Тарас Тимо: «Ікона – двері, через які Бог приходить до нас і ми до Нього»

30 квітня 2012, 13:59 | Репортажі | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Катерина НОВІКОВА

Тарас Тимо, директор бібліотеки Українського католицького університету, богослов, координатор іконописної програми УКУ 26 квітня 2012 року в Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві представив тему «Християнський іконопис: між традицією і сучасністю». Медіапрезентація відбулася у рамках традиційних зустрічей в Інституті з цікавими людьми під назвою «Кава з директором».

Іконописна школа «Радруж» УКУ, яку представив Тарас Тимо

Тарас ТимоІконописна школа «Радруж» УКУ, яку представив Тарас Тимо, бере свою назву від села у сучасній Польщі (Любачівщина). Звідти походять ікони XV ст., які зараз зберігаються у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові – найбільшій іконописній збірці в Україні.

Іконопис було принесено разом з християнством на Русь, і вже у ХІІ-ХІІІ ст. він набув місцевого, руського колориту. За словами Т.Тима, багато зразків київської школи того часу були вивезені до Росії й зберігаються у Третьяковській та інших галереях. Відповідно, зараз вони відомі у світі як «давньоруське» (а по-суті російське) мистецтво. У XIІІ-XVI ст. розвинулась також Галицько-Волинська школа іконопису. Ці твори, не пошкоджені ординськими нашестями, дійшли до наших днів. У ХХ ст. відбулося відкриття древнього іконопису, його переоцінка і повернення до його витоків.

Сьогодні можна відзначити нове зацікавлення іконописом, що почалось у 90-ті роки. Однак, як вважає доповідач, подеколи ікони пишуть у так званому «православному інтернаціональному» стилі через брак належного знання власних традицій та символіки. Адже у кожній місцевості писали ікони по-своєму, виражаючи таким чином своє бачення віри в Бога. «Тому не може бути якогось узагальненого бачення, — вважає богослов. — Художники або узагальнюють російську школу, або наслідують якусь певну грецьку майстерню». З другого боку, відбувається «розцерковлення» іконопису, в якому елементи сучасного мистецтва поєднуються з іконою. Це радше просто мистецький експеримент. Часто, вивчаючи сакральне мистецтво, митці не обізнані з теологією, що лежить в його основі.

Ікони зі школи

Принципи школи «Радруж» є вивчати і відроджувати своє – наголошує Тарас Тимо. У школі відроджують саме галицько-волинську іконописну традицію. Не тому, що вона найкраща, але тому, що живуть на цій землі, можуть споглядати і вивчати ікони в Національному музеї ім. Андрея Шептицького та в деяких дерев’яних храмах регіону.

Ікони зі школи

Насамперед у школі вивчають богослов’я як підставу іконописання. По-друге – досліджують і наслідують зразки ікон. По-третє – інтегрують іконопис з духовністю у контексті молитовного життя Церкви. По-четверте – ознайомлюються зі спадщиною світового сакрального мистецтва. Учні школи їздять Україною і східною Польщею, відвідуючи церкви і музеї аби виховати добрий смак.

Вивчення минулого

Повертаючись до другого принципу – досліджувати і наслідувати , — Тарас Тимо розповів про практичні методи навчання у школі. Учні працюють на матеріалах і документації реставрації старовинних ікон. Важливо наслідувати кращі зразки стародавнього іконопису, аж доки учень не проникне у їх майстерність, не «вживеться» у їх світ і не зможе самостійно «імпровізувати» і творити у тому ж стилі. Учні на заняттях, збільшуючи на моніторі ікону, ретельно, крок за кроком, вивчають на деталях метод і руку авторів ікон XV-XVI ст. Це своєрідне «входження» в писання ікони, занурення в світ середньовічного мистецтва.

Ікони зі школи

Іконопис – це частина духовності Церкви і тому невіддільний від молитви і Літургії. В школі навчання починається зі Служби Божої і молитви. Ікона є антропологічною потребою людини, яка звертатається у молитві до Бога обличчям в обличчя. Бог динамічний і тому ікона передає дію Божої благодаті.

