Заново народитися у Йорданській купелі

Освячену на Богоявлення воду в народі здавна вважають своєрідними ліками від багатьох недуг. Тому чимало людей намагаються не лише скуштувати святу водицю, а й занурити у неї своє грішне тіло. Для того, щоби прийняти крижану купіль, дехто готовий подолати сотню кілометрів. І не біда, що на дворі мінусова температура.

Освячену на Богоявлення воду в народі здавна вважають своєрідними ліками від багатьох недуг. Тому чимало людей намагаються не лише скуштувати святу водицю, а й занурити у неї своє грішне тіло. Для того, щоби прийняти крижану купіль, дехто готовий подолати сотню кілометрів. І не біда, що на дворі мінусова температура.

Джерело святої Анни розташоване неподалік Почаївської лаври, в селі Онишківці, на межі Тернопільської і Рівненської областей. Його вважають цілющим, бо вода там не замерзає в найлютіші морози і зберігає температуру + 5. Тому щороку на Богоявлення сюди з’їжджаються сотні паломників чи не зі всієї України.

- До джерела я приїхав вдруге, – розповідає Ростислав Олексіїв, директор приватного підприємства зі Львова. – Вперше побував тут кілька років тому. Отримав масу задоволення. Тепер узяв зі собою шваґра та товариша з роботи. Наберемо святої водички, щоб споживати її впродовж року, скупаємося і земні турботи відійдуть на задній план. Ця вода, знаєте, унікальна, благодатна. Як Бог дасть, приїду сюди й наступного року.

Мороз не перешкода

Вода з джерела святої Анни стікається у спеціальний басейн. Поруч стоїть церква, православний жіночий монастир, криниця. Біля басейну з обох боків встановлено сходи для зручного спуску у воду. На березі - лавки для сидіння та роздягальня. Який би мороз не був на вулиці, люди тут завжди купаються. До джерела ми приїхали в годині одинадцятій. Довідуємося, що одразу після Богослужіння першими у воду занурилося кілька черниць. Згодом до джерела почали під’їжджати паломники на приватних авто та на екскурсійних автобусах, і у роздягалках утворилася невеличка тиснява. Жінки тут купаються у нічних сорочках, чоловіки у плавках. Серед прочан зауважую чоловіка, який тільки-но вийшов із води. 

Львівський підприємець Андрій Ходарчук, як з’ясувалоя, до джерела святої Анни приїхав уперше. Раніше йому ніколи не доводилося пірнати у крижану воду.

- Спочатку було ніяково, - каже він, витираючи рушником мокре волосся. – Як-не-як, мінус три. Та коли зайшов по коліна у воду, відчуття страху зникло. Вода, навіть така холодна, у цей день абсолютно безпечна для організму. Узагалі, дуже добре себе почуваю після такої процедури. Ніби заново народився.
 
Надія Якимів, на відміну від пана Андрія, купається взимку вже 12 років. Уперше вона ризикнула зануритися через проблеми зі здоров’ям.

- Перед купанням треба вірити, що тобі це допоможе, - зі знанням справи стверджує жінка. - Коли людина заходить у холодну воду, то віддає їй свою негативну енергію. Одразу піднімається настрій. А при сильному морозі вода у водоймі видається зовсім теплою. До того ж тутешня вода багата на кремній, срібло. А це корисно для тіла.

Коли душа виходить з тіла

Надія відходить до свої компанії. Чую, як одна дівчина скаржиться їй на холод. „Навіть за мільйон доларів не зайшла б у воду”, - каже вона. Її настрій, щоправда, мало хто поділяє. Бо в басейні завжди багатолюдно. У роздягалці немає вільного гачка, на який можна було б повісити свої речі. Тому дехто скидає свої речі просто на сніг, неподалік від водойми. Купатися сюди приводять навіть дітей. Мене, однак, найбільше здивувала жінка похилого віку з довгим сивим волоссям. Зайшовши по пояс у воду, вона довго молилася, хрестилася, а потім занурювалася з головою у крижану воду. І так тричі. Тривав цей процес щонайменше хвилин п’ять. Несміливо підходжу до неї і запитую, як вона себе почуває. Жінка навідріз відмовляється від спілкування. Лише каже, що в цих водах зцілилися сотні прочан, але щоб це сталося, потрібна віра. 

Набагато говіркішим виявився наш земляк Юрій. Він тут вп’яте. Купається не тільки на Богоявлення.

- Завжди намагаюся знайти час на зимове купання.  Два роки мені довелося жити в Мінську, але я й там не зрадив своїй звичці. Познайомився з тамтешніми „моржами” і кожного дня занурювався у річку. Коли всі мої знайомі перехворіли на грип, у мене не було навіть нежитю. Та ви самі скупайтеся і вмить відчуєте приплив енергії.

Як досвідчений „морж”, пан Юрій радить мені перед купанням зробити невелику розминку. Скориставшись його настановами, намагаюся якомога швидше зняти з себе светр, штани, черевики. Заспокоюю себе тим, що від пірнання у крижану воду на Водохреще ще ніхто не вмер і не захворів. Відтак, намагаюся не звертати уваги на мороз, який відчуваю кожною клітиною свого тіла. Ступаю босими ступнями на сніг. Найважче дійти до сходів і увійти у воду. Однак пересилюю страх, роблю углиб кілька кроків і холод раптово зникає. Зайшовши по пояс, хрещуся і занурююся з головою. Здається, що душа виходить з тіла. Крижана вода пече, як кропива. А коли виходжу на берег, помічаю, що шкіра набула рожевого кольору і парує. Відчуття неймовірне – невагомості й легкості.

ДОВІДКА

В давні часи на місці джерела стояла церква. Але під час татарської навали, храм, завдяки Божому промислу, увійшов у землю. В Онишківцях тоді збудували нову церкву. А на старому місці діти-пастухи якось знайшли ікону святої праведної Анни. Невдовзі все село дізналося про чудо і зібралося на місці появи образу. Ікону урочистою процесією перенесли у храм. Проте наступного дня її там не виявилось: вона повернулася на місце появи. Люди подумали, що, можливо, образу не виявили належних почестей, селяни вдруге, уже зі священиками, відслуживши молебень, віднесли ікону до церкви. Але вранці її знову знайшли на попередньому місці. Тоді всі зрозуміли, що св. Анна сама вибрала собі місце і не має бажання нікуди переходити.

На місці появи ікони спочатку збудували капличку: в ній зберігали святиню. Відтоді тут забило цілюще джерело. Протягом віків сюди звідусіль приходили люди до джерела, щоб зануритися в його священні води та одержати зцілення від своїх недуг. У часи масового атеїзму капличку закрили, а саме джерело заховали під міцною кришкою, землею та бетонними плитами. Та Господь подбав про святе місце. Вода пробилася тут і утворила джерело. Коли його знову засипали, вода вдарила з новою силою. І поряд виник потік, даруючи життя й оновлення всьому живому. Зусиллями селян були розчищені зруйновані святі джерела, оновлено фундамент у вигляді трьох потоків, якими вільно потекла вода. А 1991 року закінчили споруджувати нову кам’яну невелику церкву на честь праведної Анни. Дерев’яний поміст навкруг джерел замінено плитами та поставлено колодязь для освячення води. З другого боку церкви облаштовано заглиблення, що іменують тут озером св. Анни, в яке після молитви занурюються люди.

Юрій ОЛЕНЕЦЬ