повсякденного активного життя не завадили нам відчути ті скорботні хвилини і в думках пережити той важкий шлях з хрестом, який здійснив Ісус на Голгофу. Ця вулиця розташована у Старому місті і  тягнеться впродовж півтора кілометра. Дорога поволі піднімається вверх: вона йде від фортеці Антонії, де Ісусу Понтій Пилат виніс вирок, і веде на Голгофу. Ніби й некрута, але, коли уявляєш, що виснажена людина з терновим вінцем на голові несе ще й важкий хрест, на якому має бути розіп’ята, то важко до кінця усвідомити весь трагізм цієї страшної події. «Важко усвідомити» – це надто легко сказано…

І ось ми на самій Голгофі, де споруджено храм Гробу Господнього. У четвертому столітті  Єрусалим відвідала цариця Єлена. Вона віднайшла місця, пов’язані з життям Ісуса, і звеліла збудувати на них храми. Так виник Храм Гробу Господнього, в якому розміщена Кувуклія. Храм Гробу Господнього розділений між шістьма конфесіями: католицькою, греко-православною, вірменською, коптською, сирійською і ефіопською – кожній із них виділені певні частини храму  і  часи для молитви. Тут завжди велелюдно. Атмосфера настільки паломницько-туристична, що часу для молитви біля самого гробу Ісуса практично немає. Монах пришвидшує тебе словами «Finish» і ти хочеш того, чи ні змушений швиденько виходити з Кувуклії, бо цього чекають сотні паломників у черзі. Приміщення Кувуклії, де розміщений сам Гріб, невеличке. У ньому заледве вміщається двоє-троє людей. Сам гріб прикритий мармуровою плитою, на якій стоїть ікона і свічка з благодатним вогнем.

У верхньому ярусі храму Гробу Господнього розміщена ще одна святиня – Голгофа – камінь і хрест, перед якими моляться паломники. Коли виходиш з храму Гробу Господнього, тебе проймає двояке почуття: скорботи і водночас радості, що ти все ж побував у цьому сокровенному місці.

Мушу зазначити, що в Єрусалимі є ще й протестантський храм Гробу Господнього. Він розташований в іншому місці і є центром паломництва протестантів. Оскільки серед моїх колег були й протестанти, то ми відвідали і це святе для них місце. Воно виглядає значно скромніше, оскільки розташоване у невеличкому приміщенні.

Я була на місці народження Месії

Бейт-Лехем – Вифлеєм – старовинне місто, яке згадується у Біблії. Воно належить Палестинській автономії, тому гід Олександр Гандман, який супроводжував нас по всій подорожі Ізраїлем, передав нас гіду з Палестинської автономії. Між Палестиною і Ізраїлем стоїть пропускний пункт, однак жодних проблем для туристів з перетином цього пункту немає, принаймні у нас не було.

На перший погляд кидається різниця між охайним і розвинутим Ізраїлем та Палестиною, яка дещо відстає у розвитку. Палестинці-християни значно відрізняються своєю поведінкою від палестинців-мусульман. Християнські райони спокійніші. Дивує знання місцевими підлітками розмовної англійської мови, які жодного туриста просто так без грошей не відпустять. Тут чимало українських та російських дівчат, які створили сім’ї з арабами.

А тепер – до Вифлеєму Біблійного. У Вифлеємі родився цар Давид і тут було здійснено таїнство миропомазання його на царство пророком Самуїлом. Тут міститься поле пастушків – Бет Сахур, де ангел сповістив їм про народження Спасителя (Євангеліє від Луки 2:8-21). Саме у Вифлеємі народився Ісус з Назарету, тому тут знаходиться велична святиня – Храм Різдва Христового. В 332 році візантійський імператор Костянтин під наглядом своєї матері Єлени, вирубавши ліс, побудував базиліку на місці народження Ісуса. Це була одна з чотирьох, найперших у світі церков – храму Гробу Господнього, базиліки Вознесіння на Оливній горі, базиліки в Алон Морі і храму Різдва.

Щорічно це місце відвідують мільйони паломників. Заповітна мета –  доторкнутися до срібної раки, місця народження Христа.

А ще у Вифлеємі є місце, до якого здійснюють паломництво жінки, які не можуть мати дітей. Кажуть, що дуже помічне. Це храм гроту молочного. Молочний Грот або Церква Лактації знаходиться поблизу Храму Різдва Христового і належить Римо-Католицькій Церкві.

Спорудження каплиці над печерою Молочного Гроту пов'язують з переказом, що в цій печері Святе Сімейство ховалося від переслідування Царя Ірода, який, побоюючись за свій трон, наказав знищити всіх немовлят Вифлеєму. Діва Марія на шляху до Єгипту зупинилася в Печері для того, щоб погодувати немовля Ісуса. Кілька крапель молока Діви Марії бризнули на стіни печери і пофарбували стіни в білий колір. І справді, стіни тут білі. Кожна жінка, яка мала проблеми з зачаттям чи народженням дитинки, намагалася колупнути бодай трішечки тої стіни. Тепер тут приїжджають для молитви.

Місцинка, яка несе дух Біблійних часів

Після захоплюючої подорожі до Вифлеєму ми повернулися в Єрусалим, а звідти – знову до Тель-Авіву. Неподалік столиці Ізраїлю, за 10 хвилин від Міжнародного аеродрому Бен Гуріон, розміщений заповідник Біблійної природи Неот Кедумім – де вирощують усі види біблійних рослин і виводять біблійних тварин. Біблійні тварини здається були нам досить раді. Принаймні, ніхто з нас не постраждав від їх гострих ріжок.

Тут можна зкуштувати усі фрукти, які  доспівають: від фініків до винограду. Цікавим є все: ще біблійні колодязі, ступки, в яких ми завзято терли запашні трави – у спеції. 

Це був останній пункт наших відвідин Святої Землі.

За 8 днів нам вдалося побачити немало, однак для того, щоб побачити в Ізраїлі все, або майже все, потрібно не один десяток років. Це було лише перше моє побачення з величними місцями знаменитої Біблійної Землі, а ще є чимало чого розказати: про Ізраїль юдейський, про Ізраїль православний...

Продовження згодом.

Релігійно-інформаційна служба України запрошуює своїх читачів у паломництво до Святої Землі, яке відбудеться з 12 до 19 вересня 2012 року.

З умовами та програмою поїздки можна ознайомитись тут.

Лілія Ковалик-Васюта