Ікони зі школи

На завершення Тарас Тимо закликав стати студентами Школи «Радруж», творити традиційний український іконопис. "Головна мета Школи, — підсумував доповідач, — привернути увагу до ікони як молитовного, богословського і мистецького феномена, допомогти студентам краще пізнати автохтонні українські традиції іконопису і повернути традиційний іконопис в активний церковний ужиток".

Ікони зі школи

Більше про ікони Школи "Радруж" в мережі Facebook

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Тарасій | 30 квітня 2012, 23:44
    Коментувати коментар

    Дуже мене тішать такі проекти. Вивчаємо своє, щоби краще зрозуміти як вірили наші батьки.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Ексклюзив

  • 16 січня 2018, 12:36 | Репортажі | view photo | view video | 

    Фестиваль «Коляда на Майзлях» в Івано-Франківську духовно об’єднав парафії, міста та держави (ВІДЕО)

    Особливістю цьогорічного фестивалю стало те, що збільшилася кількість зарубіжних гостей та у ньому взяли участь зіркові гості – вокальна формація Піккардійська терція. Також до греко-католиків вперше завітали зі своїм виступом християни Церкви Віри Євангельської.

  • 3 січня 2018, 16:42 | Репортажі | view photo | 

    Різдво у вагоні, на вокзалі і в ескімосів

    У Чернівцях відкрилася виставка відомого у світі канадського художника з буковинським корінням Василя Курилика “Північне Різдво”.

  • 3 січня 2018, 09:34 | #НеФормат | view photo | 

    12 страв до Святвечора від знаної господині-блогерки

    Як завжди, починаємо Святвечір з того, що ділимося кутею. Я пам’яю, що дідусь підкидав ложку куті до стелі – якщо прилипне, то рік буде добрим. Але тепер ми так не робимо

  • 30 грудня 2017, 18:02 | Календарі різних релігій. Пасхалія.

    Церковний календар Римської Церкви

    Літургійний календар у більш-менш сучасному розумінні сформувався у Західній Церкві десь в період зрілого Середньовіччя. І подібно до Візантійського календаря, має рухомі та нерухомі свята. Літургійний рік починається з Адвенту, тобто з передріздвяного посту, і закінчується відповідно перед початком наступного Адвенту, тобто під кінець листопада або на початку грудня.

  • 26 грудня 2017, 15:36 | Калейдоскоп | view photo | 

    Різдво на закордонних листівках Калини Гузар

    Родичка Блаженнішого Любомира (Гузара) зібрала понад 500 різдвяних листівок. Вся її колекція передана Чернівцям – рідному місту її предків.

Останні коментарі

  • Marko | 16 січня 2018, 22:25

    На жаль, не дуже точно продумані висловлювання. Ось в чому: Я народився в Австралії і пам"ятаю слова сого діда - а він народився 1891 року - про те, як він святкував Різдво ще 6-го січня аж до

  • velovs@ukr.net | 16 січня 2018, 19:54

    Звичайно, що в цьому біблійному тексті йдеться не лише про адміністративно-територіальну єдність і цілісність Єрусалиму - і саме як столиці суверенної держави старозавітнього народу Божого. А головне

  • Петров Василий | 16 січня 2018, 19:21

    Итак, ХРИСТИАНИНОМ может называться ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО только тот, кто будучи уже умершим, спустя три дня с момента смерти своей хотя бы ОДНАЖДЫ был уже воскрешён Христом!!!!!

  • Петров Василий | 16 січня 2018, 19:18

    Но как никто из т.н. христиан так и не смог поверить в то, что будет воскрешён Христом на третий день, как Христос был воскрешён Богом Отцом, и поэтому по этой же причине после смерти своей не был

  • Петров Василий | 16 січня 2018, 19:17

    Может ли называться христианином человек не верящий в то, что Христос силён воскресить всякого умершего таким же способом как Сам Христос был воскрешён Богом Отцом???? Итак, если Христос говорил

Популярні статті місяця