Яким є баптизм без лапок — версія Михайла Черенкова

26 березня 2012, 12:22 | Репортажі | view photo | 1 |   | Код для блогу |  | 

Катерина НОВІКОВА

Презентація книги «Баптизм без кавычек» авторства відомого протестантського богослова, публіциста, доктора філософських наук, віце-президента Асоціації «Духовне відродження» Михайла Черенкова, присвячена сучасному євангельському руху, відбулась 23 березня у магазині «Книжкова полиця» в Києві за підтримки Християнського літературного порталу. Книга вийшла у видавництві «Колоквіум».

Презентація книжки Михайла Черенкова

Ведучий Микола Малуха, розпочинаючи зустріч, поділився переконанням, що нова книга Михайла Черенкова цікава передусім тому, що автор поєднує в собі як практика, так і теоретика. Він регулярно пише статті з філософії, соціології релігії, а також працює у місіонерській організації «Духовне відродження», одним з напрямків діяльності якої є так звана прикладна теологія – себто служіння людям, підготовка молодих служителів, лідерів.

Якою була причина для написання монографії?

Михайло ЧеренковАвтор у відповіді на це питання зазначив, що є передусім не тільки дослідником, а також сповідником самого баптизму. Може видатись, що доцільнішим було представити баптизм у хронологічному ключі, описавши його історію. Однак обрав іншу можливість, вирішивши поговорити у проблемному ключі. Основні проблеми євангельського християнства, освітлені в книзі, може прочитати сам читач, автор запропонував затриматись на назві самої праці.

Що таке лапки? Коли євангельський рух ХІХ ст. визначав свої орієнтири – також у богословській сфері – виявилось, що для людей, які опинились за рамками офіційного православ’я, цей далекий і маловідомий баптизм виявився ближчим. Сама назва баптизм не точна. Баптизм без лапок – це конфесійна ідентичність, сформована за принципом відбору – бачення себе «ніби», «радше», «майже». Й лапки передавали специфічність – ми не православні, але назву цю взяли від баптистів, яких насправді мало знаємо. І сьогодні, коли баптизм пострадянського простору включається в світові релігійні та інформаційні потоки, власне й повстає виклик зняти лапки та відчути себе часткою, вже не специфічного, а загальноісторичного процесу. Відтак, на думку Черенкова, сьогоднішній баптизм потребує уточнення. Адже люди, називаючи себе баптистами подеколи не усвідомлюють яка реальність насправді за цим стоїть. Можливо, що баптизм переростає себе і його потенціал розкриється у більш широкому євангельському русі. А на разі принаймні переросте в масштабну дискусію.

На думку Михайла Черенкова, саме явище баптизму вже не однорідне. Диференціація за теологічними, культурними і навіть політичними принципами, а також виклики постмодерністської доби – спонукають до переосмислення. Різнорідність означає водночас зв’язки і зустрічі з іншими віросповіданнями, наприклад, п’ятидесятниками чи навіть православними. Відтак, важливо не зберігати ідентичність у закритих межах, але відкриватись, породжуючи нові імпульси для розвитку.

Доктор філософських наук Віктор Єленський додав, що застав свого часу ще консервативний баптизм, коли жінки у хустках і чоловіки сиділи у храмі окремо. Тоді таких питань, над якими мучиться Михайло, не виникало, баптисти наголошували, що навчають простому Євангелію. Однак коли зовнішній тиск припинився, почали виникати питання: яким має бути євангельський баптистський рух, наскільки повинен уподібнитись до західного, а наскільки залишитись самобутнім? Подеколи шукали коріння в простих українських селянах та місцевому корінню. З іншого боку, притаманний віросповіданням певний поділ на простих ревних вірян і так зване культурне християнство простежується у баптизмі й сьогодні.

Єленський впевнений, що євангельський рух не може бути однорідним. Таким він був, коли на нього тиснули, а сама приналежність до Церкви ставала викликом і ставила їх поза суспільством. Тепер ця Церква може бути своєрідною конфедерацією баптистських церков в широкому євангельському русі, де межі не будуть надто важливими.

Доктор філософських наук Юрій Чорноморець відзначив презентовану книгу як знак росту критичної саморефлексії автора. Критика не є самоціллю, але дозволяє простежувати пошук нових можливостей. Адже можливо, що завдяки старанням таких богословів, як М. Черенков, баптизм може й переважати на тлі кризи інших віросповідань. Й найважливіше у цій книз, на думку Чорноморця, – глибина і пошук нової традиції. Приєднуючись до переконання Черенкова про необхідність зустрічі віросповідань – визнав, що в сучасному православ’ї сьогодні відбувається переосмислення власної традиції, а саме відкриття важливості писань для особистої віри, поведінки християнина, суспільства і Церкви. Це відкриття імперативів Євангелія для життя, себто те, що називається зверненням до традиції. Саме у книзі Черенкова бачимо також звернення до традиції. Християни повинні відкрити внутрішню різнорідність та динаміку, яка простежується вже в самій Біблії, що виявляє поєднання пластів різних бачень Бога. Православний богослов також наголосив на екуменічному значенні книги – поєднання вірності і Писання, завдяки якому зберігається різноманітність в єдності.

На закінчення авторі підкреслив, що у різних конфесій є свої дари від Бога. Тому нам слід думати не про збереження, але про вірність людям, що сьогодні корисне для суспільства, відкрити те, що закодовано в культурно-теологічній матриці культурно-історичного баптизму, з якого народжуються нові цінності.

Презентація книжки Михайла Черенкова

Світлини Тараса Бойко

Система Orphus
Рейтинг
0
2
1коментарів

Коментарі

додати коментар 

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • erinms | 27 лютого 2020, 19:04

    Russia and its puppet ROC church are dividers who do nothing to better the world. They are bullies who will not accept anything negative to their blind ambition to control everything around them.

  • serge1717 | 27 лютого 2020, 18:58

    Не здохне фсбешна сволота і його холуй онуфрій...

  • velovs@ukr.net | 27 лютого 2020, 18:46

    І справді: дотеперішня назва цієї вулиці - "Московська", причому, в місті, що історично зажив слави як "ІІ Єрусалим", духовно-ментально продовжує нас начебто

  • enzian | 27 лютого 2020, 17:53

    Мішка, дечого бракує - похвал на адресу розкольника - ординського патріарха Гундяя.

  • stesh | 27 лютого 2020, 15:08

    Патріарху Варфоломію нічого боятися. За ним весь православний світ. Паніку розводить "табачний патріарх"

Популярні статті місяця